Операція «Барбаросса»: нацистське вторгнення в СРСР 80 років тому
Нацистська Німеччина здійснила найбільшу в історії наземну операцію – вторгнення на територію Радянського Союзу в 1941 році. Ця операція розв’язала жорстокий конфлікт, який коштував життя мільйонам людей.
На фото – німецькі солдати несуть гармату повз радянський прикордонний знак – одна з перших світлин, зроблених під час операції «Барбаросса», нападу на Радянський Союз, яку розпочали на світанку 22 червня 1941 року
Німецькі солдати спостерігають, як горить село. Червень 1941 року. План «Барбаросса» був найбільшою в історії операцією наземного вторгнення – близько 3,8 мільйона військовослужбовців, тисячі танків і літаків та понад пів мільйона коней просувалися по всій Східній Європі, від Фінської затоки до Чорного моря
Нацистський солдат із гранатою, засунутою в чобіт, в одному із сіл. Червень 1941 року. Частково мотивом операції «Барбаросса» була расова ненависть. Нацистське керівництво вважало «недолюдьми» слов’янські народи. Згідно з нацистським «генеральним планом для Сходу», більшість слов’ян мали бути вбиті або поневолені, а величезні території Радянського Союзу мали заселити німці
Генріх Гіммлер та інші керівники нацистів розглядають план німецьких сільських поселень на радянській території. Березень 1941 року. План вторгнення створювався роками, і на це натякав маніфест нацистського лідера Адольфа Гітлера 1925 року, «Майн кампф», де він писав: «Якщо говорити про нові землі й території в Європі сьогодні, ми можемо думати переважно про Росію та її васальні прикордонні держави»
На фото – нацисти на мотоциклах проїжджають повз палаючий радянський танк. Червень 1941 року. Незважаючи на десятки попереджень про напад, що відбувся 22 червня, вторгнення приголомшило радянського лідера Йосипа Сталіна, який, як стверджують, зник у своєму заміському будинку на два дні після вторгнення
Громадяни тодішнього СРСР прямують до лінії фронту, озброєні гвинтівками Мосіна-Нагана. Оголошуючи про вторгнення своїм громадянам, радянське керівництво проникливо зверталося до народного патріотизму, закликаючи захищати «нашу улюблену країну», і вже не апелювало до міжнародного соціалізму чи Сталіна
Підрозділи Червоної армії рухаються назустріч силам, керованих нацистами. Недатоване фото. Після того, як Сталін відійшов від очевидного шоку і взяв на себе керівництво, бійці Червоної армії стикнулися з нацистською бойовою машиною спереду і політичними комісарами в тилу, яким було дозволено страчувати дезертирів на місці і заарештувати їхні сім’ї
Радянський бомбардувальник «Туполєв» падає, збитий під час боїв на річці Березина в липні 1941 року. Територія сучасної Білорусі
Мирні жителі ховаються від бомбардувань на станції московського метро «Маяковська», коли нацисти наближаються до Москви в серпні 1941 року
Група радянських військовополонених, захоплених нацистськими військами. Близько половини радянських військовополонених, утримуваних Німеччиною, померли в неволі. Для порівняння, смертність серед ув’язнених зі США і Великої Британії – менше від 4%
Німецькі військові під час перестрілки на залізниці Москва – Смоленськ у серпні 1941 року. В епіцентр перестрілки потрапив радянський танк. Незважаючи на прогноз Гітлера про швидке захоплення Москви і Ленінграду (нині Санкт-Петербург), нацистські війська незабаром зіткнулися із запеклим опором і не змогли захопити ці міста
Німецькі офіцери намагаються витягти з болота машину, кінець 1941 року. Коли почалися осінні дощі, нацистські командири були змушені готуватися до затяжного конфлікту, бо бездоріжжя і запеклі радянські бійці гальмували наступ Німеччини
Червоноармійці й танк Т-34 у селі під час контратаки проти нацистських військових. Хоча багато істориків бачать осінь і зиму 1941–1942 років як початок кінця вторгнення Гітлера до Радянського Союзу, людські страждання лише починалися
Чоловіки прибули для збирання тіл жертв оборони Ленінграду в жовтні 1942 року. Не зумівши захопити Ленінграду, очолювані нацистами сили оточили це північне місто з метою заморити голодом населення
Ці сторінки зі щоденника Тані Савичевої, дівчини, яка розповіла про те, як загинули під час Ленінградської облоги один за одним шестеро членів її родини. Перший запис (вгорі ліворуч) позначає смерть її сестри Жені «28 грудня опівдні 1941 року». На останніх двох сторінках внизу праворуч написано: «Усі мертві … Залишилась лише Таня». Незабаром вона померла від туберкульозу кишківника
Німецькі офіцери і солдати готуються стратити Марію Брускіну і Володимира Щербацевича, учасників антинацистського опору, в Мінську в жовтні 1941 року. Незабаром після арешту Брускіної дівчина-підліток написала своїй матері: «Клянусь тобі, що через мене в тебе більше не буде неприємностей. Якщо зможеш, передай мені мою сукню, зелену кофтинку і білі шкарпетки. Я хочу бути пристойно одягненою, коли піду звідси»
Мати намагається захистити свою дитину від нацистських куль за кілька хвилин до того, як її вбили на полі поблизу Івангороду, Україна. Зліва – тіло іншої жінки, а праворуч група людей, очевидно, копає могилу. Нацистські ескадрони смерті – в деяких випадках за підтримки місцевого населення – стратили мільйони людей, особливо націлившись на євреїв та «азійців»
Єврей, якого мають стратити, у Вінниці. Британський історик Джонатан Дімблбі, говорячи про жорстокості, вчинені нацистами – і в меншій мірі мстивою Червоною армією, яку він досліджував, – каже, що «навряд чи вистачить слів про це говорити»
Дівчина-партизанка після катування і повішення її нацистами. Дімблбі пише про членів нацистських ескадронів смерті так: «Не були п’яницями, витягнутими з вулиці, або наркоманами, які не мали розумових здібностей… Це були освічені люди, це були люди, які були лікарями, які пройшли університет, були державними службовцями, які зголосились виконати це завдання»
Червоноармійці в зимовому камуфляжі патрулюють центр Сталінграду в 1943 році. Битва за Сталінград, виграна Червоною армією, була знаковою щодо наступу нацистів на Радянський Союз. З весни 1943 року німецькі війська відступали, і радянські військові врешті відтіснили їх назад, до Берліну
Вибухи в Бучі на Київщині організував 21-річний місцевий житель.
У Бучі правоохоронці затримали виконавця сьогоднішнього подвійного теракту, внаслідок якого дістали поранення двоє правоохоронців. Пише ТСН.
Про це повідомив Офіс генпрокурора.
«Встановлено та затримано безпосереднього виконавця — громадянина України 2004 року народження. Слідство також володіє інформацією про інших осіб, причетних до цього злочину. Тривають заходи для їхнього встановлення і затримання», — йдеться у повідомленні.
За фактом теракту розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 258 КК України. Завдяки злагодженій роботі прокуратури, СБУ та Національної поліції злочин вдалося розкрити.
Що відомо про затриманого
У Службі безпеки України повідомили, що за попередньою інформацією, його завербували російські спецслужби через Інтернет.
Від них він отримав інструкцію з виготовлення двох саморобних вибухових пристроїв. Для дистанційної активації кожну з бомб агент спорядив мобільним телефоном.
Далі зловмисник заклав вибухівки на місці запланованого теракту: одну заховав під лавкою біля входу до під’їзду житлового будинку, іншу — поблизу сміттєвого контейнера.
З його слів, він познайомився з невідомим через комп’ютерну гру. Через деякий час новий знайомий почав шантажувати хлопця та погрожувати йому.
Невідомий начебто казав, що знає, де перебуває мама хлопця і що нібито веде спостереження за нею з дрону. Тож аби вона залишилась живою, йому необхідно закласти вибухівку, повідомили деталі правоохоронці.
Теракт у Бучі 23 березня
За даними слідства, вранці о 5:34 надійшло повідомлення про вибух у Бучі. Саморобний вибуховий пристрій було закладено поблизу житлового будинку. Після прибуття на місце екстрених служб і правоохоронців під час проведення першочергових слідчих дій близько 7:35 стався другий вибух.
Перший вибуховий пристрій був закладений під лавкою біля багатоповерхового будинку. Вибухом вибито вікна, пошкоджено фасад і газові мережі. Пожежі вдалося уникнути.
За попередніми даними, другий пристрій також перебував поруч, і його підірвали дистанційно.
Очевидці події розповідають, що прокинулися від вибуху, ударна хвиля була відчутною.
Одразу зʼявилася підозра про теракт, тому що на землі побачили вирву, а навколо багато нових, невикористаних гайок, розповів один зі свідків у відео Бучанської міської ради. 23.03.2026 — 4 — 463
Філарета поховають у Володимирському кафедральному соборі.
Прощання зі святійшим патріархом Філаретом, який помер 20 березня, триватиме до ранку неділі, 22 березня, у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва. Пише ТСН.Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це сказано на сайті Православної церкви України.
Церемонія прощання
Церемонія прощання з Філаретом розпочалася о 20:00 20 березня. Вранці у суботу, 21 березня, над гробом з тілом патріарха проведуть заупокійну Божественну літургію і панахиду.
Прощання триватиме протягом сьогоднішнього дня. У ПЦУ зазначили, що доступ загалом буде вільним, але «може на деякий час обмежуватися з поважних причин».
Поховання
Приблизно об 11:00 від Михайлівського монастиря через Софіївську площу до Володимирського кафедрального собору вирушить жалобна процесія з тілом Філарета. У Володимирському соборі буде довершене відспівування та відбудеться поховання патріарха.
Помер патріарх Філарет
20 березня у Києві на 98-му році життя помер колишній предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Причиною смерті стали наслідки загострення хронічних хвороб.
9 березня в УПЦ (КП) опублікували повідомлення про те, що Філарета госпіталізували у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що говорив із митрополитом ПЦУ Епіфанієм і висловив співчуття йому та всім вірянам у зв’язку зі смертю патріарха Філарета.
«Велика втрата для українців. Він був сильною особистістю та одним із найбільш міцних захисників української церкви, самостійності та державності. Український народ завжди шануватиме його внесок у розбудову помісної церкви. І без енергії, характеру та сміливості патріарха Філарета просто не було би багатьох здобутків України», — наголосив президент. 21.03.2026 — 4 — 763
У водах поблизу української станції в Антарктиді кит влаштував серію з понад 50 стрибків.
Поблизу української антарктичної станції «Академік Вернадський» горбатий кит вразив учасників 30-ї Української антарктичної експедиції серією з понад 50 стрибків поспіль. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це повідомив Національний антарктичний науковий центр.
Зустріч сталася під час фінальних виходів полярників в океан — команда 30-ї УАЕ завершує свою роботу на станції.
Того дня дослідники вирушили двома човнами на південь від острова Галіндез. Один екіпаж працював у районі островів Берселот і Дарбу, де вченим вдалося зафіксувати групу горбатих китів та відібрати біопсію для досліджень.
На зворотному шляху полярники помітили ще двох китів. Поки біологи готувалися до роботи, один із них почав активно вистрибувати з води та виконав десятки стрибків різних типів — повних, часткових і бокових.
За словами біологині Зої Швидкої, таке видовище стало унікальним навіть для досвідчених дослідників. Протягом зимівлі команда регулярно спостерігала китоподібних, однак настільки тривалої та інтенсивної активності раніше не фіксували.
Спостереження тривали близько години. За цей час науковці встигли зробити фото і відео, зокрема з дрона, а також задокументувати хвіст кита для подальшої ідентифікації у світовій базі даних.
У Національному антарктичному науковому центрі зазначають, що невдовзі оприлюднять відео цієї зустрічі та пояснять, чому горбаті кити здійснюють такі стрибки.
Нагадаємо, раніше вчені розкрили, як одна тварина живе більше двох століть і майже не старіє. «Ген довголіття» виявили у гренландських китів. 17.03.2026 — 4 — 1600
Дві з них — персональні, і, за збігом, присвячені художникам з однаковими прізвищами: Анатолію Марчуку та Івану Марчуку.
Обидва мають звання спочатку Залуженого, а згодом і Народного художника України. Обидва є членами Національної спілки художників України. Обидва експериментували з техніками та стилями. В обох виставки приурочені до їх ювілеїв — 70-тиріччю першого та 90-торіччю другого. Можливо через більш тривалу практику Іван Марчук є лауреатом Шевченківської премії. А можливо тому, що створив унікальну техніку пльонтанізму, це коли зображення складається ніби з численних кольорових ниток.
Виставка Анатолія Марчука «Земне у сув'язі з небесним» відкрилася 9 березня у Національному музеї Тараса Шевченка і займає хол та зали правого крила першого поверху. Виставка Івана Марчука «Я сколихнув цей світ» відкрилася 12 березня в Музейно-виставковому центрі «Музей історії міста Києва» та займає майже всі виставкові приміщення його чотирьох поверхів.
А з 7 березня в Національному музеї «Київська картинна галерея» працює виставка «Карпати. Ці гори не знають покори». Її презентація відбулася 10 березня. Складається вона з творів українських художників, що присвячені цим горам та які створені переважно у період з п’ятдесятих по сімдесяті роки минулого сторіччя. Це майже п’ятдесят імен різних шкіл та різних регіонів країни.
Текст та фото — Олександр Зубко 15.03.2026 — 18 — 2958
Так називається виставка, що проходить в Національному центрі «Український Дім» з 5 березня по 12 квітня. Це друга масштабна експозиція творів цього стилю, перша відбувалася взимку 2017–2018 років, про неї теж був наш фоторепортаж.
Організатори розказують, що не старалися потрапити на свято 8 березня, це випадковість, а хотіли вони окремо розказати про жінок українського монументалізму, тому що їм слави дісталося ще менше, ніж чоловікам — майже всі представники школи або загинули, або опинилися в таборах, а твори їх планомірно знищувалися.
Тим не менш, для виставки вдалося зібрати не лише живописні та графічні твори, а також скульптури, книжки з ілюстраціями бойчукістів, фотографії мозаїк, фресок і самих художників.
Текст та фото — Олександр Зубко 14.03.2026 — 21 — 2965
