Контракти.ua

Автор: Наталия Мелещук —  1776  —  27.07.12
Олександр Черненко: «Передвиборчий бюджет влади – від $100 млн, опозиції – $50-70 млн»
Олександр Черненко: «Передвиборчий бюджет влади – від $100 млн, опозиції – $50-70 млн»

Голова Комітету виборців України Олександр Черненко напередодні офіційного старту виборчої кампанії в ексклюзивному інтерв’ю Контрактам розповів про бюджети партій-кандидатів, вартість місць у списках, внутрішні конфлікти в середині політичних сил-фаворитів та про те, коли все ж таки відбудуться вибори мера Києва.

Виборчу кампанію основні гравці розпочали з фальстарту. Наскільки це законно розповсюджувати політичну рекламу, роздавати продпайки до моменту офіційного старту кампанії? І наскільки це виправдано?

Олександр Черненко: Це проблема не лише цих виборів. На кожних виборах – президентських, парламентських чи місцевих – політики, політичні партії починають кампанію задовго до її офіційного старту. Адже поки немає офіційно кампанії, всі ці особи, всі ці політичні сили не є суб’єктами виборчого процесу, тому обмежень на агітацію, які діють підчас виборчої кампанії, немає. Так, це є парадокс, але завчасний старт не новинка цих виборів. Взагалі під час виборчої кампанії, один з перших етапів – так званий заявочний етап. Політична сила або певна особа знайомиться з виборцем, повідомляє, що збирається тут балотуватися. Саме на це спрямована та кампанія, яку ми бачимо. Ті, хто раніше почав, безперечно, мають кращі стартові умови. І тут дуже велика проблема, наприклад, для опозиції, яка дуже довго займалася узгодженням кандидатів. Коли вони вже почнуть працювати на окрузі, де вже працюють дві-три потужні особи, опозиціонерам потрібно буде починати з нуля. Протилежний приклад – партія Наталії Королевської, у якої вже повсюди давно ведеться масована, агресивна реклама. Багатьом вона не подобається, дратує. Утім ми бачимо результат: якщо кілька місяців тому її рейтинг був нуль цілих кілька десятих, то сьогодні ми говоримо вже про 4 і більше відсотків. Подобається це чи ні, але ця кампанія виявилися ефективною. Це не означає, що ці всі 4% виборців прийдуть на вибори і проголосують за неї, але те, що вона стала гравцем на цих виборах, це лише завдяки цій кампанії.

Але ж їй це вилилося в копієчку... За деякими підрахунками, передвиборчий бюджет партії Королевської наздоганяє бюджет Партії регіонів. Ви володієте цифрами, хто витратиться на ці вибори найбільше?

Олександр Черненко: Дуже важко підрахувати. Але, думаю, що на даному етапі партія «Вперед Україна» є дійсно одним із лідерів за витрачанням коштів. Але й інші ключові учасники, та ж сама Партія регіонів, гадаю, не менше витрачає. Можливо, це не так помітно, бо гроші ідуть не на зовнішню рекламу, а на інші речі. До слова, Партія регіонів дуже часто витрачає на свою рекламу бюджетні кошти. Наприклад, профінансували з бюджету якусь освітню, медичну чи комунальну програму. Гроші б у будь-якому разі виділили, бо проблеми вирішувати треба. Але це все робиться під егідою Партії регіонів. Певні кандидати приїжджають, перерізають стрічки. Тому загалом підрахувати, хто і скільки витратив, важко, але те, що почали витрачати багато, – це вже очевидно.

Можете сказати, про які суми йдеться? Яким буде бюджет партій-фаворитів?

Олександр Черненко: Безперечно, це буде обраховуватися десятками, а то й сотнями мільйонів доларів. Приміром, ми можемо говорити про 100 і більше мільйонів доларів на кампанію партії влади, про 50-70 мільйонів – на кампанію опозиції. Звісно, опозиції важче з грішми, адже і підприємці, і олігархи не дуже то й хочуть вкладати гроші в опозицію. Але багато олігархів розкладають яйця в різні кошики. Навіть ті, хто підтримує владу, може давати гроші і опозиції. В Україні це все дуже заплутано.

Що стосується бюджетів партій другого ешелону, тих же Королевської і Кличка, наскільки вони відрізнятимуться від бюджетів фаворитів?

Олександр Черненко: На сьогодні ми бачимо, що і у Кличка, і у Королевської достатньо коштів для ведення такої кампанії. Тим більше, що вони претендують не на 30%, а на 5-10%. Відповідно у них не буде проблем з фінансуванням повноцінної кампанії. Наскільки ця кампанія буде ефективною (адже лише кількістю грошей важко виграти вибори, ці гроші потрібно розумно використати), покаже час. Можна зробити малобюджетні, але дуже вдалі виборчі кампанії. І навпаки – засипати все грошима і в результаті не набрати 5%.

Чи можна говорити про те, що у зв’язку зі скороченням списків через зміну виборчої системи, автоматично удвічі подорожчали місця у цих списках?

Олександр Черненко: По-різному. Безперечно, внесок за місце у списку партії став вище. Вдвічі чи ні – важко сказати. Ні в кого немає фіксованого прайсу. Все залежить від місця – прохідне, на межі, чи за межею. Залежить від особистості. Якщо ця особа популярна, може щось позитивне принести – це одна річ. Якщо це особа з негативним шлейфом, яка може партії дати лише мінус, ставки для такої людини вищі. Загалом, якщо говорити про Партію регіонів, партію Кличка, частково про опозицію – вартість місця у прохідній частині списку починається від 3, а то й від 5 мільйонів доларів і до 10-ти. Залежно від того, наскільки ця людина цінна.

У списку опозиції місця дорожчі чи дешевші?

Олександр Черненко: У опозиції інша проблема, там багато бажаючих серед діючих депутатів, і тих, яких треба включити по домовленості з іншими опозиційними силами. Тому там, якщо і продають місця, то дуже мало. Ціни точно не вищі, бо не поспішають багаті люди у опозиційні партії. Багато хто відмовляється платити такі гроші, тому що це по суті бюджет повноцінної виграшної мажоритарної кампанії. Люди, у яких є гроші, часто думають: навіщо мені платити за місце у списку, бути залежним. Краще я піду в округ, хоч гарантії 100% немає, але я буду самодостатньої людиною, ні від кого не залежною.

Чи можна виграти ці вибори мажоритарнику без грошей, точніше, з мінімальними витратами. Приміром, Тарас Чорновіл заявив, що витратить на свою кампанію до 10 тисяч доларів...

Олександр Черненко: Теоретично можна. Та 10-ти тисяч все ж таки малувато. Хоча б тому, що за такі гроші не забезпечиш присутність своїх людей у комісіях. Звісно, можна обійти всі двори, особисто з кожною бабусею розцілуватися, і це власне дуже успішна технологія контакту, до того ж грошей не потребує. Але навіть якщо виборці проголосують за тебе, комісії зможуть перевернути все з ніг на голову, якщо не буде власних представників. Заставу треба заплатити 1,2 тисячі доларів. Тобто малобюджетні кампанії можуть бути успішними, але все одно треба говорити не про тисячі, а про десятки тисяч доларів.

Зараз у соцмережі багато обговорюють продовольчі і непродовольчі подарунки, якими потенційні кандидати безкарно підкуповують виборців. За кілька днів усі подарунки, дорожчі за 32 гривні, будуть вважатися підкупом...

Олександр Черненко: Вони і за кілька днів не будуть вважатися підкупом. Тому що роздавати їх будуть не кандидати, а певні благодійні фонди. Закон каже, що кандидат не повинен входити у засновники чи у наглядову раду фонду, але він і не буде входити. Адже закон нічого не каже про те, що фонд не може називатися іменем кандидата. Безперечно, такі речі потрібно оскаржувати. Але дуже часто юридично це виглядає бездоганно. І до кандидата жодних санкцій не можна буде застосувати.

Але я б не перебільшував роль і вагу цієї гречки. Це швидше така технологія контакту з виборцем, нагадування про себе. Гречка – не той інструмент, який мотивує людину голосувати.

А що насправді мотивує?

Олександр Черненко: Гроші. Купюри. Гречка – це благодійна допомога. А коли будуть безпосередньо роздавати 100-гривневі, 200-гривневі купюри, люди будуть це сприймати як певну зарплату, яку їм треба відпрацювати.

Як на практиці виглядає ця технологія роздачі грошей? Об’яви ж на під’їздах не розвішують: «хочеш отримати 200 гривень – проголосуй за того-то...»

Олександр Черненко: Технології вже давно апробовані, вони мало чим відрізняються від «гербалайфу» чи МММ. Це мережевий маркетинг. Є мережа - сотники, десятники, які через родичів знайомих мають заохотити якомога більшу кількість людей за когось проголосувати. Чим більше людей – тим більше бонусів. Тут не потрібно ніякого контролю, фотографування бюлетенів. Однією з мотивацій є перемога кандидата: якщо він перемагає, людина отримує ще стільки ж. Залучаються до цієї схеми родичі, знайомі, на яких ти не будеш скаржитися у міліцію. Все це робиться досить таємно. Всі ці схеми вже прописуються. Безперечно, там є певний відсоток «відбраковки» - не всі, хто візьме гроші, обов’язково проголосують. Але практика свідчить, що «відбраковка» – не більше 20%. Тобто коли ми розуміємо, що нам треба купити 5 тисяч голосів, то треба купувати 6 тисяч, щоб з них напевне 5 тисяч проголосувало. Виділяється в середньому від 300 до 500 гривень за голос. Ясно, на ланках посередників осідають певні суми, до виборців доходить 100-200 гривень, в залежності від того, це місто чи село.

За даними опитування, презентованими соціологом Іриною Бекєшкіною, вартість голосу на цих виборах подорожчала до 500 гривень... З чим це пов’язано?

Олександр Черненко: Бекєшкіна оприлюднювала дані соцопитування де виборці відповідали, за скільки вони готові продати свій голос. Ясно, що кожен виборець хоче вигідно продати свій голос, мовляв, менше, ніж за 500 – і не просіть. Але 500 – це абстрактна категорія. Коли до тебе приходять конкретні люди і шелестять купюрами 100-200 гривень, ти дивишся на все це інакше.

Хто автор цієї схеми?

Олександр Черненко: Вона вперше була застосована на довиборах 2002 року у Черкасах, коли там обирався Шуфрич, який жодного разу не провів жодної зустрічі з виборцями і надрукував лише одну листівку. Там ще балотувалися Наталя Вітренко, Володимир Олійник. І тут несподівано в ніч підрахунку виявилося, що Шуфрич виграв. Без фальсифікацій. Дійсно бабусі йшли і за нього голосували. У них на папірці було написано «Шуфрич», вони навіть не знали, хто це, але голосували. Я був там і бачив.

Зараз цією схемою користується і влада, і опозиція?

Олександр Черненко: Щоб ця схема працювала, самої схеми мало. Перше – потрібен грошовий ресурс, не такий вже великий, але й не маленький. Друге – так чи інакше, зовнішні прояви цього підкупу будуть. Тому скарги до правоохоронних органів можуть надходити. І тут питання, чи дасть міліція цьому хід, чи закриє очі. Знову ж таки, той самий 2002 рік, наступні довибори, де балотується Хмельницький, олігарх тодішній. І знову балотується Вітренко, і ті самі люди, які працювали у Черкасах, випробовують ту саму схему. Але вони не зовсім грамотно спрацювали – почали ходити по квартирах, пропонувати ці гроші. А Вітренко з Марченком на час балотування у Мелітополі зняли квартиру. І мало ж так статися, що ввечері до них заходять ці горе-агітатори, пропонують заповнити соціальний договір і гроші за голосування. Вони беруть цих людей за руки, зачиняють у квартирі, викликають міліцію. Міліція приїжджає і не знаходить складу злочину. До чого я веду: цю схему набагато важче буде застосовувати опозиції. Якщо правоохоронні органи захочуть, вони її зупинять, не захочуть – закриють очі. Для цієї схеми потрібен «дах», у тому числі, з боку правоохоронців.

Де, на ваш погляд, розгорнеться найцікавіша боротьба?

Олександр Черненко: Це дуже відносно. Мажоритарка приносить свою інтригу. Може бути область, у якої один округ із явним лідером і не має конкурентів, все іде спокійно. І тут же – сусідній округ, де три ресурсних кандидата майже з однаковим рейтингом, і вони починають іти по «безпрєдєлу». Ми розуміємо, що на Східній і Південній Україні є монополія партії влади, опозиція там буде висувати своїх кандидатів суто номінально, тому яскравих конфліктів по лінії влада-опозиція не буде. Але на кількох округах буде конфлікт регіонів і комуністів. В Криму, наприклад, буде конфлікт між Левом Мірімським (Партія «Союз») і висуванцем Партії регіонів. Там будуть свої інтриги. Те саме на Заході – ПР не виставляє своїх кандидатів, мовляв, хай опозиція сама розбирається, а потім вже в парламенті будемо домовлятися. А ось справжнім полем битви буде Центральна Україна, Київщина, Кіровоградщина, Сумщина, місто Київ (здавалося б, опозиційно налаштоване місто, але потужних кандидатів від опозиції немає).

Чи будуть «свої» мочити «своїх»?

Олександр Черненко: Безперечно. Не називав би це словом «мочити», але конфлікти будуть. Наприклад, на Закарпатті буде конфлікт висуванця від ПР з міністром уряду Балогою. Те ж саме Вінниця: конфлікт між сім’єю Порошенко і сім’ями Калетників у кількох округах. Нібито Порошенко і член уряду, утім місцевий адмінресурс працюватиме проти нього. У опозиції – те саме. Багато хто буде затверджений кандидатом об’єднаної опозиції, багато хто – не буде затверджений. Але і ті, і інші підуть як самовисуванці під одними гаслами.

Що буде з виборами мера столиці? Залишається вірогідність, що вони відбудуться у цьому році?

Олександр Черненко: Так, вона залишається, але стає все меншою. Тому що вибори треба призначити не менше, ніж за 60 днів. Враховуючи те, що депутати зберуться на чергову сесію у вересні, тож мінімум це буде листопад. Хіба що на позачерговій сесії влітку раптом комусь спаде на думку проголосувати за їх дату, щоб провести одночасно с парламентськими. Але я майже у це не вірю. Думаю, що є політична воля провести вибори у 2013 році і київського голови, і Київміськради одночасно. Коли це буде – гадаю, не раніше весни.

Статьи по теме
Ексдепутат Держдуми: Путін найближчим часом втратить Херсон
Ексдепутат Держдуми: Путін найближчим часом втратить Херсон

Путін втратить Херсон найближчим часом. Проте він все одно продовжить ядерний шантаж та знищення енергетичної системи України.
26.10 — 1427

Зеленський дав орден спікерам парламентів 12 країн. Для Пелосі це вже другий
Зеленський дав орден спікерам парламентів 12 країн. Для Пелосі це вже другий

Президент України Володимир Зеленський нагородив орденом князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня спікерів парламентів 12 країн-партнерів. Серед них, і пікер Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі.
23.10 — 650

Чи буде покарання для жінок, які не стануть на військовий облік до 1 жовтня: пояснив депутат
Чи буде покарання для жінок, які не стануть на військовий облік до 1 жовтня: пояснив депутат

До 1 жовтня жінки, чиї фахи підпадають під перелік військовозобов'язаних, мають стати на військовий облік. Надалі до тих, хто буде систематично ухилятися від військового обліку, можуть бути застосовані примусові заходи.
19.08 — 4071