Одна в горах: 400 кілометрів сам на сам із зимовими Карпатами
Волонтерка, боєць добровольчого підрозділу Аліна Косовська проходить соло-трек найдовшим Закарпатським туристичним шляхом. Стартувала дівчина на Різдво у Великому Березному, наразі здолала уже більшу частину маршруту (Вододільний та Боржавський хребти), дійшла до полонини Красної. Залишаються ще три найважчі та найвищі масиви Українських Карпат - Свидовець, Чорногора та Мармароси. У разі успіху Аліна стане першою людиною, що здолала весь маршрут ЗТШ у зимовому соло-поході. Досі цього не робив ніхто, усі попередні спроби закінчувалися невдало. Утім, Аліною уже зараз захоплюється суспільство, кожного її фотозвіту, допису у Фейсбуці чи відео на каналі в YouTube чекають із нетерпінням та стежать за просуванням волонтерки засніженими зимовими Карпатами. Аліна Косовська - відома в Україні волонтерка, боєць добровольчого підрозділу, учасник війни з Росією на Сході, два роки дівчина провела на передовій. Наразі живе й працює в Авдіївці, доти була киянкою, займалася спортом - перебувала в резерві збірної України з художньої гімнастики. Очолює ініціативну групу волонтерів-мандрівників, з якими в теплий сезон раз на декілька тижнів підіймається в гори прибирати сміття і ремонтувати колиби. Стартувала на ЗТШ Аліна Косовська 8 січня у Великому Березному. До походу готувалася довго й ретельно: "Я знаю золоте правило: пройти той маршрут влітку, який збираєшся йти зимою, тож протягом літа та осені пройшла всі клаптики ЗТШ (крім Чорногори, бо її я пробігла вже багато разів під час акцій з прибирання сміття у горах). Це допомагає краще пізнати місцевість і добре на ній орієнтуватися". Не менш ретельно дівчина підготувала спорядження для зимового соло-походу. Це мембранні речі, пухові, трекінговий одяг та спеціальне взуття з пластику, яке важить 5 кг. Також дівчина має снігоступи, кішки, льодоруб. Ночує в наметі, у гірських колибах (у яких залишає аптечки для туристів) та в цивілізації (готелі, приватні садиби на маршруті ЗТШ, де можна зарядити гаджети). "Спорядження тестоване раніше у зимових і літніх походах. Перед стартом фізично готувала тіло до холоду: перебувала в умовах, в яких організм звикав до низьких температур, гуляла в легкому одязі, спала на долівці тощо", - розповідає вона. Також дівчина каже, що за місяць до походу тренувалася в залі та щодня виходила на пробіжки. Весь маршрут розраховує пройти за 1,5-2 місяці. За попереднім розрахунком, запланувала 27 ходових днів. На маршруті дівчина поповнює запаси: друзі відсилають Аліні на відділення "Нової пошти" пакунки з припасами, вона спускається у містечка та села і забирає їх. Часового ліміту собі не ставить, утім, маршрут прагне пройти до кінця. У разі успіху це буде рекорд, адже досі в Україні ніхто не проходив узимку соло весь ЗТШ. Усі етапи своєї мандрівки на маршруті Аліна Косовська детально та поетапно описує, ділиться досвідом, здобутками та факапами. Також викладає багато чудових світлин.
«Перші кілька десятків кілометрів мені здавалось, що я от-от розсиплюсь на шматочки і нікуди не дійду. Ну які там чотири сотні кілометрів, якщо мені настільки важко пройти два десятки?»... «Спина нестерпно боліла від наплічника. У Щербині я прийшла ночувати в садибу і зрозуміла, що мені просто боляче лежати, а ворушитись — взагалі за межею реальності. На нозі з'явилась гематома з незвички до жорстких черевиків. Вона і зараз є, але там вже наросло щось м'яке і не дуже чутливе і тепер це не заважає»«Я знала, що поступово звикну до всього, а тим часом мушу просто йти. Коли стає занадто важко, я рахую кроки. Не думаю, скільки лишилось кілометрів маршруту, скільки з них - на сьогодні, а просто рахую. Іноді роблю сотню кроків без зупинки, іноді зупиняюсь кожні тридцять, щоб перевести дух, а потім зробити ще тридцять, і ще, і ще» «Оглядаючись на дві сотні кілометрів, переконую себе, що впораюсь із наступним 30-кілометровим відрізком. Щоб за ним перевести дух і пройти ще тридцять. І ще. І ще»... «Кожен крок у нашому житті наближає нас до мети. Якщо вона здається неможливо далекою, а шлях - нестерпно важким, потрібно відкинути емоції і просто думати про наступний крок» «На високогір'ї прохолодно, особливо сьогодні - десь близько -17°. Але мої лапки живі завдяки правильним пуховим рукавичкам. Спочатку я припустилась помилки і взяла пухові рукавиці з окремими пальцями. У них незручно ховати руку в тонкій рукавиці під час переходів - пальцям тісно, порушується кровообіг і в результаті холодніше. Та на Боржаву я вже йшла в правильних рукавицях і спустилася з цілими пальцями»«Губка для посуду. Ага, смішно, але коли я надавила собі черевиком болючу гематому відтінків фіолетового, врятувала саме вона, запхнута в шкарпетку»«Сушка одягу на пічці, блін. Я ж знала, що то так не працює, але чомусь таки повісила його сушитись на гарячу пічку в колибі під Черемхою. Мінус комплект термобілизни і два комплекти хороших трекінгових шкарпеток. Добре, що додумалась не повісити туди мембранну куртку, хоча думка виникала»«Тільки зараз зрозуміла, що на сто-якомусь кілометрі я перестала рахувати, скільки днів я на маршруті і тим більш - заглиблюватись в дати і дні тижня. У мене тут дні вимірюються кілометрами і вершинами»«А тобі не страшно одній? Це найчастіше запитання від людей, які чують, що я ходжу в гори соло. Так, звісно, ж я не одразу прийшла до того, щоб проходити сотні кілометрів наодинці з природою і насолоджуватись цим єднанням сповна»«Перш за все потрібно було здобути чималенький гірський досвід у групах. Потім зазирнути в очі усім своїм страхам і відправити їх куди подалі. Крайній етап - чітко усвідомити, які небезпеки чатують на мандрівника-одиночку і як я можу з ними впоратись самостійно» «Одна в лісі? А як же звірі? Чомусь саме це питання виникає у людей найчастіше, коли вони чують про зимові соло в горах, хоча насправді найбільш небезпечним є високогір'я, а зона лісу скоріше навпаки: місце, де можна сховатись і перевести дух» «Ну, але хай будуть звірі. Найстрашніший звір планети — то людина, і лісові хижаки бояться нас значно більше, ніж ми їх. Жоден адекватний вовк не вийде з лісу до людини просто так, та і ведмеді не надто полюбляють тушкованку з туристів. У них є простіша і безпечніша здобич, і їм геть не цікаво нападати на щось велике, гучне і яскраве, що ворушиться по маршруту і дивно пахне містом»«Але якби раптом ви все ж зустріли звірів, запам'ятайте золоте правило — їх лякає гучний звук, краще металевий. Я використовую свисток або просто стукаю трекінговими палицями одна об одну, коли чую підозрілі звуки з лісу. Таким самим способом відлякую собак у селі»«А раптом щось станеться? Ось це вже більш адекватне питання. Коли ви йдете в групі, то можете бути впевнені, що в разі травми чи поганого самопочуття вам допоможуть спуститись або викличуть допомогу. Коли йдете самі, то зобов'язані продумати до дрібниць надання допомоги собі своїми ручками в будь-якій критичній ситуації»«Це, перш за все, навички домедичної допомоги й адаптація їх до умов вашої мандрівки. Продумайте детально, чим ви будете зупиняти кровотечу і скільки часу вам на це знадобиться, враховуючи, що при пошкодженій артерії життя вимірюється кількома хвилинами. Навчіться фіксувати зламану кінцівку палицею або снігоступом. Пам'ятайте на рівні підсвідомості, в якій кишені наплічника лежить ваша аптечка, і завжди тримайте її в одному місці»«Ви не помрете, навіть якщо зламаєте ногу і будете в місці, де немає зв'язку для виклику допомоги. Але ви повинні чітко усвідомлювати порядок своїх дій: надати собі допомогу, облаштувати тепле укриття і спокійно сидіти, не забуваючи їсти та пити, до прибуття рятувальників»«Якщо ви йдете по маршруту і маєте при собі намет, спальник і газовий пальник, з цим пунктом не має виникнути жодних проблем. Просто, на відміну від роботи в групі, тут вам знадобиться трохи зачекати. Звісно ж про ваш маршрут має знати хтось із друзів чи рідних, щоб допомогти рятувальникам звузити коло пошуку»«На високогірних ділянках ховається головна небезпека. Карнизи, лавини, обриви, обледенілі схили випробовують на міцність усіх, хто наважився підійти до суворої краси. Але тут нема різниці, сам ти чи в групі, натомість має значення досвід та твереза оцінка»«Мені зазвичай легше приймати рішення наодинці. Там, де група сказала б «фігня, проскочимо в черевиках», в соло я вдягну кішки і дістану льодоруб. У групі важко слідкувати, щоб ніхто, поспішаючи, не зайшов на сніговий карниз, натомість наодинці я обдумую кожен крок і помічаю дрібниці рельєфу»«В соло я повністю відповідальна за своє життя, а це означає - зроблю все, щоб лишитись живою. Ба більше - саме в ці моменти я відчуваю себе по-справжньому живою, кожною клітинкою свого тіла. Це відчуття таке справжнє і щире. Його нема більш ніде»«У гори варто ходити соло, щоб по-справжньому відчути всю глибину життя і вдихнути щастя на повні груди. Але не забуваючи ретельно підготуватись і обміркувати кожну дрібничку. І відповідаю на головне питання: ні, мені не страшно. Часом важко, часом холодно, часом боляче, але не страшно»Зі свого боку, закарпатські рятувальники кажуть, що спостерігають за сходженням Аліни«Вона зареєструвалася у ДСНС, повідомила про те, що проходить соло-маршрут Карпатами у рамках ЗТШ. Контакти дівчини є у керівників всіх підрозділів гірських рятувальників, з нею постійно виходять на зв'язок, періодично продзвонюють і питають, як триває проходження маршруту», - каже речниця Управління ДСНС у Закарпатській області Наталя БатирРазом із тим, у рятувальників наголошують, що зимові соло-походи Українськими Карпатами можуть бути вкрай небезпечними для життя та здоров'я, і не радять туристам повторювати ініціативу Аліни КосовськоїЗа тим, як долає ЗТШ Аліна Косовська, спостерігають не лише рятувальники, а й закарпатські гірські провідники та гіди, особливо - Аліса Смирна та Сергій Прокоп, які минулого 2021-го року організовували поетапне проходження Закарпатського туристичного шляху«Те, що робить Аліна, - дуже круто, я читаю кожен її допис про проходження ЗТШ. Ми наразі не знайомі, але після закінчення маршруту обов'язково познайомимося», - каже гід Сергій Прокоп «Ця маленька тендітна дівчина викликає справжнє захоплення, вражає її підготовка та витримка. А цієї зими дуже важко: у горах постійно йде сніг, починаючи з Різдва. Йти справді важко, постійно свіжий сніг-пухляк. Від часу, як вона стартувала, було 1-2 ясні дні, все решта — погана погода, із заметілями, хмарністю, постійні сильні морози та вітри. У таких погодних умовах в Аліни дуже хороший темп, Боржаву вона пройшла фактично за день. Також дуже добре, що вона постійно на зв’язку з друзями та ДСНС-никами, що описує етапи своєї мандрівки», - каже Прокоп «Я зазначу, що Аліна задає тренди, - говорить гірська провідниця Аліса Смирна. - Адже досі ніхто не проходив ЗТШ взимку соло, а тут це першою зробить дівчина! Чоловікам треба буде задуматися. Минулого року, до речі, були спроби проходження зимового ЗТШ, але двоє хлопців, які вийшли на маршрут, зупинилися іще на Вододільному хребті, тобто на першій третині шляху, і не пройшли його»«Улітку інша дівчина пройшла ЗТШ, це Юлія Лампека, вони стартували удвох, але потім її напарник зійшов із маршруту через травму. Юля влітку гнала по 35 км в день, Аліна зараз дуже правильно розраховує свій час і ресурси. Видно, що вона обдумано робить кожен крок, це добре, вона слухається себе, свого тіла, вона ментально занурена в те, що робить, і це в неї виходить дуже круто» «Думаю, що після Аліниного проходження ЗТШ це швидко стане трендом, усі ринуться в соло на маршрут. Рятувальникам це додасть роботи, утім, додасть популярності і найдовшому маршруту Українських Карпат, який досі, я вважаю незаслужено, був маловідомим і недостатньо популярним» «Ми, українці, такі вже є, що більше любимо Грузію чи там, Лікійську стежку в Туреччині. Хоча це набагато дорожче в організації. Але наш старий добрий ЗТШ - прекрасний для мандрівок, це різні гори, це 400 км насолоди - природа на гірських масивах протягом ЗТШ різна, види вражають»Також Аліса Смирна зазначила, що в 2022-му році на Закарпатті планують повторювати поетапне проходження ЗТШ. До цього можуть долучитися усі, хто любить ходити в гори Стартуватимуть весною, коли гірські походи стануть більш доступними для широкого загалу. Усі учасники таких походів отримують туристичний паспорт, який засвідчить те, що вони пройшли Закарпатський туристичний шляхЗТШ – туристський шлях, один із головних пішохідних маршрутів Українських Карпат. Пролягає у межах Закарпатської області – із заходу на схід, через основні гірські масиви Українських Карпат, має протяжність 398 км
На офіційних знімках радянських часів Київ – зелене місто, з чудовою архітектурою та усміхненими мешканцями. Проте, завдяки роботам українського фотографа Олександра Ранчукова ми можемо побачити іншу столицю та її мешканців, якими вони були у 1970-1980-тих роках.
Фото опублікували на сторінці спільноті "Клуб корінного киянина" в соцмережі Facebook. Митець вміло передав настрої тієї епохи. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.
"1970-1980-ті роки. Київ очима вуличного фотографа Олександра Ранчукова. Це не Київ з листівок, які показують тільки гарні види, це реальне життя... Життя без прикрас, як воно було насправді", – додали в спільноті.
Олександр Ранчуков (1943-2019, Київ) – український фотограф. Навчався у Київському політехнічному інституті та Інституті журналістської майстерності в Києві. Працював фотографом в Науково-дослідницькому інституті теорії та історії архітектури і містобудування (1978 - 1996). Співпрацював з численними архітектурними журналами.
Нагадаємо, Труханів острів у наші дні – відоме місце відпочинку мешканців Києва, де є пляжі, зокрема й нудистській. Проте мало хто знає, що приймати сонячні ванни "у чому матір народила" тут почали ще в 1918 році.
Як повідомляв OBOZ.UA, у першій половині 20-го століття з Києва до Броварів можна було доїхати без пересадок. Для цього існував спеціальний бензотрамвай, який сполучав середмістя столиці та Поштову площу. 20.04.2025 — 13 — 1251
Поліція Києва затримала чотирьох підлітків, які напали на військовослужбовця. Їм загрожує до 4 років в’язниці.
У Києві правоохоронці затримали чотирьох підлітків, які жорстоко напали на військовослужбовця у Гідропарку. Інцидент стався 18 квітня — група юнаків спровокувала конфлікт, повалила чоловіка на землю та била його ногами. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомила пресслужба поліція Києва.
Першими поліція затримала двох 17-річних мешканців столиці. Сьогодні, завдяки оперативним діям, вдалося знайти ще двох учасників нападу — 15-річного та 17-річного киян.
За фактом нападу слідчі Дніпровського управління відкрили кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство). Нападникам загрожує до 4 років позбавлення волі.
Нагадаємо, у Києві підлітки жорстоко побили чоловіка у військовій формі. 19.04.2025 — 4 — 510
Російські окупанти завдали ракетного удару по Харкову у Страсну п'ятницю, 18 квітня. Внаслідок ворожої атаки є жертва, а кількість постраждалих перевищила 70 осіб.
Що відомо про ракетний удар по Харкову - у матеріалі РБК-Україна нижче. Про це повідомляють Контракти.UA.
За словами мера Харкова Ігоря Терехова, удари по Харкову було завдано балістичними ракетами з касетними боєприпасами. Під час огляду правоохоронці, що підрив ворожої ракети відбувся у повітрі для ураження більшої території та об'єктів.
Варто наголосити, що Росія не вперше б'є по цивільних балістикою з касетними боєприпасами, а ракета вибухає у повітрі. Загарбники вже застосовували таку тактику під час смертоносних ударів по Кривому Рогу та Сумах у квітні.
Також додамо, що російські терористи вдарили по Харкову у важливий для християн день - Страсну п'ятницю, який вважається днем скорботи та тиші. У Вербну неділю, 13 квітня, росіяни завдали ракетного удару по Сумах, внаслідок чого загинуло десятки українців.
Жертва та постраждалі
Після удару по Харкову місцева влада повідомила про п'ятьох постраждалих, але кількість поранених стрімко зростала. Станом на 9:50 мер міста повідомив, що кількість постраждалих зросла до 74 осіб.
За даними Харківської обласної прокуратури, поранення та гострий шок отримали 59 людей. Серед постраждалих - четверо дівчат віком 3, 4, 14 і 16 років, а також 17-річний хлопець.
Голова Харківської ОВА уточнює, що госпіталізували 13 поранених, з них двоє дітей. Четверо постраждалих у важкому стані.
Крім того, у Харкові є жертва російського обстрілу - загинув 79-річний чоловік. Він під час ракетного удару перебував у своїй квартирі.
Пошкодження у Харкові
Під атакою російських терористів опинився Основ'янський район Харкова.
Влучання зафіксовані по житловому кварталу серед багатоквартирних будинків. Ще одна ракета поцілила у цивільне підприємство, внаслідок чого виникла пожежа.
"Внаслідок обстрілу постраждало понад 50 багатоквартирних житлових будинків, а також понад 30 автівок", - повідомив представник Харківської обласної прокуратури.
У ДСНС уточнюють, що через обстріл у Харкові пошкоджені багатоповерхові житлові будинки, навчальний заклад, легкові авто. На території підприємства загорівся дах двоповерхового корпусу, цех та будівля. Вогонь поширився на площу близько 450 квадратних метрів.
Варто зазначити, що у Страсну п'ятницю, 18 квітня, російські загарбники атакували не лише Харків. Під ударом також було місто Дніпро та область. У Дніпрі через ворожу атаку були пошкоджені фітнес-центр, офіс та готель.
Також армія РФ вдарила дронами по Сумах. Окупанти завдали удару по цеху з випікання пасок, внаслідок чого загинув підприємець.
18.04.2025 — 12 — 710
Науковці помітили незвичайне стадо оленів шляхетних — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
У Чорнобильському заповіднику зафіксували рекорд: там помітили унікальне стадо, яке складається з рекордних 23 особин. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це стало відомо з результатів щорічних маршрутних обліків копитних тварин, розповіли в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
Працівники установи використовують метод обліку за екскрементами диких тварин. Копитні залишають фекалії до 20 разів на добу, тому завдяки цьому способу вдається точно визначати розміщення та шляхи міграції тварин.
Також вчені використовують різні форми візуальних спостережень — самих звірів найчастіше вдається побачити з авто. Помітивши транспортний засіб, тварини на мить зупиняються, придивляються, але зрештою зникають у хащах.
Крім того, за копитними можна детально спостерігати, замаскувавшись у довкіллі.
У ході аналізу фахівці виявили, що на території заповідника зросло навантаження на пасовища. Наслідками цього стало скорочення запасів сухої трав’яної маси, що позитивно впливає на біорізноманіття та зменшує ризики масштабних пожеж.
Водночас великі скупчення сухої рослинності утворюють види, які копитні майже не їдять — куничник та осока.
Працівники заповідника визначили, що там зросла чисельність червонокнижних коней Пржевальського та оленя шляхетного. Науковцям навіть вдалося помітити незвичайне стадо останніх — до його складу входять 23 особини, що є рекордною кількістю для заповідника.
Нагадаємо, у Чорнобильському заповіднику помітили непроханого хижака. 17.04.2025 — 3 — 706
Джордж Белл знявся в «Американській історії жахів».
Один із найвищих людей у світі, якого називали «лагідним велетнем», помер у віці 67 років. Джордж Белл мав приголомшливий зріст 2,34 м.
Він не досяг свого повного зросту до 20 років і, як вважають, у нього був діагноз гігантизм, повідомляє Need To Know.Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Однак хвороба, яка спричиняє надмірне вироблення гормонів росту, не завадила йому в житті.
Він продовжив працювати в правоохоронних органах і грав у баскетбол у коледжі, перш ніж стати професіоналом.
2007 року він потрапив до Книги рекордів Гіннеса як «найвищий чоловік в Америці».
Крім того, він також знімався в серіалі «Американська історія жахів: Шоу виродків», де з’явився в образі самого себе.
Хоча раніше він розповідав, що має проблеми з тим, щоб поміститися в автомобілі, знайти одяг і спати в ліжку, він навчився сприймати їх такими, якими вони є, і не дозволяти їм псувати життя.
Джордж, який виріс у Портсмуті, штат Північна Кароліна, США, помер 19 березня 2025 року в оточенні друзів і сім’ї в своєму будинку в Даремі, штат Північна Кароліна.
Причина його смерті наразі невідома.
Нагадаємо, не так давно Книга рекордів Гіннеса поділилася історією найвищої жінки, яка коли-небудь жила. Навіть через 43 роки після смерті рекорд найвищої жінки в історії залишається непобитим. 16.04.2025 — 3 — 820
