Большой спорт предполагает большие жертвы: что происходит с ногами велосипедистов на Tour de France
21-й этап, 3 540 километров и пять горных гонок – это все о Tour de France-2017. Все эти испытания гонщикам нужно пройти за 21 день, имея при этом всего два выходных дня. Не удивительно, что для большинства спортсменов французская многодневка – главный старт сезона, к которому нужно подходить в максимально идеальных кондициях и выкладываться изо всех сил. Накануне спортивную общественность взбудоражило фото польского велогонщика Павела Полянски, который показал состояние своих ног после 16 этапов «Большой петли» - а это, на секундочку, только 75% дистанции. Мягко говоря, у большинства может сложиться впечатление, что этим ногам сложно будет ходить в ближайшие полгода, не то, что соревноваться в максимальном режиме.
При этом на момент публикации фото Полянски находился только на 75-м месте в генеральной классификации и обывателю сложно представить, какие же ноги имеют лидеры многодневки – точно что-то на уровне фильмов о супергероях.
Как оказалось, ничего подобного. Вот, к примеру, «икра» ноги семикратного победителя Tour de France Лэнса Армстронга.
Ноги 11-кратного победителя этапов Tour de France Андре Грайпеля впечатляют рельефностью и мощью.
Полянски был не единственным гонщиком, который выставил на обзор общественности свои ноги. Даже раньше, чем поляк, это сделал канадец Антуан Дюшесн, который похвастался своей формой, но в то же время и пожаловался, что с такими «ногами терминатора» его даже не взяли на Tour de France – команда Direct Energie остановила свой выбор на других кандидатах.
Однако, для самих велогонщиков фотографии Полянски и Дюшесна, скорее всего, не вызвали никакого удивления. Для них это – обыденность. В голову сразу приходит любопытный эпизод в 2014 году, когда соотечественник Полянски Бартош Хузарски опубликовал подобное фото и тут же подвергся обвинениям чуть ли не в применении допинга. «Для меня это было совершенным откровением. Возможно, это из-за того, что такими я свои ноги вижу если не каждый день, то очень часто, особенно после сложной гонки при высокой температуре». Но главным посылом гонщика, который вызывал у спортивной общественности если не удивление, то серьезные сомнения, было то, что такое состояние ног Хузарски – это абсолютно нормально и невредно для здоровья. Кстати, на Tour de France-2015 Хузарски также не блистал – всего 68-е место.
Большие нагрузки – это не единственная беда, которая может поджидать ноги велосипедистов во время длительной дистанции Tour de France. Не меньшую опасность для главного источника заработка спортсменов несут частые падения и завалы во время гонок.
Наверное, самое известное подобное бедствие случилось с испанцем Хуаном Антонио Флеха и голландцем Джонни Хугерландом в 2011 году, которых угораздило сначала столкнуться с машиной, которая сопровождает гонщиков, а затем упасть, наверное, на самый неподходящий для этого предмет – забор с колючей проволокой.
Что из этого вышло – смотрите сами. Заметим только одно – испанец отделался самым меньшим уроном из всех возможных и смог даже продолжить гонку. Для Хугерланда все закончилось более печально – ему пришлось накладывать на ногу 33 (!) шва, а соревнования для него на этом закончились.
Не обходили неприятные травмы также ноги олимпийского чемпиона, трехкратного чемпиона мира и победителя Tour de France Яна Ульриха. В 2005 году, несмотря на обильное кровотечение на правой ноге, легендарный немец смог продолжить гонку.
О простых синяках и ссадинах в велоспорте даже говорить не приходится – их бесконечное множество. Демонстрируем наиболее впечатляющие варианты самых распространенных травм ног велосипедистов.
С полной уверенностью можно сказать одно – на крупных многодневках, таких как Tour de France, побеждает не только самый быстрый и выносливый, но и тот, кому повезет избежать травм.
Только в этом году из-за повреждений по причине падений с дистанции сошли Марк Кэвендиш, Герейнт Томас и Марсель Киттель.
Поэтому неудивительно, что велосипедисты едва ли не более чем другие спортсмены огромное внимание уделяют своим ногам – главному источнику их успеха и мировой славы.
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 1392
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 1905
Артистка святкує день народження.
Син української акторки Наталії Сумської показав, який вигляд мала його мама в молодості, та просто захопив її красою.
Так, 22 квітня артистка святкує день народження. Ба більше, цьогоріч у знаменитості ще й ювілей. Наталії Сумській виповнюється 70 років. Тож, у програмі "ЖВЛ представляє" її син – актор В'ячеслав Хостікоєв – поділився архівними фото мами з молодості та розповів, якою вона є. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Наталія Сумська просто обожнює театр. Вона залюбки грає у виставах і, як говорить В'ячеслав Хостікоєв, це і є для неї найкращий відпочинок.
"Головна риса – це звичайно працьовитість. Для мами найкращий відпочинок – це зміна робочого плану, зміна якогось процесу", - говорить син артистки.
Звичайно, вдома Наталія Сумська присвячує час рідним та від дитинства давала синові важливі настанови: "Вона завжди мені казала одне: "Синочку, плекай українську мову, вчи українську мову, ніколи не забувай, хто ти є".
Окрім театру, для Наталії Сумської неабияк важлива її родина. Після театрального сезону вони всі разом їдуть на дачу, де проводять час. За словами Хостікоєва, це вже своєрідна традиція. Таким чином вони перезавантажуються перед наступним театральним сезоном.
"Після театрального сезону у нас є трішки відпочинку. Це може бути місяць-півтора максимум. Це дуже приємна зустріч із батьками в селі за містом. Це сільська хата, де ми збираємося. Це традиція – приїжджати туди, перезавантажитися і знову пірнати в роботу", - говорить син артистки.
До речі, свій день народження Наталія Сумська святкуватиме на сцені – вона гратиме у виставі. В'ячеслав Хостікоєв помінявся з колегою змінами, аби в цю дату бути поруч із мамою та сказати їй найважливіші слова, що він пишається виступати з нею на одній сцені.
Нагадаємо, нещодавно сестра Наталії Сумської – Ольга – показувала фото їхніх батьків у молодості. Вона також ділилась спогадами про театральне дитинство. 22.04.2026 — 4 — 1983
21 квітня королеві Єлизаветі II виповнилося б 100 років. Монархиня не дожила до свого ювілею лише кілька років, залишивши цей світ у вересні 2022 року, попередньо завершивши всі свої робочі та особисті справи та призначивши нову прем'єр-міністерку. Сьогодні ми згадуємо найнеймовірніші та найцікавіші факти про королеву, яка залишилася в серцях багатьох поколінь. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
1. Вона стала первістком герцога Йоркського Альберта (згодом короля Георга VI) та Єлизавети Боуз-Лайон і народилася о 2:40 ранку 21 квітня 1926 року. Її мати, будучи на п’ятому місяці вагітності, потрапила в автомобільну аварію і їй дивом вдалося уникнути викидня. Її вагітність тоді трималася у секреті від публіки. На щастя, все скінчилося добре.
2. Принцеса Єлизавета з’явилася на світ у лондонському районі Мейфер, резиденції графа Стратмор на Брютон-стріт, будинок № 17. Перші пологи герцогині Йоркської, матері Єлизавети, були довгими і складними, оскільки пологова діяльність була слабкою, і їй довелося робити кесарів розтин.
Нині в цьому будинку розташований китайський ресторан, а на його стіні встановлено меморіальну табличку, де написано, що тут народилася Єлизавета II.
3. Єлизавета ніколи не мала б стати королевою. На момент її народження вона була лише третьою в черзі на престол, як зараз принцеса Шарлотта Уельська (єдина дочка Кейт та Вільяма Уельських).
Після смерті її діда короля Георга V, новим королем мав стати його старший син принц Едуард, дядько Єлизавети. Але Едуард VIII, пробувши на троні 10 місяців, так і не був коронований, він публічно зрікся корони заради шлюбу з американкою Волліс Сімпсон. Королем став батько Єлизавети — Георг VI, а його дочка — спадкоємицею. Їй було тоді 10 років, це був 1936 рік.
4. У віці 21 року принцеса Єлизавета виголосила свою культову промову, якої дотримувалася все своє життя. З нагоди свого 21-річчя у квітні 1947 року принцеса виступила зі зверненням з садів Будинку уряду в Кейптауні, Південна Африка, у промові вона тоді сказала: «Я заявляю перед вами, що все моє життя, довге чи коротке, буде присвячене служінню вам», — і свого слова дотрималася.
5. Вона вийшла заміж за п’ять років до свого сходження на британський престол. Її чоловіком став принц грецький та данський Філіп Маунтбеттен. Їй було вісім, коли вона вперше його побачила. У 13 Єлизавета зрозуміла, що закохана в майбутнього морського офіцера, йому тоді було 18. Одружилися вони, коли принцесі був 21 рік. Церемонія вінчання відбулася 20 листопада 1947 року у Вестмінстерському абатстві у Лондоні. У шлюбі у них народилося четверо дітей — троє синів — принци Чарльз, Ендрю та Едвард — та дочка — принцеса Анна.
6. Найщасливішими роками свого життя Єлизавета вважала час, проведений з чоловіком та молодшими дітьми на Мальті. Принцеса Єлизавета і принц Філіп жили там у період від 1949 до 1951 року. Принц служив у Королівському військово-морському флоті та був відряджений на Мальту. Єлизавета говорила, що саме в той період вона могла жити життям звичайнісіньких людей — ходити за закупами, гуляти з дітьми і бувати в перукарні. Раніше ми показували, який сьогодні вигляд має їхня вілла на Мальті.
7. Вона стала королевою 6 лютого 1952 після раптової смерті її батька короля Георга VI. Єлизавета та Філіпп тоді були на відпочинку в Кенії. Чоловік повідомив їй про смерть батька після дзвінка з Лондона. Додому Єлизавета повернулася вже у статусі монархині.
8. Вона була коронована 2 червня 1953 року у Вестмінстерському абатстві у Лондоні. Церемонію подивилися на телебаченні 27 мільйонів людей у всьому світі. Її коронація стала першою в історії Великої Британії, яку транслювали на телебаченні. Початок її правління ознаменувався піднесенням оптимістичних настроїв у Великій Британії та країнах Співдружності, після Другої світової війни нова «Єлизаветинська епоха» була як ковток свіжого повітря.
9. 2015 року королева Єлизавета II стала правителем, який правив найдовше у Британії за всю її історію. Вона перевершила на троні свою прапрабабусю королеву Вікторію, яка правила 63 роки та 216 днів. А у червні 2022 року Єлизавета II відсвяткувала 70-річчя перебування на троні. Тільки нещодавно стало відомо, що монархиня боролася з раком останні кілька років свого життя і просила лікарів намагатися подовжити їй життя наскільки це можливо, щоб відсвяткувати таку важливу віху правління.
10. Відсвяткувавши ювілей у червні 2022 року, монархиня востаннє вийшла на балкон Букінгемського палацу в оточенні своєї родини. В її очах стояли сльози, адже того дня вона вже чітко розуміла, що це її остання поява на такому грандіозному заході. Того ж літа вона, як і завжди, вирушила до шотландського замку Балморал, де мирно померла 8 вересня 2022 року.
Похована королева у Меморіальній каплиці короля Георга VI, яка є частиною каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку. Поховання відбулося 19 вересня 2022 року після державної церемонії прощання. 21.04.2026 — 13 — 2452
Що відомо про пошкодження одного з "Семи див України"?
В Хотинській фортеці в Чернівецькій області (Буковина) стався частковий обвал на одному з мурів. Постраждалих немає, доступ туристів до аварійної ділянки обмежили.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на міського голову Хотина Андрія Дранчука.Про це повідомляють Контракти.UA.
"Вчора в нашій прекрасній Хотинської фортеці сталася дуже не приємна і вкрай аварійна ситуація. Так, відбувся частковий обвал на великій стіні. І цей обвал дуже суттєвий. Всі живі! Найважливіше, ніхто не постраждав", - написав він.
Обвал стався на території Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця", постраждав один з великих мурів. Зазначається, що команда ДІАЗ відреагувала дуже швидко, залучивши працівників ДСНС та обмеживши доступ туристів до пошкодженої ділянки.
Зараз, за словами Дранчука, ведеться фіксація масштабу пошкоджень. Про інцидент вже проінформували усі важливі установи - Чернівецьку обласну військову адміністрацію, Міністерство культури України та Міністерство розвитку громад і територій України.
"Максимально долучаємось до пошуку фінансування реставраційних робіт. З усім справимось", - додав Дранчук.
Стародавня Хотинська фортеця розташована у місті Хотин Чернівецької області. Масштабну фортецю остаточно добудували у XV столітті, вона відома завдяки знаменитій Хотинській битві 1621 року, де брали участь українські козаки під командуванням Петра Сагайдачного.
Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) "Хотинська фортеця" створили у 2000 році. У 2007 році за результатами всеукраїнського опитування Хотинську фортецю визнали одним із "Семи див України".
Нагадаємо, що на території Дунайського біосферного заповідника спалахнула пожежа через атаку російських окупантів по Одещині в ніч на 17 квітня. Заповідник має міжнародне значення і входить до складу транскордонного резервату ЮНЕСКО.
А 24 березня під час атаки російських окупантів по Львову один з ворожих дронів поцілив по житловому будинку в центрі та об'єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Бернардинському монастирю. Проте ЮНЕСКО хоч і висловила "глибоку стурбованість" у зв'язку з ударом, навіть не згадала про те, хто завдав удару - через що отримала "рознос" від МЗС України. 18.04.2026 — 5 — 3008
