Ужасы Харькова: жуткий голод, засилье американцев и злобные патрули Правого сектора
Блогер softranger: "Решил вот написать про Украину. Всю правду-матку. И проиллюстрировать это все своими собственными свежими фотографиями, сделанными в последние два месяца. Если вы внимательно следите за российскими СМИ, то у вас должны была сложиться вполне определенная картина того, что творится сейчас в Украине (страна, запрещенная в России). Холод, голод, нищета, депрессия. Народ, измученный тем, что уже три зимы подряд в квартирах 10 градусов тепла (это еще в лучшем случае), отсутствием еды, непомерными жилищными платежами, когда зарплаты хватает только на оплату света, получаемого от 25-ватной лампочки, уже не имеет сил подняться на борьбу и скинуть ненавистную фашистскую хунту. Там более, что покрышки сожжены на десять лет вперед. Безвиз оказался не перемогой, а зрадой. Только олигархи могут себе позволить им воспользоваться. Простые украинцы вынуждены тайком от СБУ переходить вброд Сиваш и "отдыхать" в пещерных городах в Крыму, выпрашивая подаяния у русских туристов, приходящих туда на экскурсии. Но реальная действительность в сто раз страшнее. И сейчас я наглядно вам это докажу на примере родного Харькова. Итак, начнем. Только уберите от экрана маленьких детей, беременных женщин и стариков. Они могут не пережить этот ужас. Надеюсь, что вы по достоинству оценили творящийся в моем городе ужас. Охотно приму предложения на публикацию этой статьи от ведущих российских изданий. Выступлю с этими разоблачениями на 1-м канале, НТВ, канале "Звезда", Life News, в шоу Малахова, Соловьева, Кисилева и перед домочадцами Дома-2. Шлите денег. Же не манж па си жюр"!
Люди голодают. Вы видите на снимке, как работники городского хозяйства каждый день высаживают в городе десятки тысяч цветов
К утру их все съедают голодные люди и все приходится начинать сначала.
Чтобы как-то сохранить хоть часть цветов, решили часть высаживать на воде, ведь не каждый ослабленный голодом харьковчанин долетит доплывет до середины Днепра Лопани. На фото вы видите, как голодные люди украли на лодочной станции лодку и пытаются добыть часть цветов для пропитания.
Не все даже на суше умудряются доползти до цветов. На моих глазах девушка упала, не дойдя двух шагов до клумбы. Сначала на четвереньки...
...попыталась подняться и тут же рухнула совсем, у нее отнялись ноги. А ведь еще полметра и она была бы спасена... Прохожие безучастно взирают на разыгравшуюся перед ними драму, хищно карауля, когда она наконец умрет.
Девушки дежурят возле входа в пустые кафе, выпрашивая еду у редких посетителей-олигархов. Оборатите внимание на пледы - девушки еще с зимы не могут никак отогреться. Девушка справа счастлива, ей кто-то сделал щедрый подарок - пол пирожка с капустой. Теперь следующие три дня с ее лица не будет сходить счастливая улыбка
Еще одна девушка-попрошайка тщетно ждет, никого нет
А эта девушка уже отчаялась, не дождавшись подаяния, и собирается заложить в ломбард свой последний айфон
Мальчик шел по парку и упал от слабости, не в силах подняться. Только верный пес не безучастен к его судьбе
Доктор физико-математических наук вынужден подрабатывать игрой на саксофоне. Он отвернулся, так как стесняется, что его узнают его зарубежные коллеги
В городе свирепствует Правый сектор (организация запрещенная в России), заставляющий всех говорить на украинской мове. Если кто-то заговаривает на русском, ему сразу вешают на рот вот такой замок
Красивые девушки вынуждены уродовать себя, одевать страшные маски, чтобы не быть изнасилованными бандеровцами
Девушек заставляют одеваться в цвета национального флага или в вышиванки и при виде бойцов Правого сектора (организация, запрещенная в России) изображать поддельную радость и кричать "Слава героям! Слава Українi!"
Патруль Правого сектора (организация, запрещенная в России) в их красно-черных цветах (запрещены в России)
Новая полиция также свирепствует. Тут они приняли меня за западного корреспондента и притворно улыбаются на камеру. Уже через секунду они буду зверски избивать дубинками беременную женщину-эпилептичку (в кадре слева)
А вот две девушки одеты в черное, даже волосы покрасили в черный цвет. Они недавно похоронили своих умерших от голода родственников
Еще одна вдова с укором во взгляде молча вопрошает: "Доколе?"
Многие дома, построенные в целях экономии на фундаменте из коровьих лепешек и палок, уходят под землю
Чтобы хоть как-то помочь бездомным, выброшенным за неуплату квартплаты из своих квартир, мэрия вынуждена была начать строить социальное жилье на трубах вентиляции. Теплый воздух, идущий по трубам вентиляции, обогревает эти жилища
Женщина идет домой в свое социальное жилище
Бездомные девушки, которым не досталось социальное жилье, живут прямо на площади, сидят и спят прямо на грязном асфальте
Жених и невеста пришли топиться в фонтане, не имея средств к существованию
Мама-суицидница выбирает, с какого моста прыгать
А это подъезд элитного жилого дома
Типичный дом для среднего класса
Тут живут люди низкого достатка
Кошмар подстерегает харьковчан в каждой подворотне
Похоронное бюро "ШО", у них постоянно масса работы. Когда к ним привозили очередного покойника, они спрашивали: "Шо, опять?!", отсюда и название
Стихийный базар в одном из переулков. Чтобы выжить, жители вынуждены продавать свои зонтики
За неимением денег на стройматериалы, люди вынуждены делать столы из снесенных памятников
Возле салона Infiniti пусто. Народ вынужден пересаживаться на Ниссаны (врагу не пожелаешь!)
Но далеко не всем по карману даже Nissan Qashqai или Nissan Leaf, многие тысячи харьковчан вынуждены пересесть на велосипед
Успеть бы! В центральном Гастрономе выбросили в продажу кильку!
По улицам города открыто разъезжают аферисты, никого не стесняясь
Много вооруженных людей
Опухший от голода велосипедист жадно доедает оставленную каким-то олигархом пиццу
Вот этим олигархом
Как во все времена смуты, махровым цветом расцвели колдовство, мракобесие и оккультизм
Супермаркет электроники. Продажа вычислительной техники, смартфонов, музыкальных центров и фотокамер
Девушка пытается открутить и украсть колесо школьного автобуса, чтобы продать его, купить себе немного еды и заплатить за отопление
Типичные машины зажиточных харьковчан
Американцы, не стесняясь, ведут себя нагло, как полноправные хозяева
Американские полицейские вытесняют местных
Все заполонили машины американцев
И сами американцы
ти пиндосы даже свой Белый дом перенесли из Вашингтона и поставили его в начале Москалевки
Поговаривают в народе, что Харьков собираются переименовывать в Нью-Вашингтон, а набережную Лопани - в Брайтон Бич. Надеюсь, что вы по достоинству оценили творящийся в моем городе ужас.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1309
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3495
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3559
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3640
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3950
