500 днів масштабної війни у фото: історія, яку пам'ятатимуть
Від 24 лютого 2022 року триває повномасштабна війна Росії проти України. Російська армія, не досягнувши на початку вторгнення заявлених Кремлем цілей, веде головні бойові дії на Донбасі, а також щоденно обстрілює цивільне населення. Президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення до українців у 500-й день повномасштабної війни з Росією на острові Зміїному, звільненому від російських військ рік тому.
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини. У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, російські війська обстріляли також Чугуїв на Харківщині. Фото 53-річної вчительки Олени Курило, яка пережила той обстріл, опублікували світові ЗМІ, а вуличні художники зробили з нього мурали. «Я ніколи не думала, що таке може статися», – сказала Олена про напад Росії
Спалена техніка на вулиці Вокзальній у Бучі Київської області після запеклих боїв, 1 березня 2022 року. Фоторепортер Радіо Свобода Сергій Нужненко написав того дня: «Ситуація у Бучі контрольована. Місцями ще тривають бої – ворог не полишає спроб підійти до Києва, проте кожен наступний напад все швидше відбивається українськими захисниками». Дещо пізніше у березні 2022 року російським військам вдалося окупувати частину Київської області. До річниці звільнення Київщини «Укрпошта» презентувала в Ірпені марку, на якій дві світлини воєнкора Радіо Свобода Сергія Нужненка. Одна з них якраз ось ця спаленої техніки в Бучі
Тіло жінки, яка, за словами місцевих жителів, була вбита російськими військовими. Місто Буча Київської області, 2 квітня 2022 року. Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів
На початку квітня 2022 року Збройні сили України звільнили Сумщину та Чернігівщину від російської окупації. Підрозділи ЗСУ рейдовим маршем пройшли до кордонів України. Тоді разом із 8-м окремим гірсько-штурмовим батальйоном 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» вирушили у рейд і кореспонденти Радіо Свобода Мар’ян Кушнір та Сергій Нужненко. На фото момент звільнення Чернігівської області з-під російської окупації
Пошкоджені житлові будинки в результаті масштабного вторгнення Росії до України. Маріуполь, 3 квітня 2022 року. Від початку масштабного вторгнення РФ в Україну, 24 лютого 2022 року, Маріуполь Донецької області зазнав найбільших руйнувань. За даними ООН, під час російської облоги були пошкоджені або знищені до 90 відсотків житлових будинків міста. Маріуполь впродовж трьох місяців був повністю оточений російськими військами. Упродовж блокади міста Росією, за різними даними, загинули тисячі мирних жителів. Українська влада каже про понад 25 000 загиблих. Армія РФ зрештою окупувала Маріуполь у травні 2022 року
У квітні 2022 року затонув флагман Чорноморського флоту РФ гвардійський ракетний крейсер «Москва». Це сталася після масштабної пожежі, спричиненої ударом ЗСУ, ймовірно ракетами «Нептун». Крейсер «Москва» брав участь в операції біля острова Зміїний на Одещині, саме цього крейсера стосувалися слова, що стали мемом, «Русский военный корабль, иди на ***»
Українські бійці встановлюють національний прапор на острові Зміїний в Чорному морі (Одеська область). Фото опубліковане 7 липня 2022 року. Раніше, після тривалих інтенсивних ударів ЗСУ, російські військові, зазнавши великих втрат, залишили острів. Президент України Володимир Зеленський записав відеозвернення до українців у 500-й день повномасштабної війни з Росією на острові Зміїному, звільненому від російських військ рік тому
У вересні 2022 року армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини. Після звільнення під Ізюмом знайшли масове поховання цивільних людей та військових ЗСУ. Зокрема під час ексгумації були віднайдені останки вбитих українських військових, у яких були зв'язані руки, фото від 16 вересня 2022 року. Факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині
Пожежа на Керченському мосту після вибуху на ньому. Україна, окупований Крим, 8 жовтня 2022 року. За версією російських слідчих, на мосту підірвали вантажний автомобіль, що призвело до обвалення двох прольотів автомобільної дороги та сильної пожежі на залізничній частині мосту. Загинули четверо людей. Президент Росії Володимир Путін, посилаючись на розслідування Слідчого комітету РФ, назвав вибух на Керченському мості «терактом» і звинуватив у ньому українські спецслужби. Керченський міст – стратегічно важливий як для постачання окупованого Криму загалом, так і для транспортування на півострів живої сили, техніки та озброєнь для бойових дій в Україні. Українська влада прямо причетність до вибуху не підтверджувала
У центрі Херсону люди радіють звільненню міста з-під окупації Росією та втечі армії РФ. Херсон, 12 листопада 2022 року. 11 листопада 2022 року українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсону. Армія РФ пересунулася на лівий берег Херсонщини і продовжує звідти обстрілювати цивільне населення
Місто Бахмут на Донеччині – місце найзапекліших боїв Сил оборони України з армією РФ, 26 квітня 2023 року. Київ визнає, що його сили заплатили високу ціну людських життів, захищаючи «фортецю Бахмут», місто, де перед війною проживало близько 70 000 людей. Жорстоке протистояння називають найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни. Розвідка Великої Британії й американський Інститут вивчення війни (ISW) повідомляють про те, що ЗСУ в районі Бахмута останнім часом досягли значних і стабільних успіхів
Окуповане місто Олешки на лівому березі Херсонщини, затоплене внаслідок знищення Каховської ГЕС, 10 червня 2023 року. На світанку 6 червня стало відомо про руйнування греблі Каховської ГЕС, що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря
Із вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України. На фото Збройні сили України завдають удару по позиціях російської армії. Світлина від 2 липня 2023 року. На початку червня 2023 року з’явилися повідомлення про перехід українських військ у наступ. Українська сторона офіційно не повідомляла про перехід у наступ. У Міноборони України раніше зазначали, що про контрнаступ не оголошуватимуть публічно. Президент України Володимир Зеленський наголосив, що наступ – «це не голлівудський фільм», оскільки «на карту поставлено життя людей»
Наслідки ракетного обстрілу Львова у ніч проти 6 липня 2023 року. Внаслідок цієї російської атаки 10 людей загинули, 45 – поранені, серед яких троє дітей. Орієнтовно 60 сімей втратили помешкання. Ракетну атаку вночі 6 липня міський голова Львова назвав «найбільшою атакою на цивільну інфраструктуру міста від початку повномасштабного вторгнення». Росія випустила десять крилатих ракет «Калібр» з акваторії Чорного моря, сім з них були збиті ППО. Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1274
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3478
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3542
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3623
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
