Одна в горах: 400 кілометрів сам на сам із зимовими Карпатами
Волонтерка, боєць добровольчого підрозділу Аліна Косовська проходить соло-трек найдовшим Закарпатським туристичним шляхом. Стартувала дівчина на Різдво у Великому Березному, наразі здолала уже більшу частину маршруту (Вододільний та Боржавський хребти), дійшла до полонини Красної. Залишаються ще три найважчі та найвищі масиви Українських Карпат - Свидовець, Чорногора та Мармароси. У разі успіху Аліна стане першою людиною, що здолала весь маршрут ЗТШ у зимовому соло-поході. Досі цього не робив ніхто, усі попередні спроби закінчувалися невдало. Утім, Аліною уже зараз захоплюється суспільство, кожного її фотозвіту, допису у Фейсбуці чи відео на каналі в YouTube чекають із нетерпінням та стежать за просуванням волонтерки засніженими зимовими Карпатами. Аліна Косовська - відома в Україні волонтерка, боєць добровольчого підрозділу, учасник війни з Росією на Сході, два роки дівчина провела на передовій. Наразі живе й працює в Авдіївці, доти була киянкою, займалася спортом - перебувала в резерві збірної України з художньої гімнастики. Очолює ініціативну групу волонтерів-мандрівників, з якими в теплий сезон раз на декілька тижнів підіймається в гори прибирати сміття і ремонтувати колиби. Стартувала на ЗТШ Аліна Косовська 8 січня у Великому Березному. До походу готувалася довго й ретельно: "Я знаю золоте правило: пройти той маршрут влітку, який збираєшся йти зимою, тож протягом літа та осені пройшла всі клаптики ЗТШ (крім Чорногори, бо її я пробігла вже багато разів під час акцій з прибирання сміття у горах). Це допомагає краще пізнати місцевість і добре на ній орієнтуватися". Не менш ретельно дівчина підготувала спорядження для зимового соло-походу. Це мембранні речі, пухові, трекінговий одяг та спеціальне взуття з пластику, яке важить 5 кг. Також дівчина має снігоступи, кішки, льодоруб. Ночує в наметі, у гірських колибах (у яких залишає аптечки для туристів) та в цивілізації (готелі, приватні садиби на маршруті ЗТШ, де можна зарядити гаджети). "Спорядження тестоване раніше у зимових і літніх походах. Перед стартом фізично готувала тіло до холоду: перебувала в умовах, в яких організм звикав до низьких температур, гуляла в легкому одязі, спала на долівці тощо", - розповідає вона. Також дівчина каже, що за місяць до походу тренувалася в залі та щодня виходила на пробіжки. Весь маршрут розраховує пройти за 1,5-2 місяці. За попереднім розрахунком, запланувала 27 ходових днів. На маршруті дівчина поповнює запаси: друзі відсилають Аліні на відділення "Нової пошти" пакунки з припасами, вона спускається у містечка та села і забирає їх. Часового ліміту собі не ставить, утім, маршрут прагне пройти до кінця. У разі успіху це буде рекорд, адже досі в Україні ніхто не проходив узимку соло весь ЗТШ. Усі етапи своєї мандрівки на маршруті Аліна Косовська детально та поетапно описує, ділиться досвідом, здобутками та факапами. Також викладає багато чудових світлин.
«Перші кілька десятків кілометрів мені здавалось, що я от-от розсиплюсь на шматочки і нікуди не дійду. Ну які там чотири сотні кілометрів, якщо мені настільки важко пройти два десятки?»...
«Спина нестерпно боліла від наплічника. У Щербині я прийшла ночувати в садибу і зрозуміла, що мені просто боляче лежати, а ворушитись — взагалі за межею реальності. На нозі з'явилась гематома з незвички до жорстких черевиків. Вона і зараз є, але там вже наросло щось м'яке і не дуже чутливе і тепер це не заважає»
«Я знала, що поступово звикну до всього, а тим часом мушу просто йти. Коли стає занадто важко, я рахую кроки. Не думаю, скільки лишилось кілометрів маршруту, скільки з них - на сьогодні, а просто рахую. Іноді роблю сотню кроків без зупинки, іноді зупиняюсь кожні тридцять, щоб перевести дух, а потім зробити ще тридцять, і ще, і ще»
«Оглядаючись на дві сотні кілометрів, переконую себе, що впораюсь із наступним 30-кілометровим відрізком. Щоб за ним перевести дух і пройти ще тридцять. І ще. І ще»...
«Кожен крок у нашому житті наближає нас до мети. Якщо вона здається неможливо далекою, а шлях - нестерпно важким, потрібно відкинути емоції і просто думати про наступний крок»
«На високогір'ї прохолодно, особливо сьогодні - десь близько -17°. Але мої лапки живі завдяки правильним пуховим рукавичкам. Спочатку я припустилась помилки і взяла пухові рукавиці з окремими пальцями. У них незручно ховати руку в тонкій рукавиці під час переходів - пальцям тісно, порушується кровообіг і в результаті холодніше. Та на Боржаву я вже йшла в правильних рукавицях і спустилася з цілими пальцями»
«Губка для посуду. Ага, смішно, але коли я надавила собі черевиком болючу гематому відтінків фіолетового, врятувала саме вона, запхнута в шкарпетку»
«Сушка одягу на пічці, блін. Я ж знала, що то так не працює, але чомусь таки повісила його сушитись на гарячу пічку в колибі під Черемхою. Мінус комплект термобілизни і два комплекти хороших трекінгових шкарпеток. Добре, що додумалась не повісити туди мембранну куртку, хоча думка виникала»
«Тільки зараз зрозуміла, що на сто-якомусь кілометрі я перестала рахувати, скільки днів я на маршруті і тим більш - заглиблюватись в дати і дні тижня. У мене тут дні вимірюються кілометрами і вершинами»
«А тобі не страшно одній? Це найчастіше запитання від людей, які чують, що я ходжу в гори соло. Так, звісно, ж я не одразу прийшла до того, щоб проходити сотні кілометрів наодинці з природою і насолоджуватись цим єднанням сповна»
«Перш за все потрібно було здобути чималенький гірський досвід у групах. Потім зазирнути в очі усім своїм страхам і відправити їх куди подалі. Крайній етап - чітко усвідомити, які небезпеки чатують на мандрівника-одиночку і як я можу з ними впоратись самостійно»
«Одна в лісі? А як же звірі? Чомусь саме це питання виникає у людей найчастіше, коли вони чують про зимові соло в горах, хоча насправді найбільш небезпечним є високогір'я, а зона лісу скоріше навпаки: місце, де можна сховатись і перевести дух»
«Ну, але хай будуть звірі. Найстрашніший звір планети — то людина, і лісові хижаки бояться нас значно більше, ніж ми їх. Жоден адекватний вовк не вийде з лісу до людини просто так, та і ведмеді не надто полюбляють тушкованку з туристів. У них є простіша і безпечніша здобич, і їм геть не цікаво нападати на щось велике, гучне і яскраве, що ворушиться по маршруту і дивно пахне містом»
«Але якби раптом ви все ж зустріли звірів, запам'ятайте золоте правило — їх лякає гучний звук, краще металевий. Я використовую свисток або просто стукаю трекінговими палицями одна об одну, коли чую підозрілі звуки з лісу. Таким самим способом відлякую собак у селі»
«А раптом щось станеться? Ось це вже більш адекватне питання. Коли ви йдете в групі, то можете бути впевнені, що в разі травми чи поганого самопочуття вам допоможуть спуститись або викличуть допомогу. Коли йдете самі, то зобов'язані продумати до дрібниць надання допомоги собі своїми ручками в будь-якій критичній ситуації»
«Це, перш за все, навички домедичної допомоги й адаптація їх до умов вашої мандрівки. Продумайте детально, чим ви будете зупиняти кровотечу і скільки часу вам на це знадобиться, враховуючи, що при пошкодженій артерії життя вимірюється кількома хвилинами. Навчіться фіксувати зламану кінцівку палицею або снігоступом. Пам'ятайте на рівні підсвідомості, в якій кишені наплічника лежить ваша аптечка, і завжди тримайте її в одному місці»
«Ви не помрете, навіть якщо зламаєте ногу і будете в місці, де немає зв'язку для виклику допомоги. Але ви повинні чітко усвідомлювати порядок своїх дій: надати собі допомогу, облаштувати тепле укриття і спокійно сидіти, не забуваючи їсти та пити, до прибуття рятувальників»
«Якщо ви йдете по маршруту і маєте при собі намет, спальник і газовий пальник, з цим пунктом не має виникнути жодних проблем. Просто, на відміну від роботи в групі, тут вам знадобиться трохи зачекати. Звісно ж про ваш маршрут має знати хтось із друзів чи рідних, щоб допомогти рятувальникам звузити коло пошуку»
«На високогірних ділянках ховається головна небезпека. Карнизи, лавини, обриви, обледенілі схили випробовують на міцність усіх, хто наважився підійти до суворої краси. Але тут нема різниці, сам ти чи в групі, натомість має значення досвід та твереза оцінка»
«Мені зазвичай легше приймати рішення наодинці. Там, де група сказала б «фігня, проскочимо в черевиках», в соло я вдягну кішки і дістану льодоруб. У групі важко слідкувати, щоб ніхто, поспішаючи, не зайшов на сніговий карниз, натомість наодинці я обдумую кожен крок і помічаю дрібниці рельєфу»
«В соло я повністю відповідальна за своє життя, а це означає - зроблю все, щоб лишитись живою. Ба більше - саме в ці моменти я відчуваю себе по-справжньому живою, кожною клітинкою свого тіла. Це відчуття таке справжнє і щире. Його нема більш ніде»
«У гори варто ходити соло, щоб по-справжньому відчути всю глибину життя і вдихнути щастя на повні груди. Але не забуваючи ретельно підготуватись і обміркувати кожну дрібничку. І відповідаю на головне питання: ні, мені не страшно. Часом важко, часом холодно, часом боляче, але не страшно»
Зі свого боку, закарпатські рятувальники кажуть, що спостерігають за сходженням Аліни
«Вона зареєструвалася у ДСНС, повідомила про те, що проходить соло-маршрут Карпатами у рамках ЗТШ. Контакти дівчини є у керівників всіх підрозділів гірських рятувальників, з нею постійно виходять на зв'язок, періодично продзвонюють і питають, як триває проходження маршруту», - каже речниця Управління ДСНС у Закарпатській області Наталя Батир
Разом із тим, у рятувальників наголошують, що зимові соло-походи Українськими Карпатами можуть бути вкрай небезпечними для життя та здоров'я, і не радять туристам повторювати ініціативу Аліни Косовської
За тим, як долає ЗТШ Аліна Косовська, спостерігають не лише рятувальники, а й закарпатські гірські провідники та гіди, особливо - Аліса Смирна та Сергій Прокоп, які минулого 2021-го року організовували поетапне проходження Закарпатського туристичного шляху
«Те, що робить Аліна, - дуже круто, я читаю кожен її допис про проходження ЗТШ. Ми наразі не знайомі, але після закінчення маршруту обов'язково познайомимося», - каже гід Сергій Прокоп
«Ця маленька тендітна дівчина викликає справжнє захоплення, вражає її підготовка та витримка. А цієї зими дуже важко: у горах постійно йде сніг, починаючи з Різдва. Йти справді важко, постійно свіжий сніг-пухляк. Від часу, як вона стартувала, було 1-2 ясні дні, все решта — погана погода, із заметілями, хмарністю, постійні сильні морози та вітри. У таких погодних умовах в Аліни дуже хороший темп, Боржаву вона пройшла фактично за день. Також дуже добре, що вона постійно на зв’язку з друзями та ДСНС-никами, що описує етапи своєї мандрівки», - каже Прокоп
«Я зазначу, що Аліна задає тренди, - говорить гірська провідниця Аліса Смирна. - Адже досі ніхто не проходив ЗТШ взимку соло, а тут це першою зробить дівчина! Чоловікам треба буде задуматися. Минулого року, до речі, були спроби проходження зимового ЗТШ, але двоє хлопців, які вийшли на маршрут, зупинилися іще на Вододільному хребті, тобто на першій третині шляху, і не пройшли його»
«Улітку інша дівчина пройшла ЗТШ, це Юлія Лампека, вони стартували удвох, але потім її напарник зійшов із маршруту через травму. Юля влітку гнала по 35 км в день, Аліна зараз дуже правильно розраховує свій час і ресурси. Видно, що вона обдумано робить кожен крок, це добре, вона слухається себе, свого тіла, вона ментально занурена в те, що робить, і це в неї виходить дуже круто»
«Думаю, що після Аліниного проходження ЗТШ це швидко стане трендом, усі ринуться в соло на маршрут. Рятувальникам це додасть роботи, утім, додасть популярності і найдовшому маршруту Українських Карпат, який досі, я вважаю незаслужено, був маловідомим і недостатньо популярним»
«Ми, українці, такі вже є, що більше любимо Грузію чи там, Лікійську стежку в Туреччині. Хоча це набагато дорожче в організації. Але наш старий добрий ЗТШ - прекрасний для мандрівок, це різні гори, це 400 км насолоди - природа на гірських масивах протягом ЗТШ різна, види вражають»
Також Аліса Смирна зазначила, що в 2022-му році на Закарпатті планують повторювати поетапне проходження ЗТШ. До цього можуть долучитися усі, хто любить ходити в гори
Стартуватимуть весною, коли гірські походи стануть більш доступними для широкого загалу. Усі учасники таких походів отримують туристичний паспорт, який засвідчить те, що вони пройшли Закарпатський туристичний шлях
ЗТШ – туристський шлях, один із головних пішохідних маршрутів Українських Карпат. Пролягає у межах Закарпатської області – із заходу на схід, через основні гірські масиви Українських Карпат, має протяжність 398 км
Момент, на який ми так чекали
Прапороносці Владислав Гераскевич та Єлизавета Сидьорко вели нашу команду в Мілані та Кортіні-д’Ампеццо. Пише НОК України та олімпійська команда/NOC of Ukraine and the Olympic Team. Про це повідомляють Контракти.UA.
Українські спортсмени та спортсменки крокують під синьо-жовтим прапором, представляючи нашу країну на головній олімпійській сцені світу.
Подивіться на ці щирі емоції наших атлетів — кожна посмішка, кожен погляд сповнений гордості та енергії.
Бажаємо успіхів нашим спортсменам
Вся Україна з вами! 07.02.2026 — 9 — 278
Все управління російськими окупаційними військами на фронті в Україні лягло, на багатьох ділянках зупинено штурмові дії, зазначив Сергій «Флеш» Бескрестнов.
Перші кроки щодо обмеження несанкціонованого використання мережі Starlink у Росії вже дали результати. У противника на фронтах навіть не проблема, у противника — катастрофа. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив радник міністра оборони з питань оборонних технологій, експерт з БпЛА Сергій «Флеш» Бескрестнов у Telegram.
«У противника на фронтах навіть не проблема, у противника катастрофа. Все управління військами лягло. На багатьох ділянках зупинені штурмові дії», — написав він.
Telegram-канал Insaider пише про те, що заблоковано 550 тисяч станцій Starlink у ЗС РФ, та наводить скриншоти російських вояків.
Щодо українських військових з’ясувалося, що були проблеми у тих, хто не подав оперативно списки на приватні «Старлінки». Сергій Бескрестнов зазначив, що процес оброблення триває.
Що передувало
Нагадаємо, раніше у США бізнесмен Ілон Маск повідомив про успіхи у питанні блокування Starlink для РФ.
Міністр оборони України Михайло Федоров запевнив у подальшій співпраці зі SpaceX. За його словами, українська сторона активно співпрацює з командою Маска над наступними важливими діями. Федоров подякував Маску за підтримку.
Як відомо, Starlink від SpaceX відіграє ключову роль у забезпеченні зв’язку для України під час війни. Раніше мережа використовувалася для оперативного управління комунікаціями та підтримки безпеки на передовій. 05.02.2026 — 7 — 532
Російські окупанти в ніч на 3 лютого вдарили по одній із ТЕЦ у Києві. Унаслідок атаки її було пошкоджено.
Про це пише РБК-Україна з посиланням на першого віце-прем'єра, міністра енергетики України Дениса Шмигаля в Telegram.Про це повідомляють Контракти.UA.
Шмигаль розповів, що відвідав ТЕЦ, яку вночі атакували росіяни, разом із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте.
"Показали пану Рютте жахливі наслідки цієї атаки. Ворог завдав ракетного удару по енергооб'єкту, який забезпечує теплом жителів міста. Це цивільний об'єкт", - зазначив міністр.
Також Шмигаль звернув увагу, що росіяни навмисно атакували енергооб'єкти Києва, коли температура опустилася до -25 градусів Цельсія.
Під час розмови з Рютте очільник Міненерго разом із міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою наголосили на важливості посилення об'єктів тепло- та електропостачання. Мова про системи ППО та ракети для них.
"Важливо забезпечити своєчасне постачання зброї, адже Росія нарощує своє виробництво", - зазначив Шмигаль.
Окремо сторони обговорили співпрацю у протидії кіберзагрозам. Україна має працювати разом із НАТО, оскільки РФ продовжує гібридну війну і проти членів Північноатлантичного альянсу.
Удар по ТЕЦ у Києві
Нагадаємо, російські окупанти в ніч на 3 лютого застосували понад 70 ракет і понад 400 ударних дронів для масованого удару по Україні.
Зокрема, вони атакували енергооб'єкти в Києві. Мер столиці Віталій Кличко розповів, що після атаки понад 1100 будинків у Дарницькому та Дніпровському районах Києва залишилися без теплопостачання.
При цьому він уточнив, що було сильно пошкоджено енергооб'єкт, який забезпечує теплопостачання для багатоповерхівок у цих районах. 03.02.2026 — 10 — 795
У Києві внаслідок російської атаки пошкоджено зал слави Національний музей історії України у Другій світовій війні, який розташований у підніжжі монумента Батьківщина-мати. Йдеться про пам’ятку науки і техніки місцевого значення.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву віцепрем’єр-міністра з питань гуманітарної політики - міністра культури України Тетяни Бережної. Про це повідомляють Контракти.UA.
За словами Бережної, атака має особливо цинічний і символічний характер. Держава-агресор завдала удару по місцю, що зберігає пам’ять про боротьбу з агресією у ХХ столітті, фактично повторюючи злочини вже у ХХІ столітті.
Що відомо про пошкодження
Наразі на місці працюють профільні служби - фахівці музею, технічні служби та поліція. Вони оглядають територію, фіксують пошкодження та проводять первинну оцінку завданих збитків. Після завершення обстеження стане відомий обсяг необхідних відновлювальних робіт.
У Мінкульті нагадали, що з початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або зруйнувала понад 1680 пам’яток культурної спадщини та тисячі об’єктів культурної інфраструктури. За словами міністерки, це свідоме знищення культури й історичної пам’яті України.
Відновлення і міжнародна підтримка
Бережна наголосила, що така практика потребує консолідованої відповіді міжнародної спільноти - зокрема через посилення санкцій проти РФ та надання Україні додаткових засобів протиповітряної оборони. Вона також зазначила, що Україна разом із партнерами розбудовує Український фонд культурної спадщини як прозорий міжнародний інструмент для відновлення та захисту зруйнованих об’єктів.
"Ми відновимо зруйноване. Збережемо пам’ять і про злочини нацизму у 20 столітті, і про злочини Росії сьогодні", - зазначила Бережна.
Попри пошкодження, музей продовжує роботу. У міністерстві подякували Силам оборони України за захист країни, людей та культурної спадщини.
Нагадаємо, у ніч на 3 лютого РФ здійснила комбінований удар по Києву. Окупанти застосували дрони і ракети. У п’яти районах столиці зафіксовані руйнування житлових будинків, пожежі, пошкодження АЗС, дитсадка та автомобілів. Унаслідок атаки постраждали троє людей, на місцях працюють екстрені служби.
03.02.2026 — 6 — 737
Станом на зараз вже троє постраждалих у Києві.
У Києві троє людей постраждали внаслідок нічної російської атаки.
Про це повідомив начальник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко у Telegram. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Дніпровський район: на одній з адрес сталося руйнування житлової 5-поверхівки. За іншою адресою — виникла пожежа на території закладу дошкільної освіти. Також зафіксовані падіння уламків на відкритій території без загоряння.
Очевидці повідомляють, що у Дніпровському районі знову зникло опалення, вже вчетверте за сезон.
Деснянський район: зафіксовані влучання по території однієї з адмінбудівель та на відкритій території.
Дарницький район: на одній із локацій сталася пожежа та руйнування на 26 поверсі багатоповерхівки. На жаль, одна людина постраждала. Також пошкоджено фасад та скління житлового будинку. Ще на одній адресі сталося загоряння та руйнування у складській будівлі.
Печерський район: внаслідок влучання по території однієї з АЗС пошкоджена її будівля, 4 припарковані авто, лінія електропередач та дорожнє покриття.
Шевченківський район: сталося займання багатоповерхівки, двоє людей отримали травми.
За даними ДСНС, всі пожежі ліквідовані. Інформація щодо постраждалих уточнюється. На місцях працюють всі відповідні служби міста.
Зазначимо, тривога у Києві тривала 7 годин 20 хвилин.
Нагадаємо, у ніч проти 3 лютого Росія знову атакувала Київ. 03.02.2026 — 9 — 798
