21.10.2025
— 19 жовтня сталося пограбування століття — з паризького Лувру — ТСН, Контракти — 1992
19 жовтня сталося пограбування століття — з паризького Лувру
19 жовтня сталося пограбування століття — з паризького Лувру
Що вкрали з Лувру: історії безцінних ювелірних прикрас французької корони
Кожна з цих коштовностей була символом краси, багатства і статусу. Розповідаємо, які долі стояли за ними і хто їх носив. 19 жовтня сталося пограбування століття — з паризького Лувру — найвідомішого і найвідвідуванішого музею у світі — було вкрадено безцінні коштовності французької корони часів Наполеона III, що виставлялися в Галереї Аполлона. Грабіжники розбили подвійне захисне скло «болгаркою», а їхня спецоперація зайняла лише сім хвилин. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA. Загалом було викрадено вісім експонатів — вони забрали з собою коштовності, які належали колись імператриці Євгенії, імператриці Марії-Луїзі та королеві Марії-Амелії. Корону останньої злодії впустили дорогою та кинули просто на вулиці, відомо, що її пошкоджено, а знаменитий діамант «Регент» у 140 каратів, що лежав у тій самій вітрині, взагалі не чіпали. Корона імператриці Євгенії Дружина Наполеона III — імператриця Євгенія — була відомою модницею, яка обожнювала дорогі прикраси, зокрема діаманти. Хоча ні вона, ні її чоловік не коронувалися, для імператриці було спеціально створено корону для Всесвітньої виставки 1855 року. Форма корони імператриці Євгенії типова і її було створено за принципом, який вже був присутній на імперському гербі Першої імперії. Вісім дуг у формі орлів виконані з карбованого золота; решта дуг утворюють пальмети, прикрашені діамантами, серед яких у центрі розміщений великий камінь. Кожну пальмету обрамлено двома смарагдами. Дуги сходяться під глобусом з діамантів, прикрашеним перстнем і півкільцем, складеним з тридцяти двох смарагдів, і увінчані хрестом із шести діамантів. Всього в прикрасі 1354 діамантів, 1136 «розочок» (дрібних діамантів старовинного огранювання) і 56 смарагдів. Мотиви орла та пальмети часто зустрічаються в імператорській символіці. Корона імператора повинна була мати таку ж форму, але до наших днів не збереглася. Під час Всесвітньої виставки в Парижі 1855 року Наполеон III хотів вразити весь світ, представивши діаманти з коронної скарбниці, спеціально заново оправлені до цієї події. Ювелірові Александру-Габріелю Лемонньє доручили створити корони імператора та імператриці, використовуючи частину цих каменів. Загальну конструкцію корони виконав ювелір Ж.-П. Мьо, а Лемонньє займався оправою коштовного каміння. Орли виконали брати Фаньєри — скульптор Огюст та чеканщик Жозеф. Крім орлів, вона також була прикрашена смарагдами, діамантами та візерунками у вигляді виноградної лози, і жимолості. Хоча більшу частину французьких королівських коштовностей було продано Третьою республікою 1885 року, корону імператриці Євгенії зберегли, оскільки це єдина корона французького монарха, що збереглася. Євгенія померла 1920 року, а корону заповідали принцесі Марії-Клотільді Бонапарт. 1988 року її продали на аукціоні, а потім передали в дар Лувру. Однак вкрасти у грабіжників прикрасу не вийшло. Вони впустили корону, коли тікали. Прикрасу знайшли, але вона, за заявами деяких ЗМІ, була пошкоджена. Сапфірова діадема та сережки Комплект ювелірних прикрас, створений за часів Першої імперії. Спочатку він належав Гортензії Богарне, королеві Голландії, а потім Марії-Амелі Бурбон-Сицилійській, королеві Франції. Спочатку гарнітур містив діадему, кольє, кілька сережок, дві маленькі брошки і одну велику, гребінь, а також два браслети (які не зберігалися в колекції Лувру). Всі ці прикраси були інкрустовані цейлонськими сапфірами в їхньому природному стані, тобто не піддані нагріванню для зміни кольору, як це заведено сьогодні в ювелірній справі (цей процес, відомий як термообробка, є загальноприйнятим методом облагороджування коштовного каміння). Сапфіри оточені діамантами, підкресленими золотими оправами. Згодом цей гарнітур піддавався змінам своїх нових власниць. Але, попри розкіш і унікальність, походження цього набору залишається загадкою: ні замовник, ні автор невідомі. Цими прикрасами володіли: Гортензія де Богарне, королева Марія-Амелі, Луї-Філіп Альбер Орлеанський, граф Паризький, Луї-Філіп Робер, герцог Орлеанський, Ізабель Орлеанська, герцогиня де Гіз та Анрі Орлеанський, граф Паризький. Зрештою 1985 року прикраси частково придбав Лувр. Де нині гребінь та два браслети — невідомо, можливо, ще належать якійсь із аристократичних родин Франції. Міністерство культури Франції повідомило, що під час пограбування було вкрадено тільки одну сережку з пари. Смарагдові сережки та кольє Цей гарнітур Наполеон Бонапарт подарував своїй другій дружині Марії-Луїзі наприкінці березня 1810 року з нагоди їхнього весілля. До нього входили діадема, кольє, пара сережок і гребінь. Кольє складається з 32 смарагдів, з яких 10 — грушоподібної форми, і 1138 діамантів, серед яких 874 — круглого ограновування і 264 — старовинної огранки «розочка». Десять великих смарагдів — поперемінно овальних або ромбоподібних — обрамлені діамантами та сполучені між собою пальметами, в центрі яких вставлений маленький круглий смарагд. До кожного великого смарагду підвішений грушоподібний смарагд, також оточений діамантами. Центральний смарагд (13,75 метричних карата) овальної форми, огранований у вісім граней. Гарнітур для весілля з австрійською ерцгерцогинею, що відбулося 2 квітня 1810 року, замовили в ювелірного дому Nitot. Перед взяттям Парижа, імператриця 29 березня 1814 року залишила столицю. Вона вивезла всі свої прикраси. Гарнітур зі смарагдами вона заповідала в результаті своєму кузену Леопольду II Габсбургу, великому герцогу Тосканському, нащадки якого зберігали його до 1953 року, а потім продали ювелірному дому Van Cleef & Arpels. Смарагди з діадеми були потім продані окремо. Відомо, що одна багата американська колекціонерка придбала оправу, вставила замість смарагдів бірюзу і заповідала прикрасу Інституту Смітсонів (Smithsonian Institution) 1966 року. Гребінь переробили. Намисто і пара сережок збереглися у своєму первинному вигляді і 2004 року поповнили колекцію Лувру. Великий діамантовий бант імператриці Євгенії Бант з двома петлями і загнутими кінцями був доповнений двома «стрічками» нерівної довжини (що складаються відповідно з 7 і 9 ланок), що закінчуються китицями з торочкою. Також брошка містила п’ять підвісок з діамантів у вигляді грон (центральна підвіска складається з 7 діамантів, бічні — з 6). Загалом у прикрасі використано 2438 діамантів і 196 «розочок» (дрібних діамантів старовинного ограновування). Цей бант спочатку становив центральний елемент пояса, що містив понад 4000 каменів із зібрання Королівських (Імператорських) діамантів, створеного для демонстрації серед інших прикрас на Всесвітній виставці 1855 року, а потім призначеного для носіння імператрицею Євгенією. Жодних зображень чи фотографій цього пояса не збереглося, проте відомо, що Євгенія носила його щонайменше двічі: -на прийомі в палаці Версаля під час візиту королеви Вікторії 25 серпня 1855 року; -і на прийомі в ратуші Парижа з нагоди хрещення принца-спадкоємця 14 червня 1856 року. Однак уже 1864 року імператриця відмовилася носити настільки масивну прикрасу і вирішила зберегти тільки бант, який був перероблений на брошку для корсажа — каскадна композиція зі «стрічок» і «китиць», що спадала, мала доходити до талії. Попри масивність, прикраса була гнучкою. Брошку продали на аукціоні 12 травня 1887 року ювеліру Емілю Шлессінгеру від імені Кароліни Астор у Нью-Йорку. Потім її придбав 1902 року герцог Вестмінстерський до шлюбу своєї доньки леді Летиції Гроссвенор. Прикрасу передавали в спадок, а потім знову продали в Нью-Йорку, приблизно 1980 року. Для музею прикрасу придбали 2008 року. Діамантова «брошка-релікварій» Це унікальна прикраса, яка включала: розетку, складену з семи діамантів, що оточують центральний камінь; два великих діаманта, розташовані вершинами один до одного (це 17-й і 18-й мазарини, які Людовік XIV використовував як ґудзики для камзола); чотири маленькі грушоподібні діаманти підвішені до них; видовжений трикутний діамант із двома підвісками з каміння, до якого приєднано великий овальний діамант; нижче — діамант із плоскою площиною та три підвіски з каміння; оправа була виготовлена із позолоченого срібла. Усього в прикрасі 94 діаманти. Тильний бік прикраси прикрашена гравіюванням із завитками і листям. Цікавість викликає назва «релікварій», яку вже від часів розпродажу Королівських (Імператорських) діамантів 1887 року почали використовувати щодо цієї брошки. Це слово також викарбувано на шпильці-застібці, проте внутрішнього простору для реліквії в оздобленні немає. Існує припущення, що брошку замислювали як таку, що трансформується, і в неї згодом можна було вставити додатковий елемент, який містив би реліквію. На внутрішньому боці футляра справді є невелике відділення, яке, можливо, призначалося для цього. Прикраса була виготовлена Альфредом Бапстом для імператриці Євгенії 1855 року, раніше належала зібранню Королівських (Імператорських) діамантів, передана в Лувр 1887 року. Перлова діадема імператриці Євгенії Розкішний гарнітур з діадемою і брошкою був зроблений для імператриці Євгенії незабаром після її весілля з Наполеоном III. Діадема складається з семи стрижнів з трьома великими перлинами, які чергуються з вісьмома картушами у формі щита, увінчаними грушею-перлиною і листочком з діамантів. Картуші оформлені діамантовими листочками, обрамленими низкою перлин, і містять три перлини в центрі. Уся композиція тримається на обідку з круглих перлин і діамантових листочків. Загалом у прикрасі використано 212 перлин, з яких 17 грушоподібних, 1998 діамантів і 992 «розочки» (дрібні діаманти старовинного ограновування). Тіару вперше продали на аукціоні в Парижі 12-13 травня 1887 року, а потім ще перепродавали кілька разів. 17 листопада 1992 року прикрасу передали в дар Лувру.
Фоторепортажі
