В российском заполярье вспыхнул новый вид золотой лихорадки. Оборот слоновой кости тщательно контролируется, поэтому особым спросом сейчас пользуются бивни мамонта – в первую очередь, для экспорта в Китай. Новый вид золотой лихорадки вернул к жизни одну из самых древних профессий – охотников за мамонтами. В удаленных нищих деревнях России вдруг появились долларовые миллионеры. Искатели мамонтовых бивней позволили журналисту “Радио Свобода” Эймосу Чапплу побывать в одном из своих лагерей при условии, что он не будет раскрывать их имена и местонахождение. Причины очевидны: методы добычи нелегальны, а сами искатели то скрываются от полицейских патрулей, то пребывают в алкогольном угаре.
Активные поиски бивней мамонтов начались несколько лет назад, когда пошли слухи о том, что некие агенты готовы платить за них фантастические суммы.
В пяти часах на лодке от ближайшего населенного пункта рыбаки заметили торчащие из земли гигантские кости.
Легко доступные кости быстро кончились, и для добычи сибирского «белого золота» разработали новые методы.
Раньше охотники за мамонтами пользовались лишь заостренными палками, чтобы протыкать почву. Теперь они предпочитают водяные насосы.
Из-за работы этих мощных пожарных насосов долина заполняется дымом.
Мощная струя речной воды размывает почву. В этом месте она не очень плотная – вероятно, в древности здесь были болота, в которых тонули доисторические животные.
С помощью мощной струи можно даже пробурить подземные туннели глубиной более 60 метров.
Одни делают в вечной мерзлоте огромные пещеры.
Другие вымывают целые холмы, надеясь на богатую добычу
По сути, вечная мерзлота – это подземный грязевой айсберг размером с Якутию
В вечной мерзлоте бивни вроде этого сохраняются тысячелетиями. Этот 65-киллограмовый бивень только что извлекли из вечной мерзлоты. Впоследствии его продали за 34 тыс. долларов. Два человека, которые нашли этот бивень, в течение недели отыскали еще три, один из которых весил 72 кг.
Искатели радуются в предвкушении прибыли. Они отказались называть точную сумму, но вероятнее всего, они заработали около 100 тыс долл. за 8 дней.
В их родном городе средняя зарплата не превышает 500 долл в месяц, однако за бивни неуловимые агенты платят огромные суммы наличными. Этот заброшенный дом сгорел в тот день, когда мы отправились в экспедицию
В Китае бивни мамонта стали статусным товаром, иллюстрирующим эффект Веблена: чем выше цена товара, тем выше на него спрос. Образцы резьбы по кости мамонта, как эти бивни на витрине в Гонконге, регулярно продаются более чем за 1 млн долл. Фото: Alex Hofford (epa)
Некоторым счастливчикам удается неплохо заработать не только на мамонтах. Череп, подпирающий перекладину для чайника, принадлежит вымершему шерстистому носорогу
Еще один череп носорога, увидевший дневной свет впервые за 11 тыс лет. Человек, обнаруживший его, говорит: “Если нашел череп, рог обычно недалеко, в 15-20 метрах”.
Рог шерстистого носорога, скорее всего, отправится во Вьетнам, где его сотрут в порошок, якобы обладающий целебными свойствами. Этот рог весом 2,4 кг был продан за 14 тыс долл.
По ощущению этот рог похож на кусок сырого дерева, пахнущий псиной. Во Вьетнаме считается, что порошок из рога носорога излечивает рак. Когда этот рог попадет во Вьетнам, он будет стоить больше, чем если бы он был из чистого золота.
Однако для большинства искателей лето, проведенное в липкой грязи, обернется убытками.
Несмотря на грохот дизельных насосов (одна бригада тратит до 5 тонн топлива за три недели), большинство искателей не найдут ничего, кроме таких “бесполезных” костей. Палеонтолог Валерий Плотников, который знает об этом лагере искателей, говорит, что “только 20-30% [искателей] находят что-то существенное, чтобы получить прибыли. Это очень печально… Многие из них берут кредиты в банке, чтобы поехать в такие экспедиции”.
Чтобы сэкономить, этот молодой искатель сделал насос из двигателя снегохода «Буран».
Еще один двигатель от «Бурана», переделанный в водяной насос. Осенью начнутся метели, и его снова поставят на снегоход.
Большинство мужчин проводят вдали от дома и семьи все лето.
В темных палатках мужчины играют в карты или смотрят на телефоне видео из социальных сетей вперемешку с порно.
Искатель написал письмо жене, чтобы передать с человеком, возвращающимся домой. Написал на первом попавшемся клочке бумаги – в данном случае, на туалетной.
Оленина – праздничное блюдо. Чаще всего здесь едят тушенку и лапшу. Два человека говорили, что съели собаку, “когда надо было. По вкусу – как ветчина”.
От комаров спасенья нет. Лишь в прохладное утро от них можно передохнуть пару часов.
В теплые дни люди выглядят так, будто занимаются пчеловодством, а не поиском бивней.
Ситуация усугубляется с появлением алкоголя. Эти искатели ездили в город за провизией. На полпути обратно они уже пьяны сверх меры. Вскоре после того, как была сделана эта фотография, веселье закончилось.
Около того места, где в прошлом году утонули два искателя, эти двое на полной скорости врезались в берег. Когда в 3 утра подоспела помощь (солнце здесь не заходит круглое лето), они спали в полузатопленной лодке.
Обоих искусали москиты. Один никак не мог найти зажигалку, чтобы закурить.
На следующий день пьянство продолжается с тем же рвением. Веселая хмельная болтовня быстро заканчивается, атмосфера становится угрожающей. Один из искателей хватает металлический прут, бьет им по дровам, затем поворачивается ко мне, и через мгновение со свистом машет им над моей головой. Я пячусь назад, а он опускается на лавку, спрашивая: “Где моя собака?”.
Изрытая земля – наглядный результат работы искателей, однако последствия для водной системы Якутии еще более разрушительны.
Потоки грязной воды стекают в реки, когда-то богатые рыбой. Искатели говорят, что уже несколько лет не берут с собой удочки.
Приходит сообщение, что приближается «зеленый патруль» – лодка с инспекторами природоохраны и полицейскими. В одно мгновение вся долина замирает, мужчины прячутся в кустах. Этот сторожевой стоит на возвышении и передает по рации, что неопознанная лодка проходит участок, на котором идут работы. Штраф за незаконный промысел бивней мамонта – всего 45 долл. Но если искателя поймают три раза, предусмотрено и более серьезное наказание.
Один из искателей говорил мне: “Я знаю, что это плохо, но что я могу поделать? Работы нет, семья большая”.
С каждым годом растет число искателей в Якутии, которая по площади в восемь раз больше Германии. Только на этом 120-километровом участке одной из рек находятся три лагеря искателей. И чем больше в соседних городках будут говорить о возможности внезапно разбогатеть, тем быстрее будет расти этот бизнес.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 461
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 761
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1598
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2956
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2963
