Контракти.ua

Чому порушили кримінальну справу проти Леоніда Кучми?
Микола Томенко: Цю справу треба скоріше розглядати в інформаційно-політичному контексті, ніж в юридично-правовому. Важко пояснити, чому саме зараз вона була відновлена. Якби, наприклад, це відбулося у перший місяць президентства Януковича, коли влада заявила про початок боротьби з корупцією, логіка б у цьому була. Не зовсім зрозумілий і інший момент: чому лише тепер плівки Мельниченка були визнані як доказ? Адже нової експертизи ніхто не робив. Тобто, серйозних додаткових правових підстав немає. Натомість маємо багато інших причин. Наприклад, саме зараз у геометричній прогресії йде спад популярності президента і влади загалом. Очевидно, у команді Януковича оголосили конкурс: хто придумає, як перенацілити думки людей з сьогоденних проблем до якоїсь резонансної події. Крім того, висунення обвинувачення фігурі такого масштабу, як Леонід Кучма, мусило показати Заходу, який нині зайняв обережно-критично позицію щодо української влади, що в Україні немає політичного переслідування опозиції та вибіркового правосуддя. Не останнім аргументом в цій справі є концентрація ресурсів. Все-таки три загальнонаціональні телеканали Віктора Пінчука є досить впливовими. Ось такі основні причини. З точки зору політичних або інформаційних технологій і відволікання уваги це було зроблено досить грамотно.

Ви погоджуєтеся з тими, хто вважає, що Янукович дарма заходився з цією справою? Адже він теж свого часу був у близькому оточенні Кучми, і на плівках Мельниченка може бути достатньо компромату як на нього, так і на його нинішніх соратників…
Микола Томенко: Відновлення цієї справи створює чимало проблем його ініціаторам. Адже, якщо плівки визнано автентичними, виникає бажання подивитися на їх решту. І мені одразу пригадується як-мінімум нинішній прем’єр-міністр Микола Азаров. Наприклад, фрагменти, в яких тодішній голова СБУ скаржиться на нього за його діяльність у податковій адміністрації і за приватизацію санаторіїв через фонд «Професіонал». Якщо співставити те, що є на плівках, з тим, що було насправді, виявиться, що це була досить серйозна афера з відчуженням державного майна. Ну і, справді, у цих записах фігурує і сам Янукович, і велика кількість представників адміністрації президента, голів держадміністрацій тощо. Наприклад, взяти історію президентських виборів 1999 року, коли вдруге переміг Кучма. Практично всі співбесідники президента звітують, що вони фальсифікували вибори. Отже, Янукович, даючи санкцію на відновлення цієї справи, створив серйозний конфлікт всередині команди. Вже чуємо заяву не одного політика про не правовий характер справи проти Кучми. Такі заяви чутимемо і далі, адже у команді Януковича залишилося достатньо учнів Кучми.

Чим це все закінчиться?
Микола Томенко: Оце головне питання. Довіра до влади зараз не дуже висока. Якщо цю справу відновлювали, аби підняти рейтинг, потрібно довести її до кінця. Але я думаю, що в результаті виявиться, що пройшло забагато років, що докази проти Кучми не такі вже й переконливі, або Кучмі просто вдасться домовитися з нинішньою владою, поділившись ресурсами. І тоді слідство винесе вирок, що Кучма не впливав на цю ситуацію, і взагалі, термін справи вийшов, і, значить, нехай буде вільний. Уявіть собі розчарування людей! Якщо ця справа закінчиться нічим, рейтинг влади стане ще нижчим.

Є версія, що одним з побічних ефектів цієї справи було зіпсувати «інформаційний фон» поїздки Юлії Тимошенко в Брюссель. Адже замість того, щоб розповідати «домашні заготовки» про Україну, вона змушена була відповідати на питання про Кучму.
Микола Томенко: Владі потрібно закрити перед Заходом тему вибіркового законодавства, обвинувачення в різних підходах до політиків з влади і опозиції. Мовляв, ми не розбираємося: лідер опозиції чи колишній президент. І тепер Юлія Тимошенко, звичайно, не зможе переконувати європейців, що кримінальні справи порушують лише проти опозиційних політиків. Адже у влади з’явився залізний контраргумент. Але повторюю: якщо комусь захочеться перевидати плівки Мельниченка великим накладом, а потім це почне передруковувати преса, показувати телебачення, то це вдарить по нинішній команді. Комусь, можливо, захочеться за допомогою цих записів звести рахунки. Адже там багато цікавого: як канали ділилися, як заводи продавалися. Загалом, це типово український підхід: йдемо до бою, а на місці розберемося. Наслідків не продумали.

А чому Юлію Тимошенко відпустили до Брюсселя саме зараз?
Микола Томенко: В останній місяць у керівництва країни було багато зарубіжних контактів. І команді Януковича потрібно було знайти переконливі аргументи для наших західних партнерів. Тут напрошуються аналогії з другим терміном Леоніда Кучми, коли з нього робили «нового президента». Зараз команда Януковича теж намагається робити з нього нового президента, лише з тією різницею, що пройшов тільки рік. Тобто, за такий короткий термін рейтинг голови держави знизився вдвічі, і доводиться суттєво «підправляти» його образ. Отже, зараз йде демонстрація, що президент реагує на застереження, запрошує на посади представників національно-демократичного сегменту (у тому числі, прес-секретаря), йде на вимоги міжнародних структур. І справа Гонгадзе – теж елемент образу нового президента: продержавного, демократичного. Але я не впевнений, що образ Януковича завдяки цим крокам серйозно змінився у очах людей.

Відтермінування пенсійної реформи пов’язано саме з небажанням робити непопулярні кроки?
Микола Томенко: Це біда всіх президентів. Починаючи впровадження якоїсь ідеї, вони вважають, що мають достатньо інформаційного та інтелектуального ресурсу, щоб підготуватися. Якщо будувати пенсійну реформу лише на підвищенні пенсійного віку, це призведе до страшного суспільного неприйняття. Так і вийшло: майже 90% українців пенсійну реформи не підтримали. Тоді влада вирішила пригальмувати. Але запізно. Адже зупинка за півкроку, коли весь негатив від цієї реформи вони вже на себе забрали, абсолютно не ефективна. І спроба відтінити президента від відповідальності за проведення пенсійної реформи навряд чи вдасться.

Земельна реформа теж буде відтермінована?
Микола Томенко: Судячи з усього, найближчим часом розпочнеться лобіювання земельних законів. Хоча парламентські слухання показали тотальне несприйняття і цієї реформи. Представники аграрного сектору, власники ферм та господарств, які зараз орендують тисячі гектарів землі, розуміють, що вони не здатні її викупити у разі зняття мораторію на продаж. Адже в Україні таких грошей немає. Значить, після відкриття ринку землі до нас зайдуть російські, західні, і, можливо, китайські гроші. Я не виключаю, що влада теж усвідомлює ці наслідки, і ухвалить рішення про перенесення або вдосконалення земельної реформи. Але в інформаційний спосіб згладити негативи реформ не вдасться.

Що ж їм залишається робити?
Микола Томенко: Єдина можливість – зміна команди. Думаю, прем’єр-міністр Азаров вже теж зрозумів, що його можуть звільнити, і саме з цим пов’язана його жорстка критика міністрів. Адже якщо адміністрація президента «перевела стрілки» на уряд і прем’єра, то йому не залишається нічого іншого, як перевести стрілки на міністрів, а потім – на голів обласних адміністрацій. Хоча, взагалі, це перший прем’єр на моїй пам’яті, який так нищить власний уряд. Особливо коли заявляє про хамство чиновників, які нічого не роблять. Це для влади не дуже хороша історія. Президент має вирішити: або він зараз міняє прем’єра, або має потрійний конфлікт в команді, коли почнеться внутрішня боротьба. В такій ситуації уряд займатиметься не роботою, а пошуками того, кого можна «здати». Перша кандидатура на виліт – Сергій Тігіпко, на якого повісять пенсійну реформу. Звичайно, не зараз, а потім, коли вона буде проголосована.

Тобто, ви вважаєте, що жорстка критика Азарова на адресу Табачника нічим міністру освіти і науки не загрожує?
Микола Томенко: Думаю, ні. Адже прем’єр і раніше не дуже впливав на кадрову політику уряду, а після внесення змін до Закону про Кабінет міністрів, згідно з якими президент або його адміністрація призначає навіть заступників міністрів і керівників органів центральної влади, - тим більше. Між іншим, цей закон вже вийшов з Верховної Ради, і президент має підписати його найближчим часом.

Наприкінці березня троє впливових екс-бютівців стали членами фракції Партії регіонів. Навіщо ПР нарощує кількість членів фракції?
Микола Томенко: Пояснення просте: їм потрібно гарантовано мати 226 голосів для будь-якого непростого голосування. Депутати, які «присягнули» президенту, але працюють в інших депутатських групах, менш мобілізовані та контрольовані. Зараз у Партії регіонів близько 190 багнетів, на які вони можуть розраховувати. Адже ці депутати здають свої картки під відповідальність «координаторів» ПР. Тобто, їм перед голосуванням достатньо переговорити з групою «Реформи заради майбутнього» і кількома депутатами з «Єдиного центру», і вони мають більшість і без блоку Литвина та комуністів. Це буде дуже важливо, коли дійде до пенсійної реформи та інших речей непопулярних голосувань.

А як бути з персональним голосуванням? За це хто голосуватиме?
Микола Томенко: Партія регіонів ще вагається. Але решта фракцій заявили, що виступають за. Ресурс чотирьох фракцій достатній, але немає мобілізації. До речі, задля ухвалення цього закону я, як ініціатор персонального голосування, готовий закрити очі на те, щоб за цей закон поки що голосували по-старому. Останній раз можна ще зганьбитися, але, нарешті, змінити правила гри. Адже коли буде прийнято персональне голосування, то всім, у том числі, позафракційним депутатам, доведеться ходити на роботу у парламент.

Ви ще скажіть, що Ахмєтов почне у Раду приходити…
Микола Томенко: Чесно кажучи, я би порадив Ринату Леонідовичу написати заяву і відмовитися від депутатського мандата. І таким кроком він би отримав прихильників серед громадян. Як відомо, він перший у рейтингах депутатів-прогульників. Там є й інші, але у нього прізвище таке, - перший в алфавіті. Що йому робити у разі узаконення персонального голосування? Повернутися до парламенту і почати голосувати? Малоймовірний варіант. Якщо не буде ходити, то потрапить під серйозний обстріл, адже він прямо порушуватиме закон. Отже, якщо він не планував сконцентруватися на парламентській роботі, йому потрібно відмовитися від мандата.

Ви постійно критикуєте мера Києва Леоніда Черновецького. Нещодавно навіть звернулися до президента з вимогою розтлумачити Черновецькому трудовий кодекс, згідно з яким він має ходити на роботу. Чого ви домагаєтесь?
Микола Томенко: Я думаю, що на прогули Черновецького президент має як мінімум реагувати. Або навіть звернутися до суду. Але чим таке звернення небезпечне? Якщо є судові рішення щодо незаконних дій мера, Верховна Рада має ухвалити рішення про проведення позачергових виборів. Цілком очевидно, що влада до цих виборів не готова. І хоча вони заявляють, що їхній кандидат – Олександр Попов, особисто я скептично ставлюся до його шансів сьогодні стати мером. За соціологією, він має 7-9%. Це малувато. І шансів стати більш впливовим його позбавляє Адміністрації президента та уряд. Адже КМДА фактично немає важелів впливу ані на кадрову політику, ані на фінансову. А Київ потребує харизматичної і самостійної фігури.