Контракти.ua

20.01.2017 — Славутич, Киевская обл., Украина — birdinflight.com — 26872
ЧАЭС, общество, молодежь, любовь, люди, фотопроект, Славутич
Город молодых: Любовь и скука рядом с Чернобыльской АЭС

В конце 2016 года на фестивале фотожурналистики Visa pour L'Image в Перпиньяне одной из высших наград была отмечена работа, посвященная Украине. За съемку молодежи в городе Славутич премию Ville de Perpignan Rémi Ochlik Award получил швейцарец Нильс Акерманн. Он рассказал Bird In Flight, как создавался этот проект.Я открыл для себя Украину в 2009-м. Вместе с лучшим другом мы хотели отправиться в путешествие на Восток. Планировали посетить Россию, но были на мели и не захотели платить за визу. Украина казалась хорошей альтернативой, и слава богу. Мы узнали потрясающую страну. Она полна историй, которые не рассказывают СМИ, и щедрых, открытых людей.Я узнал, что под Евпаторией планируют построить город с нуля. По замыслу он должен был стать чем-то вроде Дубая. Для меня это звучало как прогнозируемый провал, из-за чего сфотографировать хотелось ещё сильнее. Удивляло, что решение строить город принималось без какого-либо анализа местной истории и географии. Проект превзошёл мои ожидания — он даже не начался.Это заставило меня заглянуть в «Википедию», чтобы почитать о других городах, построенных с нуля. Так я узнал о Славутиче. Сперва меня не особенно занимала его связь с Чернобылем. Больший интерес вызывали архитектура и история возникновения.«Белый ангел» — это название проекта и символ Славутича. Он есть на одной из первых моих фотографий, сделанных здесь в 2012-м. На интернет-форуме я увидел снимок статуи ангела, лежавшей в гараже, пока муниципальные власти собирали деньги на пьедестал. Ходили слухи, что ради этого в городе иногда отключали электричество.Для меня этот ангел ещё и символ скуки. Славутич — прекрасно спроектированный город, идеальный для детей. Но чем старше становишься, тем тоскливее там жить. Это связано с графиком сотрудников Чернобыльской АЭС (две недели работы сменяются двумя неделями выходных) и недостатком культурной активности.Я приехал в Славутич, чтобы фотографировать советскую архитектуру, но снимки получались безумно скучными. По-настоящему этот проект начался для меня в ту ночь, когда вечером в парке я познакомился с Юлией. Она была, по-видимому, пьяна и целовалась с парнем. Она сказала мне: «Можешь снимать всё что угодно, только не показывай фотографии моей маме».Юлии было 23, она нигде не работала, только развлекалась, а все её отношения были недолгими. Она мечтала найти парня в США и переехать к нему, но большую часть времени проводила с местными скейтерами. Юлия познакомила меня с друзьями, позволив снимать жизнь молодёжи в месте, которое иногда называют «городом молодых».Кирилл, один из главных героев проекта, однажды показал могилу своего лучшего друга. Тот погиб из-за несчастного случая на вечеринке. Рядом были могилы других: пьяный одноклассник не справился с управлением автомобилем, еще один утонул в Днепре, третий слишком увлёкся наркотиками. Кирилл сказал: «Знаешь, здесь из-за наркотиков и алкоголя умирает больше людей, чем из-за радиации».Я приезжал в Славутич больше десятка раз, провёл там около 80 дней. По моим подсчётам, выпил 16 литров водки и коньяка. Я полностью погрузился в проект, и то, что происходило с моими героями, происходило со мной. Меня принимали очень дружелюбно. Мне позволили запечатлеть трансформацию подростков во взрослых. Это сложный момент, когда прощаешься с мечтами, делаешь ошибки и учишься на них, чтобы принять решения, которые повлияют на всю твою жизнь. Ребята никогда не пытались влиять на содержание моих снимков. Мы доверяли друг другу.Мои герои — нормальные люди, как все мы. Мы строим великие планы, но реальность часто диктует своё. Эти ребята каждый день ходили на работу по возведению нового саркофага над ЧАЭС. Они делали ее, как любую другую, хотя исправляли крупнейшую ошибку прошлых поколений и создавали более безопасный мир. Те, чьим идеям тесно в городе с населением в 25 тысяч, скорее всего, уедут. Впрочем, счастье не так уж сильно зависит от места жительства. Я не уверен, что Швейцария сегодня — лучшее место для воплощения мечты. Гораздо больше возможностей я вижу в Украине, которую сейчас меняет такая же молодежь.Пожалуй, я мог сделать эту историю в любом другом городе. Она о взрослении, поэтому не обходится без экспериментов с алкоголем, наркотиками и сексом. То же самое происходит повсюду и со всеми. Разница — в уникальности самого Славутича. Как строить будущее в городе, у которого нет чёткого будущего?Обычно журналисты ограничены бюджетом и сроками. Это особенно актуально, если речь о Чернобыле. Ты приезжаешь из-за рубежа и должен собрать историю за 7–10 дней. Поскольку не знаешь языка, то полагаешься на информацию из других статей: безлюдная Припять, рак, останки советского прошлого, мародёры и тому подобное. Так 90% историй о Чернобыле (и обо всей Украине) укрепляют один и тот же взгляд и заканчиваются аналогичными выводами. Это далеко не вся правда.

«Можешь снимать всё что угодно, только не показывай фотографии моей маме»

Юлии было 23, она нигде не работала, развлекалась, а все ее отношения были недолгими. Она мечтала найти парня в США и переехать к нему, но большую часть времени проводила с местными скейтерами.

Славутич, город с 25 тысячами жителей, расположен в 50 километрах от Чернобыля. Он был построен после аварии на ЧАЭС для персонала станции и объекта «Укрытие»

Юлия познакомила меня со всеми друзьями, позволив увидеть жизнь в «городе молодых»

Одним из близких друзей Юлии был Кирилл, восхитительно соединявший черты Сида Вишеса и Казановы. Кирилл и его товарищи работали на 4-м энергоблоке ЧАЭС посменно: две рабочие недели сменялись двумя неделями отдыха. Главной сложностью для Кирилла было занять чем-то свои бесконечные выходные и найти девушку, которая готова была развлекаться так же много, как он

«Сергей был мне, как брат...» Лучший друг Кирилла погиб на одной из вечеринок.

После месяцев бесконечных вечеринок Юлия встретила Женю, спокойного сильного парня. Они съехались через две недели, и Юлия прекратила встречаться с Кириллом.

Тогда же Юлия нашла работу в городской администрации. Она хотела посвятить работе всю свою энергию, но быстро поняла, что это ни к чему не приведет.

В декабре 2013 года Женя предложил Юлии выйти за него замуж. Его мать выбрала дату с помощью астрологического календаря

Юлия: «Кажется, мое платье слишком просвечивает»

Вскоре после свадьбы Юлия задумалась о ребенке и начала тщательнее следить за питанием

Когда Юля и Женя поженились, Кирилл собирался взять в жены Надю, с которой начал встречаться тремя месяцами раньше. Свадьбу отменили за две недели до запланированной даты.

Устав работать за копейки, Юлия уволилась из городской администрации. Она устроилась в компанию Novarka, которая строила новый саркофаг над разрушенным реактором ЧАЭС

Как многие молодые люди из ее города, Юлия исправляла ошибки предыдущего поколения

Юлия: «Я начала думать о разводе в день нашей свадьбы».

Юлии нравилась ее новая работа, но ее супружеская жизнь оказалась не такой романтичной, как она представляла.

Пока Юлия взрослела, ее страна тоже проходила важную трансформацию. Переживая революцию и последовавшую за ней войну, нация создает собственное будущее.

Прошлой зимой Юлия и Женя развелись. Она снова заводит непродолжительные отношения, все еще ищет подходящего парня и хочет покинуть Славутич.

Статуя Белого ангела, символа Славутича. Она лежала на шинах в гараже, пока власти города собирали деньги на пьедестал

Фоторепортажі
Теракт у Бучі: усе про затриманого підозрюваного та нові деталі

Теракт у Бучі: усе про затриманого підозрюваного та нові деталі

Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель. У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН. Про це повідомив Офіс генпрокурора. «Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні. За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити. Що відомо про затриманого У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет. Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном. Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера. З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому. Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці. Теракт у Бучі 23 березня За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух. Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути. За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно. Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною. Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради.
23.03.2026 — 4 — 440

Помер Філарет: прощання з патріархом триватиме до неділі

Помер Філарет: прощання з патріархом триватиме до неділі

Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі. Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA. Про це сказано на сайті Православної церкви України. Церемонія прощання Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду. Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин». Поховання Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха. Помер патріарх Філарет 20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб. 9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета. «Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент.
21.03.2026 — 4 — 749

В Антарктиді кит влаштував унікальне

В Антарктиді кит влаштував унікальне "прощальне шоу" для українських науковців

У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків. Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр. Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції. Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень. На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових. За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували. Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних. У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки. Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів.
17.03.2026 — 4 — 1580

Три великих художніх виставки відкрилися у Києві протягом тижня, що минає

Три великих художніх виставки відкрилися у Києві протягом тижня, що минає

Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку. Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток. Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів. А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни. Текст та фото — Олександр Зубко
15.03.2026 — 18 — 2935

Весна. Жіночі імена бойчукізму

Весна. Жіночі імена бойчукізму

Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж. Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися. Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників. Текст та фото — Олександр Зубко
14.03.2026 — 21 — 2932