Контракти.ua

20.01.2017 — Славутич, Киевская обл., Украина — birdinflight.com — 24234
ЧАЭС, общество, молодежь, любовь, люди, фотопроект, Славутич
Город молодых: Любовь и скука рядом с Чернобыльской АЭС

В конце 2016 года на фестивале фотожурналистики Visa pour L'Image в Перпиньяне одной из высших наград была отмечена работа, посвященная Украине. За съемку молодежи в городе Славутич премию Ville de Perpignan Rémi Ochlik Award получил швейцарец Нильс Акерманн. Он рассказал Bird In Flight, как создавался этот проект.Я открыл для себя Украину в 2009-м. Вместе с лучшим другом мы хотели отправиться в путешествие на Восток. Планировали посетить Россию, но были на мели и не захотели платить за визу. Украина казалась хорошей альтернативой, и слава богу. Мы узнали потрясающую страну. Она полна историй, которые не рассказывают СМИ, и щедрых, открытых людей.Я узнал, что под Евпаторией планируют построить город с нуля. По замыслу он должен был стать чем-то вроде Дубая. Для меня это звучало как прогнозируемый провал, из-за чего сфотографировать хотелось ещё сильнее. Удивляло, что решение строить город принималось без какого-либо анализа местной истории и географии. Проект превзошёл мои ожидания — он даже не начался.Это заставило меня заглянуть в «Википедию», чтобы почитать о других городах, построенных с нуля. Так я узнал о Славутиче. Сперва меня не особенно занимала его связь с Чернобылем. Больший интерес вызывали архитектура и история возникновения.«Белый ангел» — это название проекта и символ Славутича. Он есть на одной из первых моих фотографий, сделанных здесь в 2012-м. На интернет-форуме я увидел снимок статуи ангела, лежавшей в гараже, пока муниципальные власти собирали деньги на пьедестал. Ходили слухи, что ради этого в городе иногда отключали электричество.Для меня этот ангел ещё и символ скуки. Славутич — прекрасно спроектированный город, идеальный для детей. Но чем старше становишься, тем тоскливее там жить. Это связано с графиком сотрудников Чернобыльской АЭС (две недели работы сменяются двумя неделями выходных) и недостатком культурной активности.Я приехал в Славутич, чтобы фотографировать советскую архитектуру, но снимки получались безумно скучными. По-настоящему этот проект начался для меня в ту ночь, когда вечером в парке я познакомился с Юлией. Она была, по-видимому, пьяна и целовалась с парнем. Она сказала мне: «Можешь снимать всё что угодно, только не показывай фотографии моей маме».Юлии было 23, она нигде не работала, только развлекалась, а все её отношения были недолгими. Она мечтала найти парня в США и переехать к нему, но большую часть времени проводила с местными скейтерами. Юлия познакомила меня с друзьями, позволив снимать жизнь молодёжи в месте, которое иногда называют «городом молодых».Кирилл, один из главных героев проекта, однажды показал могилу своего лучшего друга. Тот погиб из-за несчастного случая на вечеринке. Рядом были могилы других: пьяный одноклассник не справился с управлением автомобилем, еще один утонул в Днепре, третий слишком увлёкся наркотиками. Кирилл сказал: «Знаешь, здесь из-за наркотиков и алкоголя умирает больше людей, чем из-за радиации».Я приезжал в Славутич больше десятка раз, провёл там около 80 дней. По моим подсчётам, выпил 16 литров водки и коньяка. Я полностью погрузился в проект, и то, что происходило с моими героями, происходило со мной. Меня принимали очень дружелюбно. Мне позволили запечатлеть трансформацию подростков во взрослых. Это сложный момент, когда прощаешься с мечтами, делаешь ошибки и учишься на них, чтобы принять решения, которые повлияют на всю твою жизнь. Ребята никогда не пытались влиять на содержание моих снимков. Мы доверяли друг другу.Мои герои — нормальные люди, как все мы. Мы строим великие планы, но реальность часто диктует своё. Эти ребята каждый день ходили на работу по возведению нового саркофага над ЧАЭС. Они делали ее, как любую другую, хотя исправляли крупнейшую ошибку прошлых поколений и создавали более безопасный мир. Те, чьим идеям тесно в городе с населением в 25 тысяч, скорее всего, уедут. Впрочем, счастье не так уж сильно зависит от места жительства. Я не уверен, что Швейцария сегодня — лучшее место для воплощения мечты. Гораздо больше возможностей я вижу в Украине, которую сейчас меняет такая же молодежь.Пожалуй, я мог сделать эту историю в любом другом городе. Она о взрослении, поэтому не обходится без экспериментов с алкоголем, наркотиками и сексом. То же самое происходит повсюду и со всеми. Разница — в уникальности самого Славутича. Как строить будущее в городе, у которого нет чёткого будущего?Обычно журналисты ограничены бюджетом и сроками. Это особенно актуально, если речь о Чернобыле. Ты приезжаешь из-за рубежа и должен собрать историю за 7–10 дней. Поскольку не знаешь языка, то полагаешься на информацию из других статей: безлюдная Припять, рак, останки советского прошлого, мародёры и тому подобное. Так 90% историй о Чернобыле (и обо всей Украине) укрепляют один и тот же взгляд и заканчиваются аналогичными выводами. Это далеко не вся правда.

«Можешь снимать всё что угодно, только не показывай фотографии моей маме»

Юлии было 23, она нигде не работала, развлекалась, а все ее отношения были недолгими. Она мечтала найти парня в США и переехать к нему, но большую часть времени проводила с местными скейтерами.

Славутич, город с 25 тысячами жителей, расположен в 50 километрах от Чернобыля. Он был построен после аварии на ЧАЭС для персонала станции и объекта «Укрытие»

Юлия познакомила меня со всеми друзьями, позволив увидеть жизнь в «городе молодых»

Одним из близких друзей Юлии был Кирилл, восхитительно соединявший черты Сида Вишеса и Казановы. Кирилл и его товарищи работали на 4-м энергоблоке ЧАЭС посменно: две рабочие недели сменялись двумя неделями отдыха. Главной сложностью для Кирилла было занять чем-то свои бесконечные выходные и найти девушку, которая готова была развлекаться так же много, как он

«Сергей был мне, как брат...» Лучший друг Кирилла погиб на одной из вечеринок.

После месяцев бесконечных вечеринок Юлия встретила Женю, спокойного сильного парня. Они съехались через две недели, и Юлия прекратила встречаться с Кириллом.

Тогда же Юлия нашла работу в городской администрации. Она хотела посвятить работе всю свою энергию, но быстро поняла, что это ни к чему не приведет.

В декабре 2013 года Женя предложил Юлии выйти за него замуж. Его мать выбрала дату с помощью астрологического календаря

Юлия: «Кажется, мое платье слишком просвечивает»

Вскоре после свадьбы Юлия задумалась о ребенке и начала тщательнее следить за питанием

Когда Юля и Женя поженились, Кирилл собирался взять в жены Надю, с которой начал встречаться тремя месяцами раньше. Свадьбу отменили за две недели до запланированной даты.

Устав работать за копейки, Юлия уволилась из городской администрации. Она устроилась в компанию Novarka, которая строила новый саркофаг над разрушенным реактором ЧАЭС

Как многие молодые люди из ее города, Юлия исправляла ошибки предыдущего поколения

Юлия: «Я начала думать о разводе в день нашей свадьбы».

Юлии нравилась ее новая работа, но ее супружеская жизнь оказалась не такой романтичной, как она представляла.

Пока Юлия взрослела, ее страна тоже проходила важную трансформацию. Переживая революцию и последовавшую за ней войну, нация создает собственное будущее.

Прошлой зимой Юлия и Женя развелись. Она снова заводит непродолжительные отношения, все еще ищет подходящего парня и хочет покинуть Славутич.

Статуя Белого ангела, символа Славутича. Она лежала на шинах в гараже, пока власти города собирали деньги на пьедестал

Фоторепортажі
9 та 10 листопада пройшов ювілейний Kyiv Food and Wine Festival

9 та 10 листопада пройшов ювілейний Kyiv Food and Wine Festival

Фестиваль рівно десять років і один місяць тому відбувся вперше. Наступний стався через півроку, далі він проходив усе частіше, якось навіть шість разів за рік. Він змінював локації: найпершою була G13 project studio, потім він переїхав до галереї «Лавра», п’ятий пройшов у «Д12», шостий розташувався у Гідропарку, і на ці дві локації він більше не повертався. Потім він надовго розташувався у Національному експоцентрі України (ВДНГ), проходив тут не весь час, але найчастіше. Головна мета фестивалю — пропагувати українське вино. Тому більшу частину ярмарку займають стенди вітчизняних виробників. Крім цього тут обов’язково проходить «школа вина», де розказується про різні алкогольні напої, як їх виробляють, як їх правильно споживати. Пізніше до неї додалася «школа сиру». В рамках фестивалю відбувся перший великий конкурс на краще українське вино, в якому якість оцінювали не лише професіонали, але й підготовлені аматори. Його результати тоді суттєво вплинули на ставлення до вітчизняних вин. Тут відбувалося багато різних активностей: і винні забіги, і конкурси на швидкість відкриття устриць, і створювалося фестивальне вино. Кілька разів фестивалю передував «Тиждень вина». Він містив лекції, дегустації — показові або ж оціночні, а з останніх і складалося дегустаційне змагання. Ці події відбувалися на інших локаціях, причому не лише в столиці. З початком великої війни фестиваль «став на паузу», але ті ж самі люди робили трохи менший «Brave Wine: вікенд найкращого українського вина» у приміщеннях колишнього заводу «Арсенал». А вже в травні цього року і знову на ВДНГ пройшов XX Kyiv Food&Wine Festival. Зараз на фестиваль приходять тисячі людей. Багато відвідувачів знають один одного не один рік. Утворився своєрідний відкритий клуб поціновувачів українського вина. Фестиваль змінив ставлення багатьох людей до вітчизняних продуктів. Ці роки українське ставало все більш модним та якісним. За ці десять років вітчизняне виноробство пройшло величезний шлях: суттєво змінилося законодавство, кількість виноробень виросла багатократно і все частіше вони отримують ліцензію. Суттєво зросла підготовка виноробів: вони охоче вчаться, і на коротких курсах, і у вітчизняних інститутах, і часто за кордоном. Попри те, що вони мали б бути конкурентами, вони охоче діляться досвідом. Все менше лишається областей України, де ще нема офіційних виробів. Велика заслуга в цьому фестивалю Kyiv Food and Wine. Фото зроблені 10 листопада 2024 року.  
21.11.2024 — 31 — 1199

У Києві спалахнула багатоповерхівка: серед постраждалих дитина

У Києві спалахнула багатоповерхівка: серед постраждалих дитина

20 листопада у Дніпровському районі Києва спалахнула багатоповерхівка. Постраждали двоє людей, в том числі дитина. Про це пише РБК-Україна з посиланням на ДСНС Києва. Про це повідомляють Контракти.UA. "20 листопада о 07:59 надійшло повідомлення про пожежу на проспекті Соборності, 17/2. Горіла квартира на четвертому поверсі 8-поверхового житлового будинку", - йдеться у повідомленні. До прибуття перших пожежно-рятувальних підрозділів, з квартири де виникла пожежа, самостійно евакуювались жінка та дитина. "Їх було передано медикам для огляду. Також, в ході гасіння та розвідки, з верхніх поверхів було виведено 20 осіб на свіже повітря", - зазначили у ДСНС. Причину та обставини виникнення пожежі встановлюватимуть правоохоронці.
20.11.2024 — 6 — 578

У Києві автомобіль на смерть збив жінку на

У Києві автомобіль на смерть збив жінку на "зебрі"

В Подільському районі Києва водій автомобіля насмерть збив жінку. Вона йшла по пішохідному переходу. Про це пише РБК-Україна з посиланням на повідомлення поліції Києва 20 листопада. Про це повідомляють Контракти.UA. Дорожньо-транспортна пригода відбулась вчора вранці, 19 листопада. "58-річний водій автомобіля Nissan, рухаючись по вулиці Івана Вигівського, скоїв наїзд на жінку, яка перетинала дорогу по нерегульованому пішохідному переходу", - йдеться у повідомленні. Як зазначили у поліції, внаслідок автопригоди 52-річна потерпіла отримала травми несумісні з життям та загинула на місці. "Поліцейські затримали керманича авто, він був тверезий. За скоєне йому загрожує до восьми років позбавлення волі", - зазначили у відомстві. Як повідомлялося, на початку листопада в Києві на Теремках автобус на великій швидкості протаранив авто, після чого вилетів на тротуар і врізався в кіоск. Загинули люди. Крім того, днями у Хмельницькому сталася аварія, в якій автомобіль влетів у зупинку громадського транспорту. Загинуло троє людей.
20.11.2024 — 3 — 469

РФ збільшує потужності з виробництва двигунів для ракет: супутникові знімки заводів

РФ збільшує потужності з виробництва двигунів для ракет: супутникові знімки заводів

Російська Федерація веде будівництво на п’яти заводах, які виробляють твердопаливні ракетні двигуни. Про це свідчать супутникові знімки, зроблені протягом 2024 року. Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS).Про це повідомляють Контракти.UA. Як заявив співробітник IISS Фабіан Гінц, це будівництво може бути найамбітнішим розширенням військового виробництва Росії з часів СРСР. Зокрема, супутникові знімки свідчать про те, що роботи ведуться на кількох об'єктах. Ймовірно, мова йде про модернізацію занедбаних радянських підприємств та спорудження нової інфраструктури. Знімки вказують на те, що виробництво твердопаливних ракетних двигунів розташоване в Алтайському краї, Ростові-на-Дону, поблизу Москви, Санкт-Петербурга, а також у Пермі. "Така діяльність заслуговує на увагу, адже протягом останніх 30 років її не було. Лише у 2023 році, через три десятиліття після розпаду СРСР, було зафіксовано суттєві інвестиції у сфери розширення та модернізації", - зазначив Гінц. Він зауважив, що наразі немає достовірної інформації про типи двигунів, які виробляються на території комплексу Бійськ II, що в Алтайському краї. Однак дані однієї з компаній РФ свідчать про те, що там виробляють двигуни як для радянських балістичних ракет, так і для нових ракет "Булава", що можуть нести ядерну зброю. "У розсекреченому документі ЦРУ згадується, що на цьому об'єкті могли виробляти верхню частину корпусу двигуна для ракетного комплексу Тополь", - додає Гінц. Нагадаємо, РБК-Україна писало про те, що Росія цієї осені розробила безпілотник під назвою "Гарпія-3". Зокрема провела його льотні випробування за участю китайських фахівців.
19.11.2024 — 5 — 808

Українські розвідники з'ясували

Українські розвідники з'ясували "начинку" російського дрона "Гербера"

Російський дрон "Гербера" імітує "популярний" у окупантів "Шахед". Він часто використовується для перевантаження української ППО. Про це пише РБК-Україна з посиланням на ГУР. Про це повідомляють Контракти.UA. За даними розвідників, Росія складає такі багатозадачні БПЛА на заводі у місті Єлабуга. "Апарат "Гербера" може нести бойову частину як камікадзе та проводити радіоелектронну розвідку, зокрема для виявлення позицій ППО та фіксації влучань інших ударних дронів", - йдеться у повідомленні. Імітація "Шахеда" Цей БПЛА імітує Shahed-136/Герань-2 та масово використовується Росією для перевантаження української протиповітряної оборони. "За рахунок використання простих матеріалів (фанера, пінопласт) "Гербера" в десятки разів дешевша за Shahed/Герань. Утім будова цього дрона містить вже звичний для російської зброї набір компонентів іноземних виробників", - зазначили в ГУР. З чого складаються ці БПЛА Дослідження збитих зразків засвідчили, що росіяни виготовляють "Герберу" за китайським прототипом з використанням завезених з Китаю іноземних компонентів. "Розробник БПЛА - китайський виробник авіамоделей Skywalker Technology Co., Ltd., який також виробляє фюзеляжі та організовує поставки комплектів в Росію. Постачання відбувається за посередництва третіх компаній", - розповіли в ГУР. Крім того: Завадозахищена антена (CRPA) дрона містить чіпи Analog Devices та Texas Instruments (США), NXP Semiconductors (Нідерланди). В універсальному польотному контролері - також компоненти, виготовлені компаніями Texas Instruments, Atmel (США), STMicroelectronics, U-Blox (Швейцарія), NXP Semiconductors (Нідерланди), XLSEMI (КНР). Для наведення на ціль пілотом (за принципом FPV-дрона) баражуючої версії БПЛА та ведення повітряної розвідки "Гербера" оснащена китайськими камерою з трьохосьовим підвісом Topotek KHY10S90 та модемом Xingkai Tech Mesh Network XK-F358. Двигун DLE60 - виробництва китайської Mile Hao Xiang Technology Co, Ltd. Влітку 2024 року ця компанія потрапила під санкції США за постачання до Росії. Використання дронів Росією у війні в Україні Російські війська постійно використовують дрони для атак по Україні. Наприклад, 17 листопада під час ракетно-дронового удару РФ використала 90 безпілотників. При цьому загарбники постійно намагаються перевантажити українську ППО, використовуючи різні види БПЛА. Наприклад, нещодавно повідомлялося, що Росія почала використовувати дрони-приманки під час атак по Україні. Вони також імітують "Шахеди". Крім того, росіяни мають у планах вийти на цілодобові атаки безпілотниками.    
18.11.2024 — 3 — 942