Контракти.ua

З іменем Миколи Голомші пов’язано чимало резонансних розслідувань, адже йому випало працювати у керівництві Генеральної прокуратури у найбуремніші часи двох революцій – 2004 та 2013 років. Проте, найбільшою несподіванкою для Миколи Ярославовича стало звільнення після Революції Гідності з люстраційних мотивів. «Контракти» поспілкувалися з колишнім першим заступником Генпрокурора про причини його непорозуміння з новим очільником силового відомства Віталієм Яремою, про атмосферу, яка панувала в пост-Пшонківський прокуратурі та про розслідування подій на Майдані.

К: Яким чином ви потрапили до керівництва ГПУ після Революції Гідності?

- Після перемоги Майдану я був запрошений керівництвом Верховної Ради та лідерами опозиції на Грушевського. Вони запитали мене: чи готовий я повернутися на посаду заступника Генерального прокурора, оскільки мене було фактично незаконно зміщено після обрання Януковича президентом. У відповідь на пропозицію я сказав, що готовий, тим паче що ми спільно і стояли на Революції Гідності.

К: Яка панувала атмосфера в прокуратурі після втечі керівника Віктора Пшонки?

- Там була повна дезорганізація, не було взагалі будь-яких матеріалів, які б вказували на порушення збоку попередньої влади, та це і властиво, що вони себе не документували у протиправній діяльності. Сліди були заметені. Влада Януковича готувалася до поразки і тому зачищала всі документи, які б могли вказати на їх причетність до репресій на Майдані, до розкрадань. Усе це потрібно було відновлювати і вишукувати по крупиці. Коли ми прийшли, то розпочали з того, що оновили апарат , звільнили всіх прокурорів областей, оскільки на першій апаратній нараді виконувач обов'язків Генпрокурора зіткнувся з нещирістю, маючи інформацію про зловживання в усіх областях України. Фактично пройшла зміна заступників Генпрокурора,  начальників усіх Головних управлінь Генпрокуратури. Все це було здійснено за згодою сторін.

К: Невже не було спротиву з приводу звільнення у прокурорів часів Януковича?

- Майже ні. Вони бачили, який був протестний настрій людей, просто мітингувальники могли увірватись і зробити фізичну шкоду тому, хто опирався б звільненню. Не працювала міліція, ви пам’ятаєте, як люди по райвідділках  могли заходити у будь-яке приміщення з палицями і реагувати на несправедливість. На протязі місяця була проведена повна чистка в апараті Генеральної прокуратури. Це була чиста люстрація від народу. При тому нові  призначення багато де відбувалися на майданах, прокурори звітували перед народом, люди висвітлювали якийсь негатив щодо них і таким  чином колегіально, за участю громадськості відбувалися призначення. Так призначалися прокурори областей, районів. Все це відбувалося доволі демократично. Ми зробили титанічну роботу по очищенню прокуратури, вся команда, яка працювала при Януковичу і Пшонці фактично була змінена.

К: Які злочини минулої влади виявлено за вашої роботи в ГПУ?

-Упродовж п’яти місяців, коли я був причетний до керівництва Генеральною прокуратурою, ми внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань понад тисячу кримінальних проваджень щодо злочинів минулої влади. Суми розкрадань були просто космічні, буквально по всіх міністерствах і відомствах ми знайшли зловживання, порушення і розкрадання. Спільно із СБУ і МВС було виявлено 12 пральних банків. Сума відмитих коштів була просто катастрофічною - 140 мільярдів гривень. Ми нащупали відразу нитки до тих, хто тримав ці банківські установи – це були люди з найближчого оточення колишнього президента. Фактично йшлося про злочинну організацію в масштабах країни на чолі із колишнім президентом.

К: А можете назвати конкретні прізвища розкрадачів?

- Всі пам’ятають відомого молодого скоробагатька громадянина К., не буду називати прізвище, так як немає вироку суду, однак всі і так здогадуються про кого мова. Ми порушили кілька  кримінальних проваджень щодо  відмивання коштів, де потенційним підозрюваним міг бути саме він.

К: Після втечі Януковича багато його людей залишилось на місцях. Чи не гальмували вони розслідування?

- Безперечно, були проблеми, тому що на місцях залишались контролюючі органи і аудиторські структури, які фактично формувались за часів Януковича. Вони усіляко затягували процес фінансових перевірок, бухгалтерських експертиз, аудитів. Тому доводилось працювати дуже ретельно, з ранку до ночі, при тому ми звернулися до громадських організацій за посильною допомогою і знайшли повне порозуміння. Всіх громадських помічників важко перелічити, можу назвати кількох - це  активісти, які наразі очолюють Центр протидії корупції Дарина Каленюк і Віталій Шабунін, також журналіст Сергій Лещенко, які нам давали дуже багато відомостей. Ми взагалі використовували чимало матеріалів журналістської команди. Дуже позитивна була співпраця з Канцелярською сотнею людей доброї волі, які клеїли по клаптику папірці після «шредерів», крізь які пропустили чимало документів колишні можновладці перед втечею. Все це ми формували у кримінальні провадження і розслідували.

К: Як склалися відносини із новим керівником Віталієм Яремою?

- Ніяк. Після зміни керівництва ГПУ я був запрошений на зустріч до нього у кабінет, він зненацька повідомив, що для мене немає місця в керівництві Генеральної прокуратури України. Це було ще до вступу в дію закону про люстрацію. Я попросився у відпустку, будучи збентеженим таким рішенням і не розуміючи за що, адже  я з ранку до ночі працював і координував дії підлеглих, неодноразово відправляв групи працівників Генпрокуратури у зону АТО, вболівав за кожне кримінальне провадження.

К: Чим мотивував таке рішення Ярема? Ви були з ним раніше знайомі?

- Мотивації не було висловлено ніякої. Я був знайомий з ним, коли він очолював міліцію Києва та працював на посаді першого віце-прем'єра. Не сказав би, що у нас були якісь особисті стосунки, проте я позиціонував його як професійну людину, патріотично налаштованого правоохоронця. Якби доля випала на мій вибір, я обов’язково би з ним співпрацював. Ярема сказав, що я можу вносити будь-яку пропозицію по посаді, крім заступника генерального і вона буде розглянута. Після повернення із відпустки я дізнався, що це були пусті слова і мене внесли в список люстрованих.

К: Як формувався люстраційний список прокурорів? Його затверджував Ярема? Одноособово вирішував кого залишити?

- Список  формувався дуже кулуарно під десятьма замками. Логіка цього списку мені досі незрозуміла. Адже ті, хто дійсно працювали на керівних посадах за Януковича, якраз у кріслах залишились. Я так думаю, що цей список формувався  під акомпанемент потрібних людей. Для неугодних використали закон «Про очищення влади». Якщо почитати сам закон, то там передбачений порядок колегіального вирішення, можливість людини оскаржити і пройти відповідну перевірку. Я написав заяву, коли вже вступив закон в силу, що не підлягаю люстрації і виклав факти, чому саме. Генпрокурор Ярема наклав резолюцію - «прошу розглянути комісійно» і я, як перший заступник Генерального прокурора, наївно очікував, що мене запросять на люстраційну комісію. Проте невдовзі отримав наказ про своє звільнення. Думаю, що це була чиста формальність і було продемонстровано, хто тут вирішує.

К: Якими аргументами  заперечували Яремі, що не підлягаєте люстрації?

- Виходячи із принципів права, цілей і завдань люстраційного  закону - це є очищення влади від людей,  які допомагали узурпувати владу Януковичу своїми діями або бездіяльністю. Тому я написав у своїй заяві на ім’я Генерального прокурора, що не підпадаю під дію того закону, тому що починаючи з 2004 року, як тільки Янукович балотувався на пост президента і коли на вулиці вийшли перший раз люди, які мітингували проти фальсифікації виборів, я вступив у протистояння з його командою. В той час, у 2004 році, я був заступником Генпрокурора і на нараді керівництва ГПУ мені було доручено порушити кримінальну справу проти лідерів опозиції і фактично винести постанову про розгін Майдану. Я відмовився це робити і написав рапорт про звільнення. Мене було звільнено не за рапортом, а за надуманими мотивами і уже після Помаранчевої революції я був відновлений через суд. Далі я писав про те, що у 2007 році коли стояло питання про розпуск парламенту і прокуратура постійно обирала позицію Партії регіонів я обґрунтував, що є законні підстави для розпуску Верховної Ради.  Мене тоді було негайно понижено в посаді і відправлено прокурором Львівської області. Потім, після розпуску Ради, мене вкотре було поновлено на посаді заступника, проте з регіоналами у мене були дуже серйозні протистояння весь час.

К: Які гучні справи під час роботи в керівництві ГПУ ви курували?

- На мою долю випало кураторство багатьох резонансних справ у різні роки. Після Помаранчевої революції я був куратором слідчої групи по отруєнню президента Віктора Ющенка, загибелі лідера Народного Руху В’ячеслава Чорновола, убивства Георгія Гонгадзе, смерті композитора Володимира Івасюка. Слідчо-оперативна група на чолі з Галиною Климович по справі отруєння глави держави піддавалась постійним нападкам з боку тодішньої опозиції - Партії регіонів, яка мала серйозний вплив на керівництво ГПУ, навіть за часів Ющенка. Регіонали створили в Раді свою Тимчасову слідчу комісію по гучних справах, вибурхували ряд скандалів, інсценованих свідомо, щоб нашкодити розслідуванням. Навіть дійшло до того, що в моєму робочому кабінеті на Різницькій  якось було виявлено пари ртуті, хтось дуже хотів створити мені проблеми із здоров’ям. Коли Янукович виграв президентські вибори ця кримінальна справа з приводу замаху на мене відразу була закрита. Але найбільший конфлікт в мене виник із владою Януковича, коли за моєї ініціативи Генеральна прокуратура розпочала перевірку обставин Голодомору як геноциду українського народу.

К: Але ж тоді президентом був Віктор Ющенко, чому ГПУ була проти розслідування Голодомору?

- Це розпочалося ще за часів  Ющенка у грудні 2009 року. Колишнє керівництво ГПУ вже орієнтувалося на Януковича, не вбачало геноциду, і при наявності всіх підстав відмовлялося порушити з цього приводу кримінальну справу. Я сам виніс постанову про порушення кримінальної справи, підписав її, однак вона не була зареєстрована. Тоді СБУ порушила кримінальну справу і вона була розслідувана під контролем тодішніх керівників відомства - Валентина Наливайченко, Миколи Герасименка, Василя Вовка. Було зібрано 253 томи кримінальної справи і ми, вибачте, крадькома вимушені були направляти її до суду. Тому що ніхто з керівництва Генеральної прокуратури не хотів її направляти, та ще й створили заборони, щоб ніхто не міг направити. Мені прийшлося кулуарно це зробити, оскільки я дуже добре орієнтувався в матеріалах, вивчив всі томи праць по Голодомору, підготовлені Інститутом національної пам’яті Ігоря Юхновського та архівом СБУ під керівництвом Володимира В'ятровича. Ми дослідили всі телефонограми, шифрограми, які вказували на те, що роль керівництва СРСР була спрямована на геноцид українського народу. Хто не мав підготовки, зі звичною психікою, навіть не зміг би читати ті жахіття, які описувались у архівних документах КДБ. Не зважаючи на всі перепони, справа була розглянута, керівники СРСР із семи осіб на чолі зі Сталіним були визнані винними у організації геноциду. Суд це підтвердив, але закрив кримінальну справу за нереабілітуючими підставами, оскільки обвинувачені померли.

К: Яким чином на цю справу щодо геноциду реагував сам Янукович?

- Коли він став президентом, виступив у Страсбурзі, сказав, що не було начебто геноциду українського народу, навкруги цієї теми одразу почалось пожвавлення. В ГПУ заворушилися, запитували мене: «от виступив, а як тепер, що буде, а як ти думаєш?».  Мене навіть примушували відкликати свій підпис на постанові про направлення кримінальної справи щодо Голодомору в суд, але я відмовився і тоді мене було понижено до військового прокурора Центрального регіону України. Там я теж орієнтував військовий колектив, що ми не маємо прислуговувати ніякій банді, а об’єктивно вести свою роботу. За час роботи у військовій прокуратурі нами було взято на гарячому начальника продовольчої служби Прикордонних військ України, який отримав серйозного хабара, було затримано начальника квартирно-експлуатаційної частини міста, який відав розподілом житлової площі і теж брав підношення, були затримання хабарників в апараті Збройних сил України.

К: Як реагували на знищення військових прокуратур за часів Пшонки?

- Коли керівництвом Генпрокуратури було прийнято рішення про ліквідацію військових прокуратур, я виступав проти цього на колегії, збирав прес-конференцію. І мені це так не минулося. Пшонка заявив мені, що у зв’язку із моєю позицією по Голодомору і спротиву у 2004 році під час Помаранчевої революції, президент не погоджує мене на посаду військового прокурора в реформованому відомстві і я був понижений до начальника управління Головного управління ГПУ у воєнній сфері. Нижче вже не могли призначити, тільки звільнити.  На тій посаді я теж не мирився із беззаконням: ми почали перевірки, на колегії я критикував стан озброєнь термін експлуатації яких виходив, вносили подання, били на сполох. В той час була історія із цькуванням тоді ще нардепа Валентина Наливайченка, коли за ініціативою комуністів проти нього хотіли порушити кримінальне провадження за державну зраду. Нібито він в часи головування в СБУ, надавав кабінети іноземним спецслужбам на Володимирській. Я підписав висновок перевірки, що в діях Наливайченка немає складу злочину. Але незважаючи на це, справа таки була порушена. Вже після Революції Гідності мій висновок став підставою для закриття того абсурдного кримінального провадження. Ще пам’ятаю, як на початку революційних подій до мене підійшов прокурор Київського гарнізону, ми обговорювали питання незаконного використання військового майна для забезпечення таборів «Антимайдану» і обігріву тітушок - палаток, буржуйок, польових кухонь, іншої техніки. Я йому сказав, щоб реагував по закону на всі ці порушення і посилався на мене, не мовчав з приводу цього. Тобто, навіть перебуваючи на посаді в органах прокуратури, я зі своїми колегами з прокуратури та підрозділу у воєнній сфері усіляко боровся із беззаконням влади Януковича

К: Розкажіть що Ви робили під час Майдану?

- Я був на Майдані, звичайно, не як прокурор, а як цивільна людина. Я не міг залишатись осторонь, коли на моїх очах нелюди у міліцейській формі тягнули дитину по землі, заступився, отримав удар палицею. Сам відповів на той удар і захистив дитину. Це було в ніч на 11 грудня, коли дзвонили дзвони Михайлівського собору у великий штурм.

К: Які настрої були серед прокурорів в останні дні перед поваленням влади Януковича?

- Це безперечно була агонія. Багато хто пам’ятає виступи генерального прокурора, керівників інших силових відомств, які трусились у кадрі, лякали людей. Це ніякого ефекту, крім роздратування, у народу не викликало. Як можна було виправдовувати державний тероризм проти власного народу, перевертали з ніг на голову, як Росія зараз робить. Це були терористи при владі, які самі атакували свій народ, розповідаючи, що це хтось робить теракти. До мене звернулися 36 співробітників ГПУ, які були зі мною на Майдані, сказали, що готові вийти зі мною на будь-який ефір і затаврувати ганьбою дії влади, сказати, що закон на боці мітингувальників. Я звернувся до Степана Кубіва як коменданта Майдану, і розпочалася підготовка до такого виступу. Але після розстрілу молоді було вже не до того, я разом з ними та ветеранами інших силових відомств зрозумів, що буде більше користі від нас, якщо боронитимемо хлопців фізично. І ми це робили. Тому мені гірко від того, що влада, за яку я боровся, вирішила мене люструвати та багатьох моїх колег, які були разом з Майданом.

К: Як просувалися перші розслідування розстрілів Майдану?

- Був величезний спротив з боку людей, які призначались в МВС та СБУ ще за часів Януковича, тяганина з виконанням доручень. На місцях залишалося чимало людей, які працювали за  колишньої влади і займали позицію – нічого не бачив і не чув. В будівлі Служби надзвичайних ситуацій на Володимирській взагалі була перевалочна база тітушок, вони там обігрівалися, перевдягались. Якраз там неподалік трапилося вбивство журналіста В’ячеслава Веремія. Слідчі працювали по Майдану вдень і вночі, робили накладку і по радіоефіру, і по розташуванню підрозділів МВС, збирали докази всюди, де можна було їх збирати. Все це було в стадії активного розслідування.

К: На ваш погляд, чому цей процес загальмувався?

- Думаю, що після зміни керівництва ГПУ, оскільки пройшло повне оновлення кадрів після влади Януковича, потрібно було активізувати розслідування всіх злочинів, а нова хвиля кадрових ротацій дала небажаний збій в активності розслідування злочинів, скоєних попередньою владою.

К: Чи пропонували вам після звільнення піти у політику?

- Я почесний житель Сколівського району Львівщини, мені були пропозиції піти на вибори по мажоритарці, і за списком. Навіть налаштувався був. Але вирішив, що поки це не моє.

К: Збираєтесь оскаржувати власну люстрацію?

- Безперечно. Я уже звернувся з позовом до суду. У ньому  вказую, що моє звільнення пройшло всупереч закону, мене було офіційно звільнено виключно за довідкою про вивчення моєї особової справи, хоча справу ніхто не вивчав. Якби вивчили, то ніяких підстав для люстрації там би не знайшли. Я також пишу у позові, що закон про люстрацію не відповідає Конституції, є резолюція ПАРЄ 1096, яка каже, що всі люстраційні закони повинні відповідати вимогам права – це і законність, і індивідуальний підхід, і право на захист, і заборона масового застосування. Дуже багато моїх колег по прокуратурі  подали аналогічні позови до суду. Чомусь в люстраційному реєстрі з’явилось моє прізвище, а не Януковича і його почту, з владою яких я постійно боровся. Закон був початково правильно орієнтований  - він зачіпав адміністрацію президента Януковича, суддів й інших можновладців, які допомагали узурпувати владу, хто голосував за «драконівські закони». Але все перевернули з ніг на голову. Вирішили звільнити неугодних, зокрема в Генеральній прокуратурі, щоб замінити зручними для себе людьми.

Бесіду вів Олександр Шахов