Жінко, не плач: портрети українок на польському кордоні
Фотографи Жан-Марк Каймі та Валентина Піччінні задокументували кілька історій українок у школі польського Перемишля, яка стала притулком для біженців. Вони також попросили жінок показати символічну річ, яку ті встигли взяти з собою. Так з’явилася серія No Woman No Cry. Жан-Марк та Валентина — дует фотографів, які з 2013 року працюють над документальними і персональними проєктами. Роботи публікувалися у The Guardian, Die Zeit, Politico, Le Monde, Wired, GQ та Newsweek. Дует отримав кілька міжнародних премій, а також був фіналістом Bird in Flight Prize ‘2020 із проєктом Güle Güle. Протягом кількох років вони висвітлювали події в Україні, зокрема Революцію Гідності та війну на Донбасі. — За кілька місяців до вторгнення ми переїхали до Києва, у квартиру нашого друга на Оболоні. Ми документували життя країни, яка готувалася до війни. Усюди з’являлися майстер-класи з виживання, невідкладної медичної допомоги, поводження зі зброєю тощо. Ці курси були популярними серед звичайних людей. Коли почалася війна, ми поїхали до Львова, щоб зафіксувати масову втечу людей, якої не було з часів Другої світової. Зі Львова рушили до Польщі. Там у нас був доступ до школи у Перемишлі, яку перетворили на пункт збору біженців. Серія No Woman No Cry була створена саме там. Жінок ми фотографували майже одразу після прибуття до притулку, всі мали драматичну історію. Вони розповіли нам, як залишали в Україні своїх літніх батьків, друзів, домашніх тварин, будинок, роботу та все, що нажили протягом життя. Серія базується на концепції диптиху: інтимний портрет героїні великим планом поєднується з чимось важливим, що вона взяла з собою і що має велике символічне значення. Це можуть бути паспорт, фотографії, талісман на удачу, домашні тварини, дитячі іграшки, рятівні ліки та навіть кухонний ніж. Своєю серією ми хотіли озвучити окремі історії, уникаючи образу анонімної масової міграції. Це дозволяє глядачу зіткнутися віч-на-віч з героями історичної події та з впливом війни на людські життя.
Галина, 30 років, Київ. До війни була квіткаркою. До Перемишля приїхала сама, але дорогою подружилася з іншими жінками, з якими вони підтримували одна одну. Перед втечею до Польщі вона три дні провела в підвалі. У Києві залишилися мати і брат. Вона досі не знає, куди їй податися, і постійно запитує, у якій європейській країні найкраще оселитися. Вона обирала між Францією, Італією та Бельгією. «Я вже була біженкою. Вісім років тому мені довелося тікати з Луганська, тому що вони розбомбили наш будинок, а тепер я мушу тікати з Києва»
Лєра, 13 років, Бородянка, Київська область. Вона втекла разом із сестрою та матір’ю. Вони прямують до Берліна, хоча нікого там не знають. Дівчина планує негайно поновити навчання. Її мрія — стати психологом. Лєра каже нам, що її бабуся вирішила залишитися. Перед тим як піти, вона подарувала дівчині статуетку янгола-охоронця, яка була вдома. Це стане першим предметом у її новій кімнаті.
Марина, 34 роки, Київ. Вирішила виїхати з міста, хоча вся її родина залишилася в Києві. Розлучена, дітей не має. Марина подорожувала потягом разом зі своєю собакою Лолою за маршрутом Київ — Львів — Перемишль. «Я все ще не знаю, куди я хочу піти. Я просто хочу дістатися безпечного місця, де можу почати жити знову».
Марина, 43 роки, Київ. Вона глухоніма, працювала на фабриці. Втекла разом зі своєю 16-річною донькою Машею та подругою, яка також узяла своїх дітей. Коли вони прибули до польського пункту пропуску в Медиці, колишнього чоловіка її подруги, який їхав із ними, зупинили на українському кордоні, бо він не мав належних документів, аби покинути країну. Залишившись самі, вони вирушили до притулку в Перемишлі. Звідти до Кракова — на літак до Мілана, де на них чекають друзі. Вони з дочкою планують пробути в Італії максимум три місяці, а потім повернутися до Києва. Марина показує нам фото мами, яка лишилася в Києві, бо не хотіла кидати свій дім.
Вікторія, 38 років, Гостомель, Київська область. Колишня вчителька англійської мови, вона втекла разом із дітьми, 14-річною Сонею та 8-річним Іллею. Жінка розповіла про їхній важкий шлях. З Гостомеля до Василькова їх вивіз сусід, потім вони опинилися в Білій Церкві, далі була Житомирщина, Львів та потяг до Перемишля. Вони вирішили оселитися в Щецині, де живе хрещена мати Вікторії. Її колишній чоловік — тунісець, він виїхав на батьківщину 23 лютого. Її новий хлопець воює з 2014 року, зараз він на фронті. «Я встигла втекти вчасно. Зараз дуже складно звідти вибратися. Як повідомили сусіди, мій будинок зайнятий російськими солдатами. Я врятувалася під бомбами, тому навіть не змогла забрати жодних документів. Єдине, що я взяла з дому, — це ніж, щоб захистити себе та своїх дітей».
Кіра, 10 років, Київ. Вона прямує до Німеччини з матір’ю Аліною. Вони їхали разом потягом, щоб дістатися польського кордону. Кіра вчиться у середній школі. Її батько та дорослий брат залишилися у Києві в очікуванні призову до армії. Кіра показує нам ляльку, яку їй подарували волонтери, щойно вона перетнула кордон. Вона не встигла взяти свою іграшку з дому. «Я не знаю, що станеться, коли я приїду до Німеччини, чи зможу одразу піти до школи, але думаю, що це буде цікавий досвід».
Люба, 64 роки, Київ. Вона втекла разом із дочкою. У потязі зі Львова до Перемишля Люба втратила всі документи та багаж, де були її життєво необхідні ліки. Вона дуже боїться, що не зможе дістати їх, оскільки для цього потрібен рецепт лікаря. Єдині ліки, які вона мала при собі, були в кишенях. Уже чотири дні жінка з дочкою перебувають у приміщенні школи. Вони не знають, куди йти. У них немає друзів за кордоном. «Не знаю, що залишилося в Києві, чи стоїть мій будинок, тому що, коли я тікала, бомбардування було близько».
Оксана, 38 років, Одеса. Має ступінь психолога, але працює менеджеркою з логістики в міжнародній компанії з доставки вантажів. Кілька років розлучена, подорожувала разом із 6-річною дочкою Фейрузою та мамою Вікторією. Вони прямують до Чехії, оскільки не хочуть їхати надто далеко. Оксана планує шукати там роботу за фахом. Вона не боїться необхідності вивчати нову мову і розраховує зробити це за два-три місяці. Вікторія (зображена праворуч) виглядає дуже травмованою війною. Вона розповідає, як у бомбосховищі бачила вагітну жінку на останніх місяцях, яка робила аборт від сильного переляку, викликаного бомбардуванням. Жінка постійно плаче, налякана й розгублена.
Оля, 43 роки, Харків. Розлучена мати п’ятьох дітей їхала до Перемишля разом із ними та морською свинкою Пеппою. Оля працює в центрі допомоги покинутим тваринам. Вона була змушена залишити вдома собаку. Нею опікуються сусіди, які вирішили не евакуюватися. Для жінки першочерговим було врятувати своїх дітей, які є найголовнішим у її житті. Тому вона записала їхні імена в нашому щоденнику, щоб ми їх сфотографували.
Наталя, 69 років, Сміла, Черкаська область. Вона втекла разом зі своєю літньою матір’ю, 92-річною Ларисою. До війни була вихователькою в дитячому садку. Донька не хотіла їхати і залишилася у Смілі, бо її чоловік пішов до армії. У школі Перемишля Наталя і Лариса чекають уже чотири дні. Друга донька, Ольга, приїде за ними і відвезе до Німеччини, де вона живе кілька років.
Марина, 48 років, Стрілкове, Херсонська область. Вона дуже любить свою роботу готельного менеджера та місця біля Азовського моря, де живе. Жінка була у відпустці, коли почалася війна, і її сусіди повідомляли їй про ситуацію вдома. Цілими днями вони казали їй, що немає ні води, ні світла і що росіяни наступають. Далі лаконічне останнє повідомлення: «Усе добре». Незважаючи на спроби щось з’ясувати, відповіді вона не отримала. Марина вважає, що телефон її сусідів забрали росіяни. Вона перестала щось запитувати, побоюючись за них. Жінка приїхала до Польщі сама, тепер прямує до Італії, у провінцію Болонья, де живе її друг. На фото вона показує маленьку Біблію, єдиний особистий предмет, який взяла з собою у відпустку. «Коли я відпочивала з друзями в Центральній Україні, зі зворотним квитком на руках, почалася війна. Моє село поряд із Кримом одразу захопили росіяни. Я не могла повернутися додому».
Світлана, 17 років, Бородянка, Київська область. Втекла разом із сестрою та матір’ю. Вони прямують до Берліна, хоча нікого там не знають. Світлана захоплюється малюванням і хоче стати тату-майстром. Вона вважає, що Берлін може бути цікавим містом, де вона навчиться цього мистецтва. Дівчина показала нам свій альбом для малювання і сказала, що ніколи не поїде без нього.
Леся, 27 років, Житомир. Уже три дні перебуває у притулку Перемишля. Вона вирішила тікати з України, бо бачила, як над її головою проносяться ракети та літаки. Її мати не хотіла виїжджати, незважаючи на обстріли зовсім близько. Дорога була дуже важкою, потяг із Житомира до Львова був набитий людьми. У Львові вона кілька годин чекала пересадки на потяг до Перемишля. Леся показує нам свою фотографію в її рідному місті перед меморіалом Другої світової війни. «Я хотіла б оселитися у Варшаві, навіть якщо я сама і нікого не знаю. Сподіваюся, що волонтери допоможуть знайти житло».
Іванка, 39 років, Кременчук. Вона їхала потягом до Перемишля з двома дітьми, 8-річним Валентином і 2-річною Маргаритою. Жінка не знає, куди податися, але чула про велику українську громаду в Італії, і це її заспокоює. Іванка незаміжня, її мати залишилася в Карпатах. Вона взяла з собою дуже мало, але поклала в сумку маленьку іграшку доньки. Для неї це символ їхньої сім’ї. «Єдине, що мене турбує, — це зробити правильний вибір для своїх дітей, для їхнього майбутнього».
Леся, 26 років, жила в селі під Ірпенем, Київська область. Вона з 3-річною донькою Катею їхала потягом Київ — Львів — Перемишль. З ними також були її свекруха та невістка. Два дні вона перебувала у притулку в Перемишлі, далі поїде до Німеччини. Її чоловік залишився в Києві підтримувати армію. Дідусь і бабуся чоловіка ще в Гостомелі й не хочуть їхати. По телефону бабуся плаче. Вони намагаються підтримувати спілкування, але не завжди можуть робити це через поганий зв’язок. «У мене немає друзів у Німеччині, тільки далекі знайомі та друзі друзів. Я не знаю, що з нами там буде. Кожного дня я думаю про свого чоловіка і боюся, що більше його не побачу».
28 липня під час санкціонованого обшуку 54-річний житель села Їжівці відкрив вогонь у бік поліцейських. Двоє оперативників карного розшуку отримали вогнепальні поранення, а нападник утік та переховувався у лісі. Для його розшуку було розгорнуто масштабну поліцейську операцію. Упродовж 11 днів правоохоронці безперервно прочісували місцевість, перевіряли інформацію та відпрацьовували можливі місця перебування озброєного чоловіка. Про це повідомляють Контракти.UA. Сьогодні, 8 серпня, поліцейські встановили його місцеперебування - чоловік переховувався у господарському приміщенні, де зберігалася суха трава. Його затримали. До пошукової операції були залучені оперативники, слідчі, КОРД, кінологи, вибухотехніки, патрульні, оператори БпЛА та військовослужбовці Нацгвардії. 11 днів безперервної роботи дали результат. Нападник затриманий і відповідатиме перед законом. Досудове розслідування триває за ст. 348 та ст. 263 Кримінального кодексу України. 08.08.2026 — 8 — 32
Про причини займання офіційно поки не повідомляється.
У Московській області сталася пожежа на території Центрального науково-дослідного інституту машинобудування (ЦНДІмаш), яка є головним науковим центром "Роскосмосу".
Про це пише РБК-Україна із посиланням на публікацію Telegram-канал "ASTRA". Про це повідомляють Контракти.UA.
Що сталося
У підмосковному Королеві виникла пожежа біля Центрального науково-дослідного інституту машинобудування (ЦНИИмаш).
За наявною інформацією, спалах стався на території підприємства, проте його причини поки що офіційно не розкриваються.
Дані про можливі постраждалі або масштаби пожежі на момент публікації відсутні.
Стратегічний об'єкт
ЦНДІмаш є головним науковим центром державної корпорації "Роскосмос" та одним із ключових науково-дослідних підприємств російської космічної галузі.
Інститут займається розробками у сфері ракетно-космічної техніки. За відкритими даними, створені там технології застосовуються при розробці балістичних ракет, навігаційних комплексів, супутникових систем розвідки та інших рішень, що мають військове призначення.
Офіційні органи Росії поки що не називали можливу причину пожежі та не повідомляли про наслідки інциденту.
Що відомо зараз
На момент публікації інформація про пожежу обмежується повідомленнями оперативних служб. Інших офіційних подробиць про подію, включаючи можливі збитки та обставини займання, поки не оприлюднено.
Нагадаємо, що раніше Сили оборони України розпочали серію ударів по логістичній інфраструктурі найбільшого російського маркетплейсу Wildberries. За останні тижні під атаки неодноразово потрапляли склади компанії в різних регіонах Росії, що призвело до масштабних пожеж, збоїв у роботі логістики та значних фінансових втрат, які визнала і сама компанія. 05.08.2026 — 4 — 963
Дрони влаштували переполох на території країни-агресорки — вночі під ударом опинилися нові склади Wildberries.
Вночі та зранку вівторка, 4 серпня, добрі дрони дісталися Московської та Ленінградської областей. Регіони сколихнули вибухи. Повідомляється про нові атаки на складські приміщення російського маркетплейсу Wildberries. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Що відомо про атаки на наслідки, читайте у матеріалі ТСН.ua.
Росіяни масово скаржаться в соцмережах на «бавовну», серію вибухів у Підмосков’ї і поблизу Петербурга, а також публікують відео зі звуками роботи вибухів та димом у районах, де, за повідомленнями, були здійснені атаки.
«Росавіація» інформувала, що вночі тимчасово призупиняли роботу та обмежували роботу великі аеропорти. Зокрема, петербурзький Пулково та московський Доводєдово.
У Телеграм-каналі української оборонної компанії Fire Point повідомили, що Сили оборони вдарили українськими БПЛА FP-1 по логістичному хабі Wildberries у Красному Борі Ленінградської області. Цей комплекс є одним із найбільших об’єктів компанії на північному заході РФ. Його загальна площа становить близько 154 000 м², а складські потужності дозволяють одночасно зберігати понад 57 млн одиниць товарів.
«Через інфраструктуру Wildberries, зокрема, реалізовувалися товари військового та подвійного призначення, а сам комплекс забезпечує зберігання, сортування та розподіл товарів для Північно-Західного федерального округу», — йдеться у повідомленні.
Атака на Ленінградську область
Губернатор Ленінградської області Олександр Дрозденко повідомив про начебто знищення 15 БпЛА. З його слів, зафіксовано пошкодження у складській зоні поряд із населеним пунктом Красний Бор у Тосненському районі.
За даними ASTRA, у селищі, що за близько 50 км від Санкт-Петербурга, розташовано кілька логістичних комплексів. Зокрема, Wildberries площею 154 000 кв. м.
Атака на Московську область
Водночас губернатор Московської області Андрій Воробйов підтвердив атаку на регіон. З його слів, «найбільш серйозні наслідки» зафіксовано в муніципальному окрузі Чехов. Окрім того, є «прильоти» промисловій зоні Новоселок. Сталося кілька пожеж. Найбільша з них — на складі.
За даними моніторів, в Чехово Московської області БаЛА також атакували складські приміщення Wildberries. У приватному секторі розпочалася пожежа.
Нагадаємо, під Москвою вже готуються до нових атак. Місцева влада Люберецького округу і міста Подольськ оприлюднили карти укриттів — «заглиблених приміщень», що призначені для захисту громадян під час атак. Водночас російські чиновники традиційно заявляють, мовляв, усе під контролем і закликають людей не панікувати. 04.08.2026 — 6 — 1195
Принц Луї знову головна зірка: молодший син Кейт і Вільяма привернув увагу емоційними гримасами.
Восьмирічний хлопчик своєю знову замилував усіх навколо.
Родина принцеси Кейт і принца Вільяма у повному складі відвідала Ігри Співдружності в Глазго. Але знову усі погляди вкрав принц Луї. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Восьмирічний хлопчик своєю допитливістю та добре знайомими шанувальникам виразами обличчя знову розважив королівських шанувальників.
Цього разу Луї був одягнений у світло-блакитну сорочку Ralph Lauren і темно-сині штани, однак головною деталлю його образу став яскравий капелюх з принтом. Це сувенірний головний убір з написом Beicio Cymru. Принц не зміг перед ним встояти і насунув червоний капелюх низько на голову, в якийсь момент майже повністю закривши очі, а потім широко усміхнувся, змусивши сміятися й усіх навколо.
Саме цей спонтанний момент найкраще показав, чому молодший син принца та принцеси Уельських регулярно опиняється в центрі уваги під час королівських заходів, які відвідує з родиною. Якщо його старший брат Джордж на публіці найчастіше здається серйозним і стриманим, Луї без жодних вагань демонструє свої емоції.
Нагадаємо, що Луї вперше підкорив публіку своїми гримасами під час святкування платинового ювілею королеви Єлизавети II. 03.08.2026 — 3 — 1185
День Повітряних сил Збройних сил України 2026 року святкують у неділю, 2 серпня. У цей непростий для країни час особливо важливо висловити вдячність українським військовим, які щодня захищають наше небо.
Найкращою підтримкою стануть щирі слова, добрі побажання та віра у якнайшвидшу перемогу. Ми зібрали добірку привітань із Днем Повітряних сил України у прозі, віршах і красивих листівках, щоб ви могли привітати рідних, друзів чи знайомих, які служать у лавах Повітряних сил. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Передумовою появи цього свята став указ Президента України Віктора Ющенка, підписаний 27 червня 2007 року. Саме відтоді вшанування військовослужбовців Повітряних сил ЗСУ стало щорічною традицією, а офіційною датою святкування визначили першу неділю серпня.
Привітання з Днем Повітряних сил Збройних сил України: вірші та проза
Щиро вітаю з Днем Повітряних сил Збройних сил України! Дякую за вашу мужність, професіоналізм і незламну відданість Батьківщині. Саме завдяки вам українське небо стає безпечнішим, а кожен із нас має віру в майбутнє. Бажаю міцного здоров’я, витримки, надійного тилу, бойового братерства та якнайшвидшої Перемоги. Нехай усі польоти й бойові завдання завершуються щасливим поверненням додому!
_____
Нехай вас небо береже щомить,
Хай доля щедро сили додає.
Хай ворог більше не посміє йти,
Бо Україна вистоїть своє!
Нехай здійсняться мрії й сподівання,
Добро й любов завжди вас зігрівають.
За мужність, честь, відвагу і старання
Хай люди щиро дякують і поважають!
____
У День Повітряних сил ЗСУ бажаю вам сили духу, впевненості та незламної віри в перемогу України. Нехай кожен день дарує нові успіхи, поруч будуть вірні друзі й люблячі люди, а небо над нашою державою назавжди стане мирним. Дякуємо за вашу службу, сміливість і захист українського неба!
_____
Вітаємо зі святом вас сьогодні,
Хто небо України захищає.
Нехай Господь дарує мир і спокій,
Від лиха та біди оберігає.
Хай буде сила, мужність і наснага,
Хай поруч будуть друзі й рідний дім.
Нехай Перемога стане нагородою,
А щастя й мир повернуться усім!
_____
Вітаю зі святом воїнів Повітряних сил України! Нехай доля оберігає вас під час кожного вильоту й виконання бойових завдань, а вдома завжди чекають рідні з теплом і любов’ю. Бажаю міцного здоров’я, незламного характеру, нових звершень і довгоочікуваного миру. Слава Україні!
02.08.2026 — 6 — 1655
