Стабпункт - місце, де смерть посилають на... Два дні роботи військових медиків очима фотокора
Кореспондент Укрінформу мав нагоду спостерігати за життям стабілізаційного пункту медичної служби однієї з бригад, що воює на Півдні. Зараз, із повномасштабним вторгненням, багато топонімів втратили сенс, інші - не можна згадувати. Тому скажімо просто - «Запорізький напрямок», одне з багатьох убитих прифронтових селищ на півдні країни. Це були переддень Дня медика і, власне, професійне свято. Але ніхто не зважав на дати - рятували поранених так само, як і в інші дні війни з російським агресором. ...Завтра День медика, який, за минулорічним указом Володимира Зеленського, відзначається 27 липня. Про свято ніхто не знає, всі зайняті своїм цього спокійного полудня: хтось курить, хтось спить на розкладачці в коридорі за перегородкою, а здоровенна молода лайка Марися і двоє безіменних кошенят мчать за фельдшером Оксаною. Кошенята - чорне та біле, як Інь та Янь. Улюбленці всього персоналу стабпункту не злазять з рук медиків, але щойно побачать Оксану, летять до неї. Сідаємо з колегою біля стіни в коридорі, намагаємось нікому не заважати, проте втомлені працівники нас і так не помічають. Багато хто намагається подрімати - чи надолужують минулі «бадьорі» ночі, чи хочуть виспатися наперед. Головний, «Ромашка», з яким хотіли поговорити, сказав, що буде пізніше і приділить нам час... можливо. Думали, доведеться нудьгувати. Першим привозять водія: перекинувся у машині, майже відірвало вухо. Розрізають одяг, оглядають, обробляють садна, вухо пришивають, далі - шпиталь. Другий - боєць із осколковим пораненням правої кисті. Та сама доведена до автоматизма процедура: зрізають, оглядають, обробляють. - Стояв на бойовому чергуванні, вітер від нас, «виходу» не чув, та й не було його як такого. Жорсткий «прихід», гублюся, стрімголов лечу в окоп. Опам'ятався, озирнувся, бачу - на штанях кров. На ногу глянув - нічого, дивлюсь на руку, а тут ось це - шматок вирваний. Натягнув турнікет і дочекався евакуації. З чого прилетіло, незрозуміло, товариші кажуть - танк, я ж підозрюю, що міна 82-а була, - згадує Микола. Раптом уриває розповідь, хвилюється: з пораненої руки зникла обручка. Лікар заспокоює, каже, що зняв її і повісив на ланцюжок поруч із хрестиком. - Дружині не сподобалося б, - гордо жартує Коля. - Переживе, - відповідає лікар і шанобливо витирає велику каблучку від крові. Слідом четверо: два з осколковими у верхні кінцівки, два з контузією. З перших зрізають одяг, вкладають у спідньому на столи, ставлять катетери, міряють тиск, вливають потрібні препарати, якщо можна оперувати на місці, видаляють уламки. У лікарки, що відійшла від столу, запитую щодо її пацієнта. - Кидають всяку 120-міліметрову погань, і потім ось така х...ня залітає в організм, - перериває моє запитання усміхнений боєць із позивним «Кузя». Показує уламок розміром із середню сливу. Він радіє, розуміє, що пощастило: - Могло б залетіти і в груди. - Поступив із пораненням верхньої третини передпліччя, - додає лікарка. - Уламок знаходився досить поверхово, на щастя, не зачепив великих судин, розташованих поруч, кістки теж цілі. Уламок ми видалили, боєць почувається добре, отримав всю необхідну допомогу, дякую йому за роботу. Її звуть «Муза», хірург. Позивний подарував їй лікар у «Госпітальєрах», де вона починала. У нього був позивний «Данте». - Вийшло, що я Муза Данте, - посміхається бойовий медик. Вже рік, як вони із командою - хірург, бойовий медик, анестезіолог та водій - їздять лінією фронту. Пройшли Бахмут і Лиманський напрямок. «Музі» 29 років, до війни працювала в перинатальному центрі, де настрій, зізнається, був зовсім іншим. - Звичайно, емоції різні, коли народжується нове життя і коли це життя у смерті буквально вириваєш. Ставлю їй банальні питання про жінок на війні, про найстрашніші та щасливі випадки. - Мова не про стать. Дійсно, є речі, які жінці складніше робити і у звичайному житті, а на війні виконувати ще важче, але коли йдеться про збереження людського життя, то це не питання статі, мова про ставлення до цієї війни, до батьківщини та життя. Я до ЗСУ не маю стосунку, ми носимо мультикам, а не піксель. Піксель – це гордість! Ми ж просто цивільні лікарі та допомагаємо медикам ЗСУ, які мобілізовані. Я точно не відношу себе до військових, але у своїй голові поділяю людей на цивільних і військових, відчуваю різницю між тими, хто не бачив війни, і тими, хто тут воює. Вони інші, і в них інші пріоритети. Найстрашніше, каже, було не на війні, найстрашніше - це крик матері, яка ховає свою дитину. Перед тим, як піти на фронт медиком , «Муза» дуже багато людей поховала саме через війну... - А найкраще, що зі мною тут трапилося, - це моя команда , - ділиться хірургиня. - Я б не зустрілася з ними в цивільному житті, вони неймовірні. Погано, що познайомилися за таких обставин, але, але… Медики теж закінчуються на війні, вони гинуть, хтось має тут виконувати цю роботу. Тому поки хтось за мене сидить в окопі, я допомагатиму їм тут, це точно. «Кот» із Запоріжжя цілує натільний хрест і притискає його до серця. Цьому бійцю пощастило більше за інших, він «лише» контужений. Контужені - це окрема категорія хворих. Вони як лунатики, пʼяні-непʼяні, втрачені й розгублені, крутять головою, часто кліпають або, навпаки, вирячують очі у спробі «намацати» звичний світ… Заважають їм усім біль у скронях, нудота, втрата слуху та зору. Вони найчастіші клієнти стабпункту. Прибувають і вдень, і вночі. атемна лікарі з червоними ліхтарями ходять коридором, відкидають чорні тіні на стіни, хукають червоним димом від цигарок, зрідка білими спалахами блимають на вени при ін’єкціях в операційній - стабпункт схожий на провінційний театр, у якому змінюють декорації під час вистави. З вулиці чути, як замість сільських собак гавкає артилерія – виходи зміняються приходами. Поранених привозять з «нуля», надають допомогу та евакуюють далі в тил. Уночі ми й запопали «Ромашку». Він сидів у кутку і набивав тютюном люльку. Під люльку й розповів про роботу стабпункту. Свої обов'язки він охарактеризував так: «координую події на цьому стабілізаційному пункті». - Функція стабпункту - перша медична допомога після отримання поранення, завдання - надання медичної допомоги протягом години після отримання поранення. Так звана «золота година» – натівський стандарт. Тому що шанси на виживання та подальшу реабілітацію просто в рази піднімаються, якщо поранений встигає опинитися в руках лікарів у цю «золоту годину». І вся логістика спрямована на те, щоб ми вклалися в цей час, тому й розміщуємося так близько до фронту, тому й ви так довго до нас добиралися. Медик зазначає, що за характером та кількістю поранень можна уявити, що зараз відбувається на фронті. Це не постійний конвеєр - хоча буває і таке. Коли йдуть наступальні дії, то дуже багато ампутацій нижніх кінцівок: Війна - це ж шахи: робиться хід, іде потік поранених, далі роздумують перед наступним ходом, перебудовуються, приймають рішення, в нас у цей час відносне затишшя. - Майже опівночі, напевно, вже можна святкувати День медика, - роблю спробу привітати «Ромашку». - Та ні, це не моє свято. До 2013-го я до медицини не мав жодного відношення, моя «медична освіта» – вісім сезонів «Доктора Хауса». Вже під час Революції Гідності долучився до подій і став парамедиком. - А яке ж твоє свято? - День добровольця. Я вважаю себе добровольцем, і більшу частину війни провів на ній саме добровольцем, а не кадровим військовим, як зараз. І ось ці волонтери, дивовижні хлопці, які нам допомагають, вони мої побратими, - закінчує розмову «Ромашка». У тиші затухає й люлька. Притарахтів евакуатор на базі гусеничного М-113. Доставив двохсотих. Загиблих потрібно впізнати, підписати та оформити папери. Їх залишать тут до ранку, поки за ними не приїде «холодильник», який відвезе до моргу. Ніби стихло, проте заснути заважає трупний запах. Задня стіна вигоріла від прильоту, її немає, лежиш наче на вулиці поряд з тілами. У вікні сіріє, провалююсь у сон. Але тупіт солдатських чобіт пробуджує мене у новому дні. Група бійців заносить пораненого на ношах. Іншого, з пов'язкою на очах, яка захоплює і каску, ведуть попід руки коридором. Відчиняю двері до операційної, допомагаю зайти. Третій заходить сам - у нього осколкове в спину. Медперсонал ніби й не лягав - все чітко, злагоджений механізм, надійний годинник. Ну так, у них же професійне свято… Все по новому колу, на трьох столах йде робота. Розрізають одяг, дістають уламок зі спини. Умивають і накладають пов'язку на поки що сліпі очі. Знімають турнікет: на правій нозі вище гомілки ззаду вирваний шматок тканини, - тампонують, накладають пов'язку на рану та лангет на ногу. Мирон, той, що з перев'язаними очима і каскою в руках, сидить тихенько осторонь - чекає на своїх, з ним упоралися швидше. Запитую, як отримав поранення. - Висунулися до їхніх позицій, стежкою йшли. З лівого боку був бліндаж, закидали гранатами, підійшли, простріляли. Метрів через п'ять побачив ще бліндаж, у який теж закинув гранати. Метрів за сім далі був ще бліндаж, з якого вівся кулеметний вогонь, довелось зістрибнути в окоп. Туди й прилетіла граната, за нею друга. Згрупувався у сидяче положення, після другої потекла кров і перестав бачити. Поруч сів бородатий добряк, він щойно закінчив зі спиною побратима Мирона. Роззнайомилися. Іван із Буковини, за освітою медик, судинний хірург. Більше року тому отримав повістку, і з того часу служить у медичній роті 36-ї окремої бригади морської піхоти. Запитую, з чого почався його день. - З Днем медика тебе, вас, ваш стабпункт. Хотів побажати, щоби цього дня не було роботи, але не склалося. - Дякую, але у війни свій календар, свої червоні дати, свої жертвопринесення. Ми тут вириваємо у смерті життя наших хлопців. Ви зараз там, де смерть посилають на хєр. Поранених вантажать у машину: спочатку ноші, потім акуратно саджають Мирона, останнім, докуривши сигарету, самостійно залізає поранений у спину боєць. Їх проводжає Оксана, довкола якої звично граються собаки. - Ти напиши там, якою ціною хлопці звільняють нашу землю, та напиши, що обов'язково звільнять. - Там тільки про це і пишуть, - відповідаю на прощання. Увечері того ж дня президент України Володимир Зеленський повідомив про звільнення Старомайорського. Автор: Дмитро Смольєнко, Запоріжжя. Фото автора
Один з найвідоміших сучасних українських художників та великий експериментатор з кольором та абстракцією Анатолій Криволап нещодавно — 11 вересня — відзначив ювілей: 80 років від свого дня народження. Цій події і присвячено виставку «Світло і колір», що відкрилася на цьому тижні, 15 вересня, у Національному музеї «Київська картинна галерея».
Живописні полотна — доробок художника за останні чверть сторіччя, і більшість їх вперше демонструються широкому загалу — займають три дальні зали другого поверху правого крила музею, а в найостаннішому доповнюються відеопроекцією.
Також 80-річчю, але вже скульптора, присвячена інша виставка: «Аліса Забой. Наймолодша шістдесятниця». Вона розташована в залі на першому поверсі, відразу справа від входу. Роботи не монументальні, переважно на релігійну та соціальну тематику. Експозиція працює ще два тижні — до 4 жовтня.
Довше, до 25 жовтня, триватиме виставка Владислава Шерешевського «Свіже». Назва має багато значень, відвідувачі самі визначать, яке їм підійде найбільше, а одне з них — нещодавно написані картини. Тут представлені всі жанри і всі емоційні стани.
Ще одна виставка — «Анна Крюгер-Прахова. Музейна премʼєра» — деяким чином продовжує естафету півроку тому завершеної виставки Олександра Мурашка: вона розташована в тих самих залах другого поверху правого крила музею, і в першій залі є картина з тієї експозиції, а саме портрет Анни з сином авторства Олександра. Виставка показує всі етапи творчого зростання художниці: від учнівських робіт )а починала вона навчатись в школі Миколи Мурашка, дядька Олександра), до картин пізнього періоду. Час роботи цієї експозиції подовжено до 1 листопада. 19.09.2026 — 21 — 2534
OSINT-аналітики показали супутникові знімки ураженої російської авіації.
Вночі проти 17 вересня ЗСУ знищили два російські вертольоти і два літаки під час атаки по аеродрому у Ростові. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це заявили українські OSINT-аналітики.
На кадрах, опублікуваних проєктом «КіберБорошно», видно російські гелікоптери Мі-8, а також літаки Ан-12 та Ан-26, які були уражені на летовищі «Ростов-Центральний».
«В результаті атаки на аеропорт „Ростов-Центральний“ зафіксовано повне знищення двох вертольотів Мі-8, Ан-12 та Ан-26», — йдеться у повідомленні.
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна «вибила» кілька бортів на аеродромі в Ростові. З його слів, підрозділи СБУ провели операцію та уразили шість одиниць російської авіації. За його словами, під удар потрапили Ан-12, два Ан-26 та три гелікоптери. 19.09.2026 — 3 — 869
У РФ стартували вибори до Думи: опозицію усувають, на виборців тиснуть, а зв’язок можуть вимикати
На тлі парламентських виборів у РФ дедалі частіше говорять про порушення та тиск на тих, хто намагається контролювати перебіг голосування.
Сьогодні, 18 вересня, в Росії розпочалося триденне голосування на виборах до Державної Думи і регіональних парламентів.
Втім, ще до початку голосування фіксували ознаки тиску — влада намагається залякати спостерігачів та представників опозиції. Крім того, у регіонах можуть вимикати мобільний зв’язок і інтернет через «заходи безпеки». Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомляють російські видання та різні Telegram-канали.
Напередодні виборів голова Центральної виборчої комісії РФ Елла Памфілова заявила про можливі «ненавмисні» перебої зі зв’язком і передаванням даних. Втім, за її словами, «це не привід для того, щоб скасувати голосування». Втім, ресурси дистанційного електронного голосування, каже Памфілова, нібито планують включити до «білих списків».
Усунення опозиційних спостерігачів на виборах в РФ
За даними «Верстки», у Воронежі та низці великих муніципалітетів області на виборах до Держдуми не допустили спостерігачів від опозиційних парламентських партій.
Зокрема, близько 400 спостерігачів від Комуністична партія Російської Федерації нібито відхилили через «недоліки в документах». Саме тому офіційно стежити за виборами у Воронежі зможуть лише представники путінської «Єдиної Росії» та обласної Громадської палати.
У КПРФ заявили про відмови в реєстрації спостерігачів під надуманими приводами та назвали такі дії спробою забезпечити «легітимність виборів нелегітимними методами».
«Вибори у нас стали настільки прозорими, що їх навіть непомітно», — іронічно розповів «Верстці» співробітник регіональної виборчої системи.
Порушення та тиск на виборців в Росії
Тим часом в Алтайському краї мешканців, за даними місцевого відділення КПРФ, масово включають до списків для голосування вдома без їхніх заяв. Цілком ймовірно, що людей без їхньої згоди реєструють для участі в електронному голосуванні.
Повідомлення про можливі вкидання також надходять із Білгородської області. Там, за словами місцевих жителів, під час голосування вдома члени виборчих комісій могли голосувати замість виборців.
Окремо того, повідомляють про тиск на бюджетників, яких нібито змушують звітувати про голосування за «Єдину Росію». Про такі випадки вже повідомляють в Алтайському краї, у Новосибірській, Свердловській, Білгородській і Самарській областях.
Тиск на опозиційних спостерігачів в РФ
Силовики та місцева влада продовжують чинити тиск на представників опозиційної партії «Яблуко». У Казані членів партії намагалися виселити з офісу. За словами активістів, 16 вересня одразу після зустрічі з прихильниками в офісі відключили електроенергію. Того ж дня власник приміщення вимагав від партії звільнити офіс і розірвати договори оренди.
У Тамбовській області силовики телефонують спостерігачам «Яблука» та вимагають зустрічей із ними. Поліцейські зізнаються, що мають «на руках великий список спостерігачів».
Водночас у Ростовській області одного зі спостерігачів цієї партії забрали люди в масках. Наразі місцеперебування Бориса Міклюкова невідоме.
Нагадаємо, The Economist опублікувало матеріал про те, що вибори до Держдуми в Росії перетворюються на фарс і відбуваються на тлі дедалі більшої абсурдності процесу. Політична конкуренція в країні залишається вкрай обмеженою, а тиск на опозицію, спостерігачів і виборців лише посилюється. Окрім того, вже після завершення виборів Росія також може зіткнутися з новою хвилею мобілізації для війни проти України. 18.09.2026 — 5 — 1121
В Антарктиці зафіксували перше народження тюленяти Ведделла цього сезону. Малюк з’явився на острові Вінтер, а науковці вже взялися стежити за його розвитком.
Поблизу антарктичної станції «Академік Вернадський» народилося перше цього сезону дитинча тюленя Ведделла. Малюк з’явився на світ на острові Вінтер, розташованому навпроти острова Галіндез. Науковці влаштувати детальну фотосесію та показали новонароджене тюленятко. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це пишуть у Національному антарктичному науковому центрі.
Біля «Академіка Вернадського» народилося тюленя: милі фото
Зараз в Антарктиці початок весни — період, коли самиці цього виду приводять по одному цуценяті.
Появу новонародженого зафіксував біолог 31-ї експедиції Кирило Суліма. За його словами, науковці вже певний час стежили за вагітними самицями у традиційних місцях розмноження в околицях станції.
«Днями вирушили працювати в океані, й уже з човна помітили зграю мартинів, які з криками кружляли між сусідніми островами Вінтер і Скуа. Зазвичай мартини так роблять, коли знаходять, чим поживитися. Серед іншого це може бути плацента тюленів. Тож я вирішив дослідити місце, підняв дрон і побачив самицю, яка щойно народила», — каже він.
Після виявлення тварин дослідник одразу попрямував до матері з малюком, щоб відібрати необхідні зразки. Паралельно фахівці моніторять загальний успіх щорічного гніздування тюленів.
Цей процес напряму залежить від морської криги, площа якої останніми роками активно скорочується і погіршує умови для розмноження виду.
За даними спостережень біологів, мати і малюк почуваються нормально. Одразу після народження такі тюленята важать 25–30 кг. Завдяки дуже поживному молоку самиці з жирністю 54% вони швидко ростуть і до кінця тримісячного періоду вигодовування можуть важити до 90 кг. Вага дорослих особин тюленів Ведделла досягає приблизно 400 кг.
Полярники знову оголосили традиційний конкурс на ім’я для першого новонародженого. Оскільки його стать наразі не встановили, учасникам пропонують вигадувати універсальні варіанти, які підійдуть як хлопчикові, так і дівчинці.
Свої пропозиції можна залишати в коментарях на сторінці центру до 23:59 20 вересня. Наступного тижня команда 31-ї експедиції визначить найцікавіший варіант, а його автор отримає пам’ятний подарунок — шеврон експедиції.
Тварини: останні новини
Нагадаємо, в неділю, 30 серпня, у частині озера Тахо у штаті Невада (США) річкова видра зненацька напала на інструкторку з плавання Лінетт Беллін. Тварина близько п’яти хвилин безжально переслідувала жінку у воді й на скелях, кусаючи та дряпаючи її.
Постраждалій вдалося дістатися берега, після чого її госпіталізували з численними ранами обличчя, рук, ніг і стоп. У лікарні жінці наклали 38 швів та провели профілактику сказу.
Представники Департаменту дикої природи Невади зазначили, що подібні напади вкрай рідкісні, хоча популяція видр у регіоні зростає протягом останніх 15 років. Постраждала припускає, що тварина захищала дитинчат. 17.09.2026 — 8 — 1320
У Саратові повідомляють про пожежі щонайменше на двох об’єктах.
У ніч проти 11 вересня Саратовська область Росії зазнала атаки безпілотників. Унаслідок ударів спалахнули пожежі. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомляють Telegram-канал Exilenova та місцеві джерела.
Близько 2:00 губернатор Саратовської області Роман Бусаргін заявив, що отримав від Міноборони РФ інформацію про загрозу застосування безпілотників.
«Локально у місцях можливої загрози можуть працювати системи оповіщення. Усі екстрені служби приведені у повну готовність», — написав він.
Водночас уже близько 02:30 у соцмережах почали масово з’являтися відео масштабної пожежі в Саратові.
Місцеві жителі уточнювали, що внаслідок атаки безпілотників міг спалахнути місцевий нафтопереробний завод. Водночас виникла масштабна пожежа на логістичному хабі компанії Ozon.
Очевидці зняли на відео моменти ударів та їхні наслідки. Зокрема, зафіксовано момент атаки на склад Ozon: на ролику чутно вибухи і схвильовані вигуки наляканих росіян.
«Так, це українські. Є**ть! Вони що, цілеспрямовано склад бомблять?! Склад горить! Зв’язку немає!» — вигукує одна з жінок
«Ще один летить! Він над нами десь летить», — каже інша.
На відео з соцмереж також видно, що вранці після атаки над Саратовом у небо здіймаються стовпи диму, що нагадують гриби.
Пізніше також повідомлялося про вибухи та роботу ППО у Самарі та Волгограді.
Раніше повідомлялося, що Дагестан у Росії сколихнули потужні вибухи через атаку безпілотників. Очевидці заявили про «прильоти» та масштабну пожежу в районі морського торговельного порту, через який РФ та Іран постачають один одному зброю.
Ми раніше інформували, що у Новому Уренгої повідомляють про атаку на газоконденсатний завод, розташований більш ніж за 3200 км від України. 11.09.2026 — 8 — 3248
