Вторая мировая война началась ровно 75 лет назад, 1 сентября 1939 года. Немецкие бомбардировщики атаковали польский город Велюнь, убив почти 1200 человек. Через пять минут немецкий броненосный военный корабль «Шлезвиг-Гольштейн» открыл огонь по военно-транзитному складу на полуострове Вестерплатте в Вольном городе Данциг. Предлогом для захвата Польши послужила защита немецкого населения.
Вид на еще не пострадавший польский город из кабины пилота немецкого самолета, скорее всего, «Heinkel He 111 P» в 1939 году.
В 1939 году в Польше все еще было много разведывательных батальонов, которые участвовали в Польско-советской войне 1921 года. Об отчаянной польской кавалерии, нападавшей на танковые войска нацистов, ходили легенды. Хотя кавалерия иногда встречала на своем пути танковые дивизионы, их целью была пехота, и их нападения довольно часто увенчались успехом. Нацистской и советской пропаганде удалось подпитать этот миф о знаменитой, но медленной польской кавалерии. На этом фото польский конный эскадрон во время маневров где-то на территории Польши 29 апреля 1939 года. (AP Photo)
Корреспондент «Associated Press» Элвин Штайнкопф вещает из Вольного города Данциг – в то время полуавтономного города-государства, входящего в таможенный союз с Польшей. Штайнкопф передавал напряженную ситуации в Данциге в Америку 11 июля 1939 года. Германия требовала вступления Данцига в страны Третьего Рейха и, видимо, готовилась к военным действиям. (AP Photo)
Иосиф Сталин (второй справа) на подписании министром иностранных дел Вячеславом Молотовым (сидит) пакта о ненападении с министром иностранных дел Германии Иоахимом фон Риббентропом (третий справа) в Москве 23 августа 1939 года. Слева стоит заместитель министра обороны и начальник штаба СВ маршал Борис Шапошников. Пакт о ненападении включал в себя тайный протокол, разделявший восточную Европу на сферы влияния в случае конфликта. Пакт гарантировал, что войска Гитлера не встретят сопротивления со стороны СССР, если вторгнуться в Польшу, а это значит, что война стала на шаг ближе к реальности. (AP Photo/File)
Через два дня после подписания Германией пакта о ненападении с СССР, Великобритания вступила в военный союз с Польшей, 25 августа 1939 года. Это фото было сделано неделю спустя, 1 сентября 1939 года, во время одной из первых военных операций по вторжению Германии на территорию Польши, и начала Второй мировой войны. На этом фото немецкий корабль «Шлезвиг-Гольштейн» обстреливает польский военный транзитный склад в Вольном городе Данциге. Одновременно с этим немецкие ВВС (Luftwaffe) и пехота (Heer) атаковали несколько польских объектов. (AP Photo)
Немецкие солдаты на полуострове Вестерплатте после того, как он сдался немецким войскам с корабля «Шлезвиг-Гольштейн» 7 сентября 1939 года. Менее 200 польских солдат защищали небольшой полуостров, державшийся против немецких войск семь дней. (AP Photo)
Вид с воздуха на взрывы бомб во время бомбардировки над Польшей в сентябре 1939 года. (LOC)
Два танка 1-ой танковой дивизии СС «Лейбштандарт СС Адольф Гитлер» пересекают реку Бзура во время вторжения в Польшу в сентябре 1939 года. Битва на Бзуре – крупнейшая во всей военной кампании – длилась больше недели и закончилась тем, что Германия захватила большую часть западной Польши. (LOC/Klaus Weill)
Солдаты 1-ой танковой дивизии СС «Лейбштандарт СС Адольф Гитлер» на обочине дороги на пути в Пабьянице во время вторжения в Польшу в 1939 году. (LOC/Klaus Weill)
10-летняя полячка Казимира Мика плачет над телом сестры, погибшей под пулеметным огнем во время сбора картофеля в поле у Варшавы в сентябре 1939 года. (AP Photo/Julien Bryan)
Авангардные войска Германии и разведка в польском городе под обстрелом во время нацистского вторжения в Польшу в сентябре 1939 года. (AP Photo)
Немецкая пехота осторожно продвигается на окраине Варшавы 16 сентября 1939 года. (AP Photo)
Военнопленные с поднятыми руками на дороге во время вторжения Германии на территорию Польши в сентября 1939 года. (LOC)
Британский король Георг VI обращается к своей нации в первый вечер войны 3 сентября 1939 года в Лондоне. (AP Photo)
Конфликт, который закончится взрывом двух ядерных бомб, начался с объявления глашатаем в центре города. На фото6 глашатай У.Т.Бостон зачитывает объявление войны со ступенек Лондонской биржи 4 сентября 1939 года. (AP Photo/Putnam)
Толпа читает заголовки газет «Бомбардировка Польши» у здания департамента США, где прошла конференция по вопросам военного положения в Европе, 1 сентября 1939 года. (AP Photo)
17 сентября 1939 года британский линейный крейсер «HMS Courageous» был подбит торпедами немецкой подлодки U-29 и затонул в течение 20 минут. Подлодка преследовала «Courageous», бывшего на антивоенном патрулировании побережья Ирландии, несколько часов, а затем выпустила три торпеды. Две торпеды попали в корабль, потопив его вместе с 518 членами экипажа из общего количества 1259 человек. (AP Photo)
Разруха на улице в Варшаве 6 марта 1940 года. Труп мертвой лошади лежит среди развалин и обломков. Пока Варшаву обстреливали практически без остановок, только в один день – 25 сентября 1939 года – около 1150 боевых самолетов пролетели над польской столицей, сбросив 550 тонн взрывчатки на город. (AP Photo)
Немецкие войска вошли в город Бромберг (немецкое название польского города Быдгощ) и потеряли там несколько сотен своих от снайперского огня. Снайперов снабдили оружием отступавшие польские войска. На фото: тела лежат на обочине дороги 8 сентября 1939 года. (AP Photo)
Пострадавший польский бронепоезд с танками, захваченный 1-ой танковой дивизией СС «Лейбштандарт СС Адольф Гитлер» недалеко от Блони в сентябре 39-го. (LOC/Klaus Weill)
Немецкие солдаты, захваченные польской армией, в Варшаве 2 октября 1939 года. (AP Photo)
Юный поляк вернулся туда, где когда-то был его дом, теперь превратившийся в руины, во время перерыва в обстреле с воздуха Варшавы в сентябре 39-го. Немцы продолжали атаковать город, пока тот не сдался 28 сентября. Неделю спустя последние польские войска капитулировали у Люблина, передав полный контроль над Польшей Германии и Советскому Союзу. (AP Photo/Julien Bryan)
Адольф Гитлер приветствует войска Вермахта в Варшаве 5 октября 1939 года после вторжения Германии на территорию Польши. За Гитлером стоят (слева направо): генерал-полковник Вальтер фон Браухич, лейтенант-генерал Фридрих Фон Кохенгаузен, генерал-фельдмаршал Герд фон Рундштедт и фельдмаршал Вильгельм Кейтель. (AP Photo)
Ранее в 1939 году японская армия и военные отряды продолжали атаковать и продвигаться в Китай и Монголию. На этом фото японские солдаты продвигаются дальше по пляжу, высадившись в Сватове, одном из оставшихся портов Южного Китая, в то время еще принадлежавшего Китаю, 10 июля 1939 года. После короткого конфликта с китайскими войсками Япония вошла в город, не встретив особого сопротивления. (AP Photo)
На границе с Монголией японские танки пересекают обширные равнины степи 21 июля 1939 года. Войска Манчукуо укрепились японцами, когда на границе внезапно вспыхнули военные действия с советскими войсками. (AP Photo)
Пулеметное подразделение осторожно продвигается вперед, мимо двух советских бронетранспортеров, брошенных в битве у монгольской границы в июле 1939-го. (AP Photo)
После того, как требования СССР к Финляндии остались без ответа, а просил он некоторые финские земли и уничтожение укреплений на границе, СССР вторглась на территорию Финляндии 30 ноября 1939 года. 450 тысяч советских солдат пересекли границу, начав жестокую битву, окрещенную Зимней войной. На этом фото член финского зенитного подразделения в белой камуфляжной форме работает с дальномером 28 декабря 1939 года. (AP Photo)
Горящий дом после бомбардировки финского портового города Турку советскими войсками на юго-западе Финляндии 27 декабря 1939 года. (AP Photo)
Финские солдаты бегут в укрытие во время обстрела с воздуха «где-то в лесах Финляндии» 19 января 1940 года. (AP Photo)
Представители одного из финских лыжных батальонов, боровшихся с русскими солдатами, с оленями 28 марта 1940 года. (Заметка редактора – фото ретушировали вручную, видимо, для придания четкости). (AP Photo)
Военная добыча – захваченные советские танки в снегу 17 января 1940 года. Финские войска только что победили советский дивизион. (LOC)
Шведский доброволец «где-то в Северной Финляндии» в защитной маске на посту 20 февраля 1940 года в минусовую температуру. (AP Photo)
Зима 1939-1940 гг была особенно холодной в Финляндии. В январе в некоторых местах температура упала ниже 40 градусов по Цельсию. Мороз был постоянной угрозой, и трупы солдат, замерзших замертво, часто встречались на поле боя в жутких позах. На этом фото 31 января 1940 года изображен замерзший русский солдат. После 105 дней сражений СССР и Финляндия подписали мирный договор, по которому Финляндия сохраняла суверенитет, отдав 11% территории Советскому Союзу. (LOC)
Немецкий тяжелый крейсер «Адмирал граф Шпее» горит у Монтевидео, Уругвай, 19 декабря 1939 года. Экипаж крейсера только что был в Битве у Ла-Платы, после того как три британских крейсера нашли его и атаковали. Корабль не утонул, его пришлось отправить в гавань Монтевидео на ремонт. Не желая долго оставаться на ремонте и не имея возможности отправиться на битву, экипаж вывел корабль в открытое море и потопил. На фото крейсер за несколько минут до затопления. (AP Photo)
Управляющий рестораном Фред Хорак из Сомервилля, штат Массачусетс, США, указывает на знак в витрине своего заведения 18 марта 1939 года. Надпись на знаке: «Не обслуживаем немцев». Хорак был уроженцем Чехословакии. (AP Photo)
Производство истребителей «Кёртисс P-40», вероятно, в Буффало, Нью-Йорк, около 1939 года. (AP Photo)
Пока немецкие войска сосредоточились в Польше, на Западном фронте возрастало волнение – Франция приветствовала британских солдат, высаживавшихся у границы с Германией. На этом фото французские солдаты позируют во Франции 18 декабря 1939 года. (AP Photo)
Толпа парижан, собравшихся у базилики Сакре-Кёр на холме Морматр, для религиозной службы и молитвы за мир 27 августа 1939 года. (AP Photo)
Французские солдаты с координатным манипулятором 4 января 1940 года. Это устройство было одним из многих экспериментов, созданных для регистрации звука двигателей самолетов и определения их местоположения. Введение технологии радаров довольно быстро сделало эти устройства устаревшими. (AP Photo)
Собрание газетчиков на Западном фронте где-то на Линии Мажино во Франции 19 октября 1939 года. Французский солдат указывает им на «ничейную землю», отделяющую Францию от Германии. (AP Photo)
Британские солдаты в поезде на первом этапе поездки на западный фронт в Англии 20 сентября 39-го. (AP Photo/Putnam)
Лондонское Вестминстерское аббатство и здание парламента, окутанные темнотой, после первого массового отключения электричества 11 августа 1939 года. Это было первое испытательное отключение электричества МВД Великобритании во время подготовки к возможным атакам с воздуха немецкими войсками. (AP Photo)
Сцена в мэрии Лондона, где проводились реакции детей на респираторы, созданные для защиты от ядовитых газов, 3 марта 1939 года. Нескольким детям до двух лет дали «детские шлемы». (AP Photo)
Немецкий канцлер и диктатор Адольф Гитлер осматривает географическую карту с генералами, включая Генриха Гиммлера (слева) и Мартина Бормана (справа) в неизвестном месте в 1939 году. (AFP/Getty Images)
Мужчина смотрит на фотографию Иоханна Георга Эльзера на памятнике в Фрейбурге, Германия, 30 октября 2008 года. Немецкий гражданин Эльзер пытался убить Адольфа Гитлера самодельной бомбой в пивной «Buergerbraukeller» в Мюнхене 8 ноября 1939 года. Гитлер закончил свою речь раньше, избежав взрыва на 13 минут. В результате покушения погибли восемь человек, 63 были ранены, а Эльзера поймали и заключили в тюрьму. Незадолго до окончания Второй мировой войны его казнили в нацистском концлагере в Дахау. (AP Photo/ Winfried Rothermel)
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1333
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3515
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3579
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3653
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3962
