Российский блогер Илья Варламов побывал в Крыму: как город Щелкино переживает энергоблокаду
Щелкино пахнет дымом от горящих костров и трещит генераторами. Одна из самых проблемных точек полуострова, самый молодой город Крыма населением всего 10 000 человек. По иронии судьбы, Щелкино основали как поселок строителей Крымской АЭС. Если бы станцию построили, сейчас в Крыму не было бы никаких проблем. Теперь городу приходится сложнее других, почти пять дней в городе нет тепла, а электричество начало подавать на пару часов в сутки лишь вчера. Проблема обостряется тем, то дома здесь не газифицированы и жители не могут даже воду вскипятить. Люди делятся на два типа. Первые демонстративно бодры и не унывают. «Бывали времена и похуже! Что мы, без света не проживем?» Вторые ругают местную власть просят помочь достучаться до Аксенова и Путина. «У нас мэр врет Аксенову, что все хорошо! А Аксенов потом передает это Путину!» Связаться с начальством — вообще одна из основных целей многих щелкинцев. Номера горячих линий тут знают наизусть. Но дозвониться по этим телефонам нельзя. «Расскажите, там, что у нас нет света! Мы замерзаем!» — просят жители. Народу в Щелкино немного. У кого есть дачи, уехали туда, там хоть можно топить печку и готовить нормально еду. В городе остались те, кому просто некуда уехать. Отключение света активизировало воров. Какие-то хулиганы снимали шины у автомобилей. Когда их поймали, они рассказали, что специально приехали воровать в отдаленное Щелкино.
Щелкино, городок на востоке Крыма, на берегу Азовского моря
Застроен в основном панельными многоэтажками. Проблема в том, что они не газифицированы, как другие районы Крыма. Именно здесь отключение электричества люди восприняли особенно остро. Если в других районах можно хотя бы приготовить себе еду, то здесь люди вынуждены питаться консервами или готовить еду на кострах. Плюс ко всему с моря дует сильный холодный ветер.
Продавщица местного магазина: «Мы понимаем сложившуюся ситуацию, никто от этого не застрахован. Был бы газ – было бы легче. Ночью холодно, но хоть вода есть. В квартирах грибок пошел. Кто виноват? Я считаю, наше руководство плохо работает. Пусть электричество будет по часам, мы согласны. Пусть будет хоть по три часа, но это должно быть организовано, чтобы мы могли четко знать, когда оно будет. А те графики, которые они пишут, не соблюдаются. Все понимают, все готовы терпеть, просто возмущаемся.»
На местном рынке работает только несколько палаток. Цены на продукты никто не поднимал.
На входе у рынка какой-то переполох. Таксисты, увидев меня, спешат поделиться новостью, что поймали барыг, которые наживаются на народном горе. Барыгами оказались ребята из Краснодара, которые приехали продавать фонариками: «Так у нас фонарик 200 рублей с батарейками. Это дорого, что ли? Там одни батарейки 100 рублей стоят! Ну вы поймите, диодный фонарик, люминесцентный с двумя батарейками. Батарейки не соляные. Сколько это может стоить? А нам местные таксисты работать не дают, будто бы это дорого». А сколько на рынке у вас фонарики стоят? — спросил я таксистов. — А у нас не продаются фонарики! Но этих спекулянтов мы не пустим!
Покупатель в магазине: «C продуктами и хлебом проблем нет. А вот с бензином беда, дают только по талонам. Хотя говорят, что дефицита нет, как везли бензин, так и везут. Талоны выдают только предприятиям. Свечи кто по 100 рублей продает, кто по 70, кто во что горазд. Надо было вам в понедельник приехать, тут НТВ снимали какого-то мужика с гармошкой, он играет, дети танцуют. На час дали свет, вот эту картинку по всему телевидению показывали, даже по украинскому. СТБ показывали, что вот народ не унывает. Нет, народ и правда не унывает, паники у нас нет, но откуда они этого мужика с гармошкой взяли, мне интересно? Когда телевидение уехало, мужик тоже исчез и свет сразу выключили.»
Площадь около кинотеатра превратилась в главное место сбора местного населения. Здесь МЧС раздает чай, можно зарядить телефон, тут же вывешивают графики отключения энергии
Точнее, графики включения. Включают с сегодняшнего дня два раза по 2 часа. Но не во всех домах. Где-то сгорела проводка, там не включают вообще. Где-то включают всего на час. Все очень непредсказуемо. Кстати, обратите внимание, что в Щелкино нет названий улиц, а только номера домов. Город без улиц!
Здесь же за стеклом кинотеатра стоит телевизор, который показывает новости. Крутят Россию-24.
Вчера целый день обсуждали, какие турки плохие и как мы теперь им отомстим. «Интересно, а Путину доложили, что у нас тут катастрофа?» — шептались в толпе. «Да разве есть ему до нас дело! Нужны мы ему больно, он и знать то не знает, что где-то есть Щелкино!»
Путин тоже рассказывал про Турцию, потом диктор сказал, что Турция от России сильно зависит и мы можем прекратить ездить на их курорты. Толпа оживилась: «Это правильно! Зачем ездить в какую-то Турцию, когда есть Крым! Пусть в Крым ездят!» Дальше диктор начал рассказывать, что мы можем прекратить покупать турецкие овощи и фрукты. Мужичок продолжал радоваться «Правильно, у нас свои не хуже!» но его быстро одернула жена: «Дурак, ты на рынке давно был? Много ты своего видел сейчас?» Но в целом щелкинцы сошлись во мнении, что Турции теперь точно не поздоровится. Новый общий враг объединил людей и показалось, что они на минутку забыли о холоде, отсутствии электричества и неясной перспективе.
«А почему не показывают Крым? Интересно, знают ли люди в Москве, что у нас тут происходит?» — шептались люди. Крым действительно не показывали по новостям, людей это немного расстраивало. Но было и другое мнение: «А зачем показывать, что у нас что-то не так? Чтобы хохлов лишний раз порадовать? Пусть подавятся, у нас все хорошо!»
Случайный прохожий: «В прошлом году привозили большие генераторы в Щелкино, но теперь их нет. А куда они делись? Привозили большие, газотурбинные. У нас вообще очень много вопросов.»
Столик для зарядки телефонов
Здесь же рядом есть точка доступа Вай-Фай. Люди собираются проверить почту и написать сообщения друзьям. Много молодежи.
Единственная проблема, на улице стоять холодно — +7 и сильный ветер с моря.
МЧС: «Готовой пищи тут нет, только чай. Сейчас стабильно дают электроэнергию по районам, 2 часа в день. В это время решили тут не готовить, но кипяток для чая оставили. Со вчерашнего дня еду решили перестать готовить. Кашу вчера готовили».
Сейчас только кипяток и чай. Мужчина ругается: «Света не было последние дни, а кормили нас днем и утром. Плов мы сами готовили на кострах, кормили пенсионеров. Сегодня дают горячий чай, а нужно еду давать!».
МЧСники вообще классные ребята. Не просто чай наливают, но еще и развлекают детвору, шутят, подбадривают. Дети вообще бытовые трудности проще переносят. У них еще и внезапные каникулы!
Все довольны
В 5 часов для деток в кинотеатре поставили мультик
Набился полный зал, даже телевизор с новостями потерял зрителей. Полуторачасовой мультик оказался интереснее новостей.
Скажите, а вы репортер? — ко мне подошла девочка, лет 10. — Да, — ответил я. — А откуда вы? — Из Москвы. — А у вас в Москве есть война? — Нет, конечно, ты что! — удивился я. — Это хорошо, тогда я к вам в Москву перееду. — А у тебя здесь что, есть война? — У нас да.. вы разве телевизор не смотрите? У нас постоянно войну показывают…
Завидев камеру многие люди начинают переживать и спрашивать, а не из Киева ли я приехал. — Какой канал? Не 1+1? — Нет, я из Москвы, — отвечаю я — Точно из Москвы? Не хохол? — Точно, документы показать? — Документы не надо, я хохла узнаю и без документов! — А почему вы украинские СМИ боитесь? — Так они все врут и рассказывают, как у нас плохо! Слышать это от жителя Щелкино было странно. Что такое могли бы рассказать украински СМИ? Куда уж хуже?
Те магазины, кто не разжился генератором, сидят при свете свечей.
Ближе к вечеру народ выходит из холодных квартир во дворы готовить еду.
Женщина во дворе: «Дела у нас плохо. Готовим на кострах, ничего хорошего нет. Электричество дают часа на полтора в сутки, но смотря каким домам. Может быть так, что на одной стороне улицы есть свет, а на другой нет. Мы воюем, я звонила чуть ли не Аксенову, звонила на горячую линию, там вообще не берут. Звонила представителю РФ в республике Крым. Ответили: «Девочки, звоните не по адресу». Вторая половина улицы вообще третий день сидит без света. Вот как отключили, так и сидят. Готовят на костре. Хотите покажем? Ужас!»
Женщина во дворе: «До Аксенова не дозвониться, не достучаться. Письмо даже писали. Вот я с 4-летним ребенком, очень тяжело. Холодное все, что есть, то и едим. Отопления нету. Вот сегодня хорошо, больше чем на два часа дали свет, а вчера вечером так и не дождались. Только по телевизору все хорошо показывают».
Вот прямо так и выходят, укутавшись в халаты со сковородками, чтобы хоть что-то разогреть.
Мужчина во дворе: «Наша Ленинская администрация – это вообще мафия. Путину администрация говорит, что все работает – а света-то нет. В магазинах, в которых работают генераторы, цены на хлеб подняли на три рубля. Говорят, у них расходы из-за генераторов возросли. На 3 рубля подняли, вы представляете? Не знаем, что нам дальше делать. Сегодня свет дадут в 12 часов ночи. У мэра свет горит целый день! О себе эти сволочи позаботились!»
Темно…
Город вымирает с наступлением темноты
Мужчина на улице: «Народ не злится, стойко держится и все понимает. Они генераторы получили, когда все начиналось (прим: здесь речь идет о генераторах, который в Крым после Олимпиады из Сочи отправили). Где-то же они лежали, может в воинских частях… К 20 декабря говорят, что сделают электричество. Никто не виноват… Придурки виноваты.»
Другой мужчина: «Во всем виновата Америка! Америка замутила Майданы на Украине. А потом войну на Донбассе развязали. Не было бы Майдана, не было бы и войны. Да пусть бы Крым оставался украинским, лишь бы не было войны. Мы то всегда знали, что мы Россия, а что там в паспорте написано нам плевать. Ребят жалко в Донецке и Луганске. Вот вы про них лучше снимайте, а не про нас. Им сейчас сложнее, их надо показывать. А мы потерпим. Говорят, там опять бомбили, не слышали? А вы, кстати, совсем не по-крымски одеты.»
Кстати, народный гнев заканчивается на мэре Щелкино, максимум доходит до администрации Ленинского района. Аксенова вслух никто не критикует, хотя, судя по разговорам, жители понимают, что правительство Крыма делает явно не все возможное. Большинство сходится во мнение, что Аксенов просто не в курсе реальной ситуации и жителям Щелкино надо просто достучаться до него. Путина тем более не ругают, он здесь как божество. «При Путине Россию уважать начали!»
Алкоголь в связи с ЧС теперь продают до 17-00.
Даже те, у кого есть генератор, экономят энергию. Все холодильники накрывают одеялами и включают их по очереди
Вечером на площади перед кинотеатром появляются казаки! Поговорил с атаманом. Оказывается, это местное казачество. «Ты полицию в городе видел? Нет! Так как ее нет. А кто за порядком будет следить? Мы после работы собираемся и патрулируем город, чтобы порядок был. А то у некоторых соблазн велик похулиганить в темноте. Но у нас происшествий за 5 дней нет. Город мы контролируем. Нас 25 человек тут.»
Казаки ходят по городу, дежурят на площади, где люди смотрят телевизор.
С наступлением темноты маленький телевизор заменили на проектор! И теперь новости показывали на стене кинотеатра. Людей собралось много.
МЧС зажгли светящийся столб, стало светло и даже забылось, что в городе нет электричества.
Дома совершенно темные, но на длинной выдержке даже свечка в окне кажется яркой.
А вот кому-то дали на пару часов свет вечером. Можно приготовить еду.
Еще одному дому повезло
«Как жить дальше? Жить как-то так и будем… Все нормально, мы 90-е пережили: без света, без воды, без отопления, еды и работы. Выжили. Так что мы сейчас вообще не унываем. Работа есть, генератор работает. А остальное фигня. Нас не задушишь, не убьешь!»
Свет внизу от фар, в окнах свечки
Кто-то мелом нарисовал… «Очень мне скучно *** без света…»
Найкоротший парад у житті Путіна: без військового пафосу, з відключеннями Інтернету та в ізоляції
Президент Росії Володимир Путін провів парад на Красній площі у меншому масштабі, без демонстрації військової техніки через «поточну оперативну ситуацію».
У Москві у суботу, 9 травня, минув парад на честь російського Дня перемоги, який вперше провели без військової техніки. Парад тривав всього 45 хвилин, що зробило його найкоротшим у сучасній історії. Цього року Кремль, схоже, надав пріоритет безпеці над традиційною демонстрацією сили. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
ТСН.ua зібрав всі деталі.
Трамп оголосив про перемир’я між Україною та Росією
Президент США Дональд Трамп оголосив про триденне перемирʼя у війні між Росією та Україною на три дні, починаючи від 9 травня. З його слів, для Росії — це важливо для святкування Дня Перемоги, але для України це теж важливо.
Окрім зупинки усіх обстрілів відбудеться обмін полоненими тисяча на тисячу.
Трамп запевнив, що це він попросив про цей крок і на нього погодились Путін та Зеленський. Він сподівається, що це стане початком для закінчення великої війни і перемовини щодо миру триватимуть.
Зеленський відреагував на заяву. «Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями», — прокоментував заяву Трампа президент Володимир Зеленський.
«Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому», — пояснив він у своєму зверненні, подякувавши Трампу та його команді.
Зазначимо, протягом 8 травня напруга навколо параду в Москві набирала обертів — Кремль розгорнув додаткову протиповітряну оборону та продовжував погрожувати Києву відповідю у разі атаки під час святкування Дня перемоги.
Володимир Зеленський відреагував на нові погрози з боку Москви.
«Багато зараз нових погроз від Росії. Хоча ми дали цілком логічну та зрозумілу для них позицію — будемо діяти абсолютно дзеркально», — сказав Зеленський у зверненні, яке він записав з південного напрямку фронту після зустрічі з бойовими бригадами.
Зеленський окремим указом дозволив Росії провести парад
Україна офіційно дозволила Росії провести на Красній площі у Москві парад до 9 травня в рамках триденного перемир’я, яке анонсував президент США Дональд Трамп.
Відповідний указ президента Володимира Зеленського опублікували на сайті ОП в п’ятницю, 8 травня.
«Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю: дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація). На час параду (від 10 години ранку за київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння», — йдеться в указі.
Реакція Кремля
Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи указ Зеленського, заявив: «Нам не потрібен нічий дозвіл. Напевно, горе тому, хто намагається над Днем Перемоги кепкувати і такі дурні жарти робити. Це, напевно, скоріше, його велика біда».
Указ Зеленського про проведення параду в Москві також викликав істерику серед російських воєнкорів. В своїх постах вони назвають документ «приниженням» та «інформаційною спецоперацією».
Зокрема, пропагандист Олександр Коц поскаржився, що указ Зеленського обговорюють активніше, ніж саму підготовку до 9 травня, та назвав це «інформаційною спецоперацією».
Пропагандистський канал «Старше Эдды» заявив про «психологічний тиск» на російську ППО та учасників параду: «Зверніть увагу на координати. Вони не просто вказали площу, вони окреслили периметр. Це натяк: „Ми знаємо, де ви будете стояти“. Суто психологічний тиск на розрахунки ППО та учасників параду. Завтрашнє небо над Москвою буде найнапруженішим за всю історію».
Парад Перемоги: утиснута версія
Святкування Дня перемоги скоротили майже вдвічі, порівняно з ювілейним парадом 2025 року, який тривав 1,5 години.
Одні з найкоротших парадів відбулися 2024 року, коли процесія тривала понад 50 хвилин, та 2023 року — близько 47 хвилин.
Вперше за 19 років парад у Москві провели без військової техніки: замість ракетних установок і танків по Красній площі пройшли лише колони солдатів. Демонстрацію зброї замінили відеокадрами з БпЛА та ядерним озброєнням. На відеозаписах також показали «зразки новітньої російської техніки», зокрема безпілотники, а також атомні підводні човни «Архангельск» і «Князь Владимир».
Парад супроводжувався масштабними відключеннями Інтернету у центрі Москви. Він також минув з обмеженою кількість закордонних гостей.
Головною площею Москви промарширували військовослужбовці вищих військових навчальних закладів, учасники війни проти України, а також солдати Північної Кореї, які воювали в Курській області.
Диктатор Володимир Путін, виступаючи з промовою на Красній площі, заявив про «перемоги» на війні в Україні, попри успішні українські атаки по тилу РФ та сповільнення просування окупантів на фронті.
Хто приїхав до Путіна
У заході взяли участь лише кілька закордонних гостей — зокрема, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт.
«Цьогорічний парад відбувається на тлі хвилі занепокоєння в Москві щодо остаточного результату війни в Україні, яка забрала життя сотень тисяч людей, виснажила економіку Росії та зруйнувала відносини Кремля з Європою», — пише Reuters.
Українські дрони змушують Путіна ховатися у бункерах
Розширення її ударів за допомогою безпілотників та ракет по всій Росії буквально заганяє головнокомандувача Кремля Володимира Путіна під землю, і є ще одним свідченням зростання військової могутності України, пише Politico у статті, опублікованій 9 травня, коли в Росії традиційним парадом святкують День перемоги.
Через чотири роки після початку вторгнення до України, коли її столиця Київ та президент Зеленський мали бути захоплені за кілька днів, тепер саме Путін, схоже, тікає, переходячи з одного підземного укриття в інше, зазначає видання.
Forbes також порівнює, як український президент від початку війни з’являвся на числених відео на вулиці, відкрито заявляючи про опір російській агресії, і як російський лідер «неухильно відступає, ізолюючись всередині архіпелагу масивних підземних бункерів». 09.05.2026 — 5 — 85
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1402
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3567
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3622
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3688
