28.05.2025
— Україна — РБК-Україна, Контракти — 2791 Україна
ТОП-5 машин з назвою "Київ" (архівне фото)
Від легкових авто до тролейбусів: топ-5 машин з назвою "Київ".
В різні роки в Києві вироблялось чимало власного транспорту, тож не дивно, що цілий перелік моделей носив на собі бренд "Київ". Про деякі з них сьогодні не знають навіть професійні історики.
Про те, чому і які машини мали честь носити ім’я Києва, пише РБК-Україна.Про це повідомляють Контракти.UA.
КМЗ-1 "Київ" (1959 р.)
Компактну вантажівку з оригінальним дизайном створили інженери Київського мотозаводу як альтернативу своїм важким мотоциклам типу К-750 та К-650. Міні-машинка КМЗ-1 вирізнялася нетиповими конструктивними рішеннями і була суто концептуальною розробкою.
Вся конструкція базувалася на хребтовій рамі, а в центрі уваги був квадратний у плані кузов. До нього спереду пристикували двомісну кабіну – не дуже простору, але зручну і затишну. Виготовлена вона була з склопластику, передового композитного матеріалу.
Під кузовом розміщувався двоциліндровий опозитний двигун разом із трансмісією. Ведучими були задні 10-дюймові колеса, підвішені на пружинах. Такий "Київ" перевозив до 500 кг вантажу, розвиваючи 60 км/год, що цілком відповідало завданням, для яких планувалася ця модель.
КМЗ-4 "Київ" (1961 р.)
Мінівен КМЗ-4 був орієнтований на серійне виробництво. Автомобіль оснащувався опозитним двигуном об’ємом 0,75 л з системою примусового охолодження повітрям. І мотор, і коробка передач розташовувалися спереду, під капотом зі склопластику.
З цього ж матеріалу була зручна двомісна кабіна, а вантажний відсік мав алюмінієву конструкцію. Основні системи та 13-дюймові колеса запозичили у "Запорожця" ЗАЗ-965. Усі механізми й агрегати були змонтовані на традиційній лонжеронній рамі.
Автомобільчик мав вантажопідйомність 500 кг і розганявся до 80 км/год. Кілька випущених екземплярів пройшли первинні випробування, проте інвестицій для серійного виробництва не знайшлось.
Тролейбус "Київ-4" (1963–1969 рр.)
Один з найкрасивіших тролейбусів свого часу. Київський завод електротранспорту (КЗЕТ) під маркою "Київ" у 1960-70-ті роки випускав цілу лінійку однотипних машин, які працювали і в столиці, і в інших містах тодішньої великої країни.
"Київ-4" мав хоч і не дуже великий, але зручний для пасажирів салон, а у водія була окрема закрита кабіна. Пасажирські сидіння були "персональні" – окремі, а не диванного типу, в оздобленні салону широко застосовувався пластик.
Через широкі двері завширшки 1,4 метри могли одночасно заходити і виходити два пасажири, що скорочувало затримки на зупинках. Саме "Київ-4" став першим у світі тролейбусом, з якого утворювали так звані тролейбусні поїзди – зчіпку з двох машин, якою керував один водій. Подібна схема широко використовувалася у багатьох містах.
Автобус "Київ" (1958–1960 рр.)
Київський авторемонтний завод №1 (КАРЗ-1) розробив і випускав власну модель невеликого автобуса, на які в країні був великий дефіцит. В основі була вантажівка ГАЗ-51, тому автобус "Київ" мав рядний шестициліндровий двигун потужністю 70 к.с., чотириступеневу коробку передач, а також мости та підвіску від "газона".
Актуальним рішенням стало вагонне компонування – мотор розташували всередині салону праворуч від водія, і капот не виступав уперед. Салон міг умістити 22 пасажири.
Оригінальною на той час деталлю стали вікна на бокових схилах даху – вони покращували освітлення всередині та забезпечували пасажирам кращий огляд. Однак такі люки в даху й сьогодні є складним конструкторським елементом, тому не всі екземпляри автобуса "Київ" отримали це рішення.
Було зібрано щонайменше чотири автобуси "Київ", і всі вони мали відмінності між собою. Машини працювали в столиці, зокрема, в якості екскурсійних.
Мотоцикл КМЗ К1-Б "Киянин"
Першою моделлю Київського мотозаводу був "Киянин", або КМЗ К1-Б. Транспортний засіб було створено за зразком популярного німецького мотоцикла Wanderer 98, і він також здобув визнання.
Мотоцикл мав переднє колесо з м’якою підвіскою, потужну фару, спідометр та одометр. Двигун видавав 2,3 к.с. при об'ємі 98 куб. см, в коробці передач було всього дві ступені. Приводний ланцюг з’єднував двигун із заднім колесом, на якому була класична велосипедна втулка Torpedo (аналог Sachs), з муфтою вільного ходу та гальмом.
На той час не було дивним, що легкий мотоцикл мав велосипедні педалі – вони теж передавали рух до заднього колеса, але в першу чергу служили для запуску двигуна та гальмування.
Коротко
Всі транспортні засоби, які носили ім’я української столиці, на її підприємствах і вироблялись. Для тогочасного авто-мотопрому було характерним використовувати в назвах моделей певні географічні назви. Крім того, що назва Київ досить милозвучна сама собі, на додачу у свідомості суспільства вона була пов’язана з позитивним образом старовинного міста – південного, зеленого і гостинного. Відповідно, цей позитив переносився і на транспортні засоби, названі цим ім’ям.
При підготовці статті були використані матеріали музею "Колеса Історії".
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 447
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 752
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1587
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2944
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2939
