Контракти.ua

Губернатор Микола Петрович Круглов, як досить сильний регіональний лідер, що очолив в 2010 році «радянську реконкісту», практично виключив будь-яку спадкоємність своєї регіональної політики від політики своїх демократичних попередників.

Перш за все, це виразилося в кадрових чистках і формуванні нової адміністративної вертикалі в Миколаївській області. У підсумку сформувалася так звана «команда Круглова», склад якої підбирався з колишніх партійних і господарських працівників, добра частина яких перебувала в тіні як після 1991 року, так і після приходу до влади демократів.

На місцевих виборах 2010 року був застосований прийом омолодження партійного активу. На політичному полі Миколаєва та області з’явилися нові обличчя, як то Артем Ільюк, Микола Жук, Ігор Дятлов, Роман Васюков, які одразу ж посіли ключові посади в області та місті. Ігор Дятлов очолив Миколаївську обласну раду. Артем Ільюк пройшов до Миколаївської міської ради і став на чолі найбільшої фракції — фракції Партії регіонів. Роман Васюков став заступником мера з питань транспорту, зв’язку та підприємництва. Микола Жук очолив управління у справах сім’ї та молоді Миколаївської ОДА і паралельно став головою фракції Партії регіонів в Миколаївській облраді.

Безперечно, сьогодні тандем «Круглов-Дятлов» не те, щоб єдиний полюс лідерства в регіоні, але це полюс, який володіє феноменальними можливостями та важелями впливу.

Мер вже не противага губернатору

Загально відомо, що у всі часи досить серйозною противагою губернаторам ставали мери Миколаєва. Але за два останні роки ситуація сильно змінилася. Нинішній мер Володимир Чайка - особистість вельми колоритна. Як і Микола Круглов, він випробував в політиці злети і падіння, пізнав, що таке влада, і якою ціною вона дістається. Але на цьому їх схожість закінчується, за межами політичних біографій це зовсім різні люди.

Якщо Володимир Чайка «ринковик» з прагматичними інстинктами і демократ, а свою команду він формує більш широко, проводячи принцип професійного добору кадрів. То Микола Круглов тяжіє до створення жорсткої і контрольованої системи, як в економіці, так і в адміністрації, і його команда підбирається за принципом правлячої групи на основі особистої відданості.

Раніше з попередніми губернаторами мер Чайка намагався не перетинатися, а їхні відносини можна було оцінити як озброєний «до зубів» нейтралітет. Проте губернатор-регіонал Круглов відразу ж після свого приходу почав демонтаж цього полюса лідерства. І це йому цілком вдалося не тільки за допомогою дисциплінованої депутатської більшості в міськраді, але й шляхом замін ключових фігур в команді Чайки. Наприклад, Юрія Гранатурова поміняли на Юрія Андрієнка, і т.д.. Напередодні виборів до місцевих рад Володимиру Чайці довелося вступити до лав Партії регіонів. Таким чином нівелювався основний «козир» незмінного мера — його безпартійність. Таким чином, Чайка втратив не лише свою команду, але й можливість діяти з-за губернаторської спини.

Найкращий спосіб досягти тотального контролю — прибрати зі шляху суперників

Інший полюс впливу та лідерства також фактично припинив своє існування — Миколаївський осередок Народної партії. На папері осередок все ще існує, але це вже не серйозний гравець на політичному полі Миколаївщини. Її лідер Олексій Гаркуша, який свого часу двічі очолював Миколаївську обласну державну адміністрацію, мав чималий шанс бути обраним до Верховної Ради Україні по мажоритарці на 130 виборчому окрузі. Але так і не зареєструвався кандидатом.

Під тиском штучно створених обставин перестали існувати фракції БЮТ в обласній та міській радах. І на даний момент в міськраді фракція представлена лише одним депутатом Анатолієм Курченко. В облраді залишилося не більше трьох депутатів.

Постійний тиск можна спостерігати на полюс наукового лідерства — ЧДУ ім. Петра Могили. Ректор миколаївської «могилянки» Леонід Клименко свого часу був довіреною особою Юлії Тимошенко. За що тепер розплачується окрім Клименка і весь університет. Прикладів тому чимало: від закриття цілих спеціальностей до ненадання бюджетних місць на ті спеціальності, які існують ще з самого початку заснування університету, як то «Політологія». Інший виш Миколаєва зараз навпаки потрапив у сприятливе середовище — МНУ ім. Сухомлинського. Його ректор Валерій Будак — член Партії регіонів, депутат міської ради. Університет поглинув науково-матеріальну базу розформованої філії ОНУ ім. Мечнікова та отримав статус національного.

Ситуація, що склалася в області з приходом до влади Партії регіонів, значною мірою зумовила хід виборчого суперництва, істотно знизивши градус конкурентоспроможності виборів.

Миколаївщина — оплот Партії регіонів, але не її мажоритарників

Південь України завжди вважався справжнім оплотом для Партії регіонів. Останні соціологічні опитування дають цій політсилі близько 40% підтримки. В той час, як опозиція навіть до 8% не дотягує. І якщо більшість і віддасть серед партій свій голос ПР, то на мажоритарних округах ситуація дещо різниться.

127-й одномандатний виборчий округ цікавий тим, що на ньому свої сили перевіряють три діючих нардепи: Володимир Наконечний, Володимир Матвєєв та Генадій Задирко. На цьому окрузі за результатами соціологічних опитувань лідирує «регіонал» Наконечний. Є версія, що за успіх кандидата на окрузі відповідає віце-губернатор Вячеслав Рукоманов.

Комуніст Володимир Матвєєв обійти свого основного опонента шансів не має. Цікавий той факт, що Матвєєв чи не єдиний мажоритарник від КПУ, який працює не лише на рейтинг своєї політсили, але й на власний рейтинг.

Представник партії лівих та селян Геннадій Задирко, який в нинішньому скликанні Верховної Ради входить до відомої «групи Рибакова», йде до ВР самовисуванцем і до трійки лідерів не входить.

Кандидат від «УДАРу» Євген Шевченко, який до старту виборчої кампанії не був відомий широкому загалу, на даний момент має непогану підтримку, яка в більшій мірі залежить саме від успіху його політичної сили.

Єдиним опозиційним кандидатом на окрузі став «свободівець» Павло Юрлов. Його шанси на успіх були примарними ще до старту передвиборної кампанії і такими залишаються за два з половиною тижні до дня виборів.

На 128-му виборчому окрузі основна боротьба розгортається між молодим «регіоналом» Артемом Ільюком, опозиціонером Олегом Мудраком та екс-кандидатом на посаду міського голови міста Миколаєва, самовисуванцем Сергієм Ісаковим. Лише у цих трьох кандидатів були більш-менш реальні шанси на перемогу. Якщо ж вірити результатам соціологічних опитування, то значну перевагу наразі має Ільюк.

Цікавий цей округ тим, що на ньому було зареєстровано чи не найбільше кандидатів — 15, серед яких два — технічні кандидати, однофамільці Ісакова та Ільюка. Житель Житомирської області Сергій Іллюк вже зняв свою кандидатуру з передвиборчої гонки.

Інший уродженець Житомирської області Сергій Сергійович Ісаков все ще кандидат в народні депутати. Проте впізнаваність миколаївця Сергія Михайловича Ісакова дає привід стверджувати, що значний відсоток голосів двійник «не відтяне» на себе.

А от 129-й виборчий округ цікавий тим, що в виборчій боротьбі зійшлися два представники Партії регіонів та два представники опозиційного табору. І якщо з опозиціонерами все було більш-менш зрозуміло — кандидат від ОО «Батьківщина» Вадим Підберезняк зняв свою кандидатуру на користь самовисуванця Олександра Жолобецького, якого тепер підтримує Миколаївський осередок опозиції, то в таборі Партії регіонів розгорнувся справжній конфлікт.

Офіційно заявленим кандидатом від ПР є Микола Жук. Проте ЦВК зареєструвала ще одного кандидата-члена партії регіонів — самовисуванку Ларису Хобту. Вона на даний момент є депутатом Київської обласної ради.

У своєму відкритому зверненні до виборців Миколаївської області Партії регіонів обізвала всіх самовисуванців самозванцями. А через декілька днів губернатор Круглов, який за сумісництвом ще й голова Миколаївського обласного партійного осередку Партії регіонів, підтвердив це звернення на прикладі Лариси Хобти.

Сама ж киянка впевнена, що переможе на 129-му окрузі і стверджує, що має не менше 27 % голосів виборців. В той час, як її опонент Микола Жук — не більше 7%. Дані ж соціологічних досліджень показують, що лідером передвиборчої гонки є все-таки Микола Жук.

130-й виборчий округ, мабуть, найбільш спокійний поміж інших п'яти. Основна боротьба на ньому розгортається між «регіоналом» Феліксом Ольшевським, який нині депутат Миколаївської обласної ради та кандидатом від ОО «Батьківщина» Ігорем Бриченко. Не зважаючи на активну роботу благодійного фонду, до якого має пряме відношення Фелікс Ольшевський, підтримка кандидата-регіонала не набагато вища, аніж у опозиційного кандидата. І результати виборів можуть бути цілком цікавими.

Варто відзначити, що саме на 13-му окрузі зареєстрована найменша кількість кандидатів — лише шість.

131-й округ відзначається тотальним контролем Партії регіонів над ситуацією. Губернатор і його команда радикально вирішили конфліктну ситуацію з опозиціонером Андрієм Стуліним, мером міста Южноукраїнська, тим самим повністю виключивши і «приструнивши» 40-тисячне місто. Кандидат від ПР, мер міста Вознесенська Юрій Гержов має всі шанси пройти по даному округу до Верховної Ради України. Тим паче, що особливої конкуренції ні один із зареєстрованих кандидатів скласти не може.

132-й виборчий округ відомий чи не на всю Україну завдяки опозиційному кандидату Аркадію Корнацькому, у якого на даний момент є певні проблеми з податковою інспекцією. Цікавий цей округ тим, що на ньому кандидат від ПР, віце-губернатор Віталій Травянко має дуже хиткі позиції. Майже на однакових з ним позиціях знаходяться Аркадій Корнацький та «УДАРівець» Анатолій Козловський.

Останнім часом стрімко набирає підтримку серед жителів Миколаївської області саме політична партія Віталія Кличка «УДАР».

Таким чином, миколаївські представники Партії регіонів, повністю підкоривши або ж ліквідувавши всі центри супротиву, не врахували лише одного — людського фактору. Вже не на всіх впливає та агітаційна кампанія, яка розгорнута у ЗМІ. І навіть якщо людина голосуватиме серед партій за ПР, то серед мажоритарників цілком ймовірно перевагу може віддати донині маловідомому «УДАРівцю», або навіть опозиціонеру.

Олена Кабашна, координатор виборчих програм Громадянської мережі «ОПОРА» в Миколаївській області

Анатолій Чубаченко, прес-секретар кампанії спостереження Громадянської мережі «ОПОРА» в Миколаївській області