Контракти.ua

26.04.2016 — Чернобыль, Украина — https://birdinflight.com — 32230
ЧАЭС, Чернобыль, туризм, зона отчуждения, браконьерство, Припять, сталкеры
Чернобыль без виз: Нелегальные экскурсии в зону заражения

Каждый год в зону отчуждения Чернобыльской АЭС, мимо охраны и заграждений, проникают тысячи людей. Мародёры и браконьеры ищут там выгоды. Сталкеры — впечатлений. Тридцать лет назад взрыв на четвёртом энергоблоке Чернобыльской атомной электростанции выбросил в атмосферу не менее 9 тонн диоксида урана и различных изотопов. Вскоре после аварии из наиболее загрязнённой радиацией 30-километровой зоны вокруг АЭС отселили жителей города Припять и четырёх десятков сёл. Доступ в неё строго ограничили. Первыми свои тропы в зону, обходя контрольно-пропускные пункты, проложили мародёры и самосёлы, возвращавшиеся в родные места вопреки риску для жизни. В 2002 году доклад ООН признал большую часть территории зоны пригодной для кратких посещений, и там официально появились туристы. 2004 год — 870, 2006 год — 5 тысяч, 2010 год — уже 8 тысяч. Параллельно, особенно после выхода компьютерной игры S.T.A.L.K.E.R., росло число нелегалов. В 2011 году (более свежих данных нет) ежедневно вокруг ЧАЭС правоохранители вылавливали пятерых-шестерых сталкеров. О неофициальных вылазках в зону отчуждения Bird In Flight поговорил с их организатором — Владом из проекта Another.

-По десятибалльной шкале как вы оцените сложность нелегального проникновения в чернобыльскую зону? -10 из 10. Серьёзнее мероприятие на территории Украины придумать сложно. Чернобыльскую зону охраняют собственный полк милиции, национальная гвардия и пограничники. Они патрулируют на автомобилях, мотоциклах, лошадях и устраивают засады с тепловизорами. Проникнуть в зону нелегально могут только опытные люди, знающие, как по ней можно передвигаться. К сожалению, охрана только усиливается. Это связано отнюдь не со сталкерами, а с мародёрами, которые пилят, вывозят и продают радиоактивный металл.

-Когда вы были там впервые? Какие изменения со временем замечаете? -Впервые побывал в 2007 году и с тех пор был много раз. Все изменения можно описать картинкой кладбища заражённой техники в Рассохе (на месте огромного могильника с тысячами едениц техники, включая десятки вертолетов - сейчас абсолютно пустое поле - прим. ред.). Зоны скоро не будет.

-В каких локациях бываете вы, но никогда не бывают официальные экскурсии? -Официальные туристы могут оформить доступ в любые районы зоны и посмотреть всё что захотят. Ключевые достопримечательности: заброшенный город Припять, саркофаг ЧАЭС, огромная антенна загоризонтной радиолокационной станции «Дуга-1» и практически дикая природа украинского Полесья. Нас отличает только время и стоимость пребывания. Официальная ночёвка с экскурсией стоит от $300, сталкерская — бесплатна.

-Правда ли, что в чернобыльской зоне случился туристический бум? С чем это связано? -Я много путешествовал по миру. Когда ты начинаешь общаться с китайским торговцем на кухне в Куала-Лумпуре, он считает, что Украина — это где-то в России. Потом ты ему говоришь: «Биг бум Чернобыль нуклиэр радиоэктив», — и он вспоминает. Понимаете, серия игр S.T.A.L.K.E.R. сильно популярнее уроков географии.

Чернобыльская зона сейчас — туристический объект мирового уровня, трафик в который растёт в геометрической прогрессии. Многие иностранцы, которые после посещения Припяти приходят ко мне на подземные экскурсии, приехали в Украину исключительно ради зоны. Другие достопримечательности их не сильно интересуют. Они видят там мир, застывший одной ночью 30 лет назад, память о человеческом героизме и невероятную природу

-Нелегальных туристов стало так же много? -Сталкеры-нелегалы всегда одни и те же. Это профессионалы, за плечами которых не один десяток нелегальных походов. Зона имеет свою атмосферу, весь этот постапокалиптический мир создаёт тягу к неоднократному, даже систематическому её посещению. Сталкеры — это сообщество людей, которые живут зоной, знают каждый пенёк в чернобыльских лесах и каждый кустик, пробившийся сквозь асфальт в Припяти. Я бы не сказал, что зона — это проходной двор. Напротив, меры безопасности и охрана периметров улучшаются и становятся всё более изощрёнными. Но и желающих туда попасть становится всё больше — часть из них проходит.

-По вашим наблюдениям, как много артефактов уже похищено мародёрами и взято на сувениры туристами? Какие из них наиболее ценны? -Туристы не берут сувениров, за это можно получить пять лет колонии. Как-то судили мужика, который за колючкой грибов себе на суп насобирал. Мародёры из числа жителей окрестных сёл в основном пилят чёрный металл, где он ещё остался. Часто собирают чернику и грибы для продажи их на рынках в Киеве. Отдельная проблема — браконьерство.

-Чем рискуют нелегальные путешественники? -При поимке в зоне можно огрести массу проблем от милиции с пограничниками и штраф в 500 гривен — это если просто скосить за дурака с фотоаппаратом. Если в рюкзаке найдут хотя бы гайку из Припяти, можно сесть на пять лет. Поэтому главное правило сталкеров — смотреть, но не трогать.

-Какая помощь может быть оказана вашему подопечному — в зоне, ночью, в укрытии, — если произойдёт несчастный случай? -У меня нет подопечных. Те, кто ходят в зону со сталкерами, — тоже сталкеры. Они понимают, что делают. Если произойдёт несчастный случай, действия будут такими же, как и в Киеве: звонить в скорую помощь, МЧС и милицию. В Чернобыле есть дежурные части.

-Какой уровень радиации вы наблюдаете во время похода? -Почти все леса чистые, хотя встречаются места, где фон превышает норму в 60–100 раз. Но это несущественные дозы радиации в сравнении, к примеру, с теми дозами, которые получает курильщик во время курения сигарет.

-Как выглядит сейчас природа в зоне? Сталкивались ли вы с хищниками? -Природа там цветёт буйными красками. Это что-то потрясающее и невероятное, я больше нигде такого не видел. Каждый день встречаешь что-то новенькое. Дикие кабаны, лоси, олени, косули, бобры, утки, черепахи, лисы и лошади Пржевальского — всё это попадается на каждом шагу и в огромных количествах. Флора тоже лезет отовсюду. Эти места окончательно отвоевала у людей природа.

Встречали как-то ночью стаю волков. Я чуть не обосрался, если честно. Но животные там боятся людей, ведь в них стреляют браконьеры, и волки просто ушли в лес.

-Как вы для себя обосновываете и оправдываете заработок фактически на нарушении закона? -Я не зарабатываю на нарушении закона. У меня есть друзья-сталкеры, которые берут в зону попутчиков за деньги. Я отправляю к ним желающих, мне с этого ничего не перепадает. Главное для меня — целевой трафик на сайт, чтобы продавать легальные автобусные экскурсии в зону, с которых я получаю свой процент. Естественно, это также хороший задел под будущий бизнес. Есть слухи, что в ближайшее время зону из 30-километровой сделают 10-километровой. Тогда можно будет на открытые территории водить походы с рюкзаками, а база желающих уже есть.

-Считаете ли вы, что людям пора вернуться в зону отчуждения? -Старым и больным доживать свой век — да, в зоне классная природа. Но там ещё слишком фонит, чтобы жить и рожать детей.

Фоторепортажі
Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

Er. J. Orchestra на Ukrainian Design & Innovation Week

6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи. Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного. Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який  триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю. Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал Текст та фото — Олександр Зубко.
07.05.2026 — 16 — 1347

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

XV Міжнародний день джазу у світі та в Україні

Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року. Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою. Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці. Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club. А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США. Текст та фото — Олександр Зубко.     
03.05.2026 — 23 — 3534

Кращий сомельє України 2026

Кращий сомельє України 2026

6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках. З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє. Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї. Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге. На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок. Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3593

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

ЧАЕС і місто з минулого: ексклюзивні кадри із Зони відчуження, де зупинився час

Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії. Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи. Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA. Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості. Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому. Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується. Зона: територія зупиненого часу Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося. Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір. Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу. Природа: життя після людини Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається. Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла. Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує. Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором. Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини. ЧАЕС: станція, яка не може померти Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році. На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху. Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати. Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу. І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах. Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему. Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію. Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.  фото: Дмитро Дятлов
26.04.2026 — 17 — 3663

СБУ уразила важливу НПС

СБУ уразила важливу НПС "Горький" у Росії, спалахнула масштабна пожежа

Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою. В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ. Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA. НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга". Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово. Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних. "Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело. Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України. Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ. Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи.
23.04.2026 — 4 — 3972