«Тут доця, тут зять, тут сваха, тут сват». Фотопроєкт про загиблих у Грозі та їхніх рідних
5 жовтня 2023 року в селі Гроза сталася наймасовіша одномоментна загибель людей на Харківщині під час повномасштабної війни: ракетою «Іскандер-М» росіяни вбили відвідувачів місцевого кафе, які прийшли на поминки загиблого військового Андрія Козиря. У Грозі загинуло 59 людей. Ледь не в кожній хаті села хтось втратив близьких. За цією страшною цифрою – конкретні люди з іменами та прізвищами, а також їхні родини, які здебільшого переживають горе на самоті. Щоб нагадати про це, Суспільне створило спеціальний фотопроєкт. Журналісти поспілкувалися з 28 родинами загиблих у Грозі. Деякі родини відмовились від участі в проєкті, адже важко переживають смерть близьких. З деякими – Суспільному не вдалося сконтактувати. Також у Грозі загинули:— Пирожок Олександр Іванович— Пирожок Тетяна Аркадіївна— Крисевич Олена Олександрівна— Глушко Олександр Андрійович— Платоненко Світлана Олександрівна— Чепіль Любов Миколаївна— Чепіль Віктор Михайлович— Ходак Олександр Миколайович— Бардась Раїса Самсонівна— Бардась Юлія Степанівна— Корх Валентина Миколаївна— Андрусович Тетяна Володимирівна— Андрусович Микола Адамович— Коваленко Григорій Миколайович— Гриб Іван Павлович— Гриб Галина ІванівнаКоманда:Авторка проєкту, фотографка — Тетяна ДжафароваАвторка проєкту, журналістка — Дар'я Нематіан золбінПродюсерки — Ольга Волинець та Анастасія ІсаєнковаРедактор — Влад АзаровФоторедакторка — Вікторія КурчинськаАвторка ідеї та редакторка проєкту — Христина Гаврилюк
Валентина Козир з онуком Владиславом: загинули чоловік, донька, син та молодший онук Загиблий військовий Андрій Козир, на поминках якого сталася трагедія, — племінник чоловіка Валентини. В день його перепоховання в Грозі жінка з одним з онуків була на Волині. В кафе на поминальний обід пішли її чоловік Анатолій, донька Ольга, син Ігор, онук Іван та невістка Оксана. Всі окрім невістки загинули. 6 жовтня Валентина приїхала у харківський морг. Одразу змогла впізнати тіла чоловіка та доньки. Решту загиблих встановили завдяки ДНК-тесту. Після ракетного удару у Валентини з рідних залишився лише 14-річний онук Владислав.
Юрій Криворучко: загинула сестра Вікторія Сапач Юрій Криворучко — брат Вікторії Сапач, що загинула на поминальному обіді в Грозі. Каже: про трагедію дізнався увечері від племінниці. Поки чекали на висновок ДНК-тестування, колега Вікторії впізнала кисть жінки — за кілька днів до трагедії вони зробили однаковий манікюр. Вікторію Сапач поховали 18 жовтня. Наступного дня жінці мало виповнитися 48 років.
Дмитро Нечволод із дружиною Лідією і дітьми: загинув батько Олександр Нечволод. Олександр Нечволод був головою Петропільського старостинського округу, до якого належить Гроза. Його як старосту запросили сказати декілька слів про загиблого Андрія Козиря. Після — чоловік планував повернутись до роботи. Втім, рідні Козиря вмовили його ненадовго затриматися. «Коли я приїхав до кафе після удару, повертаю голову — батіна машина. Кажу рятувальникам: «Хлопці, там батя»», — розповідає Дмитро, син загиблого. Проте він переплутав батька з іншим чоловіком. Впізнати Олександра Нечволода вдалося за кілька днів, після ДНК-тестування: тіло розірвало на 20 частин. Вже після загибелі батька місцеві розповіли Дмитру, що під час окупації села росіяни допитували, катували та вивозили зв’язаного Олександра у ліс.
Ольга Беспала: загинули батьки Ірина і Валерій Пантелеєви та брат Анатолій. Після ракетного удару Ольга побігла у лікарню — швидкі приїжджали одна за одною. В одній з машин знайшла маму — уламок пробив її череп. Згодом дізналася, що батько та брат загинули на місці. Ірина та Валерій Пантелеєви були разом 43 роки. Останнім часом чоловік працював охоронцем, Ірина займалась домогосподарством: тримала трьох корів. Ольга їх продала після загибелі батьків.
Валерій Козир з онучками — Дариною та Анастасією: загинули донька Ольга Пантелеєва, зять Анатолій Пантелеєв 5 жовтня в кафе в Грозі загинули донька, зять, а також сваха та сват Валерія Козиря. Зять — Анатолій Пантелеєв, був давнім товаришем Андрія Козиря, якого перепоховували того дня. Донька Валерія Ольга допомагала готувати поминальний обід. Анатолій загинув одразу. Ольга залишалась живою ще кілька хвилин — її придавило частиною стелі. Подружжя ховали у закритих домовинах на п’ятий день після трагедії. У них залишилось четверо дітей. «Коли ховали, не знав, до якої труни підійти: тут доця, тут зять, тут сваха, тут сват», — говорить Валерій.
Альона Коваленко: загинула мати Тетяна Харбака Родина Харбаків мешкає в Шевченковому. Звідти Тетяна Харбака з чоловіком 5 жовтня їхали на перепоховання Андрія Козиря. По дорозі заїхали до доньки Альони. Тоді вона востаннє бачила матір. Ближче до обіду Альоні зателефонувала родичка і розповіла про ракетний удар у Грозі. За пів години жінка була у селі. Від правоохоронців дізналась, що батько поранений, але живий. Маму по завалах довелось шукати певний час. «Вони тільки сіли за стіл і почули гул. Все побіліло. Наче струмом вдарило. Його завалило тілами та цеглою», — переповідає слова батька Альона. У вересні батьки Альони відсвяткували 35 років подружнього життя. На момент загибелі Тетяні було 52 роки.
Валерія Герасименко з бабусею: загинула мама Анжеліка Герасименко «Вона дуже боялась, що прилетить. Чого боялась, те й відбулось», — пригадує Валерія, старша донька загиблої Анжеліки Герасименко. Анжеліка жила в сусідньому з Грозою селищі — Шевченковому. На поминки в кафе поїхала з подругою Ольгою. Валерія каже, після вибуху намагалася зв’язатися з мамою, але марно, а тоді поїхала в Грозу та допізна шукала її тіло. Проте ідентифікували загиблу тільки за 10 днів, після того як прийшли результати ДНК-тесту. Валерія Герасименко зараз оформлює документи на повне опікунство над 14-річною сестрою.
Тетяна і Олександр Пільгуї з племінницею Наталею: загинула донька Ольга Пільгуй Ольгу Пільгуй на поминальний обід запросила дружина загиблого військового Андрія Козиря — та з ним дружила з дитинства. Пільгуй була директоркою сільської школи. Під час окупації росіяни пропонували їй посаду голови місцевого відділу освіти, проте жінка відмовилась. Натомість пішла продавати овочі та мед на ринок. Тоді ж Ольга передавала інформацію про переміщення росіян українським військовослужбовцям.
Володимир Муховатий: загинули дружина Тетяна, син Володимир та невістка Світлана Про трагедію в кафе, куди на поминки сусіда Андрія Козиря пішли син, дружина та невістка Володимира, чоловік дізнався від онука. Той прибіг та розповів про приліт «Іскандера». Загиблого сина Володимира ідентифікували того ж дня, за курткою. Дружину Тетяну та невістку Світлану — через два тижні, за результатами ДНК-тесту.
Анна: загинула тітка Наталія Мамон Анна, племінниця загиблої Наталії Мамон, каже: протягом війни жінка намагалась не ходити у місця з великим скупченням людей, адже боялась ракетного удару. Проте на перепоховання односельця пішла разом із цивільним чоловіком Анатолієм. Анна розповідає, що після вибуху намагалася додзвонитися до Наталії, проте не змогла. Згодом її сестра поїхала в Грозу із сусіднього Шевченкового. Тіло Наталії на місці ідентифікувати не вдалося. Це зробили пізніше завдяки ДНК-тесту.
Сергій Пономарьов: загинув батько Анатолій Пономарьов Про смерть батька Сергій, військовий ЗСУ, дізнався телефоном. Каже: одразу відпросився і поїхав спершу в морг у Харкові, потім — у Грозу. Кілька днів чоловік не міг впізнати батька: обличчя деформувалось під завалами. Анатолію Пономарьову в травні 2023 року виповнилося 70 років. На поминальний обід він пішов із дружиною Наталією Мамон. Жінка також загинула.
Валерій Соляник із дружиною Ларисою і дітьми: загинула мати Тамара Соляник Про ракетний удар по кафе Валерій Соляник дізнався від двоюрідного брата. Тіло загиблої матері впізнав у морзі, за прикрасами. Тамара Соляник викладала математику в одному з місцевих училищ. Після окупації регіону на роботу не виходила. У червні 2022-го росіяни «звільнили» її з училища. Тамарі був 61 рік. Жінку поховали 11 жовтня поруч із подругою Ганною та братом Володимиром, які також загинули в кафе.
Людмила Перепелиця: загинув батько Володимир Долганін Володимир Долганін з дитинства товаришував із загиблим Андрієм Козирем. На його перепохованні довго затримуватись не планував, бо працював. «Він приїхав на обід і пішов на п’ять хвилин у кафе», — розповідає його донька Людмила. Володимир загинув на місці. Його поховали поруч із сестрою Тамарою, яка також загинула в кафе.
Любов Савченко із сестрою Інною: загинула сестра Ганна Чикало Любов планувала піти на перепоховання Андрія Козиря із сестрою Ганною, проте та не сказала їй точної дати. Жінка готувала обід, коли почула звук вибуху. Говорить: на місці прильоту ракети одразу побачила тіло сестри.
Сергій Осипов: загинула дружина Світлана Осипова Андрія Козиря подружжя Осипових близько не знало, тож на його перепоховання йти не планували. Проте Світлану попросили допомогти з приготуванням страв на поминальний обід — вона підпрацьовувала кухаркою. Того дня, розповідає Сергій, він працював неподалік кафе, вантажив соняшник. Вибухова хвиля збила його з ніг. Після він побіг до кафе на пошуки дружини. Коли вдалось її відкопати, жінка вже не дихала.
Марина Білоус із донькою, свекрухою, братом та племінницями: загинув чоловік Віталій Білоус Віталій Білоус був знайомий з покійним військовим Андрієм Козирем — колись вони разом працювали у Польщі. 5 жовтня чоловік сказав дружині, що піде на поминальний обід. Після ракетного удару тіло Віталія залишилось у сидячій позі на стільці. Уламком чоловіку пробило череп. На момент смерті йому було 44 роки.
Іван Таран: загинули мати Кільзайда Таран, сестра Людмила Чегодаєва, племінниця Ніна Козир Мати Івана Тарана — Кільзайда — одна з небагатьох, хто залишалися живими після удару російською ракетою по кафе у Грозі. Проте ввечері 11 жовтня жінка померла в лікарні. Кільзайда Таран — із Казахстану. Емігрувала в Україну ще за радянських часів. До пенсії жінка працювала у дитячому садочку, а згодом доглядала за домашнім господарством. На момент загибелі їй було 63 роки.
Валентин Чегодаєв із донькою Аліною: загинули дружина Людмила Чегодаєва та донька Ніна Козир Загиблий військовий Андрій Козир, якого перепоховували 5 жовтня в Грозі — тесть Валентина Чегодаєва. Чоловік лікувався після поранення, тож на заході не був. На поминальний обід в кафе пішли його дружина Людмила та донька Ніна. Обох поховали 9 жовтня.
Світлана Слюсарева: загинула мати Ірина Харбака На поминки Андрія Козиря Ірина Харбака з чоловіком поїхала із сусіднього Шевченкового. В якийсь момент чоловіку довелося повернутися додому — допомогти доньці Світлані відвести сина у лікарню. Ірина залишилася. Її тіло вдалось ідентифікувати у день обстрілу. А поруч знайшли тіло і її рідного брата Олександра Ходака.
Катерина та Геннадій: загинула сестра Катерини — Олександра Одегова Катерина — єдина сестра загиблої Олександри Одегової. Жінка жила у сусідньому селищі Шевченкове. На поминки в Грозу приїхала зі знайомими. До 10 жовтня Олександру вважали безвісти зниклою. Врешті Катерина впізнала обличчя сестри по фото, яке їй показав слідчий. «Шуру ми вже забрали, а нам продовжили повідомляти, що ще знайшли її рештки», — пригадує Катерина.
Микола Нечепуренко: загинула мати Зоя Нечепуренко Син загиблої Зої Нечепуренко Микола розповідає, що мати того дня просто пішла до магазину, який розташовувався в одному приміщенні з кафе. А тоді пролунав вибух.
Ганна Зеленська: загинули два брати, сестра, племінники На поминальному обіді загинуло 15 родичів Ганни Зеленської. Серед них — сестра та два рідні брати, всі з родинами. Один з братів — Микола Гриб — був тестем загиблого Андрія Козиря. На його перепохованні зібралася велика родина Грибів. Ганна також мала бути там, проте їй не вдалось доїхати у Грозу — жінка живе за понад 70 кілометрів від села. Ганна розповідає: 5 жовтня займалась домашніми справами. Згодом помітила багато пропущених викликів від родичів. Коли перетелефонувала, дізналась про ракетний удар. «Загинув весь рід: ні дітей, ні внуків. Нікого», — каже Ганна. Останнє спільне сімейне фото родина зробила цьогоріч у травні. Тоді загибла сестра Єва святкувала 70-річний ювілей.
Андрій Яременко з дружиною: загинули мати, сестра, брат У кафе загинула майже вся сім’я Андрія Яременка: мати Єва, сестра Галина та брат Іван — військовий, що проходив реабілітацію на Харківщині. Загиблий Андрій Козир був їхнім дальнім родичем. На місці вибуху ідентифікувати тіла всіх трьох не вдалося. Рештки рідних Андрій зміг забрати тільки 16 жовтня — після результатів тесту ДНК. Тіло сестри Галини найбільше постраждало: під час удару ракетою його фрагментувало. У жінки залишилось двоє неповнолітніх дітей. Над ними взяли опікунство бабусі батьків.
Олег Скрипниченко: загинув батько Олег Сапач Олег Скрипниченко — старший син загиблого Олега Сапача. Каже, що тата не знав до дня його загибелі — батьки розлучились, коли Олег був ще малою дитиною: «Мене викликали на упізнання. А що я можу впізнати, якщо я бачив його лише два рази?» Олег ховав батька самотужки, адже інших рідних не було.
Людмила Дворнік із донькою: загинула мати Любов Котенко Людмила була на городі, коли спершу почула свист, а згодом гул. Перетелефонувала мамі, яка була на поминках у кафе. Втім, телефон уже був поза мережею. Під час впізнання тіла орієнтувались на сережки, адже обличчя і волосся матері обгоріло. До війни загибла Любов Котенко працювала на деревообробному заводі. Після початку повномасштабного вторгнення доглядала за шістьма онуками. На момент загибелі їй було 50 років.
Віктор Фоменко: загинула мати Валентина Фоменко Про ракетний удар по Грозі Віктор Фоменко, який живе у Куп’янську, дізнався від колеги. На фото, що опублікували в мережі, впізнав односельців батьків. Віктор приїхав у Грозу, проте матір на місці вибуху знайти не зміг. Її загибель за два тижні підтвердили результати ДНК-тесту. Валентина Фоменко понад 40 років працювала на теплотягобудівному заводі у Луганську. У 2008 році переїхала з чоловіком у Шевченкове. 8 вересня 2023-го їй виповнилось 70 років.
Тетяна Зімбровська: загинув брат Валерій Андрусович Влітку 2024-го Валерію Андрусовичу мало виповнитися 60 років. Тоді він планував виїхати в Німеччину до дружини. На перепоховання загиблого Андрія Козиря чоловік пішов, бо був з ним давно знайомий — довгий час вони працювали разом. Тіло Валерія його сестра Тетяна Зімбровська впізнала одразу, воно було майже без пошкоджень. У загиблого чоловіка залишилось двоє рідних синів, пасинок та падчерка.
Наталія Скопич із дітьми, чоловіком та його сімʼєю: загинула донька Аліна та зять Максим Сірокуров Загиблий військовий Андрій Козир був близьким родичем Максима Сірокурова. 5 жовтня він із дружиною Аліною пішов на його перепоховання. Мати Аліни Наталія Скопич розповідає: про ймовірну загибель доньки дізналась від її подруги. Тоді вітчим поїхав у розбите кафе, а жінка — до лікарні. Обгорілі тіла Аліни й Максима змогли одразу впізнати. Аліні Сірокуровій було 23 роки, Максиму — 25. Подружжя поховали в одній могилі 7 жовтня. У них залишилось двоє синів.
Попри війну, Київ зберігає традиції, щоб подарувати дітям відчуття свята. Напередодні Дня святого Миколая на Софійській площі офіційно засвітили вогні на головній ялинці країни.
У Києві на Софійській площі офіційно засяяла вогнями головна новорічна ялинка країни. Цьогоріч, попри воєнний стан, столиця вирішила зберегти традицію, щоб подарувати хоча б трохи світла та різдвяного дива дітям і дорослим.
Як повідомляє кореспондентка ТСН.ua Ірина Кондрачук з місця події, цього року запровадили особливу новацію. Вперше в історії головну ялинку допомагали вбирати всі охочі — кияни та гості міста мали змогу долучитися до процесу декорування. Саме новорічне дерево штучне, заввишки 16 метрів, і воно світиться різними кольорами — від теплого золотого до насичених відтінків синього, зеленого та фіолетового. Про це повідомляють Контракти.UA.
Тематика та символізм
На церемонії засвічення був присутній мер Києва Віталій Кличко. У своєму Telegram-каналі він розкрив деталі оздоблення. Тематика цьогорічного декору натхненна старовинними фресками Софії Київської, які крізь століття зберігають тепло та «м’які відтінки часу».
Ялинку прикрасили чотирма з половиною тисячами іграшок та підсвітили теплою гірляндою. За задумом, новорічне дерево перетворює площу на символічне місце сили, світла й тихого зимового свята.
Свято завдяки захисникам
Міський голова наголосив, що навіть в умовах війни такі моменти радості є життєво необхідними для психологічного стану суспільства.
«Бо у наших дітей має бути свято, мають бути моменти радості. Потрібні позитивні емоції і дорослим», — зазначив Кличко.
Водночас мер підкреслив, що можливість відчувати цю атмосферу українці мають виключно завдяки відвазі військових.
«Перш за все, дякуємо нашим захисникам та захисницям за те, що маємо можливість відчувати атмосферу свята і сподіватися на дива. Шануємо відвагу та подвиг кожного військового!», — додав міський голова, привітавши всіх із прийдешнім Днем Святого Миколая.
Нагадаємо, у Львові теж вже встановили головну ялинку міста. За традицією, це живе дерево, яке Львову дерево подарували жителі села Сокільники. 05.12.2025 — 7 — 96
Українські захисники цієї осені атакували понад 50 об'єктів паливної та військово-промислової інфраструктури Росії. З'явилися знімки наслідків таких ударів.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на "Радіо Свобода".Про це повідомляють Контракти.UA.
Як пише видання, такої великої кількості успішних ударів за сезон в українських захисників ще не було.
"Радіо Свобода" за допомогою супутникових зображень створила карту уражених стратегічних об'єктів Росії. На ній позначено військові об'єкти, нафтопереробні та газопереробні заводи, нафтові бази та термінали.
Зокрема, українським воїнам вдалося уразити:
"Саранський механічний завод"
"Саранський механічний завод" - одне з підприємств корпорації "Ростех", яка є ключовим виробником зброї та боєприпасів для окупантів.
Атака на завод відбулася в ніч на 22 жовтня. Супутникові знімки свідчать про те, що було пошкоджено дах однієї з будівель заводу.
Нафтовий термінал у Туапсе
Порт у Туапсе - один із найважливіших для Росії в Чорному морі. За даними Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, Росія перевозить через нього техніку, боєприпаси, паливо і не тільки.
У ніч на 1 листопада українські захисники вдарили по нафтовому терміналу в Туапсе.
На супутникових знімках можна помітити, що був "приліт" по нафтовому трубопроводу. Також було пошкоджено один із танкерів, який стояв у порту в момент атаки українських воїнів.
Морський нафтовий термінал у Феодосії
Морський нафтовий термінал у Феодосії - найбільший у Криму за обсягами перевалки нафтопродуктів.
Тільки восени українські захисники тричі били по морському нафтовому терміналу у Феодосії в тимчасово окупованому Криму.
Згідно із супутниковими знімками, було знищено та пошкоджено 13 резервуарів із паливом.
Будівлі "Транснафти" і "Лукойлу"
Наприкінці вересня українські воїни завдавали ударів по п'яти нафтогазових об'єктах, які розташовані на правому березі річки Волга.
Журналісти стверджують, що на супутникових знімках помітні ушкодження на території "Зензеватки", проміжної нафтоперекачувальної станції держкомпанії "Транснефть" і Коробківського газопереробного заводу компанії "Лукойл", Ці об'єкти розташовані за 60 кілометрів один від одного.
Саратовський НПЗ
Також українські захисники восени сім разів атакували Саратовський нафтопереробний завод, який є одним із найбільших у Росії.
На супутникових знімках, які було зроблено 16 листопада, через два дні після удару, можна помітити пошкодження щонайменше однієї цистерни для зберігання нафтопродуктів і руйнування технологічного трубопроводу.
До слова, раніше стало відомо, що українські воїни з Головного управління розвідки Міноборони України знищили МіГ-29 на території тимчасово окупованого Криму.
04.12.2025 — 12 — 371
Будівля ФСБ у Чечні згоріла після атаки невідомих дронів: що відомо.
В Чечні в ніч на 2 грудня зафіксовано чергову масовану атаку безпілотників по військових та силових об’єктах.
Як пише РБК-Україна, про це повідомляє опозиційний ресурс NIYSO, посилаючись на місцевих жителів та отримані фото й відеоматеріали. Про це повідомляють Контракти.UA.
Місцеві мешканці зазначають, що вибухи в ніч на 2 грудня були надзвичайно потужними, а ніч видалася "наповненою подіями".
Так, повідомляється про удари у Гуьмсі (Гудермесі) та Тlехьа-Марті в Ачхой‑Мартановському районі.
Зокрема, у Тlехьа-Марті удар був спрямований по будівлі Управління ФСБ, яка розташована безпосередньо поруч із будівлею ОМВС (РОВД).
На фото, які активно поширюють у соцмережах, видно серйозні руйнування приміщення. Співробітникам спецслужби, ймовірно, доведеться тимчасово шукати інше місце для роботи.
Чи було уражено прилеглу будівлю ОМВС та які там масштаби збитків - наразі невідомо.
При цьому структури ФСБ та підконтрольна Кремлю місцева влада намагаються приховати факт чергової атаки, змушуючи співробітників не розголошувати деталі та не коментувати подію.
Втім, місцеві жителі стверджують, що "переплутати такий вибух з чимось іншим неможливо" - інформація миттєво розлетілася месенджерами, а очевидці надсилають кадри з місця події.
Атака дронів по Росії
Нагадаємо, в ніч на 28 листопада "Птахи Мадяра" атакували та вивели з ладу Саратовський нафтопереробний завод в Росії. Загалом протягом ночі було атаковано десять об'єктів на території РФ.
А у четвер, 27 листопада вибухи пролунали на території військового містечка Росгвардії "Ахмат-Північ" у Грозному.
Крім того, в ніч на четвер, 27 листопада, вибухи пролунали у Новокуйбишевську Самарської області. Імовірно, ціллю безпілотників став місцевий нафтопереробний завод. 02.12.2025 — 4 — 723
Вогні, ялинки, мерч і портрети Трампа: перша леді Меланія Трамп показала, як прикрасила Білий дім до Різдва.
1 грудня Білий дім показав оздоблення залів до зимових свят, за яке за традицією відповідала перша леді.
Перша леді США Меланія Трамп прикрасила Білий дім до Різдва. Щорічно, згідно з традицією, дружина президента має обирати тему для декорування резиденції. Цього року тема звучить так: «Дім там, де серце». Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
У декорі було задіяно понад 50 різдвяних ялинок, 75 вінків, 75 000 метрів стрічок і 10 000 синіх декоративних метеликів.
«У це Різдво святкуймо любов, яку ми зберігаємо в собі, і діліться нею з навколишнім світом», — написала перша леді в заяві, у якій вона сказала, що її надихають радощі, труднощі та рух материнства й бізнесу.
«Зрештою, де б ми не були, ми можемо створити дім, сповнений витонченості, сяйва і нескінченних можливостей».
Одна з кімнат Білого дому — червона — була присвячена її ініціативі Be Best — Меланія запустила її 2018 року, щоб допомогти дітям і підліткам. Вона зосереджена на трьох основних напрямках: добробут, безпека в інтернеті та боротьба із залежністю від опіоїдів. Перша леді працювала з дизайнером Ерве П’єром над декором кімнати.
Одна з кімнат Білого дому — червона — була присвячена її ініціативі Be Best — Меланія запустила її 2018 року, щоб допомогти дітям і підліткам. Вона зосереджена на трьох основних напрямках: добробут, безпека в інтернеті та боротьба із залежністю від опіоїдів. Перша леді працювала з дизайнером Ерве П’єром над декором кімнати.
Золоті зірки на ялинці, що символізують вищу жертву, доповнюються прикрасами, що представляють офіційні птаха та квітку кожного штату і території США.
У Зеленій кімнаті невелика ялинка розташована між двома портретами президентів, зробленими з 6000 деталей пазла — один Джорджа Вашингтона, інший президента Дональда Трампа.
У Державній їдальні розмістили 120-фунтову пряникову модель Білого дому, прикрашену вінками та американським прапором.
Презентувала перша леді США свою роботу також у 65-секундному відеоролику, який опублікували на YouTube Білого дому. У відео вона була в тому самому вбранні, в якому її сфотографували раніше на Південній галявині. 01.12.2025 — 21 — 814
Це перший український великий джазовий конкурс, та ще й з міжнародним журі. Зазвичай змагання між музикантами відбуваються в режимі безпосереднього концертного виступу, протягом короткого часу — від одного до кількох днів, іноді оцінювання проходить за відеозаписом.
В цьому випадку робота журі триватиме стільки, скільки буде потрібно, а матеріали приймаються від 25 листопада 2025 року по 15 січня 2026 року. До оцінювання очікуються відеозаписи не менше двох концертних номерів — в номінації Best Ukrainian Jazz Band 2025 («Найкращий український джазовий гурт 2025 року»), та необмежена кількість аудіо альбомів — в номінації Best Jazz Album Release 2025 («Найкращий джазовий реліз 2025 року») — але оцінюватиметься кожен окремо, та і записані вони мають бути протягом 2025 року.
Вік учасників починається від 18 років, група має знаходитись в Україні, учасники повинні бути громадянами України. Гран-прі серед кращих бендів дасть можливість виступити на п’ятьох провідних європейських джазових майданчиках та на церемонії нагородження в рамках Європейської джазової конференції. Друга премія дарує один день студійного запису в DUMA Studios. Володарі третьої премії зможуть отримати консультації з промоушену від лейблу Pomitn.
Найкращий український джазовий альбом отримає рецензії, а його автори — інтерв'ю в кількох великих міжнародних джазових засобах масової інформації.
Конкурс Ukrainian Jazz Prize організовують Український інститут та Europe Jazz Network (EJN). Про нього вони сповістили 25 листопада на прес-конференції. Всі деталі є на веб-сайті УІ.
Текст та фото — Олександр Зубко. 29.11.2025 — 18 — 2024
