Венгерская армия продолжает строить забор высотой 3.5м на границе с Сербией, пытаясь отгородиться от тысяч нелегальных мигрантов из районов боевых действий в Сирии, Ираке, Афганистане, пробирающихся в ЕС через Балканы. Длина ограждения должна составить 177 км, завершение строительства планируется к ноябрю. Несмотря на принимаемые меры, ситуация с мигрантами продолжает ухудшаться.
Венгры надеются, что новый забор остановит поток сирийских беженцев.
Вот так в Европу направляются люди, бегущие от войны. Основной удар на себя сейчас принимает Сербия. Мигранты добираются туда из Македонии и концентрируются в районе города Каниже (округ Воеводина), откуда до границы с Сербией десять километров. Раз в два-три часа из центра Канижи выходят группы по 40 человек. Они направляются в сторону леса вдоль Тисы (приток Дуная), которая служит границей расположенной в десяти километрах Венгрии. Проводникам известно расписание патрулей, и обычно им сопутствует успех. Но и за свои услуги они просят немало: 1500 евро со взрослого и 1000 евро с ребенка, пишет швейцарская Le Temps.
Журналист Le Temps беседует со стоматологом Абдул-Хамидом, который бежал из Идлиба, где идут бои войск Асада с боевиками ИГИЛ. Его удивляет бедность стран, в которых ему довелось побывать: «Македония и Сербия в Европе, но до войны в Сирии было лучше». Он надеется получить убежище в Германии, но не собирается оставаться там навсегда: «Если я не вернусь обратно, там останутся только ИГИЛ и Башар Асад. Молодежи нужно обязательно вернуться, чтобы построить новую Сирию». На фоне того, что происходит сейчас в Сирии это звучит по меньшей мере наивно.
Те, кому не хватило денег, скапливаются в «джунглях» расположенной неподалеку от Канижи Суботицы. «Джунгли» — это заброшенный кирпичный завод, где несколько сот человек ночуют в совершенно антисанитарных условиях. Целые семьи собираются в тени обвалившихся зданий и под навесами, ищут воду из источников, чтобы хотя бы помыться, раз она слишком грязна для питья. «Джунгли» — это вотчина проводников и мафии: здесь регулярно возникают конфликты между афганскими и пакистанскими группами. Не оставляют в покое поселившихся на заводе людей и местные «бандиты». «У них длинные ножи», — рассказывает молодой афганский туркмен, у которого недавно отобрали деньги и телефон.
Те, кто не смог сесть на поезд в Македонии, идущий до границы с Сербией, идут по шпалам, ночуя по дороге в палатках или просто на голой земле. Каждый вечер границу между Македонией и Сербией нелегально пересекают от 1000 до 1500 человек. По меньшей мере, столько же ежедневно прибывают в Болгарию. Если мигранты подают прошение об убежище в Сербии, они получают сертификат на свободное передвижение на 72 часа, что в теории нужно, чтобы добраться до переполненных центров размещения. На самом деле эти трое суток используют, чтобы перебраться через границу Венгрии — в Шенгенскую зону.
Люди тратят на то, чтобы добраться до ЕС все свои сбережения. Вот ценник для обычного сирийского мигранта: 1 000 евро за поездку на лодке из турецкого Измира до греческого Хиоса, 500 евро до Афин, затем до Салоников и Македонии, еще столько же до Сербии. В общей сложности поездка стоит больше 5 000 евро.
У тех, кого ограбили бандиты в Сербии, не возникает даже мысли обратиться в полицию, которой почти не видно в местах расположения самодеятельных лагерей беженцев. «Полицейские заодно с грабителями», — говорят мигранты. Таксист из Суботицы Боско: «Когда везешь мигрантов к границе, тебя всегда останавливают. Пока один полицейский проверяет документы на машину, второй берет деньги с мигрантов. Иногда доходит до 100 евро с человека». Несколько дней назад Боско жестоко избили коллеги за то, что он «портит им бизнес», отказываясь поднимать цены для мигрантов. «Делать деньги на несчастье людей — самый страшный позор, — говорит он. — Если бы я пошел на это, мне было бы стыдно смотреть на себя в зеркало».
Мигранты и их дети ночуют в одном из парков Белграда. В основном это те, у кого нет денег на проводников, переводящих людей через границу с Венгрией. Местные жители помогают им как могут. Хозяин кафе в Каниже позволяет им пользоваться туалетами (он даже повесил там табличку на арабском языке), даже если те ничего не покупают. Кроме того, он предоставил в их распоряжение сеть и розетки для зарядки смартфонов. Сирийцы с их помощью изучают границу в Google Maps и обмениваются слухами в Facebook. «Я потерял клиентов, но нам нужно помогать друг другу, — говорит он. — Мы здесь знаем, что такое война»
Еще один отчаянный рывок через венгерскую колючую проволоку.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 433
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 744
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1570
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2924
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2923
