Війна на Донбасі та черги на КПП. Перемога на «Євробаченні» та провал футбольної збірної на «Євро-2016». Боротьба за медалі на Олімпіаді в Ріо-Де-Жанейро та вражаючий результат на Паралімпіаді. Накриття зруйнованого реактора ЧАЕС аркою нового конфайнменту. Яким був 2016 рік для України?
1 січня 2016 року Смолоскипова хода у Львові з нагоди 107-ї річниці від дня народження Степана Бандери. (Фото: AFP/Юрій Дячишин)
22 січня 2016 року У Києві, на мосту Патона, пройшла акція «Живий ланцюг Соборності», присвячена Дню Соборності України. Мороз та хуртовина не завадили учасникам утворити 30-метровий державний прапор.(Фото: RFERL/Сергій Коровайний)
3 лютого 2016 року Військові російсько-сепаратистських сил неподалік від окупованого Луганська. (Фото: Reuters/Alexander Ermochenko)
18 березня 2016 року Люди у черзі на КПП «Станиця-Луганська». Детальніше про це у ФОТОГАЛЕРЕЇ. (Фото: RFERL/Мар'ян Кушнір)
29 березня 2016 року Стежка до туалету на позиціях українських військових у Зайцеві під Горлівкою.(Фото: RFERL/Андрій Дубчак)
14 квітня 2016 року Президент України Петро Порошенко (праворуч) після привітання Володимира Гройсмана з призначенням на посаду прем’єр-міністра України під час засідання Верховної Ради. (Фото: epa/Roman Pilipey)
17 квітня 2016 року Учасники благодійного забігу на 2 кілометри «#Нетерплячки». (Фото: ukrinform)
24 квітня 2016 року Із поверненням додому! Зустріч демобілізованих вояків на київському вокзалі (Фото: RFERL/Сергій Нужненко)
15 травня 2016 року Українська співачка Джамала перемогла у цьогорічному пісенному конкурсі «Євробачення», фінал якого відбувся в столиці Швеції. Більше про це ТУТ. (Фото: epa/Maja Suslin)
25 травня 2016 року Перша розмова Надії Савченко з журналістами після звільнення з російської в’язниці. (Фото: Shutterstock)
16 червня 2016 року Українські вболівальники під час перегляду матчу «Євро-2016» між Україною та Північною Ірландією, який Україна програла з рахунком 0:2. Більше про це ТУТ. (Фото: epa/Roman Pilipey)
25 червня 2016 року Українській військовий в одній з будівель авдіївської промзони. (Фото: AFP/Анатолій Степанов)
1 липня 2016 року Тисячі львів’ян провели в останню путь співака Паризької національної опери Василя Сліпака, який загинув від кулі снайпера 29 червня, воюючи у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». (Фото: AFP/Юрій Дячишин)
6 липня 2016 року Святкування Івана Купала у Національному музеї народної архітектури і побуту в Пирогові. (Фото: RFERL/Сергій Коровайний)
22 липня 2016 року Вшанування пам’яті вбитого журналіста Павла Шеремета. Український дім, Київ. (Фото: RFERL/Сергій Нужненко)
22 липня 2016 року Українські військовослужбовці на бойових позиціях поблизу Старогнатівки (Донеччина). (Фото: epa/Sergey Vaganov)
4 серпня 2016 року Робітники київського заводу «Маяк» готують для передачі армії новітній міномет «Молот», калібру 120 мм. (Фото: epa/Roman Pilipey)
18 серпня 2016 року Каноїст Юрій Чебан завоював другу золоту медаль України на Олімпіаді-2016 в Ріо-де-Жанейро. (Фото: Reuters/Marcos Brindicci)
24 серпня 2016 року Військовий парад до Дня Незалежності України в Києві
13 вересня 2016 року Масандрівський пляж в Ялті. (Фото: RFERL/Аліна Смутко)
15 вересня 2016 року Керівники МЗС Німеччини і Франції (праворуч) неподалік Слов’янська біля моста, який був підірваний влітку 2014 року за наказом одного з ватажків угруповання «ДНР», російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова). (Фото: AFP/Sergey Bobok)
17 вересня 2016 року Єлизавета Мерешко, золота призерка Літніх Паралімпійських ігор 2016 із плавання на дистанцію 100 метрів вільним стилем, під час запливу. (Фото: Reuters/Sergio Moraes)
7 жовтня 2016 року Члени ОБСЄ спостерігають, як українські військові відходять від передових позицій в рамках розведення сил в районі сіл Богданівка і Петрівське (Донеччина). (Фото: epa/Sergey Vaganov)
4 листопада 2016 року На майдані Незалежності в Києві пройшла церемонія прощання із загиблими бійцями батальйону «Айдар» Миколою Саюком (позивний «Француз») і Сергієм Кочетовим (позивний «Кот»). (Фото: Reuters/Gleb Garanich)
22 листопада 2016 року Український вояк стріляє з гранатомета під час нічного бою з бойовиками угруповання «ДНР» в авдіївській промзоні. (Фото: AFP/Анатолій Степанов)
26 листопада 2016 року Жінка кладе шматок хліба до Меморіалу жертвам Голодомору в Києві. (Фото: AFP/Sergei Supinsky)
29 листопада 2016 року Цього дня офіційно відкрили нову гігантську споруду, конфайнмент, який запобігатиме витоку радіації зі зруйнованого внаслідок катастрофи 1986 року на Чорнобильській АЕС четвертого енергоблоку. Споруда висотою 108 метрів коштувала близько 1,6 мільярда доларів, фінансування надав Європейський банк реконструкції та розвитку. (Фото: RFERL/Сергій Коровайний)
2 грудня 2016 року На відкритті резиденції Святого Миколая у Львові. (Фото: UNIAN)
8 грудня 2016 року Хлопчик виглядає з кімнати зруйнованого внаслідок обстрілу будинку у передмісті Донецька. (Фото: epa/Alexander Ermochenko)
16 грудня 2016 року Люди тягнуть сумки на зруйнований міст через Сіверській Донець по дорозі від КПП бойовиків до українського КПП у Станиці-Луганській. (Фото: epa/Alexander Ermochenko)
19 грудня 2016 року У День Святого Миколая на Софійській площі в Києві урочисто засвітили головну новорічну ялинку. (Фото: RFERL/Сергій Коровайний)
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1274
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3478
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3542
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3623
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
