«Тут доця, тут зять, тут сваха, тут сват». Фотопроєкт про загиблих у Грозі та їхніх рідних
5 жовтня 2023 року в селі Гроза сталася наймасовіша одномоментна загибель людей на Харківщині під час повномасштабної війни: ракетою «Іскандер-М» росіяни вбили відвідувачів місцевого кафе, які прийшли на поминки загиблого військового Андрія Козиря. У Грозі загинуло 59 людей. Ледь не в кожній хаті села хтось втратив близьких. За цією страшною цифрою – конкретні люди з іменами та прізвищами, а також їхні родини, які здебільшого переживають горе на самоті. Щоб нагадати про це, Суспільне створило спеціальний фотопроєкт. Журналісти поспілкувалися з 28 родинами загиблих у Грозі. Деякі родини відмовились від участі в проєкті, адже важко переживають смерть близьких. З деякими – Суспільному не вдалося сконтактувати. Також у Грозі загинули:— Пирожок Олександр Іванович— Пирожок Тетяна Аркадіївна— Крисевич Олена Олександрівна— Глушко Олександр Андрійович— Платоненко Світлана Олександрівна— Чепіль Любов Миколаївна— Чепіль Віктор Михайлович— Ходак Олександр Миколайович— Бардась Раїса Самсонівна— Бардась Юлія Степанівна— Корх Валентина Миколаївна— Андрусович Тетяна Володимирівна— Андрусович Микола Адамович— Коваленко Григорій Миколайович— Гриб Іван Павлович— Гриб Галина ІванівнаКоманда:Авторка проєкту, фотографка — Тетяна ДжафароваАвторка проєкту, журналістка — Дар'я Нематіан золбінПродюсерки — Ольга Волинець та Анастасія ІсаєнковаРедактор — Влад АзаровФоторедакторка — Вікторія КурчинськаАвторка ідеї та редакторка проєкту — Христина Гаврилюк
Валентина Козир з онуком Владиславом: загинули чоловік, донька, син та молодший онук Загиблий військовий Андрій Козир, на поминках якого сталася трагедія, — племінник чоловіка Валентини. В день його перепоховання в Грозі жінка з одним з онуків була на Волині. В кафе на поминальний обід пішли її чоловік Анатолій, донька Ольга, син Ігор, онук Іван та невістка Оксана. Всі окрім невістки загинули. 6 жовтня Валентина приїхала у харківський морг. Одразу змогла впізнати тіла чоловіка та доньки. Решту загиблих встановили завдяки ДНК-тесту. Після ракетного удару у Валентини з рідних залишився лише 14-річний онук Владислав.
Юрій Криворучко: загинула сестра Вікторія Сапач Юрій Криворучко — брат Вікторії Сапач, що загинула на поминальному обіді в Грозі. Каже: про трагедію дізнався увечері від племінниці. Поки чекали на висновок ДНК-тестування, колега Вікторії впізнала кисть жінки — за кілька днів до трагедії вони зробили однаковий манікюр. Вікторію Сапач поховали 18 жовтня. Наступного дня жінці мало виповнитися 48 років.
Дмитро Нечволод із дружиною Лідією і дітьми: загинув батько Олександр Нечволод. Олександр Нечволод був головою Петропільського старостинського округу, до якого належить Гроза. Його як старосту запросили сказати декілька слів про загиблого Андрія Козиря. Після — чоловік планував повернутись до роботи. Втім, рідні Козиря вмовили його ненадовго затриматися. «Коли я приїхав до кафе після удару, повертаю голову — батіна машина. Кажу рятувальникам: «Хлопці, там батя»», — розповідає Дмитро, син загиблого. Проте він переплутав батька з іншим чоловіком. Впізнати Олександра Нечволода вдалося за кілька днів, після ДНК-тестування: тіло розірвало на 20 частин. Вже після загибелі батька місцеві розповіли Дмитру, що під час окупації села росіяни допитували, катували та вивозили зв’язаного Олександра у ліс.
Ольга Беспала: загинули батьки Ірина і Валерій Пантелеєви та брат Анатолій. Після ракетного удару Ольга побігла у лікарню — швидкі приїжджали одна за одною. В одній з машин знайшла маму — уламок пробив її череп. Згодом дізналася, що батько та брат загинули на місці. Ірина та Валерій Пантелеєви були разом 43 роки. Останнім часом чоловік працював охоронцем, Ірина займалась домогосподарством: тримала трьох корів. Ольга їх продала після загибелі батьків.
Валерій Козир з онучками — Дариною та Анастасією: загинули донька Ольга Пантелеєва, зять Анатолій Пантелеєв 5 жовтня в кафе в Грозі загинули донька, зять, а також сваха та сват Валерія Козиря. Зять — Анатолій Пантелеєв, був давнім товаришем Андрія Козиря, якого перепоховували того дня. Донька Валерія Ольга допомагала готувати поминальний обід. Анатолій загинув одразу. Ольга залишалась живою ще кілька хвилин — її придавило частиною стелі. Подружжя ховали у закритих домовинах на п’ятий день після трагедії. У них залишилось четверо дітей. «Коли ховали, не знав, до якої труни підійти: тут доця, тут зять, тут сваха, тут сват», — говорить Валерій.
Альона Коваленко: загинула мати Тетяна Харбака Родина Харбаків мешкає в Шевченковому. Звідти Тетяна Харбака з чоловіком 5 жовтня їхали на перепоховання Андрія Козиря. По дорозі заїхали до доньки Альони. Тоді вона востаннє бачила матір. Ближче до обіду Альоні зателефонувала родичка і розповіла про ракетний удар у Грозі. За пів години жінка була у селі. Від правоохоронців дізналась, що батько поранений, але живий. Маму по завалах довелось шукати певний час. «Вони тільки сіли за стіл і почули гул. Все побіліло. Наче струмом вдарило. Його завалило тілами та цеглою», — переповідає слова батька Альона. У вересні батьки Альони відсвяткували 35 років подружнього життя. На момент загибелі Тетяні було 52 роки.
Валерія Герасименко з бабусею: загинула мама Анжеліка Герасименко «Вона дуже боялась, що прилетить. Чого боялась, те й відбулось», — пригадує Валерія, старша донька загиблої Анжеліки Герасименко. Анжеліка жила в сусідньому з Грозою селищі — Шевченковому. На поминки в кафе поїхала з подругою Ольгою. Валерія каже, після вибуху намагалася зв’язатися з мамою, але марно, а тоді поїхала в Грозу та допізна шукала її тіло. Проте ідентифікували загиблу тільки за 10 днів, після того як прийшли результати ДНК-тесту. Валерія Герасименко зараз оформлює документи на повне опікунство над 14-річною сестрою.
Тетяна і Олександр Пільгуї з племінницею Наталею: загинула донька Ольга Пільгуй Ольгу Пільгуй на поминальний обід запросила дружина загиблого військового Андрія Козиря — та з ним дружила з дитинства. Пільгуй була директоркою сільської школи. Під час окупації росіяни пропонували їй посаду голови місцевого відділу освіти, проте жінка відмовилась. Натомість пішла продавати овочі та мед на ринок. Тоді ж Ольга передавала інформацію про переміщення росіян українським військовослужбовцям.
Володимир Муховатий: загинули дружина Тетяна, син Володимир та невістка Світлана Про трагедію в кафе, куди на поминки сусіда Андрія Козиря пішли син, дружина та невістка Володимира, чоловік дізнався від онука. Той прибіг та розповів про приліт «Іскандера». Загиблого сина Володимира ідентифікували того ж дня, за курткою. Дружину Тетяну та невістку Світлану — через два тижні, за результатами ДНК-тесту.
Анна: загинула тітка Наталія Мамон Анна, племінниця загиблої Наталії Мамон, каже: протягом війни жінка намагалась не ходити у місця з великим скупченням людей, адже боялась ракетного удару. Проте на перепоховання односельця пішла разом із цивільним чоловіком Анатолієм. Анна розповідає, що після вибуху намагалася додзвонитися до Наталії, проте не змогла. Згодом її сестра поїхала в Грозу із сусіднього Шевченкового. Тіло Наталії на місці ідентифікувати не вдалося. Це зробили пізніше завдяки ДНК-тесту.
Сергій Пономарьов: загинув батько Анатолій Пономарьов Про смерть батька Сергій, військовий ЗСУ, дізнався телефоном. Каже: одразу відпросився і поїхав спершу в морг у Харкові, потім — у Грозу. Кілька днів чоловік не міг впізнати батька: обличчя деформувалось під завалами. Анатолію Пономарьову в травні 2023 року виповнилося 70 років. На поминальний обід він пішов із дружиною Наталією Мамон. Жінка також загинула.
Валерій Соляник із дружиною Ларисою і дітьми: загинула мати Тамара Соляник Про ракетний удар по кафе Валерій Соляник дізнався від двоюрідного брата. Тіло загиблої матері впізнав у морзі, за прикрасами. Тамара Соляник викладала математику в одному з місцевих училищ. Після окупації регіону на роботу не виходила. У червні 2022-го росіяни «звільнили» її з училища. Тамарі був 61 рік. Жінку поховали 11 жовтня поруч із подругою Ганною та братом Володимиром, які також загинули в кафе.
Людмила Перепелиця: загинув батько Володимир Долганін Володимир Долганін з дитинства товаришував із загиблим Андрієм Козирем. На його перепохованні довго затримуватись не планував, бо працював. «Він приїхав на обід і пішов на п’ять хвилин у кафе», — розповідає його донька Людмила. Володимир загинув на місці. Його поховали поруч із сестрою Тамарою, яка також загинула в кафе.
Любов Савченко із сестрою Інною: загинула сестра Ганна Чикало Любов планувала піти на перепоховання Андрія Козиря із сестрою Ганною, проте та не сказала їй точної дати. Жінка готувала обід, коли почула звук вибуху. Говорить: на місці прильоту ракети одразу побачила тіло сестри.
Сергій Осипов: загинула дружина Світлана Осипова Андрія Козиря подружжя Осипових близько не знало, тож на його перепоховання йти не планували. Проте Світлану попросили допомогти з приготуванням страв на поминальний обід — вона підпрацьовувала кухаркою. Того дня, розповідає Сергій, він працював неподалік кафе, вантажив соняшник. Вибухова хвиля збила його з ніг. Після він побіг до кафе на пошуки дружини. Коли вдалось її відкопати, жінка вже не дихала.
Марина Білоус із донькою, свекрухою, братом та племінницями: загинув чоловік Віталій Білоус Віталій Білоус був знайомий з покійним військовим Андрієм Козирем — колись вони разом працювали у Польщі. 5 жовтня чоловік сказав дружині, що піде на поминальний обід. Після ракетного удару тіло Віталія залишилось у сидячій позі на стільці. Уламком чоловіку пробило череп. На момент смерті йому було 44 роки.
Іван Таран: загинули мати Кільзайда Таран, сестра Людмила Чегодаєва, племінниця Ніна Козир Мати Івана Тарана — Кільзайда — одна з небагатьох, хто залишалися живими після удару російською ракетою по кафе у Грозі. Проте ввечері 11 жовтня жінка померла в лікарні. Кільзайда Таран — із Казахстану. Емігрувала в Україну ще за радянських часів. До пенсії жінка працювала у дитячому садочку, а згодом доглядала за домашнім господарством. На момент загибелі їй було 63 роки.
Валентин Чегодаєв із донькою Аліною: загинули дружина Людмила Чегодаєва та донька Ніна Козир Загиблий військовий Андрій Козир, якого перепоховували 5 жовтня в Грозі — тесть Валентина Чегодаєва. Чоловік лікувався після поранення, тож на заході не був. На поминальний обід в кафе пішли його дружина Людмила та донька Ніна. Обох поховали 9 жовтня.
Світлана Слюсарева: загинула мати Ірина Харбака На поминки Андрія Козиря Ірина Харбака з чоловіком поїхала із сусіднього Шевченкового. В якийсь момент чоловіку довелося повернутися додому — допомогти доньці Світлані відвести сина у лікарню. Ірина залишилася. Її тіло вдалось ідентифікувати у день обстрілу. А поруч знайшли тіло і її рідного брата Олександра Ходака.
Катерина та Геннадій: загинула сестра Катерини — Олександра Одегова Катерина — єдина сестра загиблої Олександри Одегової. Жінка жила у сусідньому селищі Шевченкове. На поминки в Грозу приїхала зі знайомими. До 10 жовтня Олександру вважали безвісти зниклою. Врешті Катерина впізнала обличчя сестри по фото, яке їй показав слідчий. «Шуру ми вже забрали, а нам продовжили повідомляти, що ще знайшли її рештки», — пригадує Катерина.
Микола Нечепуренко: загинула мати Зоя Нечепуренко Син загиблої Зої Нечепуренко Микола розповідає, що мати того дня просто пішла до магазину, який розташовувався в одному приміщенні з кафе. А тоді пролунав вибух.
Ганна Зеленська: загинули два брати, сестра, племінники На поминальному обіді загинуло 15 родичів Ганни Зеленської. Серед них — сестра та два рідні брати, всі з родинами. Один з братів — Микола Гриб — був тестем загиблого Андрія Козиря. На його перепохованні зібралася велика родина Грибів. Ганна також мала бути там, проте їй не вдалось доїхати у Грозу — жінка живе за понад 70 кілометрів від села. Ганна розповідає: 5 жовтня займалась домашніми справами. Згодом помітила багато пропущених викликів від родичів. Коли перетелефонувала, дізналась про ракетний удар. «Загинув весь рід: ні дітей, ні внуків. Нікого», — каже Ганна. Останнє спільне сімейне фото родина зробила цьогоріч у травні. Тоді загибла сестра Єва святкувала 70-річний ювілей.
Андрій Яременко з дружиною: загинули мати, сестра, брат У кафе загинула майже вся сім’я Андрія Яременка: мати Єва, сестра Галина та брат Іван — військовий, що проходив реабілітацію на Харківщині. Загиблий Андрій Козир був їхнім дальнім родичем. На місці вибуху ідентифікувати тіла всіх трьох не вдалося. Рештки рідних Андрій зміг забрати тільки 16 жовтня — після результатів тесту ДНК. Тіло сестри Галини найбільше постраждало: під час удару ракетою його фрагментувало. У жінки залишилось двоє неповнолітніх дітей. Над ними взяли опікунство бабусі батьків.
Олег Скрипниченко: загинув батько Олег Сапач Олег Скрипниченко — старший син загиблого Олега Сапача. Каже, що тата не знав до дня його загибелі — батьки розлучились, коли Олег був ще малою дитиною: «Мене викликали на упізнання. А що я можу впізнати, якщо я бачив його лише два рази?» Олег ховав батька самотужки, адже інших рідних не було.
Людмила Дворнік із донькою: загинула мати Любов Котенко Людмила була на городі, коли спершу почула свист, а згодом гул. Перетелефонувала мамі, яка була на поминках у кафе. Втім, телефон уже був поза мережею. Під час впізнання тіла орієнтувались на сережки, адже обличчя і волосся матері обгоріло. До війни загибла Любов Котенко працювала на деревообробному заводі. Після початку повномасштабного вторгнення доглядала за шістьма онуками. На момент загибелі їй було 50 років.
Віктор Фоменко: загинула мати Валентина Фоменко Про ракетний удар по Грозі Віктор Фоменко, який живе у Куп’янську, дізнався від колеги. На фото, що опублікували в мережі, впізнав односельців батьків. Віктор приїхав у Грозу, проте матір на місці вибуху знайти не зміг. Її загибель за два тижні підтвердили результати ДНК-тесту. Валентина Фоменко понад 40 років працювала на теплотягобудівному заводі у Луганську. У 2008 році переїхала з чоловіком у Шевченкове. 8 вересня 2023-го їй виповнилось 70 років.
Тетяна Зімбровська: загинув брат Валерій Андрусович Влітку 2024-го Валерію Андрусовичу мало виповнитися 60 років. Тоді він планував виїхати в Німеччину до дружини. На перепоховання загиблого Андрія Козиря чоловік пішов, бо був з ним давно знайомий — довгий час вони працювали разом. Тіло Валерія його сестра Тетяна Зімбровська впізнала одразу, воно було майже без пошкоджень. У загиблого чоловіка залишилось двоє рідних синів, пасинок та падчерка.
Наталія Скопич із дітьми, чоловіком та його сімʼєю: загинула донька Аліна та зять Максим Сірокуров Загиблий військовий Андрій Козир був близьким родичем Максима Сірокурова. 5 жовтня він із дружиною Аліною пішов на його перепоховання. Мати Аліни Наталія Скопич розповідає: про ймовірну загибель доньки дізналась від її подруги. Тоді вітчим поїхав у розбите кафе, а жінка — до лікарні. Обгорілі тіла Аліни й Максима змогли одразу впізнати. Аліні Сірокуровій було 23 роки, Максиму — 25. Подружжя поховали в одній могилі 7 жовтня. У них залишилось двоє синів.
Там, де сталася одна з найбільших техногенних катастроф в історії, сьогодні квітнуть безліч рослин. У ДАЗВ показали, який вигляд має Чорнобильська АЕС влітку.
На території Чорнобильської АЕС нині квітнуть троянди, лілеї та безліч інших рослин. На тлі промислових об’єктів, пов’язаних із місцем однієї з найбільших техногенних катастроф в історії людства, яскраві клумби створюють незвичний контраст. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомило Державне агентство України з управління зоною відчуження.
«Там, де колись сталася одна з найбільших техногенних катастроф в історії людства, сьогодні цвітуть троянди, лілеї та безліч інших рослин. Цей контраст особливо вражає: суворі промислові споруди на тлі яскравих клумб нагадують, що життя завжди знаходить шлях», — йдеться в повідомленні.
У відомстві наголосили, що квіти нестирають пам’ять про трагедію Чорнобиля, однак стали символом відродження, стійкості та надії.
Нагадаємо, раніше в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику помітили шакала звичайного, або золотистого. 23.06.2026 — 14 — 64
Атакована нафтобаза розташована менше ніж за 1 км від ділянки з’єднання Керченського мосту. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
У Мережі з’явилися фото та відео наслідків влучання по нафтобазі, яка розташована недалеко від Кримського мосту, та порту «Кавказ» в окупованому Керчі. Станом на ранок об’єкти продовжують горіти.
Наслідки атаки показали OSINT-аналіз ASTRA.
Як видно з відеозаписів, горить нафтобаза Керченського торгового порту на Таманській вулиці в окупованій Росією Керчі. Кадри опубліковані із вулиць Петра Алексєєва та Свердлова.
Аналітики додають, що ця нафтобаза розташована менше ніж за 1 км від ділянки з’єднання Керченського мосту. Окупаційна армія використовує її для зберігання та перевалки нафтопродуктів через Керченську протоку. Він важливий тим, що паливний термінал забезпечує паливом судна та обслуговує поромну переправу «Крим — Кавказ».
Окрім того, під ударом був порт «Кавказ» на російському березі Керченської протоки. Пожежу виявили за допомогою супутникового сервісу відстеження температурних аномалій NASA Firms. Цей порт приймає автомобільні та залізничні пороми. Він є одним із найбільших пасажирських портів у РФ.
Вибухи у Керчі 21 червня — що відомо
У ніч проти 21 червня в районі Керчі лунала серія вибухів через масштабну атаку ударних БПЛА. Під ударом опинився порт, який російські війська активно використовують для військової логістики та постачання на південний напрямок фронту.
Додамо, що ЗСУ посилили удари по стратегічних об’єктах росіян у Криму, зокрема по логістичних маршрутах, паливних базах та транспортних вузлах, які забезпечують російське угруповання на окупованому півострові. 21.06.2026 — 5 — 828
Супутникові знімки показали руйнування після атаки на НПЗ у столиці країни-агресорки.
Українські безпілотники 18 червня вдруге вдарили по Московському нафтопереробному заводі у Капотні. З’явилися супутникові знімки пошкоджень. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Знімки опублікувала російська служба «Радіо Свобода».
На фотографіях видно пошкодження резервуарів. Серед них і той, що став мемом, кришку якого зірвало і підняло на десятки метрів вгору вибухом через влучання.
Окрім того, на знімках видно пошкоджені установки з первинної переробки нафти АВТ-6, а також сліди пожежі в інших частинах НПЗ, а також на ринку «Садовод», що розташований поруч.
Атака на НПЗ у Москві 18 червня
Українські сили завдавали ударів по нафтопереробному заводі «Газпромнефть» у Москві 18 червня. Reuters пише про те, що внаслідок влучних ударів виникли критичні руйнування: уражено важливі установки. Це призвело до повного зупинення виробництва пального.
Президент Володимир Зеленський підтвердив удар по Московському НПЗ. Він наголосив, що вже вдруге за тиждень «далекобійні санкції» України знову дійшли до московського регіону, уразивши нафтопереробний завод у столиці РФ.
Водночас у Міноборони країни-агресорки розсмішили кількістю збитих дронів та ракет. Там звітують, нібито за добу ППО збила аж 992 БпЛА, а ще ракети і авіабомби. 20.06.2026 — 5 — 881
Російські системи ППО, на які виділили мільярди, не змогли зупинити атаку дронів на Москву.
Під час атаки дронами на Москву 18 червня російська ППО вкотре продемонструвала свою недієздатність. Замість захисту стратегічних об’єктів, «Панцирі» промахувалися та спричинили масштабну пожежу на ринку. З окремих районів Москви проводять евакуацію. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомили телеграм-канали.
Росія вклала мільярди в ППО для Москви, але вона не змогла зупинити навіть дрони. Безпілотники продовжують вільно курсувати в небі над столицею ворога. Росіяни намагаються їх збити, однак безрезультатно.
На відео з соцмереж видно, як цілий рій дронів FP-1 прямує до охопленого московського НПЗ, перебуваючи під вогневим впливом російської протиповітряної оборони. Один із ЗРК «Панцир» відкриває вогонь, але промахується.
Варто зауважили, що ворожа ППО та засоби РЕБ не були зовсім безрезультатні, просто вони «зіграли у свої ворота»: через роботу російських систем загорівся «Садовод» — один із найбільших ринків Москви, де розташовані численні магазини електроніки.
Наслідки атаки на Москву 18 червня
«Ти що, довб**об, що горить, бл*ть? Пів Капотні немає, на*уй! Капотні пи*да конткретна взагалі по всіх фронтах! Ну от це все — це просто пи*дець!» — ділиться на відео враженнями один із жителів російської столиці.
Варто зазначити, що росіяни розміщують ЗРК просто на житлових будинках, а згодом скаржаться на наслідки. Через неточну роботу ППО, яка регулярно промахується, ситуація може мати трагічні наслідки. Особливо з огляду на те, що в Москві досі жодного разу не вмикали сирени повітряної тривоги.
Російські медіа також повідомляють про евакуацію мешканців з окремих районів Москви через густе задимлення. За їхньою інформацією, після атаки дронів у місті зафіксували щонайменше п’ять осередків займання. Місцеві жителі скаржаться, що в окремих районах «нічим дихати». Влада РФ офіційно заявляє лише про роботу ППО та «ліквідацію наслідків».
Нагадаємо, ранок 18 червня у Москві розпочався з масованої атаки дронів, які спричинили паніку серед місцевих та паралізували роботу аеропортів «Внуково», «Шереметьєво», «Домодедово», «Жуковський». Мер Сергій Собянін відзвітував про нібито збиття 43 БпЛА, проте мешканці масово скаржаться на вибухи, «прильоти» та пожежі, зокрема на території московського НПЗ. Відео у Мережі фіксують густий дим та вогонь над містом, а удар по нафтопереробному заводу підтвердив радник міністра оборони України Сергій Стерненко, зазначивши, що це повторне ураження об’єкта Силами оборони. 18.06.2026 — 12 — 1514
Знову місцем проведення став павільйон №4 Національного експоцентру України, знову столи та ятки з їжею розташувалися перед ним — навколо басейну. Все було як завжди: стенди з напоями, лекції з дегустаціями, майстер-класи з малювання, винний забіг у неділю — Kyiv Wine Run.
Учасників було півсотні: близько тридцяти виноробень, винокурень та виробників інших спиртних напоїв, а також більше двадцяти сироварень. Відбулося нагородження переможців конкурсу Uwines Awards, який вже знову традиційно відбувається в рамках фестивалю. Дегустаційні зразки були доступні для вживання в окремій зоні для власників квитків серії PRO+.
Були зібрані гроші на потреби військових, про що організатори відзвітували на Facebook-сторінці фестивалю.
Через день після закінчення, в ніч з 1 на 2 червня, від обстрілу постраждали приміщення двох учасників фестивалю: виробника настоянок та наливок «Хані Баджер» та бальзамів «Рута». Втрати величезні, проте незламні українці продовжують роботу та дякують всім, хто словом чи ділом їм допоміг.
Текст та фото — Олександр Зубко
Всі фотографії зроблені 30.05.2026 17.06.2026 — 45 — 3052
