Киевский селополис: как процветает ферма посреди спального района
Между высотками жилого массива Позняки в Киеве продолжает жить хутор. Совместное хозяйство на площади в 63 сотки с овцой, козами, свиньями, кроликами и домашней птицей там ведут девять человек. Если не поднимать голову на высотки, покажется, что за полвека тут мало что изменилось. Те же 63 сотки, окружённые со всех сторон склонами оврага. Та же перекличка петухов. Такое же кудахтанье кур и улюлюканье индюков. Самодовольно похрюкивают поросята.
Репортаж от
Bird In Flight
Над грядками с саженцами клубники колдует женщина лет шестидесяти. Для крестьянки она выглядит нетривиально: кепи в мелкую клетку, видавшая виды шуба нараспашку, свитер крупной вязки с большим сморщенным воротом, бордовые штаны и шоколадные угги. Ей бы не в огороде копаться, а сидеть с чашечкой кофе.
Хозяйку подворья зовут Наталья Дмитриевна Юрченко. Химик-технолог, после распределения при Союзе она недолго проработала на радиозаводе. Затем, как в омут с головой, ушла в фермерство и воспитание четверых детей.
— Дед мой пришёл сюда в 47-м, — летящий низко над головой «Боинг» заставляет её повысить голос. — Родом из Полтавы он, от голода в Киев убежал. Поначалу жил в землянке. Полтавский мужик был с руками. Зарабатывал на строительстве моста Патона, между делом возводил дом своей мечты. Вышло всё на загляденье. Люди ходили смотреть на паровое отопление. Удивлялись мудрёной по тем временам планировке: комнаты расходились в разные стороны от коридора, а не плясали по старинке от печи.
В послевоенные годы из-за частых наводнений эти земли на левом берегу Днепра считались гиблыми. Но шли годы, реку усмирили плотины. На смену большой воде пришла плотная застройка высотками, вокруг подворья рос микрорайон Позняки.
Тысячи окон нависают теперь над одиноким хутором. — Ночью от них так светло, что можно в огороде рассадой заниматься, — находит в этом плюс хозяйка.
Жителям окрестных высоток сложнее ужиться с фермерами. Одни приходят с детьми, как в бесплатный зоопарк, покормить кроликов и свиней. Другие строчат жалобы на антисанитарию. Многие заждались, пока на месте фермы вырастет очередная «свечка». Лучше, мол, смотреть в окна напротив, чем терпеть запах от живности внизу. Удивительно, но победителем в схватке города и села пока выходит Наталья Юрченко. Год за годом на неё сыплются предложения властей, а то и угрозы застройщиков. Пока тщетно.
В ковчег Натальи Дмитриевны сегодня с лёгкостью вмещаются овца Буля, двадцать поросят, с десяток крупных свиней, больше тридцати кур, пять петухов, цыплята, индюки, кролики и две козы. В поисках подножного корма пара чинно прогуливается среди припаркованных иномарок.
— Раньше двадцать коз было. Ими заправлял козёл-заводила, выгонял всех из ямы и вёл к высоткам, — вспоминает Юрченко. Козы с остервенением саранчи опустошали клумбы. Больше всего доставалось розам. Самые проворные запрыгивали на мусорные контейнеры. Прислушавшись к возмущению жителей многоэтажек, на ферме сократили поголовье коз вдесятеро.
Впрочем, забот и без того полно. Сложнее всего со свиньями. Договорились с детсадом и школой-интернатом: через день забирают оттуда бочки с отходами столовых. Никаких биодобавок, только помои. Они-то и делают мясо с салом такими вкусными — постоянные клиенты сами увозят зарезанную под заказ живность. Прокормиться помогают и куры-несушки, и козы с напрочь лишённым дурного запаха молоком.
В недрах фермы кипит настоящая «Санта-Барбара». Вместе с Натальей Юрченко живут дочь Таня (ветеринар), сын Вова (механик в аэропорту) с женой и дочкой Евой, Котик (Слава, супруг Натальи Юрченко), а также Мишель (Михаил Иванович), её бывший муж. — Куда ж ему деться? Кормит свиней, а ещё кассир он у нас. От него пользы больше, чем вреда. Пусть живёт, тут места всем хватит.
Места и правда хватает многим. У Юрченко нашли приют и совсем посторонние люди. Вот молчаливый странный грузин Бондо, за глаза его называют Бондюэль, садится за руль дряхлого хозяйского пикапа «Иж» со значком BMW на решётке радиатора. Едет в интернат за помоями.
— Не хочет жить в Грузии, хоть тресни! — рассказывает Наталья. — Сколько раз его миграционная служба из страны выпроваживала… Недавно Бондо появился опять. Хотел открыть шашлычную, но ничего не вышло. Деваться некуда, живёт на чердаке.
В комнатушке с четырьмя кроватями делят кров Гена, Серёжа, Ксюша и Таня. О том, чем он занимается в жизни, Сергей из Хмельницкой области говорит витиевато. Называет себя энтузиастом. Ищет такую работу, чтобы время свободное было. — Видишь, орёл? — указывает он пальцем на плакат на стене. — Сильный, грациозный, ещё и умный. Орёл не будет жить в неволе. — Так ты орлом хочешь быть? — Приблизительно. Крановщик я по специальности.
После непродолжительных уговоров он снимает гитару со стены. І- i-i-сусу Слава! І- i-i-сусу Слава! Лунає пicня над схилами Днiпра. І- i-i-сусу Слава! І- i-i-сусу Слава! Спiває вiльна Україна.
Таня и Ксюша слушают гимн без энтузиазма. У каждой свои заботы. Обе разведённые. В Киев приехали, чтобы прокормить детей. На малой родине тридцатилетней Тани, в селе Довгалевка Хмельницкой области, остались четверо проглотов. У Ксюши из села Берестовец Черкасской области их двое. Старший сын учится в столице, маленькую дочку доверила родичам. Таня трудится дворничихой в новострое. Получает на руки $125 в месяц, работой довольна. Говорит, ей, сельской барышне с тремя гектарами огорода, справиться с уборкой двора и парадного проще пареной репы.
— Работы в Довгалевке нет, — объясняет Таня, зачем оставила детей на бабушку. — В колхозе директор давно всё распродал. Коней, свиней повывозили. Все наши тут, в Киеве, на заработках. — А у нас в селе только сезонная работа, — вступает в разговор Ксюша. У неё две торговые точки в столице. — Люди становятся на учёт в Центр занятости, получают выплаты. Когда приходит посевная, их опять берут на работу. А потом снова увольняют.
— Ой, хлопцы-ы-ы-ы, ховайтесь, Котяра пришёл! — хитро улыбается Наталья Дмитриевна. Котяра — муж. Он врывается в хату революционным шагом в потёртых кожанке и кепке, через левое плечо — сумка с повязанной сине-жёлтой ленточкой. На правой руке — протез кисти. В детстве пытался запрыгнуть на подножку поезда.
— Уважаемые, меня зовут Слава Веселов! Сейчас, когда идёт война в Донбассе, я написал петицию… — Ребята, вы попали, — подмигивает хозяйка. — Я написал петицию с требованием прекратить бои в Донбассе, чтобы спасти народ от смерти и разрухи, — продолжает Слава. — Этот конфликт не выгоден ни Украине, ни России. Я направил петицию в ООН, НАТО, Белый дом, а также Петру Порошенко и Владимиру Путину.
Слава вспоминает, как в 1988 году собрал две тысячи подписей под письмом Горбачёву с призывом вывести войска из Афганистана. Тогда же советские генералы получили из Кремля команду на выход. Веселов не считает это совпадением. — Войска-то вывели, но на меня и на Сахарова наехал КГБ, — уже почти шепчет Веселов. — Оклеветали, были даже покушения. Сначала уехал в Крым, но не нашёл работу по специальности, сам я экономист. Затем оказался в Киеве, познакомился с Наташей. Последние лет двадцать Слава работает на рынке. Продавал книги, хлеб, пиратские диски. Сейчас вот — садовые растения.
— Почему я всё время весёлая, спрашиваешь? — Наталья Юрченко будто подводит черту уходящему дню, а заодно и своим шестидесяти двум годам. — А с чего горевать-то? На земле за что ни возьмусь, всё выходит, слава богу! Значит, будет заработок. Да ещё и погода какая!
Попри війну, Київ зберігає традиції, щоб подарувати дітям відчуття свята. Напередодні Дня святого Миколая на Софійській площі офіційно засвітили вогні на головній ялинці країни.
У Києві на Софійській площі офіційно засяяла вогнями головна новорічна ялинка країни. Цьогоріч, попри воєнний стан, столиця вирішила зберегти традицію, щоб подарувати хоча б трохи світла та різдвяного дива дітям і дорослим.
Як повідомляє кореспондентка ТСН.ua Ірина Кондрачук з місця події, цього року запровадили особливу новацію. Вперше в історії головну ялинку допомагали вбирати всі охочі — кияни та гості міста мали змогу долучитися до процесу декорування. Саме новорічне дерево штучне, заввишки 16 метрів, і воно світиться різними кольорами — від теплого золотого до насичених відтінків синього, зеленого та фіолетового. Про це повідомляють Контракти.UA.
Тематика та символізм
На церемонії засвічення був присутній мер Києва Віталій Кличко. У своєму Telegram-каналі він розкрив деталі оздоблення. Тематика цьогорічного декору натхненна старовинними фресками Софії Київської, які крізь століття зберігають тепло та «м’які відтінки часу».
Ялинку прикрасили чотирма з половиною тисячами іграшок та підсвітили теплою гірляндою. За задумом, новорічне дерево перетворює площу на символічне місце сили, світла й тихого зимового свята.
Свято завдяки захисникам
Міський голова наголосив, що навіть в умовах війни такі моменти радості є життєво необхідними для психологічного стану суспільства.
«Бо у наших дітей має бути свято, мають бути моменти радості. Потрібні позитивні емоції і дорослим», — зазначив Кличко.
Водночас мер підкреслив, що можливість відчувати цю атмосферу українці мають виключно завдяки відвазі військових.
«Перш за все, дякуємо нашим захисникам та захисницям за те, що маємо можливість відчувати атмосферу свята і сподіватися на дива. Шануємо відвагу та подвиг кожного військового!», — додав міський голова, привітавши всіх із прийдешнім Днем Святого Миколая.
Нагадаємо, у Львові теж вже встановили головну ялинку міста. За традицією, це живе дерево, яке Львову дерево подарували жителі села Сокільники. 05.12.2025 — 7 — 213
Українські захисники цієї осені атакували понад 50 об'єктів паливної та військово-промислової інфраструктури Росії. З'явилися знімки наслідків таких ударів.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на "Радіо Свобода".Про це повідомляють Контракти.UA.
Як пише видання, такої великої кількості успішних ударів за сезон в українських захисників ще не було.
"Радіо Свобода" за допомогою супутникових зображень створила карту уражених стратегічних об'єктів Росії. На ній позначено військові об'єкти, нафтопереробні та газопереробні заводи, нафтові бази та термінали.
Зокрема, українським воїнам вдалося уразити:
"Саранський механічний завод"
"Саранський механічний завод" - одне з підприємств корпорації "Ростех", яка є ключовим виробником зброї та боєприпасів для окупантів.
Атака на завод відбулася в ніч на 22 жовтня. Супутникові знімки свідчать про те, що було пошкоджено дах однієї з будівель заводу.
Нафтовий термінал у Туапсе
Порт у Туапсе - один із найважливіших для Росії в Чорному морі. За даними Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, Росія перевозить через нього техніку, боєприпаси, паливо і не тільки.
У ніч на 1 листопада українські захисники вдарили по нафтовому терміналу в Туапсе.
На супутникових знімках можна помітити, що був "приліт" по нафтовому трубопроводу. Також було пошкоджено один із танкерів, який стояв у порту в момент атаки українських воїнів.
Морський нафтовий термінал у Феодосії
Морський нафтовий термінал у Феодосії - найбільший у Криму за обсягами перевалки нафтопродуктів.
Тільки восени українські захисники тричі били по морському нафтовому терміналу у Феодосії в тимчасово окупованому Криму.
Згідно із супутниковими знімками, було знищено та пошкоджено 13 резервуарів із паливом.
Будівлі "Транснафти" і "Лукойлу"
Наприкінці вересня українські воїни завдавали ударів по п'яти нафтогазових об'єктах, які розташовані на правому березі річки Волга.
Журналісти стверджують, що на супутникових знімках помітні ушкодження на території "Зензеватки", проміжної нафтоперекачувальної станції держкомпанії "Транснефть" і Коробківського газопереробного заводу компанії "Лукойл", Ці об'єкти розташовані за 60 кілометрів один від одного.
Саратовський НПЗ
Також українські захисники восени сім разів атакували Саратовський нафтопереробний завод, який є одним із найбільших у Росії.
На супутникових знімках, які було зроблено 16 листопада, через два дні після удару, можна помітити пошкодження щонайменше однієї цистерни для зберігання нафтопродуктів і руйнування технологічного трубопроводу.
До слова, раніше стало відомо, що українські воїни з Головного управління розвідки Міноборони України знищили МіГ-29 на території тимчасово окупованого Криму.
04.12.2025 — 12 — 436
Будівля ФСБ у Чечні згоріла після атаки невідомих дронів: що відомо.
В Чечні в ніч на 2 грудня зафіксовано чергову масовану атаку безпілотників по військових та силових об’єктах.
Як пише РБК-Україна, про це повідомляє опозиційний ресурс NIYSO, посилаючись на місцевих жителів та отримані фото й відеоматеріали. Про це повідомляють Контракти.UA.
Місцеві мешканці зазначають, що вибухи в ніч на 2 грудня були надзвичайно потужними, а ніч видалася "наповненою подіями".
Так, повідомляється про удари у Гуьмсі (Гудермесі) та Тlехьа-Марті в Ачхой‑Мартановському районі.
Зокрема, у Тlехьа-Марті удар був спрямований по будівлі Управління ФСБ, яка розташована безпосередньо поруч із будівлею ОМВС (РОВД).
На фото, які активно поширюють у соцмережах, видно серйозні руйнування приміщення. Співробітникам спецслужби, ймовірно, доведеться тимчасово шукати інше місце для роботи.
Чи було уражено прилеглу будівлю ОМВС та які там масштаби збитків - наразі невідомо.
При цьому структури ФСБ та підконтрольна Кремлю місцева влада намагаються приховати факт чергової атаки, змушуючи співробітників не розголошувати деталі та не коментувати подію.
Втім, місцеві жителі стверджують, що "переплутати такий вибух з чимось іншим неможливо" - інформація миттєво розлетілася месенджерами, а очевидці надсилають кадри з місця події.
Атака дронів по Росії
Нагадаємо, в ніч на 28 листопада "Птахи Мадяра" атакували та вивели з ладу Саратовський нафтопереробний завод в Росії. Загалом протягом ночі було атаковано десять об'єктів на території РФ.
А у четвер, 27 листопада вибухи пролунали на території військового містечка Росгвардії "Ахмат-Північ" у Грозному.
Крім того, в ніч на четвер, 27 листопада, вибухи пролунали у Новокуйбишевську Самарської області. Імовірно, ціллю безпілотників став місцевий нафтопереробний завод. 02.12.2025 — 4 — 787
Вогні, ялинки, мерч і портрети Трампа: перша леді Меланія Трамп показала, як прикрасила Білий дім до Різдва.
1 грудня Білий дім показав оздоблення залів до зимових свят, за яке за традицією відповідала перша леді.
Перша леді США Меланія Трамп прикрасила Білий дім до Різдва. Щорічно, згідно з традицією, дружина президента має обирати тему для декорування резиденції. Цього року тема звучить так: «Дім там, де серце». Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
У декорі було задіяно понад 50 різдвяних ялинок, 75 вінків, 75 000 метрів стрічок і 10 000 синіх декоративних метеликів.
«У це Різдво святкуймо любов, яку ми зберігаємо в собі, і діліться нею з навколишнім світом», — написала перша леді в заяві, у якій вона сказала, що її надихають радощі, труднощі та рух материнства й бізнесу.
«Зрештою, де б ми не були, ми можемо створити дім, сповнений витонченості, сяйва і нескінченних можливостей».
Одна з кімнат Білого дому — червона — була присвячена її ініціативі Be Best — Меланія запустила її 2018 року, щоб допомогти дітям і підліткам. Вона зосереджена на трьох основних напрямках: добробут, безпека в інтернеті та боротьба із залежністю від опіоїдів. Перша леді працювала з дизайнером Ерве П’єром над декором кімнати.
Одна з кімнат Білого дому — червона — була присвячена її ініціативі Be Best — Меланія запустила її 2018 року, щоб допомогти дітям і підліткам. Вона зосереджена на трьох основних напрямках: добробут, безпека в інтернеті та боротьба із залежністю від опіоїдів. Перша леді працювала з дизайнером Ерве П’єром над декором кімнати.
Золоті зірки на ялинці, що символізують вищу жертву, доповнюються прикрасами, що представляють офіційні птаха та квітку кожного штату і території США.
У Зеленій кімнаті невелика ялинка розташована між двома портретами президентів, зробленими з 6000 деталей пазла — один Джорджа Вашингтона, інший президента Дональда Трампа.
У Державній їдальні розмістили 120-фунтову пряникову модель Білого дому, прикрашену вінками та американським прапором.
Презентувала перша леді США свою роботу також у 65-секундному відеоролику, який опублікували на YouTube Білого дому. У відео вона була в тому самому вбранні, в якому її сфотографували раніше на Південній галявині. 01.12.2025 — 21 — 880
Це перший український великий джазовий конкурс, та ще й з міжнародним журі. Зазвичай змагання між музикантами відбуваються в режимі безпосереднього концертного виступу, протягом короткого часу — від одного до кількох днів, іноді оцінювання проходить за відеозаписом.
В цьому випадку робота журі триватиме стільки, скільки буде потрібно, а матеріали приймаються від 25 листопада 2025 року по 15 січня 2026 року. До оцінювання очікуються відеозаписи не менше двох концертних номерів — в номінації Best Ukrainian Jazz Band 2025 («Найкращий український джазовий гурт 2025 року»), та необмежена кількість аудіо альбомів — в номінації Best Jazz Album Release 2025 («Найкращий джазовий реліз 2025 року») — але оцінюватиметься кожен окремо, та і записані вони мають бути протягом 2025 року.
Вік учасників починається від 18 років, група має знаходитись в Україні, учасники повинні бути громадянами України. Гран-прі серед кращих бендів дасть можливість виступити на п’ятьох провідних європейських джазових майданчиках та на церемонії нагородження в рамках Європейської джазової конференції. Друга премія дарує один день студійного запису в DUMA Studios. Володарі третьої премії зможуть отримати консультації з промоушену від лейблу Pomitn.
Найкращий український джазовий альбом отримає рецензії, а його автори — інтерв'ю в кількох великих міжнародних джазових засобах масової інформації.
Конкурс Ukrainian Jazz Prize організовують Український інститут та Europe Jazz Network (EJN). Про нього вони сповістили 25 листопада на прес-конференції. Всі деталі є на веб-сайті УІ.
Текст та фото — Олександр Зубко. 29.11.2025 — 18 — 2084
