17 июля гражданский самолет Malaysian Airlines потерпел крушение над зоной боевых действий в Донецкой области. Этот трагический случай далеко не первый и не единственный в истории мировой авиации.
Иранский Airbus над Персидским заливом Дата: 3 июля 1988 года Самолет Airbus A300B2-203 был сбит через несколько минут после взлета из аэропорта Тегерана. Как заявило правительство США, самолет по ошибке был опознан ракетным крейсером Vincennes как истребитель F-14 ВВС Ирана. Погибли все 274 пассажира и 16 членов экипажа, в том числе 66 детей. Авиалайнер выполнял короткий 28-минутный рейс в Дубай. Американский крейсер защищал кувейтские танкеры от воюющих между собой армий Ирака и Ирана. Ракета разорвала самолет надвое, обломки упали в море. Иранское правительство назвало инцидент международным преступлением и преднамеренной атакой. Президент США Рональд Рейган сначала назвал произошедшее «правильными оборонительными действиями», но по итогам судебного процесса в Международном суде власти США согласились выплатить компенсации семьям погибших.
Израильский самолет в небе над Болгарией Дата: 27 июля 1955 года L-049 Constellation израильской авиакомпании El Al выполнял рейс 402 по маршруту Вена – Лондон — Тель-Авив. Самолет отклонился от курса во время грозы из-за неисправности навигационного оборудования и попал в болгарское воздушное пространство. Болгарские истребители Миг-15 приняли его за вражеский самолет и открыли огонь. Все 58 человек, находившиеся на борту, погибли.
Авиакатастрофа самолета «Сибири» над Черным морем. Дата: 4 октября 2001 года Самолет Ту-154М авиакомпании «Сибирь» выполнял рейс 1812 Тель-Авив – Новосибирск. Через 1 час 45 минут после взлета поступил сигнал от членов экипажа и сообщение «…куда попала(о)…». Самолет упал, все 66 пассажиров и 12 членов экипажа погибли. Тогда рассматривалась версия теракта (крушение произошло вскоре после террористических атак 11 сентября 2001 года в Нью-Йорке) или взрыва на борту по техническим причинам. Однако в ЦРУ заявили о проводимых Украиной над Черным морем учебных запусках ракет. Межгосударственный авиационный комитет России установил, что самолет на высоте 11 000 метров был сбит ракетой из зенитно-ракетного комплекса С-200 советского производства. Украинские и российские официальные лица долгое время не признавали этот факт. В сентябре 2011 года Киевский апелляционный суд отказался признать версию российских специалистов и решил, что вины украинских военных нет. Сразу после катастрофы президент Украины Леонид Кучма парировал: «Посмотрите, что творится вокруг в мире, в Европе? Мы не первые и не последние, не надо из этого делать трагедию. Ошибки бывают всюду, и не только такого масштаба, а гораздо большего, планетарного масштаба».
Южнокорейский «Боинг» над СССР Дата: 1 сентября 1983 года Boeing 747-230B Korean Air Lines летел из Нью-Йорка в Сеул с дозаправкой в Анкоридже. Самолет отклонился от курса более чем на 200 миль и два раза нарушил границы СССР, пролетев над несколькими советскими военными объектами. Советский истребитель-перехватчик Су-15 некоторое время сопровождал самолет и сделал предупредительные выстрелы, которые, впрочем, пилоты могли просто не заметить. Советские военные решили, что это американский разведывательный самолет и сбили его. Самолет упал в районе Сахалина. Все 269 человек на борту погибли. Среди них был и американский конгрессмен Ларри Макдональд. Президент США Рональд Рейган назвал происшествие «преступлением против человечества, которое никогда не должно быть забыто». Юрий Андропов парировал, что это была «изощренная провокация спецслужб США с использованием южнокорейского самолета».
Аргентинский транспортный самолет в небе над Арменией Дата: 18 июля 1981 года Аргентинский транспортный самолет возвращался после рейса Тель-Авив – Тегеран, в котором в иранскую столицу перевозил боеприпасы и танковые запчасти. Самолет ошибочно вторгся в воздушное пространство СССР. Сначала на перехват CL-44 отправились четыре Су-15ТМ, но пилоты израсходовали топливо и вернулись обратно. В небо поднялся еще один Су-15ТМ. Пилот из-за близкого расстояния не смог применить ракеты и взял CL-44 на таран, ударив его снизу килем и фюзеляжем по стабилизатору. Самолет упал на территории Армении, все 4 члена экипажа погибли, а советского пилота Валентина Куляпина наградили орденом Красного Знамени.
«Массовое убийство на Устике» Дата: 27 июня 1980 года Итальянский самолет McDonnell Douglas DC-9-15 выполнял внутренний рейс Болонья — Палермо. Экипаж не получал сигналов от навигационных маяков, поэтому наземные диспетчеры немного отклонили рейс в сторону. Через 51 минуту после взлета он упал в Тирренское море в ста километрах от острова Устика. Все 77 пассажиров, включая 13 детей, и 4 члена экипажа погибли. По итогам расследования в 1989 году Парламентская комиссия по борьбе с терроризмом решила, что авиалайнер сбила ракета, выпущенная во время воздушного боя между самолетами НАТО и Ливии. Чуть позже несколько экспертов отозвали свое мнение, созванная международная комиссия решила, что в туалете авиалайнера была заложена бомба. В 2008 году бывший президент Италии и председатель совета министров Франческо Коссига заявили, что самолет был сбит ракетой, выпущенной с французского истребителя.
Корейский самолет над Мурманском Дата: 20 апреля 1978 года Корейский самолет авиакомпании Korean Air Lines с 97 пассажирами на борту выполнял рейс Парижа – Анкоридж -Сеул и ошибочно пересек границы СССР в районе Мурманска. Самолет перехватили, однако на сигналы он не отвечал. По «Боингу» были выпущены две ракеты, одна из которых поразила цель. Самолет совершил аварийную посадку на лед замерзшего озера Корпиярви. Среди пассажиров от осколков ракеты погиб 1 человек, еще один умер от ранений по дороге в больницу. 13 человек получили ранения.
Катастрофа Boeing 727 под Исмалией Дата: 21 февраля 1973 года Ливийский самолет выполнял рейс Триполи-Бенгази-Каир-Александрия-Бахрейн. Из-за песчаной бури лайнер сбился с курса. Boeing 727 залетел на территорию Синайского полуострова, контролируемую в тот момент Израилем, и приближался к израильскому ядерному центру в Димоне. Израильские ВВС подняли в воздух два истребителя F-4E Phantom II. Пилоты пассажирского самолета в тот момент считали, что приближаются к аэропорту Каира, однако не могли найти посадочный маяк. Израильское командование, оценив действия пилотов самолета, решило, что тот угнан террористами из «Черного сентября», и дало приказ открыть огонь на поражение. Boeing 727 при посадке врезался в дюну и полностью разрушился. Погибли 108 человек, четырем пассажирам и второму пилоту удалось выжить. Израиль сначала не признавал свою ошибку, но позже всю вину взял на себя начальник генштаба Армии обороны. ООН не нашла причин вводить санкции против Израиля.
Крушение французского SE-210 под Ниццей Дата: 11 сентября 1968 года Полет самолета SE-210 Caravelle III авиакомпании Air France из Аяччо в Ниццу проходил в нормальном режиме. При снижении экипаж SE-210 сообщил о непредвиденных проблемах и запросил аварийную посадку. Поступило сообщение «у нас возгорание», далее «мы разобьемся, если так будет продолжаться». В итоге самолет упал и затонул в Средиземном море на глубине 2600 метров, все 95 человек погибли. В ходе расследования наиболее вероятной причиной считался пожар, возникший в хвостовой части самолета рядом с туалетом. Но СМИ сразу же сообщили о возможности попадания учебной ракеты в самолет. Министр обороны Франции Мишель Дебре отклонил эту версию, завив, что военные учения в регионе не проводились. Только в мае 2011 года после коллективных заявлений семей погибших бывший военный секретарь Мишель Лати признал, что рейс сбила отклонившаяся от траектории ракета.
Катастрофа Ту-104 под Красноярском Дата: 30 июня 1962 года Самолет выполнял рейс Хабаровск-Иркутск-Москва, в ходе которого пилоты перестали отвечать на вызовы диспетчеров. Вскоре самолет потерял управление и вошел в штопор. Ту-104 столкнулся с верхушками деревьев и упал в таежную ложбину в 28 километрах восточнее аэропорта Красноярска. Все 84 человека погибли. Место падения сразу же оцепили военные. Правительственная комиссия вскоре установила, что одна из зенитных ракет ПВО Маганска потеряла свою учебную цель и перенацелилась на гражданский самолет. На тот момент это была самая крупная авиакатастрофа в СССР.
Найкоротший парад у житті Путіна: без військового пафосу, з відключеннями Інтернету та в ізоляції
Президент Росії Володимир Путін провів парад на Красній площі у меншому масштабі, без демонстрації військової техніки через «поточну оперативну ситуацію».
У Москві у суботу, 9 травня, минув парад на честь російського Дня перемоги, який вперше провели без військової техніки. Парад тривав всього 45 хвилин, що зробило його найкоротшим у сучасній історії. Цього року Кремль, схоже, надав пріоритет безпеці над традиційною демонстрацією сили. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
ТСН.ua зібрав всі деталі.
Трамп оголосив про перемир’я між Україною та Росією
Президент США Дональд Трамп оголосив про триденне перемирʼя у війні між Росією та Україною на три дні, починаючи від 9 травня. З його слів, для Росії — це важливо для святкування Дня Перемоги, але для України це теж важливо.
Окрім зупинки усіх обстрілів відбудеться обмін полоненими тисяча на тисячу.
Трамп запевнив, що це він попросив про цей крок і на нього погодились Путін та Зеленський. Він сподівається, що це стане початком для закінчення великої війни і перемовини щодо миру триватимуть.
Зеленський відреагував на заяву. «Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями», — прокоментував заяву Трампа президент Володимир Зеленський.
«Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому», — пояснив він у своєму зверненні, подякувавши Трампу та його команді.
Зазначимо, протягом 8 травня напруга навколо параду в Москві набирала обертів — Кремль розгорнув додаткову протиповітряну оборону та продовжував погрожувати Києву відповідю у разі атаки під час святкування Дня перемоги.
Володимир Зеленський відреагував на нові погрози з боку Москви.
«Багато зараз нових погроз від Росії. Хоча ми дали цілком логічну та зрозумілу для них позицію — будемо діяти абсолютно дзеркально», — сказав Зеленський у зверненні, яке він записав з південного напрямку фронту після зустрічі з бойовими бригадами.
Зеленський окремим указом дозволив Росії провести парад
Україна офіційно дозволила Росії провести на Красній площі у Москві парад до 9 травня в рамках триденного перемир’я, яке анонсував президент США Дональд Трамп.
Відповідний указ президента Володимира Зеленського опублікували на сайті ОП в п’ятницю, 8 травня.
«Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю: дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація). На час параду (від 10 години ранку за київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння», — йдеться в указі.
Реакція Кремля
Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи указ Зеленського, заявив: «Нам не потрібен нічий дозвіл. Напевно, горе тому, хто намагається над Днем Перемоги кепкувати і такі дурні жарти робити. Це, напевно, скоріше, його велика біда».
Указ Зеленського про проведення параду в Москві також викликав істерику серед російських воєнкорів. В своїх постах вони назвають документ «приниженням» та «інформаційною спецоперацією».
Зокрема, пропагандист Олександр Коц поскаржився, що указ Зеленського обговорюють активніше, ніж саму підготовку до 9 травня, та назвав це «інформаційною спецоперацією».
Пропагандистський канал «Старше Эдды» заявив про «психологічний тиск» на російську ППО та учасників параду: «Зверніть увагу на координати. Вони не просто вказали площу, вони окреслили периметр. Це натяк: „Ми знаємо, де ви будете стояти“. Суто психологічний тиск на розрахунки ППО та учасників параду. Завтрашнє небо над Москвою буде найнапруженішим за всю історію».
Парад Перемоги: утиснута версія
Святкування Дня перемоги скоротили майже вдвічі, порівняно з ювілейним парадом 2025 року, який тривав 1,5 години.
Одні з найкоротших парадів відбулися 2024 року, коли процесія тривала понад 50 хвилин, та 2023 року — близько 47 хвилин.
Вперше за 19 років парад у Москві провели без військової техніки: замість ракетних установок і танків по Красній площі пройшли лише колони солдатів. Демонстрацію зброї замінили відеокадрами з БпЛА та ядерним озброєнням. На відеозаписах також показали «зразки новітньої російської техніки», зокрема безпілотники, а також атомні підводні човни «Архангельск» і «Князь Владимир».
Парад супроводжувався масштабними відключеннями Інтернету у центрі Москви. Він також минув з обмеженою кількість закордонних гостей.
Головною площею Москви промарширували військовослужбовці вищих військових навчальних закладів, учасники війни проти України, а також солдати Північної Кореї, які воювали в Курській області.
Диктатор Володимир Путін, виступаючи з промовою на Красній площі, заявив про «перемоги» на війні в Україні, попри успішні українські атаки по тилу РФ та сповільнення просування окупантів на фронті.
Хто приїхав до Путіна
У заході взяли участь лише кілька закордонних гостей — зокрема, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт.
«Цьогорічний парад відбувається на тлі хвилі занепокоєння в Москві щодо остаточного результату війни в Україні, яка забрала життя сотень тисяч людей, виснажила економіку Росії та зруйнувала відносини Кремля з Європою», — пише Reuters.
Українські дрони змушують Путіна ховатися у бункерах
Розширення її ударів за допомогою безпілотників та ракет по всій Росії буквально заганяє головнокомандувача Кремля Володимира Путіна під землю, і є ще одним свідченням зростання військової могутності України, пише Politico у статті, опублікованій 9 травня, коли в Росії традиційним парадом святкують День перемоги.
Через чотири роки після початку вторгнення до України, коли її столиця Київ та президент Зеленський мали бути захоплені за кілька днів, тепер саме Путін, схоже, тікає, переходячи з одного підземного укриття в інше, зазначає видання.
Forbes також порівнює, як український президент від початку війни з’являвся на числених відео на вулиці, відкрито заявляючи про опір російській агресії, і як російський лідер «неухильно відступає, ізолюючись всередині архіпелагу масивних підземних бункерів». 09.05.2026 — 5 — 63
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1393
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3557
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3612
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3680
