Альтернативна енергетика в Україні — справа вигідна, але ризикова
1 квітня набули чинності зміни до Закону «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел (№ 5485-VI від 20.11.2012 р.). Зокрема, закон знижує «зелений» тариф для сонячних електростанцій, побудованих на землі, і введено найвищу ставку «зеленого тарифу» невеликих сонячних електростанцій, побудованих на дахах будинків — з 1 січня 2014 року передбачена можливість для приватних домогосподарств продавати надлишки електроенергії від сонячних батарей. Також закон робить привабливішою малу гідроенергетику та застосування у виробництві електрики з біопалива.
Хто тут біомаса?
Під «зеленим» тарифом мається на увазі спеціально встановлена державою ціна, за якою здійснюється закупівля електроенергії, виробленої з альтернативних джерел. Як правило, розмір «зеленого» тарифу значно перевищує ринкову вартість електричної енергії з «традиційних» джерел, що стимулює приватні інвестиції в сектор альтернативної енергетики.
Коефіцієнт у «зеленому» тарифі для наземних сонячних електростанцій знижується з 4,8 до 3,5 з 1 квітня і до 2015 року (тариф розраховується з огляду на скориговану ціну електроенергії для промвиробництва, помножену на коефіцієнт). Підвищується коефіцієнт для малої гідроенергетики (тут і надалі «зелений» тариф розраховується, множачи ціну для промвиробництва на коефіцієнт): мікрогідроелектростанції (потужністю до 200 кВт) — 2, міні-станції (до 1 мВт) — 1,6, малі (до 10 мВт) — 1,2. Раніше всі такі станції належали до малих із коефіцієнтом 1,2. Для вітроенергетики коефіцієнт до 2015 року залишається незмінним. Закон також розширює поняття «біомаса». Тепер під такою, крім іншого, слід розуміти і тверді побутові відходи. Це дозволить продавати електроенергію за зеленим тарифом станціям, які працюють на сировині зі звалищ (раніше біомасою були лише продукти рослинного походження).
Дається визначення поняттю «біогаз» як продукту, виробленого з біомаси. Отримана зі згаданої сировини енергія оцінюється за «зеленим» тарифом з коефіцієнтом 2,3. Закон визначає, що оптовий ринок електроенергії зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, що використовують «зелений» тариф, усю вироблену електрику за встановленим тарифом незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів її відпуску.
Made in Ukraine у пріоритеті
Невдоволення деяких інвесторів викликає збільшення частки місцевої складової в будівництві об’єктів альтернативної енергетики (крім гідроелектростанцій). Вона збільшується з 15% до 30% для об'єктів, будівництво яких розпочато після 1 січня 2012 року і введення в експлуатацію відбудеться після 1 липня поточного року і до 50% — якщо будівництво об'єкта розпочато після 1 січня 2012 року і введення в експлуатацію — після 1 липня 2014-го. А для біогазових станцій встановлюється місцева складова у 30% для об'єктів, запущених із 1 січня 2014 року і 50% — із 1 січня 2015-го.
Від 2014 року приватні господарства зможуть продавати сонячну електроенергію в мережу
Змінено спосіб розрахунку місцевої складової. Раніше її визначали в загальній вартості об’єкта електроенергетики, тепер у Законі конкретизовано частку кожного елемента об’єкта з визначенням його відсотка локальної складової. Експерти очікують, що запровадження місцевої складової надасть поштовх ринку високотехнологічного машинобудування. Невдоволення ж ця норма викликає, перш за все, в іноземних виробників, які розраховували отримати в Україні новий ринок збуту для своєї продукції. Однак чому пільги, дотовані з бюджету, мають працювати на користь іноземних, а не своїх виробників? Так само діяли уряди майже всіх країн, які дотували розвиток відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). «Вітрові проекти, затверджені Китайською Національною комісією з розвитку та реформування, у 1996–2000 роках повинні були мати не менш ніж 40% місцевої складової, яка була збільшена до 50% у 2003-му, а потім до 70% у 2004-му. Їх скасували в 2009 році, позаяк на більшості об'єктів вимогу вже було перевиконано. Як результат, можна згадати факт проблем галузі в низці країн у зв'язку із засиллям китайського обладнання. Навряд чи юна українська галузь зможе витримати такий удар і виклик конкуренції, тож місцева складова може стати й «рятівним кругом», і стимулом розвитку галузі ВДЕ в Україні», — упевнений Віталій Мурашкін, експерт АВЕ «Альтернатива».
Уже сьогодні в нашій країні є діючі підприємства, які виробляють майже всі види комплектуючих та обладнання, зазначені в прийнятому законі для виконання місцевої складової: «Квазар», «Піллар», Запорізький завод напівпровідників, «Пролог Семікор», «Силікон», завод із виробництва модулів у Львові — компанія Projeny, підприємства з виробництва вітрогенераторів, наприклад, на базі Краматорського заводу важкого верстатобудування (спільно з німецькою Fuhrlander) тощо. Саме завдяки появі вимоги про місцеву складову в Україні побудували й запустили виробництво вітчизняних вітроустановок великої потужності. Це виробництво розгорнуто на підприємстві «Фурлендер Віндтехнолоджі», яке вклало у виготовлення вітроелектричних установок (ВЕУ) 120 млн грн приватних інвестицій.
Дачаенерго vs обленерго
Мабуть, найпозитивнішою нормою є введення з 1 січня 2014 року можливості домогосподарствам продавати електроенергію сонячних батарей у мережу. Будь-який власник приватного будинку зможе встановити на даху сонячну електростанцію, підключити її до загальної електромережі і отримувати «зелений» тариф за створені кіловат-години. Потужність домашньої СЕС не має перевищувати 10 кВт. Ліцензії для цього не потрібні, місцева складова в таких випадках не передбачена. При цьому в домогосподарств зобов'язані викуповувати всю електроенергію, що надходить до мережі. Коефіцієнт «зеленого тарифу» для домашніх СЕС визначений на рівні 3,7 (тариф становитиме 350,3 коп. за 1 кВт•год) для СЕС, встановлених до 1 січня 2015 року. Потім тариф знижується до 315,25 коп./кВт•год. Новація робить привабливим використання сонячної енергії приватними господарствами. Нині вартість СЕС оцінюється в EUR15–20 тис., проте в майбутньому ця цифра може істотно знизитися. Враховуючи ставку «зеленого» тарифу, експерти вважають, що окупитися установка може приблизно за п’ять років. Втім, для великого господарства станція у 10 кВт — це не так вже й багато.
У законі держава дає гарантії, що суворо дотримуватиметься його норм, а в разі змін до законодавства суб'єкти зможуть «обрати новий порядок стимулювання». Окремо гарантується викуп усієї альтернативної електроенергії і повний розрахунок у встановлені терміни.
ЕКСПЕРТиза
Михайло Черевко, генеральний директор українського представництва Activ Solar
Звісно, ми, як і інші гравці ринку відновлюваної енергетики, коректуємо свої плани після прийняття нового закону. Велика увага тепер приділятиметься місцевій складовій. Ще в 2010 році компанія Activ Solar запровадила план дій щодо додержання вимог «місцевої складової»: скрізь, де це було можливо, застосовувалися українські технології, матеріали та обладнання. Подібні норми (правило «місцевої складової» — ред.) існують не лише в Україні, а й в інших країнах, наприклад, у Канаді, Італії, Греції, Туреччині, Китаї, Південній Африці та ін. Це розумний спосіб підтримки інновацій, місцевого сектора відновлюваних джерел енергії, створення нових високотехнологічних виробництв та супутніх бізнесів. І серйозні компанії приймають ці правила. Сьогодні багато виробників відкрили своє локальне виробництво в Україні. Наявність норми місцевої складової тягне за собою не лише залучення інвестицій у країну, у промисловий сектор, а й дозволить створювати нові робочі місця. Наприклад, тільки проекти Activ Solar створили понад 1300 нових робочих місць на етапі будівництва сонячних електростанцій в Україні. Крім того, було створено 1200 нових робочих місць на виробничому майданчику «Завод напівпровідників» у Запоріжжі.
Герман Айнбіндер, директор ТОВ «Вінд Пауер»
Зміни до Закону «Про електроенергетику», прийняті в листопаді 2012 року, конкретизують норму про локальний контент. Тепер у законі прописано розбивку місцевої складової й у девелоперів з'явилося розуміння, яка частка йде на будівельні роботи, вежу, гондолу та інші компоненти. Завдяки цьому девелопер може планувати розподіл локальної складової при будівництві об'єктів альтернативної енергетики.
Наразі ми реалізуємо будівництво трьох вітроелектростанцій вітропарку «ДТEК Приазовський»: Ботієвської, Приморської та Бердянської ВЕС. Їхнє будівництво було почато до 1 січня 2012 року, тож вимога локальної складової не поширюється на ці станції. Важливо зазначити, що портфель наших проектів не обмежується цими об'єктами, тож ми ведемо переговори з виробниками вітроустановок щодо забезпечення трансферту технологій до України. При реалізації наших майбутніх проектів ми співпрацюватимемо з компаніями, здатними забезпечити виконання норми про місцеву складову. Однак, на думку виробників вітроустановок, з якими ми вели переговори, повномасштабне виробництво компонентів вітротурбін закордонними виробниками в нашій країні економічно доцільне при сукупній потужності проектів не менш ніж 500 МВт.
