Російські скелети у німецьких шафах: як американо-німецький шпигунський скандал може вплинути на Україну
Шпигунське ремесло, попри прадавність цієї професії, річ невдячна і складна. Складна, бо передбачає багато різноманітних небезпечних маневрів і дій та вчинків далеко за межами моральності, які здійснюються з метою захисту інтересів своєї вітчизни. Але наприкінці усього хитросплетіння комбінацій можна не лише не отримати очікуваного результату, але і з подивом і шоком відкрити, що у тебе під боком, в твоїй державі є ціла інституція, яка вважає себе поза законом і мораллю, яка береться судити за тебе, що є добре, а що погано, хто має жити, а хто померти, а до того всього ще й краде гроші.
Невдячне ремесло розвідки є тому, що держава, яка розвиває спецслужби, зокрема, зовнішню розвідку, має бути готова до поразок і провалів. Іноді, ці провали закінчуються смертями своїх агентів, а іноді грандіозними ускладненнями чи навіть війнами. Проте іноді ці скандали заминаються. Особливо, коли держави, які в ці скандали втягнені, мають багато спільних інтересів, які переважають збитки від шпигунських скандалів.
Заминати шпигунські скандали прийнято ще й тому, що кожна відповідальна і серйозна держава усвідомлює, що шпигунську діяльність провадять не лише проти неї, але і вона сама.
Є звичайно унікальні випадки, коли держави не займаються розвідкою або шпигунством одна проти одної на підставі певних угод і домовленостей. Ну, наприклад, такі домовленості існують досі між Україною і Росією. Але відмова від розвідувальної діяльності (включно з незаконною) – це проблема тих, держав, які вірять в подібні угоди. Ми в цьому вже переконалися на тому ж прикладі України і Росії.
Богдан Яременко
Дипломат, голова правління «Майдан закордонних справ», колишній консул України у Стамбулі
Звичайно, шпигунські пристрасті між державами, які формально є дружніми мають аж занадто пікантний і неприємний післясмак, як і будь-який скандал у благородному сімействі. Але життя продовжується, кожну прикрість між друзями можна не лише пробачити, але і компенсувати.
Можна припустити, що присмак, який відчуває Німеччина після кількох поспіль розкриттів неправомірної діяльності американських спецслужб на своїй території, можливо, аж занадто неприємний та гіркий. Проте будемо сподіватися, що політична система, яка загалом може закрити очі на анексію частини території сусідньої держави, зможе пережити і такі недружні, на перший погляд, кроки США.
Чому на перший погляд? А тому, що ми насправді не знаємо, до яких скелетів у німецькій політичній кухні докопалися американські агенти. Так само, як і те, чи став цей черговий американський провал результатом діяльності самих лише німецьких контррозвідувальних служб, чи може і допоміг хто?
Тому неприємного «розбору польотів» Німеччині і США, найбільш вірогідно, не уникнути. Але тим то і відрізняються цивілізовані партнери, що можуть пережити внутрішні проблеми без зайвого акцентування уваги на них.
А ось чи заторкне це інтереси України, залежить від відповідей на пару питань, які ми мабуть ніколи не знатимемо: чи немає часом у цих гучних викриттях сліду Росії, і чи не накопали американські розвідники чогось зовсім таки неприглядного на німецьку верхівку? Ну, ось традиційно в європейській і, зокрема, німецькій політиці виникають гучні скандали щодо зловживань виборчими фондами.
Скелети, як відомо, є у всіх шафах.
