Контракти.ua

В Україні під органічні культури відведено лише близько 1% всіх сільгоспземель (з понад 30%, придатних для цих цілей). За прогнозами Мінагропроду, кількість органічних фермерських господарств в Україні до 2015 року сягне 7% від території, зайнятої під сільське господарство

Український ринок натуральних продуктів зростає. У 2011-му обсяг продажів екопродуктів всередині країни перевищив 55 млн грн. Це вдвічі більше, ніж у 2010-му, і майже вдесятеро перевищує показник докризового 2008-го.

Внутрішнє споживання сьогодні становить лише десяту частку від загального обсягу виробництва органічних продуктів вітчизняних підприємців. Вітчизняні органічні аграрії працюють здебільшого на зовнішній ринок: експорт української екоїжі подолав позначку 500 млн грн.

Виробники-піонери переважно роблять ставку на експортну продукцію: сою, пшеницю твердих сортів, льон, коріандр, гірчицю, нут. Бізнеси, орієнтовані на локальний ринок, вирощують овочі (картопля, капуста, морква, буряк) і фрукти, а також займаються органічним тваринництвом, виробляючи молочну та м'ясну продукцію. У невеликих обсягах виробляють органічний мед.

За оцінками експертів, інвестиції в екоферму з 1 га відкритого ґрунту і 25 соток теплиць (томати, перець, зелень, полуниця, гриби, яблука), сягнуть на старті близько 70–90 тис. грн. При цьому буде забезпечено річний цикл роботи (врожай улітку та взимку) з 25% тепличного господарства і 75% відкритого ґрунту.

Додаткові й водночас обов'яз­кові витрати потрібні на сертифікацію. Для одного виробника це коштує EUR5–6 тис. — причому перевіряється все, що має стосунок до виробництва продуктів: насіння, добрива, корми, цехи, корівники. Не менш жорсткі правила діють щодо переробки, перевезення, упакування та зберігання натурпродукту.

Дохідність таких проектів варіюється від 50% до 100%. Підсумковий дохід залежить від можливостей оптимізації виробництва та наявності стабільних каналів збуту. Оскільки виробники екопродукції не використовують хімічні та мінеральні добрива, урожайність органічних культур нижча, ніж звичайних рослин. Немеханічна обробка продуктів та їх зберігання також дорого коштують. У вартість можуть закладати й інші витрати: на просування товару або, наприклад, на страховку від нереалізації. Окупність проектів — близько трьох років.

Наголос на логістику

Розвиток виробництва органічних продуктів із проби сил і експериментів цілком може перетворитися на перспективний вид бізнесу, що приносить основ­ний заробіток.

Успішним у столиці експериментом експерти називають організований Денисом Сільченком і Владиславом Полонським сервіс «Добрий ранок» із доставки органічного молока, хліба та інших продуктів. Щоб бізнес запрацював, підприємцям потрібно було не лише знайти постачальників екопродукції, а й інвестувати у створення рецептури, сертифікацію готового продукту, а також у холодильне обладнання та лінію для пакування. У підсумку стартові витрати сягнули близько $100 тис.

На думку генерального директора компанії «Ресторанний консалтинг» Ольги Насонової, про споживання органічних продуктів зазвичай замислюються люди з доходом не менш ніж $3 тис. на місяць на сім'ю. «У Києві таких близько 200 тис. осіб. І приблизно 10% із цих двохсот тисяч готові щодня споживати органічне молоко та випічку», — вважає вона.

В Україні недостатньо торговельних точок, які реалізують органічні продукти, — переважно магазини зосереджені в Києві, а в регіонах лише йдуть розмови про їх відкриття. У стаціонарних магазинах найчастіше купують готові продукти — сир і тверді сири, яйця та овочі. Крупи та зерно беруть набагато рідше. Організувавши торговельну точку із продажу органічних продуктів харчування, знайшовши постачальників із якісної продукції та клієнтів із гарним апетитом, підприємець може розраховувати на рентабельність у 40% і більше. Загалом із погляду інвестування та подолання адміністративних бар'єрів відкриття магазина екопродукції нічим не відрізняється від стартапа звичайної торговельної точки.

За прогнозами голови правління Федерації органічного руху України Євгена Мілованова, вітчизняний ринок органіки в середньостроковій перспективі збільшуватиметься на 8–12% за рік.

Ставка на модний стиль

В Україні розвивається виробництво екоодягу та екоаксесуарів. З'являються компанії, які займаються органічним текстилем — футболками та толстовками з екологічно чистої бавовни, постільною білизною без використання синтетичних матеріалів і токсичних речовин. Багато хто пропонує органічний дитячий одяг із натуральних волокон (органічної вовни, шовку, льону, бавовни). А ще — зі шкіри, бамбука та конопель.

Чималою популярністю користуються сумки й аксесуари екологічної спрямованості. Такі сумки можна виготовляти майже з усього, що трапиться під рукою — від використаного пластикового посуду, паперу, старого одягу, м'яких іграшок до упаковок від тортів, чаю, обгорток від цукерок, порожніх банок, газет й навіть штрих-кодів.

Сировина дешева, матеріальних інвестицій такий бізнес не потребує, а ось прибуток може бути дуже високим. Щоб почати пошив торб, знадобиться $500–1000. Строк окупності — від трьох місяців.

Цільова аудиторія «зеленого» ширвжитку — просунуті та небідні люди, яким або небайдужі проблеми екології, або подобається все натуральне. Мода — це третя (після хвороб та економії) найпозитивніша та найпростіша відповідь на запитання: «Чому купують еко?».

Керівник Trendwatching Ukraine (компанія, яка досліджує тренди споживання в суспільстві) Михайло Черняк переконаний, що в Україні підростає нове «екологічно чисте» покоління — і популярність «еко» зростатиме разом із ним. «Ще два-три роки тому в портреті людини, яка обирає натуральну їжу, були дві ключові риси: вона була молода (25–45 років) і забезпечена (дохід від 8 тис. грн на члена сім’ї). У 2011–2012-му додався третій: здебільшого — це сімейні люди, і вони мають маленьких дітей. Деякі молоді сім’ї сьогодні обирають екопродукцію, навіть якщо їхній дохід до рівня «середній плюс» не дотягує», — резюмує він.