Беларусский блогер Максим Мирович: "В комментариях к моим постам про СССР часто пишут, что мол все эти пустые полки магазинов и огромные очереди сфотографированы уже после 1992 года, когда к власти пришли "проклятые либералы" и "народу стало нечего есть". При советской власти, значит, было изобилие и продуктов, и промтоваров, а вот года с 1992 по 2000-й было очень плохо, очереди и бедность, а потом пришёл к власти Путин и снова стало хорошо. На самом деле все эти фотоснимки были сделаны не в "проклятые девяностые", а в самом что ни на есть Советском Союзе — в самые последние годы его существования. Они прекрасно отражают то состояние дна, в которое погрузилась советская экономика к восьмидесятым годам и прекрасно иллюстрируют тезис о том, что одной пропагандой сыт не будешь. Итак, в сегодняшнем посте — фотоснимки из магазинов в последние годы существования СССР (без ретуши), с указанием года, когда именно был сделан снимок.
Начнём, пожалуй, с продуктовых магазинов. Вот так выглядели холодильники в одном из советских универсамов в 1990 году. В уголке можно увидеть только сиротливые пакеты с чем-то желтым — очень похоже на ананасы, которые в последние годы СССР продавались вот в таких целлофановых пакетах (кусочками в собственном соку). Прямо так и хочется перефразировать слова из советского стишка: "режь ананасы, рябчиков жуй, день твой последний приходит буржуй совок".Ещё один универсам, это уже в Москве, фотоснимок сделан в январе 1991 года, точно такие же пустые холодильники. На заднем плане слева можно увидеть ещё и пустые белые стеллажи. Как видите, это никакие не "либеральные девяностые", до конца СССР остаётся ещё почти целый год.Фотоснимок ближе к концу 1991 года, сделан в ноябре. На фото запечатлен абсолютно пустой отдел "масло/сыр" в одном из продуктовых магазинов. Это тоже самый что ни на есть настоящий СССР.Это тоже ноябрь 1991-го, фото сделано изнутри магазина, а за витриной стоит, скорее всего, очередь покупателей за каким-либо "дефицитным" товаром. Часто что-нибудь дефицитное и ходовое, вроде бананов, продавцы продавали по двойной цене "мимо кассы", просто живой очереди возле магазина, после чего пробивали чеки, кладя сверхприбыль себе в карман. С юридической точки зрения всё было "чисто" — вот пустые ящики от распроданного товара, вот чеки, ни одна проверка не могла придраться — разве что продавца прямо в процессе распродажи дефицита словит за руку какой-нибудь ОБХСС. Кстати, обратите внимание, что на витиринах в самом магазине стоят только сиротливые трёхлитровые банки, внутри которых находится подсахаренная вода с лимонной кислотой, называемая "березовый сок". Это тоже никакие не "девяностые" (в том смысле, в котором это слово употребляют поклонники советской системы), а самый настоящий СССР.1989 год, те же пустые витрины. Зато на прилавке стоят новомодные электронные весы — в последние годы Союза их стали массово внедрять в магазинах, чтобы пречечь воровство среди продавцов — те часто занимались всякими махинациями с рычажными весами: подкладывали гирьки, растягивали пружины и т.д. С приходом рыночной экономики такие случаи стали редкостью, а вот в советской системе с её "круговой порукой" были повсеместными.Январь 1992 года, на полках всё те же трёхлитровые баллоны с "соком", и больше ничего. После конца СССР такое положение оставалось еще примерно год-два (везде по-разному), после чего всё постепенно стало налаживаться и в магазинах стали появляться товары.1990 год, очередь в продуктовом магазине. В корзинках можно увидеть молоко в тетрапаках и ещё что-то очень похожее на польские замороженные овощи.Помимо продуктовых магазинов, еду можно было ещё купить и на рынках — там, в отличие от государственной торговли, время от времени можно было купить свежие овощи и относительно неплохое мясо. На фото — рынок в 1987 году, скорее всего фото сделано уже после закрытия основных точек.Мясник рубит свинину на колоде, фото 1991 года. Даже такое плохонькое жирное мясо считалось в СССР деликатесом — на заднем плане можно увидеть очередь из покупателей. Что интересно — в Беларуси в те годы работало несколько мясокомбинатов, но балыки и всякие там полендвицы стали появляться на прилавках только после 1992 года, уже с приходом к власти "проклятых либералов". До той поры, видимо, вывозились на другие рынки.Торговцы тыквой и сухофруктами, тоже 1991 год. На рынках, кстати, процветала антисантария (которую можно легко заметить и на этом кадре, и на снимке выше) но в то время это никого особо не волоновало — главное, что здесь можно было купить хоть какую-то еду.Торговля картошкой в 1990 году, стоит немалая очередь. Это тоже не "либеральные девяностые", а самый настоящий СССР.В последние годы СССР дефицит либо полное отсутствие товаров были не только в продуктовых магазинах, но и в промтоварных, на фото — обувной магазин в 1990 году. Я сам хорошо помню один такой магазин в Минске на улице Якуба Коласа — там было 3-4 модели немодных и некрасивых туфель и страшные советские кеды с подошвой из вонючей вулканизированной резины.Обувной магазин, дядька рассматривает удачное приобретение — дефицитные женские туфли. Торговля промтоварами в позднем СССР часто проходила так — слух о том, что где-то "выбросят" какие-то нормальные товары, тут же разлетался по городу, и возле этого магазина моментально образовывалась огромная очередь, люди в которой стояли ночами (!), сменяя друг друга и передавая бумажку с номером — именно так в Минске в 1990 году стояли за мужскими кожаными туфлями. Туфли, кстати, продавались почему-то с черного хода магазина "Хозтовары"). А на фото — нечто похожее в 1989 году, очередь стоит за товарами из Польши. А это — очередь в так называемый "люксовый" магазин, снимок сделан в 1989 году в Москве. Не знаю, что в то время понималось под словом "люксовый" — возможно, в этом магазине продавалась импортная продукция, возможно — местные кооперативные товары, а возможно и то и другое.Покупательницы с "люксовой" обувью. Мне особенно понравились голубые в крапинку сапоги справа)Обувные коробки. Кто помнит обувные марки тех лет, что это за фирма?Советская парикмахерская, 1989 год.Советская столовая, февраль 1989-го.
Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України запрошує на власні очі побачити бузковий (і не лише) квіт квітневого бузку та цвітіння багатьох інших прегарних декоративних рослин. Сирінгарій і дендрарій чекають вас у гості. Про це повідомляють Контракти.UA. 02.05.2025 — 8 — 225
В окупованому росіянами Криму, неподалік від міста Саки, було знищено радіолокаційну станцію зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф".
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Telegram-канал "Кримський вітер". Про це повідомляють Контракти.UA.
За даними моніторингового каналу, ще у п'ятницю, 25 квітня, невідомі дрони сильно пошкодили і, можливо, повністю вивели з ладу РЛС 96Л6Е.
Антена станції сильно пошкоджена, ремонт можливий тільки в заводських умовах.
"Цікаво, що наприкінці березня "Наші очі" помітили перекидання РЛС 96Л6Е в напрямку міста Саки. А на початку березня в Саках просто на дорозі згоріла така ж РЛС 96Л6Е", - пише "Кримський вітер".
РЛС ЗРК С-400 "Тріумф"
Радіолокаційна станція (РЛС) Зенітного ракетного комплексу С-400 "Тріумф" є важливою складовою частиною системи протиповітряної оборони, розробленою Росією. РЛС цього комплексу здатна виявляти і супроводжувати різні повітряні цілі, такі як літаки, крилаті ракети, балістичні ракети та інші повітряні об'єкти.
РЛС С-400 має високий рівень дальності виявлення - до 600 км, що дозволяє виявляти загрози на великих відстанях і швидко реагувати на них. Це робить систему однією з найпотужніших у світі для боротьби з повітряними цілями на великих відстанях.
РЛС С-400 може одночасно обробляти велику кількість цілей, що дає змогу забезпечити високий рівень інтеграції з іншими ракетними системами та засобами управління, дозволяючи ефективно здійснювати захист від повітряних загроз на всіх рівнях. Вона використовує кілька типів ракет, здатних знищувати цілі на різних відстанях та висотах, від чого залежить успішність боротьби з багатозадачними і різноманітними загрозами.
Завдяки цим характеристикам, ЗРК С-400 "Тріумф" є важливим елементом російської системи протиповітряної оборони і активно використовується в різних військових операціях.
Раніше ми писали про те, що бійці 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила знищили російську пускову установку зенітно-ракетного комплексу С-400. 30.04.2025 — 4 — 624
Столиця України завжди приваблювала туристів із різних міст і країн своєю красою та зеленими вулицями. У 1958-му році Київ відвідав англійський фотограф Джон Шульц, який зробив знімки міста та його мешканців.
Старі знімки опублікували на сторінці спільноти "Спрага": в Києві цікаво" у соціальній мережі Facebook. Можна роздивитись, яким було місто 67 років тому. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"Цікавий погляд у минуле! У часи СРСР сміливі іноземні туристи ризикували, щоб зафіксувати на плівку життя без купюр. Їм вдавалося робити унікальні вуличні фото, які потім публікувалися на батьківщині. Сьогодні ці архівні скарби оцифровані, і ми можемо побачити справжній Київ 1958 року очима англійського фотографа Джона Шульца", – йдеться в повідомленні.
На старих знімках можна побачити різні локації столиці, зокрема, Андріївський узвіз, Пішохідний міст та Хрещатик.
Нагадаємо, на офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-х роках.
У далекому 1938 році в Києві були встановлені як пам’ятники справжні британські танки часів Першої світової війни – Марк V. Один з них можна було побачити на Подолі, а інший – у самісінькому центрі столиці.
Як повідомляв OBOZ.UA, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистський. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році. 29.04.2025 — 8 — 655
24–27 квітня на ВДНГ пройшла третя «Книжкова країна» — фестиваль, що вже зарекомендував себе як один із найбільших літературних заходів в Україні. Цього сезону подія досягла рекордної кількості проданих книжок. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Окрасою сезону став фантазійний квітковий декор, який перетворив ВДНГ на справжній простір натхнення. Гості фестивалю змогли зануритися в його естетику завдяки гігантським квітам, інтерактивним інсталяціям і дзеркалам із флористичним оздобленням. Тематичні зони для відпочинку — кав’ярні та чайні куточки — гармонійно доповнювали загальну атмосферу. Фестиваль традиційно об’єднав видавництва, авторів, зіркових гостей, блогерів і всіх, хто прагнув приємно провести час у компанії однодумців.
«Уже можна впевнено сказати, що „Книжкова країна“ стала важливою частиною літературного й культурного життя українців. Ми щиро пишаємося цим і дякуємо всім, хто підтримує фестиваль і долучається до нього. Цього сезону ми вкотре переконалися, наскільки потрібними є такі події: відвідуваність і зацікавленість залишаються стабільно високими, а програмне наповнення стає різноманітнішим. Наша мета — не лише тримати планку, але й дивувати гостей знову й знову. Вірю, що наступна „Книжкова країна“ також запропонує щось нове і цікаве», — зазначає засновник «Книжкової країни» Євген Мушкін.
Цього сезону на «Книжковій країні» відбулася спеціальна програма «Світове дерево фантастики», присвячена сучасній українській фантастиці. У її межах пройшли дискусії, публічні розмови й презентації про різні жанри — від горору до наукової фантастики та romantasy. Розширилася також програма творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ: у її межах відбулися літературні, театральні події, а також виставки.
Крім того, на фестивалі традиційно обрали книгу-переможця Премії книжкових блогерів, якою став роман Любка Дереша «Погляд медузи», а також провели десятки родинних читань разом із відомими українцями.
Протягом чотирьох днів «Книжкової країни» відбулося 365 подій: 120 презентації, 72 дискусій, 63 творчих та літературних майстеркласів, 60 автограф-сесій, 30 читань, 10 сесій ігротек (змагання чи турніри з настільних ігор), чотири театральних вистави, шість квестів. Ці події відвідало близько 13 000 людей. У ярмарку, зокрема, взяли участь 140 учасників: книгарні, видавництва, магазини, незалежні автори тощо.
Загалом цього сезону фестиваль «Книжкова країна» зібрав понад 72 500 гостей. Захід традиційно залучає багато молоді: більш ніж третина відвідувачів — студенти й школярі. Водночас для двох третин гостей «Книжкова країна» стала першим подібним фестивалем.
Географія відвідувачів охопила Київ і Київську область, звідки було понад 90% гостей, а також Одеську, Львівську, Дніпропетровську, Чернігівську, Харківську, Полтавську та інші області.
Переважна більшість відвідувачів залишилися задоволені подією (96%), відчули себе щасливішими (100%) і почувалися в безпеці на території ВДНГ (98%).
За даними учасників на фестивалі загалом було придбано близько 90 000 книг на загальну суму 28 млн грн — це рекорд для «Книжкової країни». Серед найменувань, що купували найчастіше:
Книгарня Є: «Однією ногою під Києвом» (Сергій Скришевський), «Тією горою є ви» (Бріанна Вест), «Фронтмени»;
Readeat: «Колонія» (Макс Кідрук), «Ми знайдемо свого Марселя» (Інна Мірошниченко), «Вбивчі письменники» (Саша Павлова);
Yakaboo: «Купи собі той довбаний букет» (Тара Шустер), «Жінки, що біжать з вовками» (Клариса Пінкола Естес), «Тінь богів» (Джон Ґвінн);
Vivat: «Наречена» (Алі Гейзелвуд), «За сіткою» (Стефані Арчер), «Помічниця лиходія» (Ханна Ніколь Мерер), «Ніколи не бреши» (Фріда Мак-Фадден);
КСД: «Вище неба» (Ліз Томфорд), «Сутінки» (Пенелопа Дуглас), «Правильне рішення» (Ліз Томфорд), «Двоповня» (Катерина Самойленко);
Видавництво «Фабула»: «Книжкові хроніки Анімант Крамб» (Лінь Ріна), «Молитва за Овена Міні» (Джон Ірвінг), «Еліза Геммільтон. Кримінальна справа з валізою» (Лінь Ріна);
Видавництво Старого Лева: «Вівці цілі» (Євгенія Кузнєцова), «Спитайте Мієчку» (Євгенія Кузнєцова), «Сорочине вбивство» (Ентоні Горовіц), «Я бачу, вас цікавить пітьма» (Ілларіон Павлюк);
Видавництво «Богдан»: «Чи бачать небеса котів», «Жнець без коси» (Олександра Черепан), «Світи вигнання та ілюзій» (Урсула Ле Ґвін);
«Лабораторія»: «Там, де живуть книжки» (Віталій Дуленко), «За Перекопом є земля» (Анастасія Левкова), «Усі персонажі вигадані. Або ні» (Юлія Лаба), «З нами житиме еласмотерій» (Роман Голубовський).
У межах фестивалю також відбулася низка соціальних і благодійних ініціатив, спрямованих на підтримку військових і їхніх родин. Збори, зокрема, влаштували фонд Сергія Притули, «Допомогатор» та «Лелека», проєкт «Книга на фронт», а також організації «РІЙ» і «Гуркіт».
Таким чином за три сезони фестиваль «Книжкова країна» зібрав сумарно понад 210 000 відвідувачів, що робить його одним з найбільших у країні. Наступна відбудеться восени — 25–28 вересня на ВДНГ.
Слідкуйте за наступними анонсами «Книжкової країни» в офіційних Facebook та Instagram фестивалю. 28.04.2025 — 15 — 855
Президентське подружжя Трампів повернулися з похорона Папи Франциска.
Президент США Дональд Трамп і його дружина Меланія Трамп після похорону Папи Римського у Ватикані повернулися до Америки. Папараці сфотографували їх у міжнародному аеропорту Ньюарк-Ліберті, штат Нью-Джерсі. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Фотографи заскочили президентське подружжя за поцілунками. Це мало дуже милий вигляд.
Перша леді для перельоту обрала улюблений класичний тренч від Burberry з фірмовою картатою підкладкою бренду. На ній також були чорні светр і широкі штани. Вбрання вона скомбінувала з чорними балетками з чорними пряжками від Roger Vivier.
У Меланії було розпущене волосся, молочний манікюр, чорні сонцезахисні окуляри на обличчі і діамантові каблучки на руках.
Дональд Трамп був одягнений у темно-синій костюм, білу сорочку і темну краватку.
Нагадаємо, Меланія Трамп на прощанні з Папою Франциском з’явилася у чорному пальті-жакеті із ґудзиками, мереживних рукавичках і мереживній мантильї.
28.04.2025 — 8 — 835
