Волшебные превращения с помощью стилистов. Трудно поверить что это один и тот же человек. А говорят не одежда красит человека...
Марина, 57 лет, пенсионерка (Рига) Наличие внуков еще не повод считать себя бабушкой, и в 57 лет не поздно сменить имидж и начать жить заново. Впрочем, идея обратиться к имидж-дизайнеру возникла не у самой Марины, а у ее дочери, которая решила сделать маме такой оригинальный подарок. Марина не побоялась радикальных перемен: короткая стрижка, яркий мелированный блонд и светлые тщательно откорректированные брови. В макияже использованы теплые оттенки. Основной акцент – ярко накрашенные губы. Новый стиль Марины подчеркнул ее сильный и независимый характер, но при этом внес в облик женственность и шарм. Благородство, строгость и таинственность черного цвета сочетаются с комфортной мягкостью силуэтных линий. Изысканность аксессуаров, ненавязчивый шик меха и тусклого золота.
Юзефа, 64 года, пенсионерка (Рига) Несмотря на свой почтенный возраст, Юзефа полна оптимизма и жизнерадостности. Поэтому, когда популярный латвийский интернет-портал объявил о поиске кандидатур для проекта по преображению имиджа, Юзефа, не задумываясь, решила участвовать. И эксперимент состоялся. У Юзефы была химическая завивка, а волосы она убирала в кичку на затылке – и то и другое оказывает плохую услугу дамам в возрасте, добавляя им годы. Потому было решено избавиться от лишнего объема, сделать короткую стрижку и компактную укладку.
Едва познакомившись с Юзефой, стилисты сразу обратили внимание на то, что в этой женщине есть что-то царственное, благородное – прямая осанка, степенная речь и даже манера высоко держать подбородок. Новый стиль напрашивался сам собой – сочетание аристократичного шика и утонченной элегантности. Предложенный гардероб выдержан в светлой цветовой гамме, что выгодно омолаживает героиню. Геометрические формы и четкие линии удачно корректируют фигуру. Длина пальто чуть ниже колена и классические брюки со стрелкой вытягивают силуэт, делая его стройнее. Кремовый джемпер с мягким воротником освежает лицо и гармонизирует его овал. Аксессуары и украшения придают образу оттенок сдержанной роскоши.
Валентина, 63 года, пенсионерка (Иркутск, 2010 г.) Вся трудовая жизнь Валентины прошла на нефтехимическом комбинате. Два года назад она вышла на пенсию и с радостью окунулась в заботы о детях и внуке. Но наша героиня – не из тех бабушек, которые ограничивают свое существование кастрюлями и вязанием. Общение с друзьями, многочисленные хобби, книги и походы в театр – далеко не полный перечень ее нынешних интересов. А еще Валентина планирует осуществить свою давнюю мечту – совершить поездку в дальние города и навестить своих друзей и родных, с которыми давно не виделась. Но предстать перед ними она решила в новом имидже.
Валентине удалось сохранить прекрасную для ее возраста фигуру, которую она совершенно напрасно скрывала бесформенной темной одеждой. Поэтому главной задачей стилистов было не исправление недостатков, а создание нового ассоциативного образа. Динамика, элегантность и благородство – эти впечатления удалось создать с помощью светлой цветовой гаммы, лаконичных линий и смелых контрастов. Стильное платье-футляр неординарного покроя, дополненное выразительными аксессуарами, стало основой нового оптимистичного имиджа героини.
Татьяна, 53 года, пенсионерка (Москва) Татьяна недавно переехала из Читы к дочери в Москву – будет помогать ей по дому и заниматься внуками. Но она не собирается превращаться в домашнюю бабушку, ей хочется погрузиться в столичную жизнь, бывать на людях и выглядеть соответственно. Стилисты решили подчеркнуть яркий природный колорит Татьяны, сделав его более контрастным.
В новом гардеробе клиентки появились вещи выразительного кроя и броские детали. Удлиненное полупальто скрывает объемы в области талии, вертикальные линии комплекта придают фигуре стройность. Вкрапление ярких сочных цветов добавляет образу энергии и оптимизма.
Оксана, 40 лет, главный бухгалтер (Санкт-Петербург, 2014 г.) Оксана работает главным бухгалтером в крупном холдинге, 4 года назад переехала вместе с тремя дочерьми в Санкт-Петербург, не замужем. Она – человек целеустремленный, общительный и дружелюбный, открытый ко всему новому. Хотя работа и семья отнимают у нее много сил и времени, ей удается иногда выкроить вечер, чтобы выбраться с подругами и коллегами в клуб. Стилисты предложили героине взглянуть на себя по-новому и более смело раскрыть свою яркую природную женственность и привлекательность.
Исходный гардероб Оксаны состоял из довольно консервативных обыденных вещей, которые приглушали ее индивидуальность и скрывали внешнюю привлекательность. Стилисты предложили клиентке примерить что-то новое и довольно смелое, на что она раньше не отваживалась: облегающие брюки из стретч-кожи, высокие каблуки-стилеты, крупные броские украшения. Но дерзкое настроение, создаваемое этими вещами, смягчается благородной цветовой гаммой: ночной синий, чернильный, перламутровый. Образ обогащает контрастное сочетание разнообразных текстур и отделок – кожаное кружево, матовый шелк, блеск серебра и черного агата.
Пампилия, 36 лет, бухгалтер в салоне красоты (Кишинёв) Спокойная, мягкая, доброжелательная – такою знают Пампилию ее коллеги и друзья. Но, по мнению самой героини, в этом вполне позитивном образе чего-то не хватало. Может быть остроты и характерности?
Подбирая гардероб, стилисты стремились придать образу Пампилии недостающую уверенность и независимость, но при этом сохранить ее природную женственность. Композиция предложенного комплекта построена на доминировании вертикальных линий, которые делают силуэт более стремительным и динамичным. Сдержанность ахроматической гаммы компенсирована разнообразием фактур, нестандартным кроем и стильными аксессуарами, что придает образу креативность и интеллектуальную богемность.
Наталья, 40 лет, медицинский работник (Рига) Наталья – мама двоих детей, разведена. Она жизнерадостна и активна, учится в автошколе, часто посещает оперу и театр, любит принимать гостей. Но вот заводить новые знакомства робеет. А так хочется устроить личную жизнь, поменять работу или даже уехать за границу! Наталья готова к кардинальным переменам и начать решила с внешности.
Довольно консервативный исходный гардероб клиентки делал ее старше, хотя внешние данные Натальи очень неплохи. Старомодные цветастые платья ее простят и скрывают достоинства фигуры. Стилисты посоветовали клиентке акцентировать женственность иными средствами – сексапильным силуэтом и тщательно подобранной деликатной цветовой гаммой. В соответствии с ее образом жизни и планами на будущее был составлен базовый повседневный гардероб в элегантном стиле, в котором она выглядит уверенно и современно. Силуэтные линии подчеркивают ее утонченную фигуру, неброские аксессуары придают образу стилистическую завершенность.
Екатерина, 38 лет, врач (Москва) Екатерина ведет очень активный образ жизни: много сил отдает работе, постоянно повышает свой профессиональный уровень, свободное время проводит с семьей и детьми, при этом успевает общаться с подругами и бывать на культурных мероприятиях. Стилисты предложили сделать образ клиентки более теплым и обаятельным, придать ему ухоженность и благородство.
Новый гардероб героини, выдержанный в жокейских мотивах, добавил ее образу утонченности и аристократичного шарма. В комплекте преобладают жесткие формы и четкие линии, но они смягчаются теплыми цветами и комфортными текстурами тканей. Стилистическая выразительность сочетается с повседневным удобством и многофункциональностью.
Ирина, 38 лет, менеджер (Москва, 2015 г.) Ирина замужем, она мама маленькой дочери 4-х с половиной лет. Работает менеджером по работе с клиентами в учебном центре макияжа и стиля. Большую часть свободного от работы времени Ирина посвящает семье. На досуге она читает книги, гуляет по городу, с удовольствием посещает фитнес-тренировки и занимается активным познавательным туризмом. Ирина очень позитивна, с чувством юмора, открыта к общению и новым идеям по преображению своей внешности. Причиной обращения к стилистам героиня назвала желание не только изменить прическу, но и образ в целом, который помог бы ей продемонстрировать истинную себя, проявить свою индивидуальность.
При подборе нового гардероба героини стилисты руководствовались концепцией, которую они назвали «хрупкое в мужском». Чтобы скорректировать и облегчить ее фигуру трапециевидного типа они использовали принцип маскировки: надев на Ирину одежду с чуть большими объемами в районе плечевого пояса и добавив зауженные брюки, создать образ хрупкой женщины внутри «мужских» объемов. Центром композиции базового комплекта является блейзер цвета охры свободного кроя. Его дополняют «джинсы бойфренда» в стиле гранж с потертостями и прорехами в области коленей, замшевые сникерсы голубого цвета, пепельный топ. Закатанные до локтя рукава на блейзере привносят в образ расслабленность и нотку ироничности. Активные, но ненавязчивые детали – мягко задрапированный шарф, дымчатые очки и часы в стиле унисекс.
Татьяна, 54 года, домохозяйка (Алматы) Татьяна замужем, она мама двух взрослых дочерей, воспитывает четверых внуков. Супруг Татьяны занимается изготовлением ювелирных украшений, она помогает ему в этом, также они участвуют в выставках ювелирных изделий. Татьяна обратилась к стилистам, потому что почувствовала необходимость добавить своему образу женственности и чувственности – чтобы внести свежую нотку в отношения с любимым супругом, а также выглядеть более презентабельно в той артистической среде, где ей приходится вращаться. Стилисты предложили героине сделать ее имидж более уверенным и сексапильным, придать ему больше ухоженности, индивидуальности и шика.
Предложенный Татьяне новый гардероб сочетает в себе базовый классический стиль и креативное настроение. Она сможет использовать его для всех ситуаций своего образа жизни: от посещения дошкольных заведений, где воспитываются ее внуки, до светских выходов в богемные тусовки, которые часто входят в ее расписание. В базовом комплекте использованы вертикальные линии и упругие ритмы, которые придают фигуре клиентки стремительность и удлиняют ее рост. Кожаные элементы добавляют образу уверенности, а яркие детали и украшения – выразительности и шика.
Надежда, 69 лет, пенсионерка (Рига) Даже если женщине под семьдесят, она может позволить себе выглядеть более смело и броско, чем ее дочка и внучка. Надежда доказала это собственным примером.
Для этого ей, прежде всего, понадобилась ультракороткая современная стрижка и яркий цвет волос – с такой прической она стала значительно моложе и энергичнее. Главной задачей макияжа было сделать ее лицо свежее и выразительнее. Здесь наиболее важны три компонента: румяна, карандаш для бровей и губная помада. Кардинальные перемены произошли также в гардеробе Надежды. Ее новый стиль – элегантный шик. Брючный комплект роскошного кремового цвета, экстравагантные аксессуары и множество украшений.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1274
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3478
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3542
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3623
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935