06.12.2023
— Україна — Радіо Свобода — 15234 Війна, ЗСУ, День ЗСУ
Обличчя ЗСУ. Фоторепортаж до Дня Збройних сил України
6 грудня — це день, коли в 1991 році український парламент ухвалив закон «Про Збройні сили України». Закон визначає ЗСУ як «військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається обов'язок обороняти України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності». ЗСУ складаються із Сухопутних та Десантно-штурмових військ, Сил спеціальних операцій, Повітряних та Військово-морських сил. Окрім основних родів військ, до складу ЗСУ входять підрозділи Територіальної оборони, Військова служба правопорядку, Медична, Капеланська, Юридична та Соціально-психологічна служби. День Збройних сил України набув особливого значення у 2014-му році – після початку агресії Росії, і став всенародним визначним днем в умовах повномасштабного вторгнення Росії. ЗСУ своїм затятим спротивом, оригінальними несиметричними діями, успіхом на фронті здивували весь світ і зруйнували міф про непереможність російської армії. Дата 6 грудня є знаковою і для періоду визвольних змагань України у 1917−1921 роках. Історичні ремарки взяті із публікацій Українського інституту Національної пам'яті. Фоторепортаж Радіо Свобода до Дня Збройних сил України
Кулеметник Олександр із позивним «Доля». Перекур біля бойової позиції, що неподалік від Соледару Донецької області, 14 січня 2023 року. «Доля» йде до кулеметної точки та прострілює довірену йому ділянку, щоб перешкодити руху сил супротивника. Після серії коротких черг «Доля» тягнеться за цигаркою, закурює і розповідає: «Ми он із тієї посадки відходили 2,5 години. З боєм. 1200 метрів йшли 2,5 години. Я мав шість магазинів, набитих патронами, ще в кишенях – розсипом. Йшли і відстрілювалися. Вже пізніше, коли потрапив на базу, то побачив, що у магазині залишився один патрон, ще один – у патроннику. Витратили усе, що мали». До війни Олександр був комірником у торговельному центрі, після мобілізації – піхотинець в окремому гірсько-штурмовому батальйні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс»
Україна отримає ракети, танки, і можливо, навіть, бойову авіацію та ще багато чого. Але є ресурс, який неможливо відновити, і з яким союзники не допоможуть. Це – люди. На фото бронежилети, спорядження та аптечки загиблих і поранених українських військових. Десь під Соледаром Донецької області. Січень 2023 року. 6 грудня – це день, коли в 1991 році український парламент ухвалив закон «Про Збройні сили України». Закон визначає ЗСУ як «військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається обов'язок обороняти України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності»
Юрій Саманюк, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Позивний «Тринадцятий». Фото з Бахмута, за який точаться жорстокі бої. 25 лютого 2023 року Саманюк загинув у червні 2023-го на Запорізькому напрямку
«Б'ємо і б'ємо їх, шакалів. Лізуть, як таргани з-за печі. Тут інакше ніяк. Тримаємо, що можемо. Що не можемо, теж тримаємо. Тримаємо все», – каже військовий 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Юрій. Так він описав ситуацію у Бахмуті 25 лютого 2023 року. Дата 6 грудня є знаковою і для періоду визвольних змагань України у 1917−1921 роках
Хвилина відпочинку. Можна перекурити і перевести подих…Військовий 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Бахмут, 25 лютого 2023 року
«Чіга» і рояль Під час артобстрілу військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» із позивним «Чіга» в одному з підвалів добуває звуки із того, що залишилося від рояля. Бахмут, 25 лютого 2023 року
Ігор, 31 рік, водій-механік танка 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» на бойових позиціях. Донеччина, березень 2023 року. Саме 6 грудня 1919 року розпочався Перший зимовий похід – партизанський рейд з'єднань Армії Української Народної Республіки (УНР) тилами денікінських та більшовицьких військ. Ця операція тривала рівно п’ять місяців (до 6 травня 1920 року). А розпочалася вона, коли українські війська опинилися в оточенні трьох ворожих армій – Червоної, Добровольчої та польської
Артилеристи 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола на Запорізькому напрямку. Березень 2023 року
Підготовка до бойової роботи. Часів Яр, травень 2023 року
Український військовий і пес «Кубик» продовжують оберігати й захищати спокій українців вдень і вночі. Позиції ЗСУ, район Красногорівки і Мар’їнки. Донецька область, травень 2023 року Учасники походу під командуванням генерал-полковника Армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка подолали понад 2500 кілометрів територією сучасних Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Вінницької областей. Вони провели майже 50 переможних боїв. «Похід став однією з найгероїчніших і найуспішніших бойових операцій часів Української революції 1917−1921 років», – нагадує Інститут національної пам’яті
Володимир із Вінниччини, 51 рік. До повномасштабного вторгнення був різноробом на виробництві. «Хочеться цивільним сказати: хай не забувають, що війна ще йде, і не треба розслаблятися. Треба ж якось думати, що тут теж їх захищають – їхню спокійну ніч і спокійний день. Перше, що зроблю після перемоги, висплюсь», – каже Володимир. Позиції ЗСУ, район Красногорівки і Мар’їнки. Донецька область, травень 2023 року
Боєць ЗСУ закриває вуха під час сильного російського артобстрілу.. Часів Яр, травень 2023 року
Військовий спілкується з родиною у світлі червоного ліхтарика. Через декілька годин – він і його підрозділ братиме участь у штурмових діях на північ від Бахмута. Травень 2023 року
Українські військові під звуки артпідготовки висуваються на штурм ворожих позицій. Район Бахмута,11 травня 2023 року
Перед штурмом, район Бахмута, 11 травня 2023 року. Повстанський рух українців проти більшовицької окупації не лише зберіг армію УНР, але й набув такої сили, що став одним із чинників тимчасової зміни умов радянської окупації. Комуністи змушені були в 1920-х роках піти на поступки в національному й економічному питаннях: відмовитися від політики «воєнного комунізму», впровадити українізацію... Ненадовго...Далі були розкуркулення, колективізація і Голодомор
Убитий ліс... Військовий 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» під час штурму позиціях Збройних Сил РФ. Район Бахмута,11 травня 2023 року
Військові 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» під час штурму ворожих позицій взяли в полон військового російської армії. За словами полоненого, їм чотири дні не привозили їжу й воду на позиції. Район Бахмута, 11 травня 2023 року
Пощастило вижити... Екіпаж БМП, який за декілька хвилин до цього, під час штурму ворожих позицій, наїхав на протитанкову міну. Район Бахмута, 11 травня 2023 року
Побратими виносять тіло товариша, загиблого під час штурму російських позицій. Район Бахмута, 11 травня 2023 року
«Піт артилерії рятує кров піхоти» Військові 24-ї ОМБр імені короля Данила заряджають реактивну систему залпового вогню БМ-21 «Град» Бахмутський напрямок, травень 2023 року. ЗСУ складаються із Сухопутних та Десантно-штурмових військ, Сил спеціальних операцій, Повітряних та Військово-морських сил. Окрім основних родів військ, до складу ЗСУ входять підрозділи Територіальної оборони, Військова служба правопорядку, Медична, Капеланська, Юридична та Соціально-психологічна служби
Роман (24 роки) з Чернігівщини, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. У цивільному житті працював трактористом, зараз механік-водій трофейного танка Т-80 . Українські танкісти сьогодні – це більше про мужність і відданість, ніж про військову спеціальність. Нереально складні бойові умови та важка фізична праця. Донецька область, червень 2023 року
Український військовий із позивним «Борода» з 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Усередині зруйнованого будинку культури села Благодатне на Донеччині. 17 червня 2023 року
Український військовий із позивним «Борода» з 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша розправляє український прапор у звільненому селі Благодатне на Донеччині. 17 червня 2023 року. День Збройних сил України набув особливого значення у 2014-му році – після початку агресії Росії, і став всенародним визначним днем в умовах повномасштабного вторгнення Росії. ЗСУ своїм затятим спротивом, оригінальними несиметричними діями, успіхом на фронті здивували весь світ і зруйнували міф про непереможність російської армії
Пілоти аеророзвідки 47-ї окремої механізованої бригади «Ма́ґура» ЗСУ на Запорізькому напрямку. Червень 2023 року. Саме аеророзвідники шукають цілі для артилерії, мінометів, підтримують піхоту і дають актуальну інформацію, що допомагає ефективно вражати супротивника
«Раніше працював водієм, а зараз на БМ-21 знайшов схожу роботу», – посміхаючись говорить Григорій. Йому 50 років, він з Черкащини. «А після перемоги дітям буду допомагати, у мене два сини, один воював, після поранення, зараз обмежено придатний», – розповідає Григорій. Запорізький напрямок, червень 2023 року
Андрій Чепіль, український музикант і військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади «Магура», головний сержант штурмової роти. «Перше, що зробимо після перемоги, зустрінемося з усіма товаришами, які мають поранення, і однієї сім'єю це відсвяткуємо», – сказав Андрій. Чепіль загине через 2 дні, під час штурму позицій російської армії в районі села Роботине. Запорізький напрямок, червень 2023 року
Володимир, 41 рік. Із Києва. «В цивільному житті я був монтажником-висотником, а зараз я – водій-механік «Бредлі» 47-ї окремої механізованої бригади «Магура». Запорізький напрямок, червень 2023 року. Верховний головнокомандувач, президент України Володимир Зеленський у День ЗСУ звернувся до «всіх, хто продовжує боронити державу, і всіх, хто віддав своє життя, аби не віддати України». «Такі миті навіюють чимало думок, робиш чимало висновків. Пригадуєш, що в нас позаду, і знаєш, що у нас попереду. Позаду – щоденна боротьба за тимчасово окуповані території. Попереду – їх визволення. А як інакше? Це наші землі, це наші люди. Хіба є альтернатива? Ні. Позаду – дев’ять років і 651 день війни. Попереду – перемога. А як інакше? Хіба може бути альтернатива? Всі ми знаємо: ні», – сказав Зеленський у відео, записаному вранці у Києві.
Дзвенислава, 27 років. Зі Львова «У цивільному житті я була архітектором, працювала у великих компаніях, а зараз я бойовий медик роти 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» апорізький напрямок, червень 2023 року. «Сьогодні тільки одне слово – «молодці». Тільки одна емоція – вдячність. І тільки одне побажання – перемогти. Командири, будь ласка, бережіть своїх солдатів. Бережіть себе, будьте собою. Я вітаю вас з Днем Збройних сил України!» – сказав президент Зеленський 6 грудня 2023 року.
Боєць ЗСУ повертається із бойового завдання, Донеччина, вересень 2023 року
FPV-дрони стали невід'ємною частиною сучасної війни, кажуть бійці 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейси». Щоденно за допомогою цих «пташок» пілоти знешкоджують техніку противника та запобігають просуванню російських військ. Десь під Соледаром, Донеччина. Вересень 2023 року
Олександр – десантник, 80-та окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ. Брав участь у бойових діях із звільнення Кліщіївки, Донеччина, вересень 2023 року
Боєць 32-ї окремої механізованої бригади з позивним «Археолог» відпочиває після бойового завдання, Харківщина, вересень 2023 року
Олег – пілот армійської авіації. Після бойового вильоту десь на сході України. Вересень 2023 року
Цигарка, боєць ЗСУ і зоряне небо.. Харківщина, вересень 2023 року
Медики обробляють рану на обличчі молодого військового на одному із стабпунктів. Донеччина, жовтень 2023 року
Анатолій – сильні руки, сива борода, важкі слова... До позицій супротивника декілька сотень метрів. «Цивільні забули про війну, усіх їх якось так підзаї**ла та війна. Приходить до моєї дружини сусід і жаліється, як його за**ала війна. Йому дружина відповідає: «Славіку, ти сидиш вдома, спиш в ліжку, в теплі, і вона тебе за**ала?». Їх уже всіх за**ало. Не знаю, що їм ще треба? Я був у відпустці, кав'ярні як були повні, так і є, хлопці молоді як сиділи там, так і сидять далі», – каже Анатолій, продовжуючи копати окоп Донеччина, жовтень 2023 року
Український військовий 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила готує снаряди для бойової роботи у самохідній гаубиці M109. Авдіївський напрямок, листопад 2023 року
«Мені подобається завжди в донесеннях, а військові завжди роблять донесення будь-якого рівня. І пишеться, що ситуація на Авдіївці складна, але контрольована. Тут ворог залучив декілька підрозділів, стягнув резерви, вони готувалися, ми знали про те, що вони готуються. І вони пішли з декількох напрямів. І все виглядало гарно, як по книжці, але реалізовано так, що на цей момент їм цього зробити не вдалось. Зрозуміло, що локальні успіхи є завжди, тому що використавши таку кількість техніки й такий людський резерв, фактично знищивши його, неможливо не досягти певних успіхів. На цей момент вони не можуть продовжувати так само активно просуватися, як до цього. Вони змінили абсолютно тактику, до атаки малими піхотними групами. Це від трьох до п'ятнадцяти осіб, але не більше. Чому? Тому що техніка була їхня знищена фактично протягом перших 10 днів штурмів, і зараз їхні спроможності значно зменшились», – ділиться думками боєць ЗСУ Макс.
Світає... Десь за обрієм встає сонце. Поки є вільна хвилина, мінометники 42-ї окремої механізованої бригади ЗСУ п'ють каву і курять. Бахмутський напрямок, листопад 2023 року. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний 6 грудня звернувся до «бойових побратимів й посестер» з нагоди Дня ЗСУ. «Схиляю голову перед вашим подвигом! Перед кожним солдатом, сержантом і офіцером. Особливо перед тими, хто сьогодні у вогні боїв та під обстрілами, у холодних замерзлих окопах та руїнах міцно тримає оборону та нищить підступного ворога. Саме ви, незважаючи на звання та посади, стоїте за майбутнє наших дітей. Це те, заради чого ми боремося, не маючи права на поразку», – сказав Залужний
Найкоротший парад у житті Путіна: без військового пафосу, з відключеннями Інтернету та в ізоляції
Президент Росії Володимир Путін провів парад на Красній площі у меншому масштабі, без демонстрації військової техніки через «поточну оперативну ситуацію».
У Москві у суботу, 9 травня, минув парад на честь російського Дня перемоги, який вперше провели без військової техніки. Парад тривав всього 45 хвилин, що зробило його найкоротшим у сучасній історії. Цього року Кремль, схоже, надав пріоритет безпеці над традиційною демонстрацією сили. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
ТСН.ua зібрав всі деталі.
Трамп оголосив про перемир’я між Україною та Росією
Президент США Дональд Трамп оголосив про триденне перемирʼя у війні між Росією та Україною на три дні, починаючи від 9 травня. З його слів, для Росії — це важливо для святкування Дня Перемоги, але для України це теж важливо.
Окрім зупинки усіх обстрілів відбудеться обмін полоненими тисяча на тисячу.
Трамп запевнив, що це він попросив про цей крок і на нього погодились Путін та Зеленський. Він сподівається, що це стане початком для закінчення великої війни і перемовини щодо миру триватимуть.
Зеленський відреагував на заяву. «Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями», — прокоментував заяву Трампа президент Володимир Зеленський.
«Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому», — пояснив він у своєму зверненні, подякувавши Трампу та його команді.
Зазначимо, протягом 8 травня напруга навколо параду в Москві набирала обертів — Кремль розгорнув додаткову протиповітряну оборону та продовжував погрожувати Києву відповідю у разі атаки під час святкування Дня перемоги.
Володимир Зеленський відреагував на нові погрози з боку Москви.
«Багато зараз нових погроз від Росії. Хоча ми дали цілком логічну та зрозумілу для них позицію — будемо діяти абсолютно дзеркально», — сказав Зеленський у зверненні, яке він записав з південного напрямку фронту після зустрічі з бойовими бригадами.
Зеленський окремим указом дозволив Росії провести парад
Україна офіційно дозволила Росії провести на Красній площі у Москві парад до 9 травня в рамках триденного перемир’я, яке анонсував президент США Дональд Трамп.
Відповідний указ президента Володимира Зеленського опублікували на сайті ОП в п’ятницю, 8 травня.
«Враховуючи численні прохання, з гуманітарною метою, окресленою в перемовинах з американською стороною 8 травня 2026 року, постановляю: дозволити 9 травня 2026 року провести парад в м. Москві (Російська Федерація). На час параду (від 10 години ранку за київським часом 9 травня 2026 року) територіальний квадрат Красної площі виключити з плану застосування українського озброєння», — йдеться в указі.
Реакція Кремля
Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, коментуючи указ Зеленського, заявив: «Нам не потрібен нічий дозвіл. Напевно, горе тому, хто намагається над Днем Перемоги кепкувати і такі дурні жарти робити. Це, напевно, скоріше, його велика біда».
Указ Зеленського про проведення параду в Москві також викликав істерику серед російських воєнкорів. В своїх постах вони назвають документ «приниженням» та «інформаційною спецоперацією».
Зокрема, пропагандист Олександр Коц поскаржився, що указ Зеленського обговорюють активніше, ніж саму підготовку до 9 травня, та назвав це «інформаційною спецоперацією».
Пропагандистський канал «Старше Эдды» заявив про «психологічний тиск» на російську ППО та учасників параду: «Зверніть увагу на координати. Вони не просто вказали площу, вони окреслили периметр. Це натяк: „Ми знаємо, де ви будете стояти“. Суто психологічний тиск на розрахунки ППО та учасників параду. Завтрашнє небо над Москвою буде найнапруженішим за всю історію».
Парад Перемоги: утиснута версія
Святкування Дня перемоги скоротили майже вдвічі, порівняно з ювілейним парадом 2025 року, який тривав 1,5 години.
Одні з найкоротших парадів відбулися 2024 року, коли процесія тривала понад 50 хвилин, та 2023 року — близько 47 хвилин.
Вперше за 19 років парад у Москві провели без військової техніки: замість ракетних установок і танків по Красній площі пройшли лише колони солдатів. Демонстрацію зброї замінили відеокадрами з БпЛА та ядерним озброєнням. На відеозаписах також показали «зразки новітньої російської техніки», зокрема безпілотники, а також атомні підводні човни «Архангельск» і «Князь Владимир».
Парад супроводжувався масштабними відключеннями Інтернету у центрі Москви. Він також минув з обмеженою кількість закордонних гостей.
Головною площею Москви промарширували військовослужбовці вищих військових навчальних закладів, учасники війни проти України, а також солдати Північної Кореї, які воювали в Курській області.
Диктатор Володимир Путін, виступаючи з промовою на Красній площі, заявив про «перемоги» на війні в Україні, попри успішні українські атаки по тилу РФ та сповільнення просування окупантів на фронті.
Хто приїхав до Путіна
У заході взяли участь лише кілька закордонних гостей — зокрема, самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт.
«Цьогорічний парад відбувається на тлі хвилі занепокоєння в Москві щодо остаточного результату війни в Україні, яка забрала життя сотень тисяч людей, виснажила економіку Росії та зруйнувала відносини Кремля з Європою», — пише Reuters.
Українські дрони змушують Путіна ховатися у бункерах
Розширення її ударів за допомогою безпілотників та ракет по всій Росії буквально заганяє головнокомандувача Кремля Володимира Путіна під землю, і є ще одним свідченням зростання військової могутності України, пише Politico у статті, опублікованій 9 травня, коли в Росії традиційним парадом святкують День перемоги.
Через чотири роки після початку вторгнення до України, коли її столиця Київ та президент Зеленський мали бути захоплені за кілька днів, тепер саме Путін, схоже, тікає, переходячи з одного підземного укриття в інше, зазначає видання.
Forbes також порівнює, як український президент від початку війни з’являвся на числених відео на вулиці, відкрито заявляючи про опір російській агресії, і як російський лідер «неухильно відступає, ізолюючись всередині архіпелагу масивних підземних бункерів». 09.05.2026 — 5 — 57
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1387
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3552
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3608
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3676
