23.12.2022
— Бахмут, Донецька обл., Україна — Суспільне — 9876 война, Бахмут, ЗСУ
Випалені руїни, загиблі та вцілілі цивільні, втомлені військові — фоторепортаж із Бахмута
Бахмут зараз — поле бою із постійними обстрілами та вуличними боями на околицях. Українські військові відбивають штурми найбоєздатніших російських підрозділів впродовж п’яти місяців. Колись красиве місто із фонтанами та алеями троянд перетворилось на випалені руїни. У вцілілих холодних квартирах залишається близько десяти тисяч людей. Щодня є загиблі, зокрема і під завалами, втім їхні тіла зараз неможливо витягти. Журналісти Суспільного Тарас Ібрагімов і Христина Гаврилюк в ці дні побували у Бахмуті.
Український військовий біля площі Свободи у центрі Бахмута, Донеччина, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Українські танкісти на дорозі Бахмут–Костянтинівка, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Український військовий проходить повз постраждалий від постійних обстрілів житловий будинок поблизу площі Свободи у центрі Бахмута, Донеччина, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Військовий-мінометник із позивним «Заєць» плаче, вітаючи телефоном маму із днем народження з позиції у Бахмуті, Донеччина, грудень 2022 року. Він уже кілька днів хворіє та має високу температуру. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Українській військовий спить в укритті на одній із баз у середмісті Бахмута, Донеччина, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Військовослужбовець розпаковує протитанкові снаряди на позиції в одному із житлових кварталів Бахмута, Донеччина, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Рятувальник записує привітання з новорічними святами для соцмереж ДСНС на території пожежної частини у Бахмуті, Донеччина, грудень 2022 року. У місті залишається десятеро працівників ДСНС. До повномасштабної війни тут працювало близько сотні людей. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Тринадцятирічна Аліна у своїй імпровізованій кімнаті в одному з підвалів Бахмута увечері перед Днем Святого Миколая, Донеччина, грудень 2022 року. Її мама — лікарка, яка продовжує працювати у місцевій амбулаторії, попри постійні бої навколо міста. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Лікарка Олена Молчанова у підвалі багатоповерхівки поруч з амбулаторією, де вона нині живе, Бахмут, Донеччина, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне. Олена каже, найбільший запит від містян, які не виїхали – заспокійливі препарати. Крім того, кожного дня їй доводиться виписувати довідки про смерть. Коли бої у Бахмуті точаться близько до медзакладу, Олена разом із пацієнтами спускається у підвал, де живе разом зі своєю собакою та ще чотирма людьми.
Розтрощені від обстрілів вікна в одній із багатоповерхівок у Бахмуті, Донеччина, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Літня жінка гріється біля буржуйки в квартирі із заколоченими вікнами, які повилітали через постійні обстріли, Бахмут, Донеччина, грудень 2022 року. Щоб розпалити печі, зігрітись чи приготувати їжу, місцеві, у перервах між обстрілами, збирають гілки дерев у дворі. Цю жінку напередодні оглушило через розрив снаряду неподалік неї. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
«Пункт незламності», де можна підзарядити телефони, підключитись до мережі та зігрітись теплим чаєм, Бахмут, Донеччина, грудень 2022 року. У прифронтовому місті працюють два такі пункти, скоро має відкритись ще один. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Працівниця у приміщення ритуальної служби у Бахмуті, Донеччина, грудень 2022 року. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне. Ритуальна служба у Бахмуті затребувана як ніколи. Тут зараз працюють комунальники, які до війни займались озелененням міста. Чоловіки збирають та ховають тіла загиблих у Бахмуті місцевих. Покійників відвозять на кладовище у Часовому Ярі, поблизу Бахмута, де немає таких інтенсивних обстрілів.
Ритуальники вантажать тіла двох загиблих: подружжя, яке розірвало снарядом у їхньому будинку 19 грудня, Бахмут, Донеччина, грудень 2022 року. Загиблі жили у Забахмутці, частині міста за річкою, де подекуди «сіра зона» та ведуться вуличні бої. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Влад прощається із загиблими батьками на кладовищі у Часовому Яру, Донеччина, грудень 2022 року. Йому самотужки довелось збирати та пакувати їхні понівечені осколками тіла, які добу пролежали на подвір’ї, допоки місцевий таксист не погодився довести їх до ритуальної служби. Ритуальники в Забахмутку не їздять, як і швидка та поліція. Фото: Тарас Ібрагімов/Суспільне
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 479
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 771
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1614
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2972
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2976
