война, Донбасс, солдат, передовая, ЗСУ
Наші на передовій: настрій на фронті
Свіжі світлини, зроблені фотографами різних агенцій на лінії розмежування між українськими військами і проросійськими бойовиками на сході України, відображають настрій та ситуацію в умовах тривалого балансування на межі війни і миру. Український фотожурналіст-фрілансер Анатолій Степанов, який зараз перебуває на передовій, розповідає: «Таке відчуття, що на передовій тихіше, ніж у Києві. Зазвичай так буває – чим далі від столиці і ближче до фронту, тим спокійніше. Тут усі знають, що треба робити. Немає нічого подібного до істерії, яку ви зараз бачите у ЗМІ. За останній місяць на передовій насправді нічого не змінилося. Хоча тут загалом спокійно, але в п’ятницю ввечері (21 січня) за пару кілометрів від позиції, де ми перебували з журналістами, зав’язався справжній бій. Працювали 82-міліметрові міномети, великокаліберний кулемет «Утьос», з обох сторін – ручні протитанкові гранатомети. Це тривало близько 90 хвилин, але лінія фронту при цьому залишалася спокійною. Було схоже просто на суперечку між двома сторонами. Під час спілкування з десантниками один з офіцерів сказав: якщо розпочнеться російське вторгнення, то, швидше за все, вони всі тут загинуть. Він сказав також, що солдати на фронті – це щит, який під час вторгнення дозволить виграти час для наступної лінії оборони. Я не думав про план втечі, якщо станеться вторгнення. Моя робота – фотографувати все, що відбуватиметься. Я маю намір залишатися тут, на сході. Я припускаю, що існують різні плани вторгнення. Але сумніваюся, що навіть Росія знає, який сценарій вона використає, якщо взагалі має намір використовувати будь-який з них. Від кордону з Білоруссю до Києва – менше ніж 100 кілометрів. Влітку були артилерійські обстріли, а зараз використовується переважно стрілецька зброя, це дрібниці. Війна зараз у сплячці». Український фотожурналіст Андрій Дубчак, засновник проєкту Donbas Frontliner Media: Зараз на лінії фронту відчувається спокій – лише звичайні поодинокі перестрілки. Але настрій панує інший, ніж кілька тижнів тому, коли люди були байдужими до розмов про вторгнення. Тоді вони не вірили в таку можливість. Вони думали, що буде така ж ситуація з нарощуванням військ і техніки, як навесні. Натомість тепер чутки про вторгнення безперечно зачіпають як військових, так і цивільних. Важко лишатися осторонь новин в інтернеті та на телебаченні. Нещодавно я працював на ринку в Маріуполі, саме в тому місці, яке в 2015 році потрапило під інтенсивний обстріл з реактивних систем «Град». Якісь бабусі почали на мене кричати. Це було неочікувано і вказувало на напругу, яку відчувають люди. Також курс гривні падає, натомість зростає ціна на бензин. Один солдат сказав мені, що він «втомився чекати» російського вторгнення, і сказав, що «нарешті б це вже трапилося». На його думку, шанси повномасштабної війни приблизно 50 на 50. Я маю великий досвід ведення статичної окопної війни, але, чесно кажучи, я не володію знаннями про стрімкі конфлікти. Якщо станеться вторгнення, я буду настільки близький до бою, допоки відчуватиму себе в безпеці. Але хто ж знає, що це означає. Нещодавно один журналіст запитав солдата біля лінії фронту: «Тут безпечно?». Солдат був збентежений таким запитанням, він голосно розсміявся і відповів: «Це місце абсолютно несумісне з безпекою».
