Нехватка пресной воды в Крыму. Хроника водного кризиса в фотографиях
Генеральная Ассамблея ООН объявила 22 марта Всемирным днем водных ресурсов. Этот день призван привлечь внимание к проблеме нехватки пресной воды и доступа к ней, а также к необходимости преодоления глобального водного кризиса. Ежегодно эта дата посвящена определенной теме. В 2021 году это тема ценности воды. Крымчане прожили 2020 год в условиях засухи и ограничений водоснабжения, и проблемы с водой продолжаются до сих пор. Летом прошлого года в нескольких районах Крыма начали вводить графики подачи воды. Сейчас многие населенные пункты полуострова получают воду по часам. Такие меры начали применять из-за обмеления водохранилищ и сокращения запасов пресной воды. При этом российские власти Крыма расконсервировали скважины и использовали подземные источники. В октябре на полуострове заговорили об опреснении морской воды. Сейчас российские власти Крыма называют опреснение единственным способом «гарантировать стабильное водоснабжение» на полуострове. Однако жители Ялты, где планируют построить опреснительную установку, выступили против ее строительства. Мониторинговая миссия ООН в Украине настаивает на том, что с учетом аннексии Крымского полуострова, «Россия несет основную ответственность за обеспечение доступа к воде защищенным лицам в Крыму». Раньше Украина обеспечивала до 85% потребностей Крыма в пресной воде через Северо-Крымский канал, соединяющий главное русло Днепра с полуостровом. После аннексии Крыма Россией в 2014 году поставки воды на полуостров прекратили. Официальный Киев утверждает, что они возобновятся только после деоккупации Крыма. Как Крым переживает нехватку пресной воды – в фотогалерее Крым.Реалии.
Автоцистерна во время забора воды в пруду села Константиновка Симферопольского района, 24 августа 2020 года
Мужчина на личном автомобиле с бочкой на крыше остановился на одной из улиц Симферополя, 24 августа 2020 года
Жильцы одного из домов начали запасаться водой, 24 августа 2020 года
В сентябре прошлого года в разных районах Симферополя начали устанавливать синие бочки – резервуары для воды. Эта бочка стоит на улице 1-й Конной Армии, 3 сентября 2020 года
С 7 сентября в Симферополе и 39 населенных пунктах Симферопольского и Бахчисарайского районов Крыма ввели третий этап ограничений централизованной подачи воды населению. На фото: заправка машин на автораздаточной станции «Петровские скалы», рядом с заповедником «Неаполь Скифский», 8 сентября 2020 года
Листовки с графиком подачи воды были расклеены у подъездов многоквартирных домов в Симферополе, 8 сентября 2020 года
Рыбак на берегу обмелевшего Аянского водохранилища, 4 ноября 2020 года
В ноябре прошлого года Аянское водохранилище было заполнено менее чем на треть при объеме в 3,9 млн кубических метров
Изобильненское водохранилище под Алуштой – самое глубокое в Крыму. Максимальная глубина – 70 метров. Объем – 13,25 млн кубических метров. Длина – 4 километра. Плотина земляная, высотой 70 метров и длиной 550 метров, 25 октября 2020 года
Изобильненское водохранилище снабжало водой Алушту, где в сентябре прошлого года был введен график подачи воды, 25 октября 2020 года
Село Зеленогорское находится почти в самом центре Белогорского района Крыма. Особенность этого села в том, что там нет централизованного водообеспечения. В ноябре прошлого года единственный каптаж (сооружение по выемке подземных вод), из которого питьевая вода подавалась в многоквартирные дома и частный сектор, пересох. В Зеленогорское стали доставлять воду автоцистернами. Однако не все жители надеялись на такую помощь: некоторые, вооружившись ведрами и пластиковыми бутылями, ходили к так называемой кринице, которая находится у полувысохшего сельского пруда. Те, у кого есть собственный транспорт, ездили за водой к «живым» источникам в близлежащих селах. Другие – покупали у частников, которые наладили параллельный подвоз воды, 6 ноября 2020 года
Село Гончарное – одно из самых древних в округе Севастополя – расположено в Варнаутской долине. В конце ноября прошлого года в сельских колодцах пропала вода, пересох даже известный источник Варналы. Местные жители вынуждены были приобрести емкости для воды, а российские власти организовали ее подвоз
На импровизированной площади на детской площадке у магазина местные российские власти установили большую емкость для воды, 18 ноября 2020 года
На северо-восточной окраине села, рядом с шоссе – довольно большой пруд, размерами приблизительно 250 на 250 метров. Он наполняется ручьями, в основном, весной. Так пруд выглядел 18 ноября 2020 года
Расположенное по соседству с Гончарным село Резервное также имеет проблемы с водообеспечением. Еще до российской аннексии Крыма бизнесмены и чиновники возводили здесь загородные дома, несмотря на то, что в селе всегда были проблемы с водой. Стоимость строительства водопровода в Варнаутской долине еще в 2011 году оценивалось в 8 миллионов гривен. За период российской аннексии Крыма воду в Варнутскую долину не провели
Между тем, вода из собственной скважины есть в российской воинской части, расположенной рядом с Резервным. По словам местных жителей, некоторым домовладельцам удалось договориться с военными и провести воду в свои дворы, 4 декабря 2020 года
Пластиковая емкость для воды в одном из дворов Резервного, 4 декабря 2020 года
Чернореченское водохранилище – основной источник водоснабжения Севастополя. Оно пополняется за счет ряда небольших рек и множества ручьев. На протяжении первых недель января в Крыму выпали обильные осадки в виде дождя и снега, за несколько дней выпало порядка 70-80% месячной нормы. Так, на Ай-Петри толщина снежного покрова 20 января составила 25 сантиметров, на Ангарском перевале – 12. После этого в Чернореченском водохранилище появился небольшой приток воды. Так оно выглядело 25 января 2021 года
Вид на Чернореченское водохранилище со стороны села Передовое. Бетонные кольца, по которым раньше определяли уровень воды в водохранилище, сейчас оказались на суше, 25 января 2021 года
В начале февраля 2021 года Симферопольское водохранилище, по сообщениям Крымского гидрометцентра, наполнилось на 7%
16 февраля 2021 года. Чаша водохранилища продолжила сужаться. Зимние снегопады так и не стали переломным моментом для водного кризиса в аннексированном Крыму. ГИС-специалист Мирового центра данных по геоинформатике и устойчивому развитию, старший преподаватель кафедры географии ТНУ Сергей Гапон в эфире Радио Крым.Реалии говорил о том, что для того, чтобы ситуация с водохранилищами перестала быть критической, необходимо очень много атмосферных осадков
Общий вид карьера в Инкермане в конце января 2021 года. Воду из водоема российские власти начали забирать в конце ноября 2020 года. Водозабор проработал около месяца, меньше ожидаемого срока. Жители Инкермана выступали против решения российских властей Севастополя забрать воду из озера в бывшем карьере
Уровень воды в карьере сильно понизился после выкачивания воды. Понижение уровня воды хорошо заметно по огромным ступеням, образовавшимся во время добычи камня-известняка, 22 января 2021 года
Белогорское водохранилище, 11 марта 2021 года. По словам крымского предпринимателя Олега Зубкова, в Белогорском и Тайганском водохранилищах осталось слишком мало воды, чтобы она существенно повлияла на ситуацию с водоснабжением Симферополя
Тайганское водохранилище приближается к отметке «мертвый объем», 12 марта 2021 года. По состоянию на 19 марта, на такой отметке находятся Симферопольское и Загорское водохранилища. Это означает, что брать оттуда воду для снабжения населения уже невозможно
6 травня в київському Будинку Архітектора в рамках «Тижня дизайну» відбувся концерт цієї легендарної київської групи.
Колектив існує майже сорок років і став невід’ємною частиною самого Києва. Його склад змінюється, збільшується чи зменшується, якийсь час виступи можуть бути регулярними, раптом вони майже припиняються і пізніше виникають на новому місці. Концерти великим складом нечасті і збирають своєрідний клуб шанувальників, в якому всі знають один одного.
Участь в Ukrainian Design & Innovation Week не є випадковою, тому що від перших днів колектив активно співпрацює з художниками: колись це виставки, що поєднані з концертами, колись — художньо-музичні перформенси. Цього разу глядачів зустрічали експонати виставок, що проходять в рамках вже шостого «Тижня дизайну», який триває в Києві з 4 по 10 травня. Він складається з експозицій, майстер-класів, лекцій та воркшопів, екскурсій до майстерень, кінопоказів та іншого. З 2023 року Ukrainian Design & Innovation Week доєднався до World Design Weeks, куди на сьогодні входять сорок чотири країни. Події відбуваються на кількох майданчиках, повна програма є на сайті фестивалю.
Er. J. Orchestra:Олексій Александров — блокфлейти, перкусіяВіктор Крисько — електроскрипка, клавішіВолодимир Сороченко — гітараОлексій Колесніченко — клавішіОльга Прудей — вокалКатерина Александрова — флейтиЯрослав Бендерук — перкусія, вокал
Текст та фото — Олександр Зубко. 07.05.2026 — 16 — 1274
Призначити 30 квітня кожного року як дату, присвячену цьому музичному жанру — таке рішення було оголошено ЮНЕСКО ще у 2011 році, а перші події відбулися вже наступного року.
Вони включають великі та малі концерти, освітні події та інші заходи, які відбуваються безпосередньо або віддалено. Більшість з них припадають на останній день квітня, але значна частина відбувається раніше. Організатором є неурядова організація Інститут джазу Хербі Хенкока (Herbie Hancock Institute of Jazz) (США) та дирекція ЮНЕСКО. В новині сайту Міжнародного дня джазу від 2 травня сказано, що цього року заходи відбулися більше, ніж в 190 країнах та на всіх континентах. Так, включно з Антарктидою.
Звісно, відзначають це свято і в Україні. Якщо скласти афішу джазових подій, стане очевидно, що 30 квітня їх більше, ніж в будь-який інший день року. Більшість концертів офіційно оголошують себе причетними до свята, проте не всі здогадуються зареєструвати свої заходи на офіційному веб-сайті Міжнародного дня джазу. Проте деякі з джазових діячів таке зробили, їх можна знайти у відповідній вкладці.
Ми пропонуємо вашій увазі репортажі з двох концертів, що відбулися в Києві 30 квітня. Перший — звітний концерт кафедри джазу Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра, він пройшов в одному з концертних залів цього навчального закладу і відомий як 43JazzClub. Цей концерт був підтверджений як подія в рамках Дня джазу. Другий — виступ вокалісти Аніко Долідзе з її біг-бендом. Він також присвячений святу джазу, про що було вказано на афіші. Цікаво, що перший концерт цього колективу також відбувся саме 30 квітня, але дев’ять років тому, і так само був присвячений Дню джазу, і на цій же сцені — у Caribbean Club.
А головною подією свята традиційно є Зірковий глобальний концерт (All-Star Global Concert), який вже давно транслюється у прямому ефірі на Youtube. Цього року він відбувся у Ліричній опері Чикаго (Lyric Opera of Chicago) — одному з найбільших оперних залів США.
Текст та фото — Олександр Зубко.
03.05.2026 — 23 — 3476
6 квітня в одному з залів готелю «Хілтон» відбувся конкурс, який вже майже два десятиріччя щорічно проводить Асоціація сомельє України — член Міжнародної асоціації сомельє (Association de la Sommellerie Internationale, ASI). Із зрозумілих причин переривався він у 2020, 2022, 2023 та 2024 роках.
З дванадцятьох півфіналістів до фіналу вийшли Євген Олійник, Дмитро Лазорка та Богдан Павлюх. За збігом обставин, всі мешкають у Львові та працюють тут сомельє.
Частина завдань були традиційними: подача напоїв, пошук помилок у винній карті, дегустація наосліп міцного алкоголю. А були і незвичні. Так, треба було за слайдами на екрані визначити регіон походження напою. Або ж дати вичерпну характеристику єдиному зразку вина у келиху та поради щодо страв до нього. Чи навпаки: отримавши тарілку з їжею підібрати напої до неї.
Переможцем було оголошено Богдана Павлюха. З усіх трьох конкурсантів він єдиний вже потрапляв у фінал, причому чотири рази: у 2014 та 2015 роках посів третє місце, у 2017 та 2020 роках — друге.
На нашому сайті є фоторепортажі про конкурс 2016, 2017, 2018, 2019 років. А також про перший міжнародний жіночий кубок.
Текст та фото — Олександр Зубко
01.05.2026 — 30 — 3540
Ціна помилки та сила природи: подорож у Чорнобильську зону, яка назавжди змінила хід історії.
Виповнюється 40 років з дня аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа 1986 року не лише змінила хід історії, а й створила унікальну зону відчуження, де час фактично зупинився. ЧАЕС залишається об’єктом уваги людей з усього світу, а покинуті міста Прип’ять та Чорнобиль поступово переходять під контроль природи.
Фотограф Дмитро Дятлов відвідав Зону і зафіксував, як виглядає епіцентр катастрофи. Як працює станція, чому дика природа витісняє залишки цивілізації та як виглядають покинуті локації – у фоторепортажі та тексті Дмитра для РБК-Україна. Публікуємо пряму мову автора. Більшість кадрів публікується в медіа вперше. Про це повідомляють Контракти.UA.
Чорнобиль: катастрофа, яка так і не закінчилась
Я народився у 1986 році – рівно через п’ять місяців після аварії на Чорнобильській АЕС. У Києві – за дві години їзди від місця, яке назавжди змінило хід історії. Чорнобиль весь час був поруч – як точка на мапі і як нав’язливий образ у підсвідомості.
Чорнобиль – це не лише минуле. Це місце, де можна побачити майбутнє без людини. З дитинства мене тягнуло туди майже фізично. Зовсім поруч – епіцентр однієї з найбільших техногенних катастроф. Хотілося пізнати це місце не з чужих розповідей, а самому.
Потрапити в Зону вдалося лише багато років потому – вже з камерою, у складі знімальної групи. Це було кілька років тому, ще до війни. Але навряд чи там щось могло кардинально змінитися. Час тут не рухається – він накопичується.
Зона: територія зупиненого часу
Дорога до Зони – це перехід. Перехід із звичної реальності у простір, де минуле не пішло, а залишилося.
Ми їхали мовчки. Говорити не хотілося. Хотілося слухати тишу. Обабіч дороги – покинуті села. Хати з перекошеними дахами, вибитими вікнами, облупленою фарбою. Колись тут топили печі, пахло хлібом, звучали голоси. Тепер – лише вітер у порожніх рамах і гілки, що тягнуться всередину, ніби ліс повільно, але невідворотно освоює чужий простір.
Люди виїжджали "на три дні". Незаперті двері. Недопитий чай. Покинуті іграшки. Але ніхто так і не повернувся. З часом розумієш: для цих місць аварія була не просто катастрофою. Це був розрив часу – миттєвий і незворотний. І водночас – початок іншого процесу.
Природа: життя після людини
Людина пішла – і природа повернулася. Стіни заростають мохом молодою порослю, стежки розчиняються в траві. Усе, що колись утримувалося зусиллям людини, поступово, подвір’я зникають під відпускається.
Якщо відволіктися від попереджувальних знаків про радіацію, помічаєш інше. Це територія, де відбувся один із найрідкісніших експериментів в історії – без участі вчених. У якийсь момент розумієш, що Зона стала притулком – саме тому, що людина пішла.
Рослинність тут буйна, комах стільки, що повітря здається густим, птахів чути всюди. Вода в каналах і озерах повна життя. Дикі тварини почуваються впевнено – їх ніхто не витісняє і не переслідує.
Тут живуть рисі, кабани, козулі, олені. Щільність вовків – вища, ніж у багатьох європейських заповідниках. У лісах зустрічаються навіть ведмеді та зубри. Коні Пржевальського, завезені у 1990-х, прижилися і утворили стійку популяцію. Радіація залишилася. Людина – ні. І саме це виявилося вирішальним фактором.
Для мене Чорнобиль – це не лише місце катастрофи. Це ще й наочна відповідь на питання, якою могла б бути наша земля без постійного втручання людини.
ЧАЕС: станція, яка не може померти
Сама станція – місце парадоксальне. Це не руїна – це працюючий механізм, просто з іншою функцією. Територія контрольованої небезпеки. Після аварії вийшов з ладу лише четвертий енергоблок. Інші ще довго працювали. Остаточно станцію зупинили лише у 2020 році.
На момент зйомки над зруйнованим блоком уже височіла нова захисна арка – "Укриття-2". Гігантська конструкція, що мала ізолювати реактор і зробити можливою подальшу роботу з нейтралізації наслідків вибуху.
Територією ми пересувалися лише з провідником і за суворо визначеними маршрутами. Фон змінюється: десь майже спокійно, десь дозиметр починає нервово потріскувати.
Усередині адміністративних будівель – те саме відчуття застиглого часу. Радянські таблички, схеми, плакати. Назад у СРСР. Особливе враження справляють вітражі художника Миколи Лінника, завершені буквально напередодні аварії. На них – історія освоєння «мирного атома»: від Прометея до підкорення космосу.
І ще один майже сюрреалістичний образ – ставок-охолоджувач. Вода буквально "кипить" від руху величезних сомів. Ловити їх, звісно, заборонено. Це радіоактивний "заповідник", де екосистема десятиліттями живе в особливих умовах.
Сьогодні ЧАЕС не виробляє електроенергію. Вона перебуває у стадії виведення з експлуатації. Але це не "мертве" місце – тут постійно працює персонал, підтримуючи складну й вразливу систему.
Пропонуємо почитати ексклюзивний матеріал РБК-Україна про ліквідаторів та про те, як у 2022 році працівники ЧАЕС добровільно йшли в окупацію.
Також ми підготували підбірку книг, яку варто прочитати про трагедію Чорнобиля та її наслідки.
фото: Дмитро Дятлов 26.04.2026 — 17 — 3623
Дрони прилетіли по трьох резервуарах з нафтою.
В ніч на четвер, 23 квітня, безпілотники Центру спецоперацій "Альфа" СБУ уразили нафтоперекачувальну станцію "Горький" у Нижньогородській області РФ.
Про це РБК-Україна повідомили джерела в СБУ. Про це повідомляють Контракти.UA.
НПС "Горький" є важливою ланкою нафтотранспортної системи Росії та входить до структури АТ "Транснефть - Верхняя Волга".
Станція транспортує нафту магістральними трубопроводами, зокрема за напрямком Сургут - Горький - Полоцьк. Вона забезпечує перекачування сировини на внутрішні маршрути, зокрема до НПЗ "Лукойл" у місті Кстово.
Згідно з попередніми даними, внаслідок удару було пошкоджено три резервувари з нафтою. Виникла масштабна пожежа площею 20 тисяч метрів квадратних.
"Ураження таких системоутворюючих станцій створює серйозні перебої в логістиці постачання нафти всередині РФ. Порушується робота магістральних трубопроводів, знижується ефективність переробки на НПЗ та зростають витрати на транспортування", - наголосило джерело.
Воно зазначило, що у підсумку це безпосередньо впливає на доходи російського бюджету, які використовуються для фінансування війни проти України.
Нагадаємо, у країні-агресорці після атаки безпілотників зупинили роботу одразу два нафтопереробні заводи, що належать компанії "Роснефть". Йдеться про Туапсинський та Новокуйбишевський НПЗ.
Крім того, в ніч на 22 квітня безпілотники атакували російське місто Сизрань у Самарській області. На місцевому НПЗ пролунали вибухи. 23.04.2026 — 4 — 3935
