С точки зрения альпинистов, туристов, и даже детей — маршрут на Говерлу не является технически сложным. Взобраться на вершину может даже человек без физической подготовки, а сам подъём — это скорее испытание на выносливость. А вы уже были на Говерле?
Говерла реально попсовая гора. Да что там говорить, я просто покажу фото с сотнями человек, ОДНОВРЕМЕННО поднимающимися на Говерлу. Всех полов и возрастов, абсолютно неподготовленных, без снаряжения и одетых в чёрти-что.
Площадка эта расположена на высоте 1000 метров, а до турбазы Заросляк (высота 1300 м) от неё ещё 8 километров по грунтовой дороге ехать. И уже оттуда пешком на вершину (высота 2061 м).
Как я и полагал, на километровой высоте было сыро и холодно, ночью шёл дождь. Утром проснулись пораньше, позавтракали, и, обнаружив чудесные лучи восходящего солнца, бросились снимать :)
Вымытые водой корни напоминают вздувшиеся вены, а весь лес — живое существо.
Тропинка временами становится неразличимой, не заблудиться помогают только цветные метки на деревьях, указывающие маршрут.
Людей на маршруте пока ещё немного, хотя мы вышли из Заросляка в 8:30 и уже ругали себя за задержку.
Вдоль тропинки течёт река Прут, и её иногда приходится пересекать.
Примерно через километр-полтора лес заканчивается, и мы выходим на пространство, заросшее можжевельником. Впереди виднеется гора, и мы радостно предполагаем, что это и есть вершина Говерлы :)
«Ахахаха» — злобно отвечает нам эхо. Продолжаем подъём, временами оборачиваясь, чтобы снять горные пейзажи.
Людей на тропинке становится всё больше. Нашу медленную группу время от времени обгоняют организованные группы с гидом.
Внезапно над горой появляется два спортивных самолёта, которые начинают упоённо гоняться друг за другом, прячась за вершиной и ныряя в облака. Это такой аттракцион, слетать на Говерлу самолётом. Цену, увы, не знаю.
Выбираемся на «вершину», и разочарованно обнаруживаем, что это не вершина, а так — пригорок. И что идти ещё столько же, по таким же крутым склонам. Закрадываются первые сомнения «а оно мне надо? я лучше здесь посижу.» :)
Отдыхаю, делая вид, что фотографирую окрестности. Вон там внизу выглядывают крыши турбазы.
А в правом нижнем углу виднеется палаточный лагерь.
«Ух ты!», — думаешь, «Вот бы там стать с палатками!». Потом вспоминаешь, как здесь сыро и холодно ночью, и отправляешься к вершине. Надо ж до темноты в лагерь вернуться :)
Поднимаемся выше, воздух становится заметно холоднее, когда солнце прячется за тучку — температура резко падает градусов на 10. Накрапывает небольшой дождик. Кустарники вокруг исчезают, остаётся только трава и глина. Говерла вся покрыта толстым слоем глины, довольно скользкой (я пару раз грохнулся). Откуда она здесь взялась? Ветер занёс. Ветер здесь дует всегда, много миллионов лет.
Пейзажи вокруг становятся скучными и однообразными, а идти уже совсем тяжело. Но до вершины остаётся 300 метров, глупо сдаваться на финише :) Да и стыдно — навстречу уже спускаются люди, среди них женщины и дети.
Внезапно осознаёшь, что вот эти облачка на горизонте находятся примерно на одной высоте с тобой. Два километра.
Последние усилия.
Всё, вершина. Мне понадобилось 3.5 часа, ребята из нашей группы помоложе, за 2.5 справились.
Наверху толпы народа, делают селфи в разных позах.
Как я уже говорил — снаряжения никакого, одеты-обуты кто во что горазд, некоторые буквально в трусах забрались наверх. А ведь на вершине холодно — градусов 15 тепла.
Тризуб кто-то свалил.
Пейзажи с Говерлы достаточно однообразные, сказывается высота и расстояние до соседних гор.
ИМХО в Карпатах есть горные цепи, где виды покрасивее — например Горганы и Мармаросы. Планируем туда на следующий год сгонять.
Перекусив бутербродами и чаем (на вершине продают чай, 12 грн стаканчик), отправляемся вниз. Но решаем пойти по правому маршруту, по которому нам запрещали идти — мы ж типа бунтари, да и заметили, что оттуда люди на вершину поднимаются, значит проход есть.Со стороны снимаем склон, по которому час назад взбирались на вершину. Зацените угол.
На нашем склоне угол не меньше, спускаться так же тяжело, как и подниматься. Время от времени устраиваем привалы, собирая растянувшуюся группу. встретил на фоне горы свой День Рождения :)
А это какая-то мимопробегавшая туристка, на краю обрыва.
Не стоит лезть к обрыву, или как минимум нужно быть осторожным. Иначе будет вот так. Обратите внимание на дату — 1 января. Зачем лезть на скользкую гору зимой, в непогоду — я не знаю, романтики видать хотелось.
Фестиваль рівно десять років і один місяць тому відбувся вперше. Наступний стався через півроку, далі він проходив усе частіше, якось навіть шість разів за рік. Він змінював локації: найпершою була G13 project studio, потім він переїхав до галереї «Лавра», п’ятий пройшов у «Д12», шостий розташувався у Гідропарку, і на ці дві локації він більше не повертався. Потім він надовго розташувався у Національному експоцентрі України (ВДНГ), проходив тут не весь час, але найчастіше.
Головна мета фестивалю — пропагувати українське вино. Тому більшу частину ярмарку займають стенди вітчизняних виробників. Крім цього тут обов’язково проходить «школа вина», де розказується про різні алкогольні напої, як їх виробляють, як їх правильно споживати. Пізніше до неї додалася «школа сиру». В рамках фестивалю відбувся перший великий конкурс на краще українське вино, в якому якість оцінювали не лише професіонали, але й підготовлені аматори. Його результати тоді суттєво вплинули на ставлення до вітчизняних вин. Тут відбувалося багато різних активностей: і винні забіги, і конкурси на швидкість відкриття устриць, і створювалося фестивальне вино. Кілька разів фестивалю передував «Тиждень вина». Він містив лекції, дегустації — показові або ж оціночні, а з останніх і складалося дегустаційне змагання. Ці події відбувалися на інших локаціях, причому не лише в столиці. З початком великої війни фестиваль «став на паузу», але ті ж самі люди робили трохи менший «Brave Wine: вікенд найкращого українського вина» у приміщеннях колишнього заводу «Арсенал». А вже в травні цього року і знову на ВДНГ пройшов XX Kyiv Food&Wine Festival.
Зараз на фестиваль приходять тисячі людей. Багато відвідувачів знають один одного не один рік. Утворився своєрідний відкритий клуб поціновувачів українського вина. Фестиваль змінив ставлення багатьох людей до вітчизняних продуктів. Ці роки українське ставало все більш модним та якісним. За ці десять років вітчизняне виноробство пройшло величезний шлях: суттєво змінилося законодавство, кількість виноробень виросла багатократно і все частіше вони отримують ліцензію. Суттєво зросла підготовка виноробів: вони охоче вчаться, і на коротких курсах, і у вітчизняних інститутах, і часто за кордоном. Попри те, що вони мали б бути конкурентами, вони охоче діляться досвідом. Все менше лишається областей України, де ще нема офіційних виробів. Велика заслуга в цьому фестивалю Kyiv Food and Wine.
Фото зроблені 10 листопада 2024 року.
21.11.2024 — 31 — 970
20 листопада у Дніпровському районі Києва спалахнула багатоповерхівка. Постраждали двоє людей, в том числі дитина.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ДСНС Києва. Про це повідомляють Контракти.UA.
"20 листопада о 07:59 надійшло повідомлення про пожежу на проспекті Соборності, 17/2. Горіла квартира на четвертому поверсі 8-поверхового житлового будинку", - йдеться у повідомленні.
До прибуття перших пожежно-рятувальних підрозділів, з квартири де виникла пожежа, самостійно евакуювались жінка та дитина.
"Їх було передано медикам для огляду. Також, в ході гасіння та розвідки, з верхніх поверхів було виведено 20 осіб на свіже повітря", - зазначили у ДСНС.
Причину та обставини виникнення пожежі встановлюватимуть правоохоронці. 20.11.2024 — 6 — 531
В Подільському районі Києва водій автомобіля насмерть збив жінку. Вона йшла по пішохідному переходу.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на повідомлення поліції Києва 20 листопада. Про це повідомляють Контракти.UA.
Дорожньо-транспортна пригода відбулась вчора вранці, 19 листопада.
"58-річний водій автомобіля Nissan, рухаючись по вулиці Івана Вигівського, скоїв наїзд на жінку, яка перетинала дорогу по нерегульованому пішохідному переходу", - йдеться у повідомленні.
Як зазначили у поліції, внаслідок автопригоди 52-річна потерпіла отримала травми несумісні з життям та загинула на місці.
"Поліцейські затримали керманича авто, він був тверезий. За скоєне йому загрожує до восьми років позбавлення волі", - зазначили у відомстві.
Як повідомлялося, на початку листопада в Києві на Теремках автобус на великій швидкості протаранив авто, після чого вилетів на тротуар і врізався в кіоск. Загинули люди.
Крім того, днями у Хмельницькому сталася аварія, в якій автомобіль влетів у зупинку громадського транспорту. Загинуло троє людей. 20.11.2024 — 3 — 426
Російська Федерація веде будівництво на п’яти заводах, які виробляють твердопаливні ракетні двигуни. Про це свідчать супутникові знімки, зроблені протягом 2024 року.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS).Про це повідомляють Контракти.UA.
Як заявив співробітник IISS Фабіан Гінц, це будівництво може бути найамбітнішим розширенням військового виробництва Росії з часів СРСР. Зокрема, супутникові знімки свідчать про те, що роботи ведуться на кількох об'єктах.
Ймовірно, мова йде про модернізацію занедбаних радянських підприємств та спорудження нової інфраструктури. Знімки вказують на те, що виробництво твердопаливних ракетних двигунів розташоване в Алтайському краї, Ростові-на-Дону, поблизу Москви, Санкт-Петербурга, а також у Пермі.
"Така діяльність заслуговує на увагу, адже протягом останніх 30 років її не було. Лише у 2023 році, через три десятиліття після розпаду СРСР, було зафіксовано суттєві інвестиції у сфери розширення та модернізації", - зазначив Гінц.
Він зауважив, що наразі немає достовірної інформації про типи двигунів, які виробляються на території комплексу Бійськ II, що в Алтайському краї. Однак дані однієї з компаній РФ свідчать про те, що там виробляють двигуни як для радянських балістичних ракет, так і для нових ракет "Булава", що можуть нести ядерну зброю.
"У розсекреченому документі ЦРУ згадується, що на цьому об'єкті могли виробляти верхню частину корпусу двигуна для ракетного комплексу Тополь", - додає Гінц.
Нагадаємо, РБК-Україна писало про те, що Росія цієї осені розробила безпілотник під назвою "Гарпія-3". Зокрема провела його льотні випробування за участю китайських фахівців. 19.11.2024 — 5 — 766
Російський дрон "Гербера" імітує "популярний" у окупантів "Шахед". Він часто використовується для перевантаження української ППО.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на ГУР. Про це повідомляють Контракти.UA.
За даними розвідників, Росія складає такі багатозадачні БПЛА на заводі у місті Єлабуга. "Апарат "Гербера" може нести бойову частину як камікадзе та проводити радіоелектронну розвідку, зокрема для виявлення позицій ППО та фіксації влучань інших ударних дронів", - йдеться у повідомленні.
Імітація "Шахеда"
Цей БПЛА імітує Shahed-136/Герань-2 та масово використовується Росією для перевантаження української протиповітряної оборони. "За рахунок використання простих матеріалів (фанера, пінопласт) "Гербера" в десятки разів дешевша за Shahed/Герань. Утім будова цього дрона містить вже звичний для російської зброї набір компонентів іноземних виробників", - зазначили в ГУР.
З чого складаються ці БПЛА
Дослідження збитих зразків засвідчили, що росіяни виготовляють "Герберу" за китайським прототипом з використанням завезених з Китаю іноземних компонентів.
"Розробник БПЛА - китайський виробник авіамоделей Skywalker Technology Co., Ltd., який також виробляє фюзеляжі та організовує поставки комплектів в Росію. Постачання відбувається за посередництва третіх компаній", - розповіли в ГУР.
Крім того:
Завадозахищена антена (CRPA) дрона містить чіпи Analog Devices та Texas Instruments (США), NXP Semiconductors (Нідерланди).
В універсальному польотному контролері - також компоненти, виготовлені компаніями Texas Instruments, Atmel (США), STMicroelectronics, U-Blox (Швейцарія), NXP Semiconductors (Нідерланди), XLSEMI (КНР).
Для наведення на ціль пілотом (за принципом FPV-дрона) баражуючої версії БПЛА та ведення повітряної розвідки "Гербера" оснащена китайськими камерою з трьохосьовим підвісом Topotek KHY10S90 та модемом Xingkai Tech Mesh Network XK-F358.
Двигун DLE60 - виробництва китайської Mile Hao Xiang Technology Co, Ltd. Влітку 2024 року ця компанія потрапила під санкції США за постачання до Росії.
Використання дронів Росією у війні в Україні
Російські війська постійно використовують дрони для атак по Україні. Наприклад, 17 листопада під час ракетно-дронового удару РФ використала 90 безпілотників.
При цьому загарбники постійно намагаються перевантажити українську ППО, використовуючи різні види БПЛА. Наприклад, нещодавно повідомлялося, що Росія почала використовувати дрони-приманки під час атак по Україні. Вони також імітують "Шахеди".
Крім того, росіяни мають у планах вийти на цілодобові атаки безпілотниками.
18.11.2024 — 3 — 899
