Оголошено результати цьогорічного фотоконкурсу World Press Photo. Це один із найпрестижніших міжнародних конкурсів фотографів, заснований 1955 року. Це – незалежна некомерційна організація, яка підтримує фотожурналістику. Цьогоріч члени журі переглянули 74 470 світлин, зроблених 4315 фотографами. Головний приз – 5000 євро. Пропонуємо вам добірку деяких світлин, які перемогли на конкурсі.
«Думки про політ». Саїд Рамін, професійний трейсер (практикуючий паркур), проводить час із друзями на озері Косар-Дам, неподалік від Гачсарана, Іран, 9 вересня 2020 року. Спорт: Третій приз, історії – Ферештех Еслахі, Фото з подіуму
«Солдат, який відпочиває». Солдат, який лежить в окопі, підклавши під себе шматок пластику, в північно-східній частині Сюніка, поблизу села Неркін Хндзореск, Вірменія, 31 жовтня 2020 року. Сучасні проблеми: третя премія в одиночному розряді – Вагінак Казарян
Чоловік і жінка розходяться в думках з приводу знесення Меморіалу емансипації в Лінкольн-парку, Вашингтон, округ Колумбія, США, 25 червня 2020 року. Spot News: перша премія в одиночному розряді – Евелін Хокштейн для The Washington Post
Ameriguns. Роберт Болдуін-молодший стоїть у своїй секретній збройовні за одностороннім дзеркалом у власному будинку в Лас-Вегасі, штат Невада, США, 16 квітня 2019 року. Його дівчина, Торі, сидить за столом. Роберт отримав свою першу зброю – гвинтівку 22-го калібру – в подарунок від батька, коли йому було шість років. Портрети: Перша премія, історії – Габріеле Галімберті для National Geographic
Медсестра Адріана Сілва да Коста Соуза обіймає Розу Лузію Лунарді (85 років) у будинку для літніх людей Viva Bem у Сан-Пауло, Бразилія, 5 серпня 2020 року. Історія: Це були перші обійми для Рози за п'ять місяців. У березні будинки престарілих по всій країні закрили свої двері для всіх відвідувачів через пандемію COVID-19, що не дозволило мільйонам бразильців відвідати своїх літніх родичів. Опікунам було наказано зменшити фізичний контакт із уразливими до абсолютного мінімуму. У Viva Bem знайшли вихід – «завісу для обіймів», що дозволило людям знову обійняти один одного. Фотографія року за версією World Press Photo: переможець – Мадс Ніссен, Politiken / Panos Pictures
Частина серії «Єзиди, що вижили в так званій «Ісламській державі». Лейла Талу позує для фотопортрету в своєму будинку в Шаріа, Ірак, 9 вересня 2019 року, в чадрі, яка закриває обличчя, і абаї, які вона носила, коли протягом двох з половиною років перебувала в рабстві у бойовиків угруповання «Ісламська держава». Сучасні проблеми: друга премія, історії – Майя Аллеруццо, Associated Press
Церемонія вшанування Касема Солеймані в Тегерані. Жінки оплакують смерть генерал-майора Касема Солеймані в мечеті Тегерану 5 січня 2020 року. Загальні новини: Третя премія, одиночний розряд – Newsha Tavakolian, Magnum Photos
Ольга Севяринець чекає на свого чоловіка Павла у слідчого ізолятора на вулиці Окрестіна в Мінську, Білорусь, 22 липня 2020 року. Місцеві новини: Друга премія, одиночний розряд – Надія Бужан
«Палаючий Пантанал». Світлина отримала перший приз в категорії «Історії навколишнього середовища». На світлині зображений мертвий олень, що лежить на пасовищі, яке спустошене лісовою пожежею, від якої не змогли врятуватися навіть найшвидші тварини. 13 серпня 2020 року, в районі заповідника Пантанал, Бразилія. Навколишнє середовище: перша премія, історії – Лало де Алмейда, Panos Pictures для Folha de Sao Paulo
Частина серії під назвою Habibi. Костюм Наеля аль-Баргуті як і раніше висить в його спальні в Кобарі, неподалік від Рамаллаха, на палестинських територіях, 17 серпня 2015 року. Дружина Аль-Баргуті – Іман Нафи – зберігає весь одяг і речі свого чоловіка. Аль-Баргуті був заарештований в 1978 році після антиізраїльської операції командос. Він був звільнений в 2011 році, одружився на Іман Нафи, але повторно був заарештований в 2014 році і засуджений до довічного ув'язнення. Він провів у в'язниці понад 40 років, це найдовший період перебування в ізраїльських в'язницях серед палестинських ув'язнених. Фоторепортаж року за версією World Press Photo: переможець – Антоніо Фачілонго, Getty Reportage
«Голуби пандемії – історія кохання». Оллі летить через вітальню, перекинувши іграшку, у Влардінгені, Нідерланди, 30 квітня 2020 року. Природа: Перша премія, історії – Джаспер Дост
Ігнат, трансгендерний хлопець, сидить зі своєю дівчиною Марією в Санкт-Петербурзі, Росія, 23 квітня 2020 року. Портрет: Перша премія, одиночний розряд – Олег Пономарьов
Жирафа Ротшильда (Giraffa camelopardalis rothschildi) транспортується в безпечне місце на спеціально побудованій баржі з затопленого острова Лонгічаро, озеро Барінго, в західній Кенії, 3 грудня 2020 року. Жирафи Ротшильда є підвидом північних жирафів і класифікуються як ті, що перебувають під загрозою зникнення. Жирафа – найвищий наземний ссавець у світі, а жирафа Ротшильда – один із найвищих підвидів, що виростає до шести метрів у висоту. Острів Лонгічаро колись був півостровом. Підвищення рівня води в озері Барінго за останні десять років перетворило півострів на острів. Природа: Перша премія, історії – Амі Вітале
«Людські втрати від COVID-19». Тіло жертви коронавірусу, загорнуте в жовтий поліетилен, в очікуванні пакету для трупів у лікарні Індонезії, 18 квітня 2020 року. Загальні новини: Другий приз в одиночному розряді – Джошуа Ірванді
Георг піднімається на колоди під час тренування з болдерингу в Кохель-ам-Зее, Баварія, Німеччина, 15 вересня. Болдеринг (англ. bouldering — скелелазіння по валунах) – різновид скелелазіння на невисоких скельних утвореннях або штучних стендах без мотузки та страхувальної системи, зазвичай не більше шести метрів у висоту. Історично болдеринг починався як тренування для більш амбітних занять скелелазінням і альпінізмом, але перетворився в самостійний вид спорту. Зали для скелелазіння і спортивні споруди в Мюнхені були закриті через тривалий карантин через пандемію COVID-19, тому спортсмени стали творчо підходити до своїх методів тренувань. Спортивні змагання: Перший приз, одиночний розряд – Адам Претті, Getty Images
Із серії «Саха Вуд». Близнюки Семен і Степан виконують ролі болотяних міфічних істот – Долгочай – у фільмі «Старенька Бірбірікен з п'ятьма коровами» в Саха, Якутія, Росія, 9 серпня 2019 року. Це їхня перша роль у фільмі. Сучасні проблеми: перша премія, історії – Олексій Васильєв
Частина серії під назвою «Вибух порту в Бейруті». Пожежники працюють над гасінням пожеж, що охопили склади в Бейруті, Ліван, 4 серпня 2020 року після сильного вибуху в порту. Тоді загинуло щонайменше десять пожежників. Spot News: перша премія, історії – Лоренцо Туньолі, Contrasto, для The Washington Post
Reborn («Відроджений»). Лялька «Відроджені» упакована і готова до відправки до нових «батьків» в Олесниці, Польща, 29 квітня 2015 року. У комплект входить свідоцтво про народження і комплект дитячого одягу. Ритуал відкриття коробки важливий для багатьох нових власників ляльок, які часто знімають цей момент і діляться ним у соціальних мережах. «Відроджені» немовлята вперше з'явилися в 1990-х роках. Всі вони унікальні і ретельно створені художниками, відомими як «гуманісти». Гіперреалістичність новонароджених немовлят передана такими деталями, як родимки, вени, імплантоване волосся, пори, сльози і слина. Довгострокові проєкти: II премія – Кароліна Йондерко
«У пастці в Греції». Дорі Мотонатембе підтримує форму, виконуючи вправи перед своїм наметом у таборі Самос. Греція, 26 березня 2019 року. Довгострокові проєкти: Третя премія – Ангелос Цорцініс, частково фінансується Фондом «Магнум»
Фатіма і її син готують рибальську сітку на човні в затоці Хор-Омейра, Ємен, 12 лютого. Історія: У Фатіми дев'ять дітей. Щоб забезпечити їх, вона заробляє на життя риболовлею. Хоча її село було зруйноване під час збройного конфлікту в Ємені, Фатіма повернулася, щоб відновити життя, купивши човен на гроші, які вона заробила від продажу риби. Конфлікт між повстанцями шиїтами-хуситами і коаліцією арабів-сунітів на чолі з Саудівською Аравією почався в 2014 році і призвів до того, що ЮНІСЕФ назвав цей конфлікт найбільшою гуманітарною кризою в світі. На початку 2020 року близько 20,1 мільйона осіб (майже дві третини населення) потребували продовольчої допомоги, при цьому приблизно 80 відсотків населення покладалися на гуманітарну допомогу. Сучасні проблеми: перша премія, одиночний розряд – Пабло Тоско
Допитливий каліфорнійський морський лев підпливає до маски для обличчя на місці занурення біля хвилерізу в Монтерей, штат Каліфорнія, США, 19 листопада 2020 року. Навколишнє середовище: Перша премія, одиночний розряд – Ральф Пейс
Частина серії під назвою «Втрачений рай». Арег сидить біля палаючого будинку в селі Карегах у Нагірному Карабасі 25 листопада 2020 року. Деякі жителі села спалили свої будинки, перш ніж покинути райони, які поверталися під контроль Азербайджану після листопадової мирної угоди. Загальні новини: Перша премія, історії – Валерій Мельников
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1256
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3465
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3534
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3615
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3929
