31.01.2024
— Харківська обл., Україна — Радіо Свобода — 8242 Війна, ЗСУ, Донбас, передова
Куп’янський напрямок. На фронті як у Першу світову?
Військові 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону, які в складі сил оборони нині на цьому напрямку обороняються, показали, як це відбувається. Укриття в піщаних грунтах, лісові масиви, безперебійні обстріли артилерії, холод, бруд і думки про дім. А ще на передовій кажуть, що це – Перша світова у 21-му столітті. Воєнні кореспонденти Радіо Свобода побували на передовій понад добу разом із піхотинцями. Як це було – дивіться у фоторепортажі.
Добратися до передових позицій під Куп’янськом можна лише пішки. Ця дорога регулярно піддається обстрілу. Російські війська прямо її не бачать, та звук важкої техніки тут чути за кілометри. Ростислав мене зустрічає на спеціальній точці, яку раніше визначив командир. Йому передають продовольство і ми маємо намір рухатися вперед. «Давай, полежимо тут кілька хвилин, зараз прощатимуться з технікою», – каже Ростислав. Буквально за кілька хвилин чути вихід – у наш бік летить міна – мерзенний звук польоту снаряду різко наростає над головою і за кілька десятків метрів розривається. Ще одна міна і ми рушаємо до укриття.
За пів години російська армія знову випускає із десяток снарядів уже зі ствольної артилерії. Кожен приліт струшує пісок навколо укриття. Так тут регулярно. Російська армія веде обстріл з інтервалом і без будь-якої логіки. Як кажуть на передовій – стріляють «на дурака».
Бійці на передовій зрозуміли, що зайвий раз виходити в зовнішній світ – ідея не найкраща, а, скоріше, – безглузда. Тому всім доводиться тіснитися у невеликому бліндажі, який зібрали нашвидкоруч. Розмір його настільки маленький, що інколи, щоб лежачи випрямити ноги одному бійцю, іншому доводиться сидіти.
Буває, настає мить і хочеться заснути. Холод тисне в ноги. З обігріву – лише окопні свічки. Військовий намагається заснути в цей холод. За стінами укриття – мінусова температура. Зі стелі крапає талий сніг, за комір потрапляє пісок зі стін, що обсипаються після кожного прильоту артилерії. Та й і тиша – раптова важка тиш – теж заважає заснути. Як не дивно, та щоразу, коли на кілька хвилин затихає фронт – усі прокидаються. А коли знову починається обстріл – кажуть, що все добре. Можна спати. Діло звички чи ні – питання відкрите. Та бійцям так спокійніше.
Хтось намагається заснути, а хтось – перекусити. Мрія про гарячу їжу на передовій – ще та тема для обговорення. Дістаючи шматок хліба і жмут сосисок, хлопці згадують, що десь в тому селі, куди вони повернуться з фронту, продається піца. З якими смаками – ніхто не знає, але про неї згадують кілька разів і розповідають доволі смачно.
На фронті часто розмови заходять на різні теми. Від побутових проблем, які треба зробити тут і зараз, до буденних домашніх справ. Хтось згадує про те, що не завершив ремонт удома. Комусь хочеться повернутися на стару роботу за кордон. Згадують сім’ю: дружину та дітей, батьків, родичів, друзів. Зрештою, всі згадують про свій рідний дім. Говорять і про війну, як же без неї.
Окопна свічка. Єдине джерело тепла. Єдине джерело світла. Те, без чого б там, в бліндажі було вкрай складно.
Коли фронт трішки стих, а погода погіршилася – солдати виходять назовні і шукають будматеріал – його можна знайти, адже ліс знищують російські снаряди. Після кожного обстрілу чути, які тріщать дерева і валяться додолу. Їх підбирають військові і намагаються укріпити бліндаж, щоб було тепліше та надійніше.
Довго працювати не вдається, оскільки за якийсь час розпочинається черговий обстріл. Російські війська пускають в бік позицій ЗСУ артилерійські залпи та снаряди із РСЗВ «Град». Усім однозначно треба в укриття. Осколки від снарядів – безжальна річ.
Хто читав Ремарка? Пригадуєте його розповіді з фронту? Доба на передовій нагадує навіть не Другу світову війну, а цілком Першу. Глибокі окопи, окопні свічки, артобстріли і посиденьки з побратимами. Відмінність – це 21 століття.
У бліндажі свічки вихоплюють з темряви обличчя тих, завдяки кому тилова Україна спить у теплі. Якось спить...
Хлопці жартома називають ліс навколо себе – «Верденський ліс» (йдеться про найзапеклішу битву на Західному фронті під час Першої світової війни – в історії відома як «Верденська м’ясорубка»). Гострі стовбури дерев – це те, що залишилося від сосен, які раніше були густими. Щоразу цей ліс змінюється – розпечений метал від артснарядів миттєво спилює гілки. Інколи складно уявити, на що здатен цей метал, якщо таке робить із товстезними стовбурами дерев.
Бійці передислоковуються. Доба минула. Завтра – буде нова. Знову обстріли, знову холод, бруд і пісок. Війна триває.
На світлинах зображені воїни 93-ї бригади Холодний Яр, що навчаються штурмовим діям в окопі. Це тренування розвідників, яким незабаром доведеться зіштовхнутися з російськими окупантами у ближніх боях. Досвідчені командири та інструктори навчають, як зберегти життя та ліквідувати окупанта, коли він дуже близько. 25.04.2024 — 13 — 1119
Напередодні голосування в Палаті представників Конгресу США законопроєкту про надання допомоги Україні, що відбулося 20 квітня, кореспонденти Радіо Свобода побували в артилеристів 148-ї окремої артилерійської бригади Десантно-штурмові війська ЗСУ, які, серед інших видів озброєння, активно застосовують надану США гармату M777. Власне, на передовій стверджують, що якби мали побільше таких гармат та боєкомплекту, то війна на їхньому напрямку давно б завершилася. 22.04.2024 — 15 — 2294
Російські військові обстріляли Чернігів близько 9:00. Голова Чернігівської ОВА Вʼячеслав Чаус розповів, що «ворог завдав три ракетних удари майже по центру міста». За його даними, для атаки сили РФ застосували крилаті ракети «Іскандер». У поліції повідомили, що внаслідок удару пошкоджені об’єкти соціальної інфраструктури, будівля навчального закладу, лікарні, 16 житлових багатоповерхівок в одному з мікрорайонів міста. Кількість загиблих внаслідок ракетного удару РФ по Чернігову зросла до 14 людей, повідомляє у телеграмі Національна поліція України. Станом на 13:30 також відомо про травмовано 61 людину, серед них є троє дітей. У поліції додають, що триває пошуково-рятувальна операція на місці удару, є інформація про шістьох зниклих безвісти. 17.04.2024 — 35 — 5362
12 квітня в Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського, що у Києві, пройшло святкування 70-річчя письменника, громадського діяча та джазмена Сергія Грабара. Воно мало форму джазового концерту, на якому звичні музикальні номери чергувалися з музично-літературними, для них Сергій кілька років тому вигадав спеціальний термін — «джазочитання»: він сам, а в одному місці — конферансьє Олександр Рудько, промовляли новели авторства Сергія, а товариші виконували відповідні до них джазові твори.
Сергій Грабар видав майже два десятки книжок, у 2016 році заснував та очолює громадську спілку «Всеукраїнська асоціація джазу». Найтриваліший з київських джазових фестивалів «Єдність», організатором якого є Сергій, стартував ще у 2002 році. Переривався він лише в перший ковідний рік та з початком великого вторгнення «стоїть на паузі». 15.04.2024 — 12 — 3026
Різке потепління, яке, здається, змушує перестрибнути з джинсів із начосом одразу в шорти, значно пожвавило узбережжя від Ланжерона до самої Чорноморки. І хоча далеко не всі підприємці вже розпочали розконсервацію своїх закладів, тих, хто вірить у Сили оборони й готовий на ще один ризикований військово-пляжний сезон, не так мало. Кореспонденти видання «Думська» Віталій Прус і Ростислав Баклаженко провели інспекцію пляжів, а ще поговорили з чиновниками й вченими щодо правових і природничо-наукових аспектів прийдешнього купального проведення часу. Губернатор Олег Кіпер про відпочинок в Одесі: «Ви так називаєте — «пляжний сезон», ми трохи по-іншому бачимо. Це для оздоровлення наших сімей, сімей наших воїнів. Хлопці, які перебувають на нулі і бувають у відпустках, приїжджають і можуть оздоровитися. Це перша причина. А друга — стихійні пляжі, які утворилися в місті», — зазначив очільник обласної військової адміністрації і додав, що питання необхідно опрацювати з міською владою, військовими та іншими службами. «Алгоритм є, розуміємо, як це робити. Складова безпеки в Одесі — останнім часом дуже напружено все з цим, але за можливості будемо відкривати», — сказав Кіпер. Інших подробиць з'ясувати поки що не вдалося. У пресслужбі обласної військової адміністрації коментувати нічого не стали. Зберігають мовчання і в одеській мерії. За словами директора департаменту муніципальної безпеки Віктора Кузнєцова, жодних розпоряджень йому не надходило. «Ми не можемо нічого робити без відповідних документів, їх поки що немає, тому ми перебуваємо в режимі очікування, як і всі. Щойно отримаємо письмові розпорядження, негайно розпочнемо обстеження дна, облаштування та комплектування рятувальних постів», — зазначив він. Вчені-екологи, своєю чергою, на купальний сезон 2024 року дивляться з істотно більшим оптимізмом. В Українському центрі екології моря регулярно роблять забори води для контролю її якості і визнають, що на сьогодні вона набагато чистіша, ніж минулого літа. Утім, остаточно ситуація проясниться не раніше травня. З приходом відносно стабільних теплих днів прибережна зона наповнилася людьми. На Трасі здоров'я збільшилася кількість велосипедистів, ролерів, а на пляжах фіксують уже непоодиноких засмагальників. Дедалі більше й більше кав'ярень і ресторанів відчиняють свої двері для клієнтів. У явному плюсі ті заклади, які на зиму не закривалися — вони буквально забиті відвідувачами. При цьому чимало закладів залишаються в анабіозі, особливо ті, які розміщуються безпосередньо на піску. Деякі з них являють собою купи дощок та інших матеріалів, яким тільки належить перетворитися на об'єкти рекреації. Втім, для початку квітня в Одесі це цілком звична картина — сезон стартує не раніше початку травня, а на пік виходить тільки до другої половини червня. А якщо врахувати, що досі жодної офіційної інформації про те, чи відкриють пляжі, немає, то боязкий стукіт молотків і ревіння дрилів уже можна відзначити як сміливу ініціативу. Загалом узбережжя має відносно доглянутий вигляд — трава на схилах якщо не підстрижена, то принаймні очищена від сміття і сухостою, дерева точково підрізаються, зливостоки чисті. Однак ідилічна картина спостерігається далеко не скрізь, є й занедбані ділянки, чимало сходів малопридатні до експлуатації, а то й зовсім небезпечні для людей. Узбережжя має неоднорідний вигляд. На деяких ділянках воно, можна сказати, симпатично сучасне, але на більшості — це звичний пострадянський антураж зі старим асфальтовим покриттям, моторошними туалетами класу сортир та іншими принадами. Влітку все це нівелюється буйною зеленню, масами відпочивальників, будками, магазинами, ресторанами, але саме зараз убогість одеської курортної зони традиційно вводить у депресію. Все це посилюється впливом сил природи, які за відсутності оперативного реагування комунальних служб завдають нових і нових ударів по рекреаційній інфраструктурі. Таким чином, Одеса підходить до чергового курортного сезону в дуже «втомленому» стані, коли проблеми накопичуються, а спроб вирішувати їх не спостерігається. Ні для кого не секрет, що берегоукріплювальні роботи — це дуже витратне заняття. На жаль, коли вирує велика війна, вони явно не в пріоритеті. Не до жиру — бути б живу! Автор — Ростислав Баклаженко, фото — Віталій Прус, Ростислав Баклаженко 12.04.2024 — 23 — 5050
