Контракти.ua

Попри те, що Арсенія Яценюка таки обрали фактичним лідером «Батьківщини» (його посада голови політради, поки сидить лідер Юлія Тимошенко, найвища в партійній ієрархії), хмари над ним продовжують згущатися. Новина про об'єднання, з одного боку, символізувала хоч якийсь мир і консенсус в опозиційних лавах, а з іншого — сприяла загостренню давніх конфліктів усередині ОО. Те, що партії Гриценка, Катеринчука, Кириленка не увійдуть до «Батьківщини», було зрозуміло давно. Їхні лідери надають перевагу невизначеному політичному майбутньому, а не «братській могилі» (як багато хто називає злиття з Яценюком). Те, що люди Тимошенко не були згодні з низкою рішень нового керівництва — теж не новина, і тому лист окремих депутатів до ув'язненої зі скаргами на «рейдера-загарбника партії» Яценюка стало лише виплеском назовні накопичених емоцій.

Арсенію Петровичу слід віддати належне: хоч би як у нього не чесалися руки, до з'їзду він зберігав мертвецький спокій і не вивів жодного з колег, які наривалися, за вухо з фракції. І лише після з'їзду дозволив собі випустити пару на Анатолія Гриценка, запропонувавши йому добровільно здати мандат. Останньою краплею, мабуть, став виступ лідера «Громадянської позиції» на ток-шоу в Шустера з критикою нового лідера «Батьківщини». «Я не хотів його виганяти. Але я нікому не дозволю руйнувати фракцію!» — на підвищених тонах коментував своє рішення Яценюк. Журналісти парирували: то що, ви тепер цензуру у фракції запровадите? Лідер пішов, не відповівши.

Що ж до інших обурених — того ж Юрія Одарченка (незгодного з об'єднанням з «Фронтом змін»), деяких лідерів регіональних організацій «Батьківщини» — у кулуарах кажуть, що розбірки з ними також не за горами. Але для початку в них планують відібрати партосередки та передати людям Яценюка. До того ж, якщо позбутися всіх невдоволених одночасно — це дійсно призведе до розколу. Гриценко ж від початку був чужорідним тілом у фракції, його було не шкода. А ось щоб позбутися, скажімо, такого корифея партії, як Томенко — для цього в Яценюка бракує повноважень. Поки що.

Але повернімося до з'їзду. На тлі загального екстазу й оплесків, як грім серед ясного неба пролунали слова Юрія Луценка, який, вийшовши на волю, взявся роздавати всім «дружні поради». Обрушившись із критикою на праву руку Яценюка, Миколу Мартиненка, якого називають «гаманцем» «Фронту змін», і звинувативши його у причетності до виходу депутатів з «Батьківщини», Луценко в одну мить ледь не зруйнував усе те, до чого з такими зусиллями більше року йшли опозиціонери.

«Для того щоб бути чесним і говорити про моральну революцію, а відтак і про політичну революцію — позбудьтеся від «генератора тушок», що знаходиться всередині партії», — грізно заявив Луценко, наступивши Яценюку на болючий мозоль.

З одного боку, Яценюку дорікають у тому, що він разом з Мартиненком провів за своєю квотою до парламенту зрадників­тушок. З іншого — називають жертвою політичних ігор Банкової, яка всі зусилля кинула на те, щоб підірвати авторитет Яценюка та не допустити об'єднання опозиції. Яка з цих версій більш правдоподібна, розбиралися Контракти.

Демон?

Почнемо з того, що «всесвітню змову» проти Яценюка, у яку він закликає вірити своїх прихильників, складно уявити стосовно того ж лідера «Свободи» або УДАРу. Отже, все ж таки були в Арсенія Петровича слабкі місця.

Ще минулого літа, після оприлюднення списку ОО «Батьківщина», на адресу Яценюка було сказано багато неприємних слів. З його легкої руки нікому не відомі бізнесмени замінили яскравих лідерів, перевірених вуличними революціями, політичним пресингом і навіть ув'язненням. Політологи вже тоді прогнозували «Батьківщині» до 15 потенційних зрадників. Прогноз уже наполовину справдився.

Яценюка звинувачували у висуванні відверто слабких кандидатів на мажоритарні округи, що підтвердили результати виборів. Олесь Доній — один із тих, хто виявився непотрібним опозиції — називав навіть суми, за які продаються округи: «Існує інформація, що за те, щоб опозиція виставила на тому або іншому окрузі попередньо непрохідного кандидата, представники влади платять від мільйона до двох мільйонів доларів», — говорив Доній.

Не встиг новий парламент зібратися, як на Яценюка посипалися нові обвинувачення. Депутати, які відкололися від «Батьківщини», викривали його в авторитарному стилі керування, підіграванні Банковій, небажанні прислухатися до ув'язненої Тимошенко. А деякі «тушки» стверджували, Яценюк погрожував їм фізичною розправою!

Арсеній Петрович усе заперечував, але кількість невдоволених зростала.

«Якщо в Партії регіонів є невдоволені комунікацією з урядом, то серед опозиціонерів ще більше тих, хто невдоволений комунікацією зі своїми лідерами», — підкидав дров у багаття регіонал Олег Царьов.

Але найбільш затятими критиками Яценюка, хоч як це не дивно, стали не представники влади, а самі ж опозиціонери. Серед них — третій номер виборчого списку «Батьківщини» Анатолій Гриценко. Він стверджував: «Саме Яценюк своїми «фронтовими тушками», своїми діями і бездіяльністю — дискредитує опозицію найбільше».

«Гриценко у принципі має рацію, але виглядає все, як спланована технологія з мочіння Арсенія Яценюка», — розмірковує політолог Олексій Голобуцький.

Ангел?

Після масового виходу «тушок» Арсенія Яценюка як лідера фракції закликали залишити посаду голови фракції, скласти мандат і навіть застрелитися. Але чим більше його критикували, тим більше він вживався в образ жертви, яка покірно несе свій хрест. День у день він повторював: його люди виходять із фракції не тому, що вони від початку були схильні до політичної невірності. А тому, що винятково їх змушували вийти із фракції (грошима, шантажем або іншими методами).

«Поки йде атака тільки на нас, і дай Боже, щоб інших не атакували», — гордо заявив Яценюк, уточнивши, що, за його інформацією, Партія регіонів виділила близько $100 млн на скупку його депутатів.

Останній випадок виходу «тушок» стався 6 червня, коли спікер ВР Володимир Рибак оголосив про вихід із фракції «Батьківщина» народних депутатів Купчака і Кутового. Після цього кілька представників цієї фракції заявили про спроби підкупу «батьківщинців» Партією регіонів. Так, депутат Володимир Шкварилюк стверджував, що його і колег хотіли купити за $3–5 млн. Підтвердив цю інформацію і Владимир Яворівський.

Кому й навіщо знадобилося очорняти репутацію Яценюка та ще й витрачати на це шалені гроші? Політологи не виключають, що влада вибрала його об'єктом атаки як потенційного наступника Юлії Тимошенко. Щоб не світитися, люди з оточення президента роблять це руками опозиціонерів, які (за гроші або просто з дурості) приграють Банковій.

І хоча на об'єднавчому з'їзді кандидатом у президенти від «Батьківщини» одностайно обрали Юлю, усі розуміють: якщо вона не вийде на волю до 2015 року (а шансів дуже мало), то делегує йому своє право балотуватися, так само як делегувала керівництво партією.

Рейтинг Яценюка поки нижчий, ніж у Тимошенко, і навіть нижчий, ніж у Кличка (відповідно до останнього опитування КМІС, Яценюк у президентському рейтингу без Тимошенко посідає третє місце). Але після того як він формально очолив об'єднану опозицію, цілком може претендувати й на частину електорату ЮВТ — їм тепер нічого ділити. Хоча є й інша версія: оточення Януковича, побачивши, що реальну загрозу нинішньому гарантові становить вже не Яценюк, а Кличко, невдовзі перенаправить свій «тролинг» на нього.

Але все ж таки. За дивним збігом, черговий етап «тушкування» відбувся точно за тиждень до об'єднавчого з'їзду, на якому Яценюка обрали лідером. Це мимоволі наштовхує на думку, що об'єднанню явно хтось хотів завадити. До того ж, у «Батьківщині» до останнього ставили під сумнів імовірність обрання Арсенія Петровича на керівну посаду в партії — надто вже багато компромату вилилося на його голову останнім часом.

«Він став лідером лише тому, що Юля так сказала, їй не могли суперечити», — заявив нам один з бютівців не під запис.

Для всіх, хто сумнівався, дійсно вирішальним стало слово Юлії Тимошенко, яка в листі, зачитаному її донькою на з'їзді, твердо заявила, що довіряє Яценюку. «Люди перевіряються справами. Спільну справу з Арсенієм і командою «Фронту змін» ми робимо вже більше року. За цей час ми переконливо довели, що не помилилися один в одному...», — писала Тимо­шенко.

«Ну, якщо Юля сказала...» — знизували плечима прихильники біло-сердечних, які прийшли на з'їзд просто неба. До слова, вони так і не навчилися кричати на майданах «Я-це-нюк», і за звичкою продовжували скандувати «Ю-ля»...