В Австралии очень длинный средний срок жизни — 85 лет. Пенсия наступает в 55-65 лет. Остаётся ещё примерно 20-30 лет на то, чтобы что-то делать. Представьте: вам 55, пенсии нормально хватает на жизнь без излишеств, дети уже разъехались. Вы живёте в своём доме где-то за городом и думаете, что бы такое сделать. Ну а дальше начинается странное. Настолько, что они смогли во многом изменить образ жизни очень многих мелких поселений. Итак, дом сдаётся в аренду, и бабушки с дедушками покупают себе дом-на-колёсах. Это или прицеп к внедорожнику с контейнером-домом, или фургон типа «сухопутная яхта» или даже переделанный автобус. И едут в «кругосветку» по Австралии — это легко, потому что весь континент — это одна огромная страна, и есть кольцевая дорога вокруг. На годик-полтора, как поначалу думают эти прекрасные люди. И застревают на 10-15 лет. В 80-х годах никаких «седых странников» не было. В двухтысячных они начали появляться, а на 2016 в Австралии их от миллиона до полутора миллионов человек по примерной оценке. Примерная оценка базируется на том, что зарегистрировано 586 тысяч домов-на-колёсах и прицепов типа «передвижной дом». Текущий уровень прироста — 22 тысячи в год. Плюс есть те, кто просто ставит палатку около внедорожника или на его специальной площадке на крыше (поскольку дело происходит в Австралии, последнее важно для защиты от змей и насекомых). Дороги переполнены фургонами с пожилыми парами зимой на севере Австралии и на юге летом. Всё вверх ногами, то есть их зима = наше лето, то есть они обычно предпочитают примерно +21 и умеренный сезон. И ездят в лучшую погоду по лучшим частям страны. Откуда они взялись? Исследования говорят следующее: Большая часть населения не болеет последних 20 лет, а имеет хорошее здоровье. Обычно оно резко ухудшается за несколько месяцев до смерти, но длинных печальных периодов статистически мало. Новое строение семьи — по парам родителей, а не всей кучей, как в викторианские времена — позволило освободить людей после 60 от кучи бытовых вещей. Концепция общества «работа на всю жизнь» поменялась на «учись всю жизнь»: люди стали гораздо более открытыми к переменам и хотят новых впечатлений всё время. Что делать? Путешествовать! Отмечу, что примерно такое же есть на земле в Канаде и США, в Европе на побережье Испании, и на море — в Англии, Норвегии и т.п. Вот, например, отличная новость про дедушку, который вышел за хлебушком и ушёл в 18-летнюю кругосветку. Да, они такие. Да, те же норвежцы — очень путешествующая нация. Уровень пенсии уже не делает людей зависимыми от детей. На дорогах уже есть вся инфраструктура для путешественников. Теперь давайте посмотрим на инфраструктуру. Что нужно тем, кто хочет относительно безопасно двигаться по Австралии? Во-первых — хорошие дороги. Напомню, у них всё просто: если ДТП случается там, где нет разметки или есть повреждение дороги — это вина дорожников почти независимо от обстоятельств. Во-вторых — заправки. Они есть везде, и это часто градообразующие предприятия. В-третьих, безопасное место, вода, туалеты и электричество — да, обычно у людей всё с собой, но всё равно приятно становиться там, где оборудовано. Такие парковки есть примерно каждые 50 километров. Даже за пределами brown lands (это необжитые окраины), от Nowhere Lands к Красному центру (где почти нет инфраструктуры) встречаются автономные убежища — солнечная панель, туалет погружного типа, бак для сбора дождевой воды с предупреждением, что надо её кипятить, спутниковый телефон для вызова рейнджера или летающего доктора (да, вас могут спасти из любой точки Австралии). На местах, которые интересны странникам, обычно есть больше всяких ништяков — например, они очень любят внешнюю электрическую сеть. Да, у них не очень много денег. Они экономят, и поэтому не останавливаются в гостиницах. Не все богаты, но суммарно они обеспечивают 40% загрузку всех «караванных парковок» Австралии (куда ездит в том числе молодёжь на праздники и выходные). Путешественники на машинах тратят только на оплату парковок 8,6 миллиардов долларов за год: 10% приходится на иностранцев, 50% на «быстрых путешественников» и дальнобоев, 40% на наших героев. А ещё 40% богатства сосредоточено именно в руках категории «старше 55» в Австралии. На самом деле это собственные дома, которые сдаются в аренду на время путешествий. В среднем им мало что нужно — иногда прочная одежда, иногда какой-то девайс типа солнечной батареи. Тратят они мало. Но они все пользуются заправками, все покупают еду в магазине у заправки и все стараются приходить на местные фестивали и прочие события. Потому что им интересно. Их реально много, и когда они собираются где-то, это хороший такой плюс для экономики города. Это порождает вторичную волну — люди начинают стараться сделать каждое место в Австралии интересным. Это целая индустрия, почти как в Южной Африке. Но там есть культура приключений для туристов, — начиная от того, что вам в тире дают футболку «Я был в Южной Африке и стрелял из АК-47 по неграм» (верх неполиткорректности, но мишени там действительно чёрные) и заканчивая специальным маршрутом по пещерам, в середине которого вы будете спасать манекен, провалившийся в трещину, а в конце выйдите из шкуродёра весь в глине. В Австралии же интерес направлен на местных жителей, и во многом — на странников. Много фестивалей. Заправки становятся градообразующими предприятиями: если там есть что-то помимо магазина продуктов, сотовой вышки и бензина, то странники не поленятся потратить пару дней, чтобы заехать и посмотреть. Отсюда — каждый город находит, чем гордиться. Пока мы шли по шоссе Стюарта, попалось вот что: Город с почтой и 18 кафе с кухнями мира. Заправка с зоопарком. Заправка с лучшим мясным рестораном на 500 километров вокруг. Заправка с вертолётными и речными турами по крокодиловой реке. Заправка и большой караван-парк на месте, куда в каком-то году по поверьям прилетали пришельцы. Целебные источники без крокодилов (без морских, пресноводные есть немного). Заправка с магазином бумерангов, которые делают аборигены. Место, где делают «чертовски хороший портвейн». Магазин с коллекцией смешных табличек со всей страны. Заправку с книгами, где путешественники оставляют записи на своём языке. Я оставил «Бегите, глупцы!». Город с единственным светофором в центре Австралии, близ которого стоит дерево Стюарта. И так далее... Да, уточню. Странники не любят туристические места, они стараются забраться подальше и найти что-то редкое и странное. Они очень хорошо скоординированы в плане обмена информацией, и байки играют у них такую же роль, как десятилетиями раньше, до развития большого Интернета, информация играла роль в сообществе австралийских хакеров Альтоса. Чем больше ценного ты говоришь — тем выше твоя карма в сообществе. У них есть огромный дружелюбный сайт thegreynomads.com.au. Там всё для того, чтобы стать седым странником, все инструкции, этикет, новости (вот, например, они узнали, что почта AU регистрируется как авиакомпания — и ждут дронов в машины), текущее состояние дорог, описания кемпингов, продажа экипировки, расписание всяких событий по стране и места, где нужна работа странников. И огромный форум. Большой раздел там про хобби. Уход за собаками, описание путешествия, астрономия — всё на выбор. Теперь самое смешное. Работа. Дело в том, что дедушки и бабушки после выхода на пенсию навыки не растрачивают. Инженер-механик уровня «Формулы 1» может, конечно, довольно долго отмокать в геотермальном источнике, но потом ему станет скучно. Бабушка, которая была парикмахером в моднейшем салоне Сиднея, захочет кому-нибудь сделать крутую причёску. Кто ничего не умеет — может участвовать в сборе урожая, всяком хендмейде, присматривать за домами и фермами, делать всякие штуки для экологов и так далее. Но нас сейчас интересуют именно люди с огромным жизненным опытом. Дедушка с бабушкой проехали всю Австралию, заехали в самые дебри окраины и зашли купить продуктов в магазин около заправки. Их там тепло приняли, они разговорились с местными, и вот уже дедушка стоит в сарае автомеханика и смотрит на трактор, который сломался 10 лет назад. И у него руки чешутся его починить. А бабушка хочет сделать причёску другой бабушке, и у неё тоже чешутся руки. Автомеханик предлагает стажёрскую ставку — больше у него бюджета нет. Дедушка делает это не для заработка, поэтому соглашается. Через полгода в радиусе 100 километров не остаётся плохо работающей техники, а местные жители ходят хвастаться причёсками на все фестивали. Наработавшись всласть, дедушка принимает заслуженные аплодисменты и уезжает с бабушкой в закат — ещё полгода путешествий, и они снова где-нибудь осядут. Захотят осесть — снимут дом на год где-нибудь в другом регионе. А потом их опять потянет в дорогу.
Скорее всего, выехали в радиалку
А это «караван-парк» в Матаранке у геотермальных источников. Вверху фото видно реку (точнее, деревья около неё), дальше в лесу может быть до 400-500 странников.
Место с пришельцами
Вырезки из газет
Здесь владелец коллекционирует номерные знаки
«Седой странник» пополняет запасы воды из артезианского источника в пустыне NT, насос питается ветряком
Обычный въезд
«Старкрафты» считаются люксом, сделанным австралийцами для австралийцев. Пару дней я провёл в таком без двигателя (в такие селят иногда на караван-парках как в номер), всё почти как на экспедиционной яхте.
«Термитник Стюарта». Просто большой примечательный термитник, дальше ещё сотни таких же, но чуть меньше. Вообще, именно в NT всё хорошее называется в честь Стюарта — строителя телеграфной линии до Дарвина, разведавшего путь через середину континента.
Обычное приглашение
Местный праздник в Дарвине
Редкий, на таком везде не пролезешь
Упомянутый светофор
Обычный вид
Турнир по дартсу где-то около Какаду
Типичная заправка в Nowhere Lands. Эта в цивилизованном месте на Стюарте, тут много дальнобойщиков останавливается на ночь.
Пример экстренного вызывника
Другой поближе
Дедушка в супермаркете в Пейн Крик
Тут собирается коллекция лифчиков
Иногда с собой берётся вот такая «шлюпка»: можно оставить дом на приколе и двигаться по совсем диким местам на внедорожнике
Фестиваль рівно десять років і один місяць тому відбувся вперше. Наступний стався через півроку, далі він проходив усе частіше, якось навіть шість разів за рік. Він змінював локації: найпершою була G13 project studio, потім він переїхав до галереї «Лавра», п’ятий пройшов у «Д12», шостий розташувався у Гідропарку, і на ці дві локації він більше не повертався. Потім він надовго розташувався у Національному експоцентрі України (ВДНГ), проходив тут не весь час, але найчастіше.
Головна мета фестивалю — пропагувати українське вино. Тому більшу частину ярмарку займають стенди вітчизняних виробників. Крім цього тут обов’язково проходить «школа вина», де розказується про різні алкогольні напої, як їх виробляють, як їх правильно споживати. Пізніше до неї додалася «школа сиру». В рамках фестивалю відбувся перший великий конкурс на краще українське вино, в якому якість оцінювали не лише професіонали, але й підготовлені аматори. Його результати тоді суттєво вплинули на ставлення до вітчизняних вин. Тут відбувалося багато різних активностей: і винні забіги, і конкурси на швидкість відкриття устриць, і створювалося фестивальне вино. Кілька разів фестивалю передував «Тиждень вина». Він містив лекції, дегустації — показові або ж оціночні, а з останніх і складалося дегустаційне змагання. Ці події відбувалися на інших локаціях, причому не лише в столиці. З початком великої війни фестиваль «став на паузу», але ті ж самі люди робили трохи менший «Brave Wine: вікенд найкращого українського вина» у приміщеннях колишнього заводу «Арсенал». А вже в травні цього року і знову на ВДНГ пройшов XX Kyiv Food&Wine Festival.
Зараз на фестиваль приходять тисячі людей. Багато відвідувачів знають один одного не один рік. Утворився своєрідний відкритий клуб поціновувачів українського вина. Фестиваль змінив ставлення багатьох людей до вітчизняних продуктів. Ці роки українське ставало все більш модним та якісним. За ці десять років вітчизняне виноробство пройшло величезний шлях: суттєво змінилося законодавство, кількість виноробень виросла багатократно і все частіше вони отримують ліцензію. Суттєво зросла підготовка виноробів: вони охоче вчаться, і на коротких курсах, і у вітчизняних інститутах, і часто за кордоном. Попри те, що вони мали б бути конкурентами, вони охоче діляться досвідом. Все менше лишається областей України, де ще нема офіційних виробів. Велика заслуга в цьому фестивалю Kyiv Food and Wine.
Фото зроблені 10 листопада 2024 року.
21.11.2024 — 31 — 1385
20 листопада у Дніпровському районі Києва спалахнула багатоповерхівка. Постраждали двоє людей, в том числі дитина.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ДСНС Києва. Про це повідомляють Контракти.UA.
"20 листопада о 07:59 надійшло повідомлення про пожежу на проспекті Соборності, 17/2. Горіла квартира на четвертому поверсі 8-поверхового житлового будинку", - йдеться у повідомленні.
До прибуття перших пожежно-рятувальних підрозділів, з квартири де виникла пожежа, самостійно евакуювались жінка та дитина.
"Їх було передано медикам для огляду. Також, в ході гасіння та розвідки, з верхніх поверхів було виведено 20 осіб на свіже повітря", - зазначили у ДСНС.
Причину та обставини виникнення пожежі встановлюватимуть правоохоронці. 20.11.2024 — 6 — 640
В Подільському районі Києва водій автомобіля насмерть збив жінку. Вона йшла по пішохідному переходу.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на повідомлення поліції Києва 20 листопада. Про це повідомляють Контракти.UA.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась вчора вранці, 19 листопада.
"58-річний водій автомобіля Nissan, рухаючись по вулиці Івана Вигівського, скоїв наїзд на жінку, яка перетинала дорогу по нерегульованому пішохідному переходу", - йдеться у повідомленні.
Як зазначили у поліції, внаслідок автопригоди 52-річна потерпіла отримала травми несумісні з життям та загинула на місці.
"Поліцейські затримали керманича авто, він був тверезий. За скоєне йому загрожує до восьми років позбавлення волі", - зазначили у відомстві.
Як повідомлялося, на початку листопада в Києві на Теремках автобус на великій швидкості протаранив авто, після чого вилетів на тротуар і врізався в кіоск. Загинули люди.
Крім того, днями у Хмельницькому сталася аварія, в якій автомобіль влетів у зупинку громадського транспорту. Загинуло троє людей. 20.11.2024 — 3 — 534
Російська Федерація веде будівництво на п’яти заводах, які виробляють твердопаливні ракетні двигуни. Про це свідчать супутникові знімки, зроблені протягом 2024 року.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS).Про це повідомляють Контракти.UA.
Як заявив співробітник IISS Фабіан Гінц, це будівництво може бути найамбітнішим розширенням військового виробництва Росії з часів СРСР. Зокрема, супутникові знімки свідчать про те, що роботи ведуться на кількох об'єктах.
Ймовірно, мова йде про модернізацію занедбаних радянських підприємств та спорудження нової інфраструктури. Знімки вказують на те, що виробництво твердопаливних ракетних двигунів розташоване в Алтайському краї, Ростові-на-Дону, поблизу Москви, Санкт-Петербурга, а також у Пермі.
"Така діяльність заслуговує на увагу, адже протягом останніх 30 років її не було. Лише у 2023 році, через три десятиліття після розпаду СРСР, було зафіксовано суттєві інвестиції у сфери розширення та модернізації", - зазначив Гінц.
Він зауважив, що наразі немає достовірної інформації про типи двигунів, які виробляються на території комплексу Бійськ II, що в Алтайському краї. Однак дані однієї з компаній РФ свідчать про те, що там виробляють двигуни як для радянських балістичних ракет, так і для нових ракет "Булава", що можуть нести ядерну зброю.
"У розсекреченому документі ЦРУ згадується, що на цьому об'єкті могли виробляти верхню частину корпусу двигуна для ракетного комплексу Тополь", - додає Гінц.
Нагадаємо, РБК-Україна писало про те, що Росія цієї осені розробила безпілотник під назвою "Гарпія-3". Зокрема провела його льотні випробування за участю китайських фахівців. 19.11.2024 — 5 — 875
Російський дрон "Гербера" імітує "популярний" у окупантів "Шахед". Він часто використовується для перевантаження української ППО.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ГУР. Про це повідомляють Контракти.UA.
За даними розвідників, Росія складає такі багатозадачні БПЛА на заводі у місті Єлабуга. "Апарат "Гербера" може нести бойову частину як камікадзе та проводити радіоелектронну розвідку, зокрема для виявлення позицій ППО та фіксації влучань інших ударних дронів", - йдеться у повідомленні.
Імітація "Шахеда"
Цей БПЛА імітує Shahed-136/Герань-2 та масово використовується Росією для перевантаження української протиповітряної оборони. "За рахунок використання простих матеріалів (фанера, пінопласт) "Гербера" в десятки разів дешевша за Shahed/Герань. Утім будова цього дрона містить вже звичний для російської зброї набір компонентів іноземних виробників", - зазначили в ГУР.
З чого складаються ці БПЛА
Дослідження збитих зразків засвідчили, що росіяни виготовляють "Герберу" за китайським прототипом з використанням завезених з Китаю іноземних компонентів.
"Розробник БПЛА - китайський виробник авіамоделей Skywalker Technology Co., Ltd., який також виробляє фюзеляжі та організовує поставки комплектів в Росію. Постачання відбувається за посередництва третіх компаній", - розповіли в ГУР.
Крім того:
Завадозахищена антена (CRPA) дрона містить чіпи Analog Devices та Texas Instruments (США), NXP Semiconductors (Нідерланди).
В універсальному польотному контролері - також компоненти, виготовлені компаніями Texas Instruments, Atmel (США), STMicroelectronics, U-Blox (Швейцарія), NXP Semiconductors (Нідерланди), XLSEMI (КНР).
Для наведення на ціль пілотом (за принципом FPV-дрона) баражуючої версії БПЛА та ведення повітряної розвідки "Гербера" оснащена китайськими камерою з трьохосьовим підвісом Topotek KHY10S90 та модемом Xingkai Tech Mesh Network XK-F358.
Двигун DLE60 - виробництва китайської Mile Hao Xiang Technology Co, Ltd. Влітку 2024 року ця компанія потрапила під санкції США за постачання до Росії.
Використання дронів Росією у війні в Україні
Російські війська постійно використовують дрони для атак по Україні. Наприклад, 17 листопада під час ракетно-дронового удару РФ використала 90 безпілотників.
При цьому загарбники постійно намагаються перевантажити українську ППО, використовуючи різні види БПЛА. Наприклад, нещодавно повідомлялося, що Росія почала використовувати дрони-приманки під час атак по Україні. Вони також імітують "Шахеди".
Крім того, росіяни мають у планах вийти на цілодобові атаки безпілотниками.
18.11.2024 — 3 — 1012
