Контракти.ua

Андрій Тарасович, Національний банк вирішив тимчасово призупинити продаж активів неплатоспроможних банків, які знаходяться в заставі регулятора під видані кредити рефінансування. Прокоментуйте це рішення, будь ласка.

Призупинення продажу майна одного із заставодержателів, а Нацбанк лише один із них, не призупиняє наших дій з реалізації майна неплатоспроможних банків. Це означає наступне: ми все одно будемо продовжувати подавати Нацбанку пакети документів на погодження продажу активів неплатоспроможних банків, які знаходяться у заставі регулятора під видані ним кредити рефінансування. Далі – рішення самого Нацбанку, погоджувати чи ні. А з точки зору правомірності чи не правомірності такого рішення Нацбанку хотів би сказати, що не нам вирішувати це питання. Проте підкреслю, чим довше ми затягуємо, мається на увазі Національний банк, з погодженням реалізації того чи іншого майна неплатоспроможних банків, тим менше шансів отримати живі гроші за це майно. Будь-який заставодержатель чи іпотекодержатель, у даному разі Нацбанк, повинен зробити наступне - він був зобов’язаний, згідно договорів рефінансування з кожним банком, реалізувати своє право. Тобто, якщо кредит не гаситься, є прострочка більше 90-100 днів, він повинен стягнути це майно у вигляді майнових прав чи іпотеки. Цього ніколи не було зроблено. Більше того, ми отримували листи від Нацбанку: «Ні, продавайте». Тобто Нацбанк не бере заставу і каже нам продавати.

Тепер питання, як продавати? Мушу сказати, що наші відносини з Нацбанком щодо погодження діляться на чотири періоди. Перший період тривав приблизно з червня 2015 по вересень 2015 року, коли ми погоджували з НБУ продаж декількох крупних активів банків. Наприклад, таких банків, як Брокбізнесбанк, намагались - банк Форум, Автокразбанк. Які підходи мала дирекція на цьому етапі? До оцінки активів долучалися незалежні суб’єкти оціночної діяльності. Фонд для перестраховки, особливо через нестабільний курс гривні, давав Нацбанку на погодження початкову ціну активу, яка обчислювалася за принципом Х+30%, Х+70% і навіть Х+90%, де Х – це оціночна вартість об’єкту. Такі пропозиції ми подавали в Нацбанк і, в принципі, достатньо творчо і оперативно змогли погодити це. Таким чином, на вересень 2015 року ми отримали погодження НБУ на загальну суму активів 160 млн грн, і дуже швидко продали активів фактично на 130 млн грн.

Другий етап – це процес остаточного погодження з Нацбанком продажу активів Автокразбанку. Щоб ви розуміли, щодо  цього банку ми подали перші документи на погодження в НБУ у січні 2015 року, а отримали їх аж у жовтні. Якраз в цей проміжок часу у Національному банку було створено відділ управління ризиками. Після цього були встановлені  нові незрозумілі правила роботи. А саме: «не поспішаємо», «давайте змінимо пакети компаній», «давайте такі-то компанії заберемо з цього пакету, тому що ми не хочемо їх продавати», «а давайте ви будете судитися (довго і нудно)» і таке інше. В результаті через дев’ять місяців Нацбанк нам погодив для продажу активи Автокразбанку.

Третій етап. Також враховуючи зазначені правила НБУ нам вдалося погодити продаж активів банку Форум. З активами цього банку було трохи легше, тому що документи на погодження продажу заставного майна під рефінансування було подано трохи раніше, ніж  почали засновуватися нові правила. Однак теж не без пригод. Зараз Нацбанк  докоряє Фонду, що він погодив 430 об’єктів, а ФГВ продав лише частину. Так, здається, що це багато. Тільки із цих 460 об’єктів 130 - це один багатоквартирний будинок. Кожна квартира – об’єкт.

З таким підходом до погодження регулятор фактично підставляє кредиторів , які чекають на  повернення своїх коштів? Адже час йде й об’єкти не дорожчають. А значить, Фонд отримає менше коштів від їхнього продажу і буде мати менше грошей на компенсації людям. Чи я помиляюся?

Це справді біда. Спочатку людська біда, потім біда Фонду, а потім знову буде людська біда. Логічна формула. Спершу людська біда, тому що пропали кошти. Наша біда в тому, що ми не могли вчасно виставити на продаж ще ліквідні активи. І знову людська біда – ми не можемо компенсувати людям їх раніше понесені втрати (за рахунок проданих активів). Наприклад, у банку Форум, коли банк пішов в ліквідацію, ми оцінили його активи приблизно в 5,3 млрд грн. Нагадаю, ліквідація цього банку почалася в червні 2014 року. Якби ми оперативно отримали погодження від Нацбанку на продаж активів Форуму, ми змогли б продати їх за 5,3 млрд грн. і вище. Я впевнений в цьому! Тобто, НБУ повернув  свою суму рефінансування, близько 300 млн. грн, а ФГВ зміг би повернути свої 2,7 млрд грн, витрачених на виплати гарантованого відшкодування І люди, аж до четвертої черги, змогли б отримати до 90% своїх коштів. В результаті Фонд отримав погодження від Нацбанку лише у листопаді 2015 року. Враховуючи час, який пройшов і що протягом цього часу стан активів не покращувався, а також той факт що величезна кількість позичальників фактично контрольовано збанкрутували , то тепер навіть Фонд не отримає хоча б половину своєї суми, яка зафіксована у третій черзі кредиторів, не кажучи про кредиторів четвертої черги. Виникає запитання – яка ставилась мета, коли приймалось рішення не погоджувати продаж активів?

Дана ситуація викликає, скажімо так, подив, тому що (як вже зазначалось) сума рефінансування, наданого раніше банку Форум у залишку складає всього 300 млн грн.., а в заставі станом рік тому, налічувалися активи вартістю понад 2 млрд грн  абсолютно ліквідного майна. Тобто, можна було б вчасно погодити на продаж  всього декілька об’єктів вартістю 300 млн грн і  повернути всю суму застави понад 300 млн грн. А далі продавати активи Форуму згідно законодавства, що регулює систему гарантування вкладів, і якщо хочете, згідно здорового глузду. Знову ж таки, цього не було зроблено!

Який четвертий етап відносин Фонду з Нацбанком?

Під час четвертого етапу Нацбанк погодив Фонду продаж частини активів банку Надра. До речі, у нього майже всі активи були закладені Нацбанку під рефінансування. Також погоджено чотири об’єкти Златобанку.

При цьому, щоб ви розуміли, банк Надра подавався в Нацбанк на погодження всіх активів, які були під рефінансуванням – Фонду погодили тільки 10%. Златобанк подавався мінімум 30-ма об'єктами, нам погодили лише чотири з них. При цьому виключення деяких лотів з портфеля дало негативні наслідки. Наприклад, одного з крупних позичальників – авіаційну компанію чомусь попросили забрати з пакету. Зараз ця авіаційна компанія перебуває в дуже серйозних судах з точки зору оскарження будь-яких кредитних відносин з банком.

Тобто фактично цей актив вже втрачений для продажу…

Далі. Банк «Київська Русь». Продаж його активів теж погоджувався на цьому етапі. Доки вони півроку погоджували, один крупний рітейлор, будемо його так називати, з певною компанією – мобільним оператором, зробили звернення до суду щодо згортання (взаємозалік) на 170 млн грн. Днями зі Златобанком ми програли суд, касаційну інстанцію, за таким самим зверненням щодо одного з позичальників. Сума - 15,5 млн доларів. І це все активи, які знаходяться в заставі у Нацбанка під рефінансування! І це все активи, що поступово втрачаються. Моє особисте переконання, чим швидше оцінюєш, виставляєш і потім працюєш з ринком – тим швидше отримуєш зиск. Це так само стосується активів під рефінансування. Ми на  кінець 2015 року, коли нам дуже треба було продавати, реалізували майна на 1,2 млрд грн. Особливо активним був грудень 2015 року, коли ми кожного дня проводили засідання дирекції і за грудень продали більше ніж на 500 млн грн. Якщо б ми так само активно працювали з Нацбанком, то, я впевнений, ситуація була б абсолютно іншою. Тому звинувачувати Фонд в якихось порушеннях або ще в чомусь є некоректним.

Далі. Банк «Порто-Франко». Коли ми зайшли туди, то побачили, що з нього було виведено на одну із факторингових компаній майже всі активи. Нам вдалося їх «наздогнати». Провели певні дії, виграли суди в декількох інстанціях, якісь активи арештували. Тобто фактично це – бланковий кредит. Ми виставляємо цей бланк, оцінюємо його з початковою ціною десь 40 млн грн. Треба розуміти, що бланк взагалі нічого не коштує. Такий ринок. При цьому наш борг перед Нацбанком – 10 млн грн по рефінансуванню. Готові продати цей бланк за 40 млн. Нацбанк говорить: «Ні! Подавайте за 120 млн грн!» (розводить руками – Авт.)

А як Нацбанк аргументує саме таку ціну? Як вони пояснюють таке суттєве завищення вартості лоту?

Аргументація не зрозуміла.(Особливо незрозуміла, коли нам останнім часом кредити навіть підприємств-банкрутів оцінюють 100% балансової вартості і вище.  Так от, є приклад – активи Єврогазбанку. Під рефінансуванням у Нацбанку достатня кількість ліквідних активів (до речі і в цьому випадку під рефінансуванням – 280 млн грн враховується застава за нашими розрахунками до 1 млрд грн): готель у Києві й готельний комплекс у Трускавці. Перший об’єкт Нацбанк сам попередньо оцінював у 25 млн грн. Потім приходить лист: «Продавайте за 170 млн грн». Трускавецький об’єкт насправді коштує 70-80 млн грн. (це ринок, та і НБУ так раніше оцінював), нам Нацбанк погоджує ціну продажу у 450 млн грн. Виникає питання – що помінялось за декілька місяців – економіка зросла, немає відбою від інвесторів? І от отримуємо від Нацбанку цей лист, приймаємо рішення, виставляємо на продаж – не продається. Апріорі не продається! Через місяць нам приходить лист від Нацбанку: «Ми вам погодили, чому ви не продали?».

Скоро почне працювати офіс консолідованого продажу?

По закону він мав запрацювати з 1 січня 2016 року. Проте ще залишились пару нюансів організаційних, які треба вирішити. Будемо вважати, що він запрацює 1 квітня. Ми зараз по максимуму передаємо всі технології структурам, які будуть включені до консолідованого офісу. І повірте, технології найвищої якості. Жодних шаблонних рішень – все робилося своїми руками і своєю головою. Наприклад, у нас повністю автоматизована система обміну даних з банками. У нас жоден банк не зможе винести рішення на комітет, на дирекцію, якщо документи оформлені неповною мірою, наприклад, ми не можемо подивитися фото об’єкту і таке інше. Також ми створили вертикальну відповідальність фактично кожному члену комітетів, включаючи уповноважену особу. Тобто є підпорядкування на директора, на мене, на куратора і на департамент продажу. Будь-які запити повинні автоматично отримати відповідь, щоб нічого ніде не приховувалося.

А які питання виникають при цьому? Як Ви боретесь з «договірняками»?

Виникають певні питання з біржами. Отримуємо скаргу – ставимо в стоп-ліст. Повірте, ми, починаючи з 2014 року, звільнили мінімум чотирьох ліквідаторів з усіма наслідками. Через сумніви в їх добросовісності, в тому числі через певні незаконні домовленості і все інше. «Договірняків» не повинно бути в принципі!

А як у Вас вибудована робота з біржами?

Нам треба шукати покупців. Що ми робимо? Наприклад, банк починає продавати об’єкт або групу активів. Ми цю всю групу активів розсилаємо на всі біржі, даємо їм два тижні з правом пошуку покупців. Хто знайшов покупця – приходить до нас з листом: «У мене є покупець». Ми його запускаємо в процедуру, яку він проходить, і об’єкт продається на цій біржі. Якщо біржа обманює або спеціально вибудовує відносини з клієнтом-покупцем таким чином, що знижує ціну лота до -30%, то на наступних торгах ми забираємо лоти і віддаємо іншим біржам. Отака система вибудована з урахуванням всіх нюансів практики.

Вона ефективна?

Вона абсолютна ефективна. Про це говорять цифри. Нерухомість, яку ми виставляли на продаж минулоріч, Фонд продав на 65%від їх балансової вартості. Це колосальний показник. Кредитів - на 22%від балансової вартості. У світі (як нас до речі інформують наші американські консультанти) середня ціна 5-7%від балансу. Це свідчить про відсутність «договіряків» і інших зловживань. Ми можемо стати відмінним майданчиком для Нацбанку, враховуючи ті технології, які ми використовуємо. А Нацбанк нам інколи каже: «Не поспішайте. Вивчіть фінансовий стан цього підприємства». При цьому  клієнт - в зоні АТО чи в Криму. Ну що їм відповісти на такі заяви?

Щодо безпосереднього продажу майна. Рішення продавати всі активи неплатоспроможних банків через СЕТАМ викликало резонанс у суспільстві…

З СЕТАМ у нас склалися творчі, професійні стосунки. Зрозуміло, що СЕТАМ – це структура Мін'юсту. В минулому році ми почали з ним працювати як з Державним інформаційним центром юстиції. Виставили на нього активів на 220 млн грн. Продали – аж на 10 млн грн. Тобто співпраця була достатньо неефективна. Після наради за участю прем’єр-міністра, яка відбулася 5 листопада 2015 року, було видане окреме доручення монопольно продавати активи неплатоспроможних банків на СЕТАМі. Безумовно, перше, що ми зробили, - направили запит в Антимонопольний комітет з питанням, чи можна так робити. Антимонопольний комітет відповів, що це суперечить конкурентним засадам. Тим часом СЕТАМ перебував у процесі реорганізації, яку він фактично завершив у кінці жовтня – на початку листопада 2015 року. Також для того, щоб допустити будь-яку біржу до співпраці, вона повинна пройти акредитацію. СЕТАМ пройшов акредитацію при Фонді 21 грудня 2015 року як електронний торгівельний майданчик. І з 1 січня вони отримали на продаж активів на суму 770 грн.

На сьогодні вже щось продано?

Так, трошки продано. В основному вони торгують нерухомістю, а не майновими правами. Ми разом з ними намагаємося налагодити цей процес. Чесно кажучи, я вже теж розцінюю СЕТАМ як головний торгівельний майданчик для Фонду. Особливо для продажу кредитів під рефінансуванням. Чому? Тому що там вищі гарантії, бо це державна структура, яка може гарантувати правильність ведення всіх баз даних.

А як же конкуренція?

Що стосується конкуренції – елементарно. Ще на початку 2015 року був розроблений проект для СЕТАМ про так звані біржі-агенти. Тобто до системи СЕТАМ підключаються інші електроні майданчики. Обмежень не буде – всі біржі, які будуть мати бажання підключитися, під'єднаються. Тобто це не буде називатися монополією. Безумовно, ніхто не буде віддавати 100% активів на продаж СЕТАМ, а потім всі інші біржі підключати. Але левову частку лотів ми зможемо їм віддати.

А технічна можливість впоратися у них є?

Так, але немає меж досконалості. Особливо що стосується майнових прав та кредитів під рефінанс.

Ваш прогноз: яким буде 2016 рік для Фонду?

Я би сьогодні говорив про отримання щонайменше 15 млрд грн за результатами 2016 року. І це навіть незважаючи на нинішню політику Нацбанку у питаннях погодження активів неплатоспроможних банків на продаж. На сьогоднішній день зафіксована сума 7,5 млрд грн.

Спілкувалася Ольга Ярхо