Контракти.ua

2230  —  26.02.16
“Ручняк” чи стратегічне управління? або чому комфортно жити без стратегії
“Ручняк” чи стратегічне управління? або чому комфортно жити без стратегії

“Ручняк” – ручне управління. Тобто апаратні наради, протокольні доручення, підЛеглі, засідання під телекамери… Імітуємо бурхливу діяльність: витрачаючи значні ресурси на цей “управлінський садомазохізм”. Ніби ж працюємо, робимо багато-пребагато. Чому нам комфортне таке ручне управління? Чи ми іншого не знаємо, не вміємо, не хочемо? Публічно – хочемо. Декларуємо стратегічне управління, навіть розробляємо “паперові” стратегії. А насправді? Чому нам комфортний цей “ручняк”? Чому відсутня (ніби є і ніби немає) легітимна Стратегія?

Стратегія завжди була й існує за будь-яких умов в усіх суспільствах. Ми живемо, на щось орієнтуємося і кудись рухаємося. Ось це і є де-факто Стратегія. І вона наша, рідна, оскільки ґрунтується на наших суспільних цінностях. Стратегія – це завжди бурхливі дискусії, обговорення відповідно до рівня суспільної моралі й культури у демократичних суспільств. В авторитарному або тоталітарному суспільстві все значно простіше – без дискусій і присмаком нацкультури. Ми зараз є свідками й учасниками активізації громадянського суспільства, ініціювання ним низки стратегічно важливих дій: волонтерство, блокада Криму, проїзд російських фур, місцеві ініціативи… Громадянське суспільство діє так, як воно може і вміє – тактикою формуючи стратегію. Влада відстає, влада наздоганяє громадянське суспільство. Чому влада діє навздогін? Відповідь – заважає “ручняк”, професійна непідготовленість і бажання “усім самому(ій) керувати”.

Стратегічне управління – це дія на випередження. Чи може влада конкурувати (на умовах доброчесної конкуренції) з інститутами громадянського суспільства? Тобто виробляти співрішення (спільне (консенсусне) рішення між владою й інститутами громадянського суспільства). Професійна і патріотична влада – ТАК.

Що ж воно таке це стратегічне управління? Чи здатні ми його опанувати і застосувати? Знову ж відповідь – Так. Спробуємо популярно розтлумачити.

Загальновідомі три ключових запитання стратегічного управління і планування:

  1. Хто ми, що робимо сьогодні і чому?
  2. Ким хочемо стати, що прагнемо робити в майбутньому і чому?
  3. Як намагаємося туди дістатися?

Важливо: відповідаючи на ці ключові запитання необхідно пам’ятати: найважливіше – чесна відповідь. Саме чесна відповідь: 1…, 2…, 3….

Для вироблення дієвого стратегічного плану необхідно досягти початкової згоди щодо процесу стратегічного планування. З огляду на те, що стратегічне управління є складним трудомістким процесом, важливою передумовою реалізації стратегічного плану є оцінка готовності персоналу і ресурсів, наприклад, організації до стратегічного управління і планування. Також важливо досягти початкової згоди стосовно очікуваних результатів, інституціоналізація (закріплення) умов і вимог щодо організації процесу управління.

Для стратегічного управління і планування вирішальне значення має повна узгодженість дій на вищому рівні. Дієве стратегічне планування має ініціюватися на найвищому рівні.

Цінності, структура, що є основою стратегічного управління, та методологія його впровадження не повинні доводитися зверху у вигляді указів, розпоряджень, наказів, меморандумів чи нової ухваленої політичної лінії. Стратегічне управління – це одночасно і процес і результат. І в цьому складність.

Якщо влада внутрішньо не готова до дискусій, розбудови команди, безпосередньої участі у процесі стратегічного управління, розробки стратегічного плану разом із іншими представниками управлінської ланки усіх рівнів, у такому разі цю роботу краще взагалі не розпочинати. Не можливо: сьогодні Я Стратег і дію за стратегічним планом, а завтра, в силу якихось інтересів – “в ручну” телефоном регулюю і даю вказівки.

Про планування. Поняття планування часто ґрунтується на так званому ”радянському“ і ”західному“ розумінні цієї категорії. Зміст поняття планування (як і управління) у так званому ”радянському“ і ”західному“ у цьому контексті має суттєві відмінності.

Планування за радянських часів було зосереджене на спробі планувати і кардинально, (і радикально) змінювати зовнішнє середовище (економіку, культуру, суспільні відносини тощо) відповідно до цілей партійного будівництва. Наприклад, повернути течії річок або “висушити” Арал тощо. Саме в намаганні докорінно змінити середовище і полягає суть розуміння поняття планування у ”радянському“ контексті.

Планування у так званому ”західному“ розумінні цього поняття полягає у ледь помітній спробі аудиту зовнішнього середовища із сприйняттям цього середовища таким, як воно є (без намагання адміністративними інструментами змінити його). Тобто пристосування до швидкозмінного середовища. Що і намагаються робити переважна більшість розвинених країн.

Основним завданням стратегічних планів є гнучке, толерантне та еластичне пристосування діяльності державних інституцій у досягненні своїх цілей до середовища, що трансформується. Тобто визначальним є суспільне середовище, яке обслуговують державні інституції, стратегічно плануючи свою діяльність, а не центрування суспільства навколо адміністративно-владної дії.

Ще одна пастка до якої часто потрапляють: плутання поточного і стратегічного планування.

Ключова відмінність стратегічного і звичайного (повсякденного) оперативного планування: звичайне (повсякденне) планування здійснюється “від теперішнього” (сучасного); стратегічне планування здійснюється “від майбутнього”. Тобто у зворотному порядку. Чи може так мислити управлінець і реалізовувати стратегічні плани? Так, цьому треба вчити: набувати вмінь і навичок.

Важливим є також розуміння етапів розробки стратегічного плану робочою групою (РГ). Загалом цей процес схожий на сходження (див. рисунок).

 

Кожна сходинка є визначально важливим етапом вироблення стратегії. Команда (РГ), яка реалізує стратегічний план, володіє необхідними знаннями (перша сходинка) зі сфери стратегічного управління і планування. Для РГ особливо важливо створити атмосферу довіри до неї людей і до процесу стратегічного управління зокрема. Без довіри (друга сходинка) немає сенсу авторитарними методами впроваджувати стратегію, оскільки вона буде відторгнута або невизнана.

Наступна сходинка організаційного процесу стратегічного управління для РГ – це “надія”. Тобто стратегічний план як документ і стратегічне управління як процес мають давати надію як окремому працівникові чи громадянину, так і всій організації, регіону, громаді, суспільству. Ця надія підкріплюється реальними і конкретними діями РГ з реалізації стратегічного управління, що відповідають сформованим цілям і скеровані на виконання завдань стратегічного плану.

Важливо: особливістю цих етапів (сходинок) є те, що підніматися можна виключно вгору, зворотного шляху немає. Піднявшись на сходинку ”довіра“, неможливо спуститись на сходинку ”знання“. В противному разі команда (РГ) втратить довіру яку так важко здобувати і так легко втрачати.

РГ, яка впроваджує стратегічне управління, має на початковому етапі чітко для себе визначити – підніматись цими сходами чи ні, тобто впроваджувати стратегічне управління і розробляти стратегічний чи ні. Мова не стільки про знання, як про довіру, надію і, особливо, конкретні дії.

Декілька слів про структуру, наприклад, міністерства і стратегічний план. Загальне правило: спершу стратегічний план і потім, відповідно до нього, затверджується структура організації. Тобто стратегічний план є підставою для створення структури ЦОВВ. Зважаючи на українську практику наголосимо, що твердження про утворення структури відповідно до стратегічного плану є справедливим для новостворюваних організацій. Так для новостворюваного міністерства інформаційної політики цілком можна було застосувати це правило. Існуючі ЦОВВ мають затверджену структуру і стратегічний план є підставою для реструктуризації структури ЦОВВ у відповідності до нього.

Звичайно це примітивні пояснення маститі науковці можуть розкритикувати. Але про що ще слід сказати – так це про загрози введення стратегічного управління в умовах недостатності професійних кадрів. Загроза зовнішнього управління. Саме зовнішнє управління, як загроза і як стратегія накладається на низьку професійність кадрів і просту лінь хоча б щось робити.

Чи насправді ми хочемо відмовитися від ручного і запровадити стратегічне управління? Чого боїмося і чому “не можемо”. У нас є стратегічні знання, ми знаємо “що” і “як”, ми починаємо стратегічно мислити як суспільство. Нам слід активно продукувати стратегічну ментальність. Ми, як суспільство Вчимося.

Автор: Валерій Тертичка, Інститут аналізу політики та стратегій 

Статьи по теме
Духовний радник Трампа розповів, як вплинув на відносини між США та Україною
Духовний радник Трампа розповів, як вплинув на відносини між США та Україною

Духовний радник Трампа, пастор Марк Бернс поділився з Президентом США і Білим домом тим, що пережив в Україні.
05.05 — 232

До Києва прибула Джулі Девіс: вона очолить посольство США в Україні
До Києва прибула Джулі Девіс: вона очолить посольство США в Україні

У понеділок, 5 травня, до Києва прибула тимчасова повірена у справах США в Україні Джулі Девіс.
05.05 — 207

Reuters розкрило подробиці щодо постачання нових Patriot для України
Reuters розкрило подробиці щодо постачання нових Patriot для України

Агенство Reuters розкрило подробиці щодо постачання систем Patriot для України цього літа. Наразі західні союзники обговорюють умови угоди.
05.05 — 186