Пустые вокзалы и разрушенные дома. Житель Луганска показал, как выглядит «столица ЛНР»
Житель Луганска по имени Игорь прогулялся по городу и сделал небольшой фоторепортаж для "Четвертой власти" о том, как сегодня выглядит "столица ЛНР". Несмотря на то, что боевые действия уже три года не затрагивают город, Луганск все еще выглядит так, как будто война здесь закончилась только вчера. В городе нет ни одного банкомата, с улиц исчезли трамваи, а большинство поврежденных обстрелами зданий никто даже не пытался восстановить.
Луганский автовокзал, который в прошлом был заполнен людьми и выглядел довольно оживленным местом, сейчас стоит практически пустой. Теперь уехать отсюда в основном можно в города, подконтрольные ЛНР
Справа от автовокзала, на месте бывшего ресторана «Корона», расположился «Военторг» – магазин военной одежды и снаряжения. Таких магазинов в Луганске в последнее время открылось по городу довольно много - чувствуется дыхание войны. На стене видны следы от осколков – последствия обстрелов 2014 года.
В таких военторгах могут продаваться как новые вещи, так и б/у. Можно купить форму, обувь, бронежилеты, разгрузки, вещмешки – всё, кроме оружия.
Здесь же продаются кокарды, нашивки, шевроны и прочие знаки различия. В том числе и российского образца.
Когда-то здесь по Оборонной улице ходил трамвай. Теперь нет даже контактного провода. По всей видимости, этот вид транспорта "молодой республике" оказался не нужен. Интересно, что на территории, подконтрольной ДНР, трамваи сохранились, причём не только в Донецке, но и более-менее крупных городах, например, в Енакиево. Получается, даже Енакиево теперь богаче Луганска?
Чуть дальше по улице от автовокзала печально стоит заброшенный супермаркет «Фуршет». Когда-то здесь продавали продукты, игрушки, хлеб собственной выпечки, бытовую технику. В 2014-м здание попало под обстрел, уцелевший товар вывезли, чтобы не соблазнять мародёров. С тех пор помещение так никто и не отремонтировал.
На следующей остановке – торговый центр «Аврора». Он не изменился, только цены теперь в рублях.
На улицах и в помещениях время от времени встречаются работающие терминалы, которые переоборудовали под приём российских рублей. Банкоматов и карточек в ЛНР нет даже у "государственного банка" – их только обещают ввести который год. Интересно, что в ДНР карточки и банкоматы у "республиканского банка" появились уже давно. Получается, соседняя "республика" и тут прогрессивнее.
Луганский долгострой. Эта стройка была начала еще до войны, но так и не закончена до сих пор, хотя какие-то люди по ней бродят.
Рекламы на билбордах немного – видимо, тем немногим предприятиям, которые еще работают в Луганске, она не по карману. Поэтому на многих билбордах красуется разного рода социальная реклама и пропаганда ЛНР.
Украинский музыкально-драматический театр. Оказывается, в цитадели русского мира работает украинский (!) театр. И ставит пьесы. По крайней мере, афиши на украинском языке свежие. Не известно, насколько эти представления пользуются популярностью в сегодняшних реалиях.
Интересно, что относительно недалеко по городу стоят вот такие борды - руки разрывающие оковы цвета украинского флага. Какие-то взаимоисключающие явления.
Стадион «Авангард» стоит пустой. Иногда тут проходят матчи каких-то команд ЛНР, но на них почти никто не ходит. "Заря", которая в этом году пробилась в еврокубки, больше здесь не играет. Звёзды мирового футбола появятся в Луганске не скоро.
До войны это был кинотеатр "Украина", но после образования ЛНР его переименовали в Русь. Опять же не ясно, почему украинский театр пощадили, а вывеску на кинотеатре - нет.
Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. Основан почти 100 лет назад, носил имя Шевченко и при СССР, и при Украине. Как ни странно, носит его и сейчас. И это при том, что отдельные деятели ЛНР считают Тараса Шевченко "крестным отцом украинского национализма". Книгу с таким названием еще лет 10 назад выпускал в Луганске известный активист ЛНР Глеб Бобров. Формально университет «эвакуирован» в Старобельск, но большая часть преподавателей осталась в Луганске и теперь работает на ЛНР
На месте бывших «Ощадбанка», «Приватбанка» и т.д. ныне открыт «Госбанк ЛНР». Абсолютный монополист экономической жизни республики: выдаёт зарплаты, пенсии, принимает платежи и т.д. Обещают открыть кредиты и депозиты, но когда это случится - неизвестно.
У здания больницы ржавеет памятник жертвам авиаудара по Луганской ОГА 02.06.2014. Непонятно, почему его сделали из железа и не покрасили. Ведь было понятно, что такая конструкция заржавеет и будет выглядеть непрезентабельно.
Высотное здание. Пожалуй, самое высокое в Луганске, наряду с отелем «Луганск». Начали строить при Януковиче, почти закончили, но так и не успели ввести в эксплуатацию до войны. Возможно, когда-нибудь его и достроят: оно при обстрелах почти не пострадало, если не считать нескольких попаданий. Но кто будет покупать квартиры в непризнанной республике? Вряд ли сейчас это кому-то нужно.
Памятник жертвам Голодомора. Удивительно, но его также никто не снес, хотя в ДНР несколько подобных памятников было уничтожено. Возможно, «на всякий случай», вдруг Украина вернётся? Или просто всем все равно?
Памятник жертвам Сталинских репрессий. Тоже сохранён. В Донецке мемориальную доску жертвам НКВД уничтожили еще в 2014 году.
Одно из зданий, пострадавшее от обстрелов в 2014 году, до сих пор зияет выбитыми окнами витрин. Бизнес, ранее обитавший в этих помещениях, давно закрылся. Рядом стоит пропагандистский борд ЛНР с надписью "Будущее за нами". Символичная картина.
Еще одно пострадавшее здание, в окнах которого видно небо. Три года назад оно выгорело после попадания, но к ремонту так никто и не приступил.
Глядя на эти руины так и хочется воскликнуть - какую красоту сгубила война!.. На самом деле это поликлиника, сгоревшая ещё задолго войны, в 2011 году, при загадочных обстоятельствах: пожар возник после сообщения о передачи здания в частные руки. С тех пор остатки сгоревшего дома медленно разрушаются.
Заканчиваем прогулку у памятника звезде на эстакаде у пустующего теперь железнодорожного вокзала. Некоторое время назад звезда была подорвана неизвестными. Однако теперь ее восстановили.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 450
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 753
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1588
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2946
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2940
