Волшебные превращения с помощью стилистов. Трудно поверить что это один и тот же человек. А говорят не одежда красит человека...
Марина, 57 лет, пенсионерка (Рига) Наличие внуков еще не повод считать себя бабушкой, и в 57 лет не поздно сменить имидж и начать жить заново. Впрочем, идея обратиться к имидж-дизайнеру возникла не у самой Марины, а у ее дочери, которая решила сделать маме такой оригинальный подарок. Марина не побоялась радикальных перемен: короткая стрижка, яркий мелированный блонд и светлые тщательно откорректированные брови. В макияже использованы теплые оттенки. Основной акцент – ярко накрашенные губы. Новый стиль Марины подчеркнул ее сильный и независимый характер, но при этом внес в облик женственность и шарм. Благородство, строгость и таинственность черного цвета сочетаются с комфортной мягкостью силуэтных линий. Изысканность аксессуаров, ненавязчивый шик меха и тусклого золота.
Юзефа, 64 года, пенсионерка (Рига) Несмотря на свой почтенный возраст, Юзефа полна оптимизма и жизнерадостности. Поэтому, когда популярный латвийский интернет-портал объявил о поиске кандидатур для проекта по преображению имиджа, Юзефа, не задумываясь, решила участвовать. И эксперимент состоялся. У Юзефы была химическая завивка, а волосы она убирала в кичку на затылке – и то и другое оказывает плохую услугу дамам в возрасте, добавляя им годы. Потому было решено избавиться от лишнего объема, сделать короткую стрижку и компактную укладку.
Едва познакомившись с Юзефой, стилисты сразу обратили внимание на то, что в этой женщине есть что-то царственное, благородное – прямая осанка, степенная речь и даже манера высоко держать подбородок. Новый стиль напрашивался сам собой – сочетание аристократичного шика и утонченной элегантности. Предложенный гардероб выдержан в светлой цветовой гамме, что выгодно омолаживает героиню. Геометрические формы и четкие линии удачно корректируют фигуру. Длина пальто чуть ниже колена и классические брюки со стрелкой вытягивают силуэт, делая его стройнее. Кремовый джемпер с мягким воротником освежает лицо и гармонизирует его овал. Аксессуары и украшения придают образу оттенок сдержанной роскоши.
Валентина, 63 года, пенсионерка (Иркутск, 2010 г.) Вся трудовая жизнь Валентины прошла на нефтехимическом комбинате. Два года назад она вышла на пенсию и с радостью окунулась в заботы о детях и внуке. Но наша героиня – не из тех бабушек, которые ограничивают свое существование кастрюлями и вязанием. Общение с друзьями, многочисленные хобби, книги и походы в театр – далеко не полный перечень ее нынешних интересов. А еще Валентина планирует осуществить свою давнюю мечту – совершить поездку в дальние города и навестить своих друзей и родных, с которыми давно не виделась. Но предстать перед ними она решила в новом имидже.
Валентине удалось сохранить прекрасную для ее возраста фигуру, которую она совершенно напрасно скрывала бесформенной темной одеждой. Поэтому главной задачей стилистов было не исправление недостатков, а создание нового ассоциативного образа. Динамика, элегантность и благородство – эти впечатления удалось создать с помощью светлой цветовой гаммы, лаконичных линий и смелых контрастов. Стильное платье-футляр неординарного покроя, дополненное выразительными аксессуарами, стало основой нового оптимистичного имиджа героини.
Татьяна, 53 года, пенсионерка (Москва) Татьяна недавно переехала из Читы к дочери в Москву – будет помогать ей по дому и заниматься внуками. Но она не собирается превращаться в домашнюю бабушку, ей хочется погрузиться в столичную жизнь, бывать на людях и выглядеть соответственно. Стилисты решили подчеркнуть яркий природный колорит Татьяны, сделав его более контрастным.
В новом гардеробе клиентки появились вещи выразительного кроя и броские детали. Удлиненное полупальто скрывает объемы в области талии, вертикальные линии комплекта придают фигуре стройность. Вкрапление ярких сочных цветов добавляет образу энергии и оптимизма.
Оксана, 40 лет, главный бухгалтер (Санкт-Петербург, 2014 г.) Оксана работает главным бухгалтером в крупном холдинге, 4 года назад переехала вместе с тремя дочерьми в Санкт-Петербург, не замужем. Она – человек целеустремленный, общительный и дружелюбный, открытый ко всему новому. Хотя работа и семья отнимают у нее много сил и времени, ей удается иногда выкроить вечер, чтобы выбраться с подругами и коллегами в клуб. Стилисты предложили героине взглянуть на себя по-новому и более смело раскрыть свою яркую природную женственность и привлекательность.
Исходный гардероб Оксаны состоял из довольно консервативных обыденных вещей, которые приглушали ее индивидуальность и скрывали внешнюю привлекательность. Стилисты предложили клиентке примерить что-то новое и довольно смелое, на что она раньше не отваживалась: облегающие брюки из стретч-кожи, высокие каблуки-стилеты, крупные броские украшения. Но дерзкое настроение, создаваемое этими вещами, смягчается благородной цветовой гаммой: ночной синий, чернильный, перламутровый. Образ обогащает контрастное сочетание разнообразных текстур и отделок – кожаное кружево, матовый шелк, блеск серебра и черного агата.
Пампилия, 36 лет, бухгалтер в салоне красоты (Кишинёв) Спокойная, мягкая, доброжелательная – такою знают Пампилию ее коллеги и друзья. Но, по мнению самой героини, в этом вполне позитивном образе чего-то не хватало. Может быть остроты и характерности?
Подбирая гардероб, стилисты стремились придать образу Пампилии недостающую уверенность и независимость, но при этом сохранить ее природную женственность. Композиция предложенного комплекта построена на доминировании вертикальных линий, которые делают силуэт более стремительным и динамичным. Сдержанность ахроматической гаммы компенсирована разнообразием фактур, нестандартным кроем и стильными аксессуарами, что придает образу креативность и интеллектуальную богемность.
Наталья, 40 лет, медицинский работник (Рига) Наталья – мама двоих детей, разведена. Она жизнерадостна и активна, учится в автошколе, часто посещает оперу и театр, любит принимать гостей. Но вот заводить новые знакомства робеет. А так хочется устроить личную жизнь, поменять работу или даже уехать за границу! Наталья готова к кардинальным переменам и начать решила с внешности.
Довольно консервативный исходный гардероб клиентки делал ее старше, хотя внешние данные Натальи очень неплохи. Старомодные цветастые платья ее простят и скрывают достоинства фигуры. Стилисты посоветовали клиентке акцентировать женственность иными средствами – сексапильным силуэтом и тщательно подобранной деликатной цветовой гаммой. В соответствии с ее образом жизни и планами на будущее был составлен базовый повседневный гардероб в элегантном стиле, в котором она выглядит уверенно и современно. Силуэтные линии подчеркивают ее утонченную фигуру, неброские аксессуары придают образу стилистическую завершенность.
Екатерина, 38 лет, врач (Москва) Екатерина ведет очень активный образ жизни: много сил отдает работе, постоянно повышает свой профессиональный уровень, свободное время проводит с семьей и детьми, при этом успевает общаться с подругами и бывать на культурных мероприятиях. Стилисты предложили сделать образ клиентки более теплым и обаятельным, придать ему ухоженность и благородство.
Новый гардероб героини, выдержанный в жокейских мотивах, добавил ее образу утонченности и аристократичного шарма. В комплекте преобладают жесткие формы и четкие линии, но они смягчаются теплыми цветами и комфортными текстурами тканей. Стилистическая выразительность сочетается с повседневным удобством и многофункциональностью.
Ирина, 38 лет, менеджер (Москва, 2015 г.) Ирина замужем, она мама маленькой дочери 4-х с половиной лет. Работает менеджером по работе с клиентами в учебном центре макияжа и стиля. Большую часть свободного от работы времени Ирина посвящает семье. На досуге она читает книги, гуляет по городу, с удовольствием посещает фитнес-тренировки и занимается активным познавательным туризмом. Ирина очень позитивна, с чувством юмора, открыта к общению и новым идеям по преображению своей внешности. Причиной обращения к стилистам героиня назвала желание не только изменить прическу, но и образ в целом, который помог бы ей продемонстрировать истинную себя, проявить свою индивидуальность.
При подборе нового гардероба героини стилисты руководствовались концепцией, которую они назвали «хрупкое в мужском». Чтобы скорректировать и облегчить ее фигуру трапециевидного типа они использовали принцип маскировки: надев на Ирину одежду с чуть большими объемами в районе плечевого пояса и добавив зауженные брюки, создать образ хрупкой женщины внутри «мужских» объемов. Центром композиции базового комплекта является блейзер цвета охры свободного кроя. Его дополняют «джинсы бойфренда» в стиле гранж с потертостями и прорехами в области коленей, замшевые сникерсы голубого цвета, пепельный топ. Закатанные до локтя рукава на блейзере привносят в образ расслабленность и нотку ироничности. Активные, но ненавязчивые детали – мягко задрапированный шарф, дымчатые очки и часы в стиле унисекс.
Татьяна, 54 года, домохозяйка (Алматы) Татьяна замужем, она мама двух взрослых дочерей, воспитывает четверых внуков. Супруг Татьяны занимается изготовлением ювелирных украшений, она помогает ему в этом, также они участвуют в выставках ювелирных изделий. Татьяна обратилась к стилистам, потому что почувствовала необходимость добавить своему образу женственности и чувственности – чтобы внести свежую нотку в отношения с любимым супругом, а также выглядеть более презентабельно в той артистической среде, где ей приходится вращаться. Стилисты предложили героине сделать ее имидж более уверенным и сексапильным, придать ему больше ухоженности, индивидуальности и шика.
Предложенный Татьяне новый гардероб сочетает в себе базовый классический стиль и креативное настроение. Она сможет использовать его для всех ситуаций своего образа жизни: от посещения дошкольных заведений, где воспитываются ее внуки, до светских выходов в богемные тусовки, которые часто входят в ее расписание. В базовом комплекте использованы вертикальные линии и упругие ритмы, которые придают фигуре клиентки стремительность и удлиняют ее рост. Кожаные элементы добавляют образу уверенности, а яркие детали и украшения – выразительности и шика.
Надежда, 69 лет, пенсионерка (Рига) Даже если женщине под семьдесят, она может позволить себе выглядеть более смело и броско, чем ее дочка и внучка. Надежда доказала это собственным примером.
Для этого ей, прежде всего, понадобилась ультракороткая современная стрижка и яркий цвет волос – с такой прической она стала значительно моложе и энергичнее. Главной задачей макияжа было сделать ее лицо свежее и выразительнее. Здесь наиболее важны три компонента: румяна, карандаш для бровей и губная помада. Кардинальные перемены произошли также в гардеробе Надежды. Ее новый стиль – элегантный шик. Брючный комплект роскошного кремового цвета, экстравагантные аксессуары и множество украшений.
Найкоротший парад у житті Путіна: без військового пафосу, з відключеннями Інтернету та в ізоляції
Президент Росії Володимир Путін провів парад на Красній площі у меншому масштабі, без демонстрації військової техніки через «поточну оперативну ситуацію».
У Москві у суботу, 9 травня, минув парад на честь російського Дня перемоги, який вперше провели без військової техніки. Парад тривав всього 45 хвилин, що зробило його найкоротшим у сучасній історії. Цього року Кремль, схоже, надав пріоритет безпеці над традиційною демонстрацією сили. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
ТСН.ua зібрав всі деталі.
Трамп оголосив про перемир’я між Україною та Росією
Президент США Дональд Трамп оголосив про триденне перемирʼя у війні між Росією та Україною на три дні, починаючи від 9 травня. З його слів, для Росії — це важливо для святкування Дня Перемоги, але для України це теж важливо.
Окрім зупинки усіх обстрілів відбудеться обмін полоненими тисяча на тисячу.
Трамп запевнив, що це він попросив про цей крок і на нього погодились Путін та Зеленський. Він сподівається, що це стане початком для закінчення великої війни і перемовини щодо миру триватимуть.
Зеленський відреагував на заяву. «Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями», — прокоментував заяву Трампа президент Володимир Зеленський.
«Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому», — пояснив він у своєму зверненні, подякувавши Трампу та його команді.
Зазначимо, протягом 8 травня напруга навколо параду в Москві набирала обертів — Кремль розгорнув додаткову протиповітряну оборону та продовжував погрожувати Києву відповідю у разі атаки під час святкування Дня перемоги.
Володимир Зеленський відреагував на нові погрози з боку Москви.
«Багато зараз нових погроз від Росії. Хоча ми дали цілком логічну та зрозумілу для них позицію — будемо діяти абсолютно дзеркально», — сказав Зеленський у зверненні, яке він записав з південного напрямку фронту після зустрічі з бойовими бригадами.
Зеленський окремим указом дозволив Росії провести парад
Україна офіційно дозволила Росії провести на Красній площі у Москві парад до 9 травня в рамках триденного перемир’я, яке анонсував президент США Дональд Трамп.
Відповідний указ президента Володимира Зеленського опублікували на сайті ОП в п’ятницю, 8 травня.
«Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю: дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація). На час параду (від 10 години ранку за київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння», — йдеться в указі.
Реакція Кремля
Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи указ Зеленського, заявив: «Нам не потрібен нічий дозвіл. Напевно, горе тому, хто намагається над Днем Перемоги кепкувати і такі дурні жарти робити. Це, напевно, скоріше, його велика біда».
Указ Зеленського про проведення параду в Москві також викликав істерику серед російських воєнкорів. В своїх постах вони назвають документ «приниженням» та «інформаційною спецоперацією».
Зокрема, пропагандист Олександр Коц поскаржився, що указ Зеленського обговорюють активніше, ніж саму підготовку до 9 травня, та назвав це «інформаційною спецоперацією».
Пропагандистський канал «Старше Эдды» заявив про «психологічний тиск» на російську ППО та учасників параду: «Зверніть увагу на координати. Вони не просто вказали площу, вони окреслили периметр. Це натяк: „Ми знаємо, де ви будете стояти“. Суто психологічний тиск на розрахунки ППО та учасників параду. Завтрашнє небо над Москвою буде найнапруженішим за всю історію».
Парад Перемоги: утиснута версія
Святкування Дня перемоги скоротили майже вдвічі, порівняно з ювілейним парадом 2025 року, який тривав 1,5 години.
Одні з найкоротших парадів відбулися 2024 року, коли процесія тривала понад 50 хвилин, та 2023 року — близько 47 хвилин.
Вперше за 19 років парад у Москві провели без військової техніки: замість ракетних установок і танків по Красній площі пройшли лише колони солдатів. Демонстрацію зброї замінили відеокадрами з БпЛА та ядерним озброєнням. На відеозаписах також показали «зразки новітньої російської техніки», зокрема безпілотники, а також атомні підводні човни «Архангельск» і «Князь Владимир».
Парад супроводжувався масштабними відключеннями Інтернету у центрі Москви. Він також минув з обмеженою кількість закордонних гостей.
Головною площею Москви промарширували військовослужбовці вищих військових навчальних закладів, учасники війни проти України, а також солдати Північної Кореї, які воювали в Курській області.
Диктатор Володимир Путін, виступаючи з промовою на Красній площі, заявив про «перемоги» на війні в Україні, попри успішні українські атаки по тилу РФ та сповільнення просування окупантів на фронті.
Хто приїхав до Путіна
У заході взяли участь лише кілька закордонних гостей — зокрема, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт.
«Цьогорічний парад відбувається на тлі хвилі занепокоєння в Москві щодо остаточного результату війни в Україні, яка забрала життя сотень тисяч людей, виснажила економіку Росії та зруйнувала відносини Кремля з Європою», — пише Reuters.
Українські дрони змушують Путіна ховатися у бункерах
Розширення її ударів за допомогою безпілотників та ракет по всій Росії буквально заганяє головнокомандувача Кремля Володимира Путіна під землю, і є ще одним свідченням зростання військової могутності України, пише Politico у статті, опублікованій 9 травня, коли в Росії традиційним парадом святкують День перемоги.
Через чотири роки після початку вторгнення до України, коли її столиця Київ та президент Зеленський мали бути захоплені за кілька днів, тепер саме Путін, схоже, тікає, переходячи з одного підземного укриття в інше, зазначає видання.
Forbes також порівнює, як український президент від початку війни з’являвся на числених відео на вулиці, відкрито заявляючи про опір російській агресії, і як російський лідер «неухильно відступає, ізолюючись всередині архіпелагу масивних підземних бункерів». 09.05.2026 — 5 — 59
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1389
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3552
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3608
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3676
