В мире менее двух тысяч миллиардеров — они владеют состоянием, которого не видать большей части жителей нашей планеты. Однако то, что они достигли такого успеха, не означает, что они защищены от провала. В этом списке вы найдете истории людей, владевших миллиардами, но потерявших их в кратчайшие сроки.
15. Марта Стюарт — одна из немногих женщин в этом списке; она же одна из самых известных людей в нем. Бывшая модель, которая выстроила медиаимперию с нуля, Марта — настоящая акула бизнеса. Обычно бывшие миллиардеры отбывают тюремные сроки уже после потери состояния, однако Марта стала миллиардером именно за решеткой, когда ее акции поднялись в цене на 90%. В 2005 году она отбыла пятимесячный тюремный срок за незаконное использование инсайдерской информации. Свой статус миллиардера Марта потеряла в считаные недели, когда стоимость ее акций обвалилась на 40%. Сейчас Марта — успешный предприниматель, однако пика своего прежнего успеха она так и не достигла.
14. Роберт, или Боб, Джонсон когда-то был зарегистрирован как первый миллиардер-афроамериканец. Джонсон является основателем кабельного телеканала BET, и он сделал свое состояние, продав канал медиаконгломерату Viacom. Спустя несколько лет в результате развода он лишился половины своих 1,2 млрд долларов. Джонсон попытался вернуть свои деньги в 2007 году, однако обвал рынка, последствия развода и быстро меняющаяся предпринимательская среда оставили его миллионером. Его сложно назвать разоренным, и тем не менее он потерял намного больше денег, чем имеет сейчас.
13. Фрэнк Левинсон — инвестор, предприниматель, а также основатель группы компаний Small World Group. Фрэнк попал в этот список, потому что одно время он входил в список миллиардеров — благодаря компании, которую он основал вместе с Джерри Роулсом, под названием Finsar Corporation. Компания занималась нетворкингом и хранением данных и к 2000 году принесла Фрэнку 2 миллиарда долларов. Тем не менее вскоре стоимость компании всерьез просела. Кроме того, развод, через который прошел Фрэнк, также нанес удар его финансам. Хотя он до сих пор миллионер, он попадает и в категорию потерявших состояние миллиардеров. У Левинсона есть степень бакалавра по физике и защищенная диссертация по астрономии.
12. Бобби Рэй Джонсон-младший — бывший программист IBM, американский предприниматель и основатель компании Centillion Networks, которую он продал Bay Networks в 1995 году за 140 миллионов долларов. В дальнейшем Nortel Networks Corp. купила Bay Networks вместе с продуктами и технологиями Centillion за 1 миллиард долларов. В 1999 году компания публично разместилась на бирже, когда Уолл-стрит была на пике роста, и ее акции поднялись на 525%, что сделало Бобби Рэя миллиардером, чье состояния оценивалось в 2,3 млрд долларов. Он занял второе место в списке самых богатых американцев в мире. Тем не менее почти сразу же акции упали почти на 90%, что лишило Бобби Рэя статуса миллиардера. Бобби Рэй Джонсон — миллионер, но все же он потерял состояние, которому мог бы позавидовать ВВП маленькой развивающейся страны.
11. Томас Фридман — знаменитый колумнист New York Times, который никогда не боялся выражать свое мнение по поводу рабочих мест, состояния экономики, войны в Ираке и других войн, а также торговли. В отличие от многих миллиардеров из этого списка, которые сами сколотили свое состояние или унаследовали его, Фридман приобрел его благодаря удачному браку. Его жена Энн Баксбаум — наследница General Growth Properties, инвестиционного фонда недвижимости, который стоил 3,6 млрд долларов, но после кризиса в сфере недвижимости стоимость его упала до менее чем 25 миллионов долларов. Хотя Томас Фридман имеет очень опосредованное отношение к статусу миллиардера, который он получил, видимо, он ощутил потерю, когда от этого статуса не осталось ничего, кроме воспоминаний.
10. Санджив Сидху — американский предприниматель индийского происхождения, а также глава и основатель o9 Solutions, компании, занимающейся программным обеспечением по финансовому бизнес-планированию и принятию решений. Санджив сделал себе состояние в качестве основателя и главы i2 Technologies, которая разрабатывала программное обеспечение для управления производственно-сбытовым циклом. Он создал эту компанию в 1988 году, а к 2000 году ее биржевая стоимость возросла на 850%, и состояние Санджива увеличилось до 10 миллиардов долларов. Но к концу 2001 года акции упали в цене, и Санджив потерял 9 миллиардов. Он смог спасти часть своих средств, но миллиардером не остался.
9. Барбара Дэвис — вдова Марвина Дэвиса, миллиардера и основателя Davis Petroleum, который одно время был владельцем 20th Century Fox. После того как Марвин Дэвис скончался в сентябре 2004 года в возрасте 79 лет, журнал «Форбс» оценил его состояние, оставшееся вдове и детям, в 5,8 миллиарда долларов. Тем не менее с 2005 года его бизнес начал переживать сложные времена, и через несколько лет компания обанкротилась. Кроме того, семью Барбары разрывают на части серьезные семейные неурядицы: говорят, что Грег Дэвис обобрал семью, продав дело за 150 миллионов долларов, в то время как его настоящая стоимость составляла по крайней мере миллиард. Барбара и ее дети потеряли несколько миллиардов долларов и, более того, рискуют потерять и друг друга.
8. Сэм Уайли — американский бизнесмен из Далласа, который обеспечивал рабочими местами тысячи людей и сколотил миллиардное состояние благодаря тем, кто инвестировал в его ресторанный бизнес, розничную торговлю и компьютерные компании. Вместе со своим братом Чарльзом Сэм покупал фермерские хозяйства и особняки в Аспене, основывал офшорные фонды, которые выплачивали бы им миллионы всю оставшуюся жизнь, и даже жертвовал огромные суммы на благотворительные цели. На пике успеха «Форбс» оценил состояние Уайли в 1,1 млрд долларов — сумму, которой обладают менее 1% всех людей мира. Но сегодня Сэм Уайли — банкрот, поскольку Налоговое управление США преследует его из-за неуплаченных налогов. Он должен государству миллионы из-за офшорных компаний и счетов; также он должен выплачивать немалые суммы бывшей жене после развода.
7. Джон Игнатиус Куинн, более известный как Шон Куинн, был богатейшим человеком в Ирландии в 2008 году; его состояние оценивалось примерно в 6 миллиардов долларов. Этот состоятельный бизнесмен сделал неверный шаг, когда взял заём в Anglo Irish Bank в его худшие времена размером в четверть состояния его семьи. Результатом этих действий стало то, что Шон задолжал Англо-Ирландскому банку миллиарды долларов, и это стоило ему состояния. Если бы он внимательнее относился к состоянию экономики Ирландии, то мог бы вернуть свои миллиарды, но он потерял все и обанкротился в ноябре 2011 года.
6. Антон Шеклер является (или являлся) известной персоной в Германии. Бывший владелец сети аптек Schlecker, до ее основания Антон был учеником мясника. Его сеть аптек достигала оборота в 10,3 млрд долларов, что сделало его одним из богатейших людей не только Германии, но и мира. К 2003 году он открыл около 13 000 аптек по всей Европе и обеспечивал работой более 52 000 человек, но его бизнес-империя не выдержала конкуренции и меняющегося бизнес-климата. В январе 2012 года Антон объявил себя банкротом.
5. Может быть, имя Бьёрголфура Гудмундссона сложно произнести, однако он очень известный в Исландии бизнесмен. На пике карьеры Гудмундссон был вторым по величине состояния исландским бизнесменом — у него было около 1,1 млрд долларов. Более того, этот бывший футболист, а также главный акционер Landsbanki, исландского банка, находился на 1014-м месте в списке богатейших людей мира «Форбс». Тем не менее Гудмундссон очень быстро потерял все из-за долгов; в 2008 году его состояние обнулилось, и к июлю 2009 года он объявил себя банкротом.
4. Покойный Адольф Меркле занимал пятое место в списке самых богатых людей в Германии и был одним из богатейших людей мира. В 2008 году его состояние приближалось к 9,2 млрд долларов. Как и многие бывшие миллиардеры из этого списка, Меркле принимал рискованные бизнес-решения, которые привели его к банкротству. Когда его компания перешла к доверенным лицам в январе 2009 года, 74-летний Меркле покончил жизнь самоубийством, бросившись под поезд; скорее всего, он сделал это, потому что не смог вынести того, до чего дошли он и его семья.
3. Альберто Вилар — бывший американский миллиардер, особенно известный в мире оперы, искусства и образования. Благодаря инвестиционной фирме Amerindo Investment Advisors, которую он основал в 1979 году со своим другом Гэри Танака, к 2001 году Альберто владел более чем 1 млрд долларов. Когда «пузырь» высоких технологий лопнул, он потерял все свое состояние и прекратил пожертвования в пользу оперных театров. Сейчас Альберто Вилар отбывает десятилетний тюремный срок за мошенничество и отмывание денег; он потерял состояние, свободу и доверие людей, которые на него полагались.
2. Роберт Аллен Стэнфорд когда-то был миллиардером, но сегодня его едва ли можно назвать состоятельным человеком. Стэнфорд — гражданин двух государств, США и Антигуа, и благодаря этому ему удавалось финансово поддерживать политиков в обеих странах. В 2012 году его состояние составляло 2 миллиарда долларов, однако он потерял все, когда обнаружилось, что он создал финансовую пирамиду. Тогда же Стэнфорд был осужден по статье «мошенничество и отмывание денег». Его тюремный срок составляет 110 лет.
1. Эйке Батиста да Сильва — бразильский предприниматель, который был богатейшим человеком в Бразилии и занимал седьмое место в списке богатейших людей мира в 2012 году. Состояние, которое он сколотил на добыче полезных ископаемых, достигло фантастической отметки в 30 миллиардов долларов. Однако к 2013 году от его состояния осталось всего 200 миллионов, а к 2014 году оно ушло в минус. Хотя он все еще является председателем бразильского конгломерата EBX Group, его состояние отрицательно и составляет –1 млрд долларов.
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1347
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3531
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3591
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3661
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3970
