01.04.2022
— Україна — birdinflight.com — 44020 война, татуировки
Б’є — отже любить: Патріотичні тату українців часів війни
Руський корабель, паляниця, карта України, тризуб, «джавеліни» — в тату-салонах по всій країні беззаперечний тренд на патріотичні та воєнні татуювання. Попросили майстрів із різних міст поділитися фото тату, зроблених за цей місяць, а також розповісти про клієнтів. У містах, де не точаться активні бойові дії, тату-салони відчинені. Тим більше деякі з них розташовані якраз у підвалах, інші ж намагаються працювати лише за записом чи у години, коли повітряна тривога буває найрідше. Майстри розповідають, що охочих щось набити зараз зазвичай менше, ніж до війни, але більше, ніж можна було очікувати. Здається, що татуювання — те, без чого можна обійтися у такий складний час, але багато людей саме цими днями приходять робити своє перше. Пояснюють тим, що «або зараз, або ніколи», бо ж невідомо, що буде далі. Крім того, багато хто нарешті точно визначився, що саме хоче набити: більшість ескізів обирають на воєнну чи патріотичну тематику. Це можуть бути як популярні сюжети, наприклад корабель, що йде відомим маршрутом, так і класичні українські символи — колосок, тризуб, прапор. Створюючи подібні малюнки, майстри часто можуть брати гроші лише за матеріали або ж донатити оплату на армію. Master&Margarita Tattoo, Вінниця. Дівчина прийшла з листочком, на якому її бабуся та дідусь написали декілька слів. Вони знаходяться в окупованій Новій Каховці. — Часто робимо карту України, цитати з українських віршів та пісень, народні мотиви, як то вишиванка, колоски, калина, і, звичайно, гасло військових з острова Зміїний. Але є і дуже індивідуальні запити. Наприклад, дівчина, яка змогла врятуватися з міста Ірпінь, вирішила набити дату від’їзду та назву міста. Інша дівчина прийшла з листочком, на якому її бабуся та дідусь написали декілька слів. Зараз вони знаходяться в окупованій Новій Каховці. Дуже часто дружини наших солдатів набивають собі слова про підтримку та віру у своїх чоловіків. dobriy_kolshik_tattooing, Дніпро. Найбільше запам’ятовуються історії клієнтів, що приїхали з Харкова чи Маріуполя. — В основному зараз усі обирають такі татуювання, які показують, що Україна — наш дім. Усе це від любові та гордості за свою країну. Найбільше запам’ятовуються історії клієнтів, що приїхали з Харкова чи Маріуполя: вони розповідають, як були зруйновані їхні будинки, як пощастило звідти виїхати. bezlad.tattoo, Львів. Такі сеанси підіймають дух, змушують далі вірити у перемогу. — Спершу я не розуміла, чи варто взагалі повертатися до роботи, бо кому зараз потрібне татуювання. Але люди пишуть, пропонують свої цікаві ідеї або ж просто приходять із запитом набити фразу про «русский корабль» чи щось подібне. Такі сеанси підіймають дух, змушують далі вірити у перемогу, допомагати країні та не втрачати сили. Рухатися вперед. Каріна Демінцева, Karatattoo, Черкаси. Багато клієнтів приходять і жартують, що, не дай боже, кінець світу, а вони все життя хотіли тату. — Усі завжди відкладали все на потім, всі свої бажання, потреби, своє життя в цілому. Завжди було «не зараз», «пізніше» — і так кожного разу. Сьогодні всі зрозуміли, як важливо жити тут і зараз, використовувати ту можливість, яка є. Багато клієнтів приходять і жартують, що, не дай боже, кінець світу, а вони все життя хотіли тату і не зробили, то тепер хоч не будуть шкодувати про це. Історії в основному однакові, змінюються лише деталі, але майже всі говорять, що хочеться, щоб ми скоріше вибороли перемогу, і це тату буде нагадувати про неї. Крістіна, ch.f_tattoo. Южне, Одеська область. Роблять тату наші військові із ЗСУ й тероборони — на згадку. — Режим роботи залежить від сповіщень про тривогу та справ клієнтів. Бувають переноси сеансів, тому що кожен зараз допомагає, наскільки це можливо, нашій країні. За березень набила 29 патріотичних тату — як на мене, це дуже багато. Із них, здається, вісім клієнтів робили тату уперше в житті. Вони розповідали, що мріяли про це довго, але не було ескізів для татуювань, з якими вони хотіли б ходити все життя, і ось саме патріотичний запав у душу. Також роблять тату наші військові із ЗСУ й тероборони — на згадку, для підняття духу й настрою у цей нелегкий час. Аліна Лєнц, lenz.tattoo, Луцьк. Комусь просто хочеться забути усе це як страшний сон і не ловити тривожних флешбеків через тату. — Людина, що била Привида Києва, близько року тому прийшла до мене на своє перше тату, а там і до другого недалеко. Клієнт звернувся в перші дні війни з запитом на індивідуальний ескіз, через кілька днів зробили. Розповів особисту трагічну історію про свого друга із ЗСУ. Усі по-своєму переживають війну. Хтось хоче залишити згадку, висловити підтримку і свою належність. Хтось може хотіти собі розіп’ятого путіна у крові на всю спину, а хтось робить тематичні тату як символ єдності. А комусь просто хочеться забути усе це як страшний сон і не ловити тривожних флешбеків через тату. Ніна, Кам’янець-Подільський. Антивоєнних тату набагато менше, ніж патріотичних, тобто загалом люди б’ють тату за мир, а не проти війни. — Раніше найчастіше набивали квіти чи надписи. Сьогодні — герб України, пшеницю, вишиванку. Набивали навіть «байрактар» із «джавеліном», як і знамениту фразу «Русский корабль, иди на***!». Але антивоєнних тату набагато менше, ніж патріотичних, тобтозагалом люди б’ють тату за мир, а не проти війни. Я багато думала над тим, чи доречна зараз моя робота. Але коли бачу клієнта, який радіє своєму татуюванню, розумію, що всьому своє місце. Особливо коли це переселенці з гарячих точок, які пережили важкі дні війни. Частину коштів пересилаю на підтримку ЗСУ і гуманітарну допомогу постраждалим українцям. Анна Ходькова, Etching Room 1, Київ. Друг із кримськотатарської родини і захотів набити тату з датою депортації його народу. — Тату є моїм хобі, зазвичай у мене немає записів. Але є подруга, яка допомагає волонтерам, і вони захотіли собі тату. Тож я набивала їм їх прямо у волонтерському штабі — це таке підвальне приміщення, де вони жили і видавали допомогу. Комусь набила уривок з Іздрика, комусь «паляниця», комусь гранату і їжака, а собі навіть «коктейль Молотова». Гадаю, для всіх це важливі зображення. Ще одне я робила за ескізом мого друга: він із кримськотатарської родини і захотів набити тату з датою депортації його народу з Криму.
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 433
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 744
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1570
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2924
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2923
