Контракти.ua

228  —  сегодня, 16:27
Замало і запізно: як Україна вчиться воювати без Starlink і Taurus та що буде далі
Замало і запізно: як Україна вчиться воювати без Starlink і Taurus та що буде далі

Замало і запізно: як Україна вчиться воювати без Starlink і Taurus та що буде далі

Як повільність партнерів у наданні допомоги підштовхнула український оборонпром до самостійності, які технології вже вдалося створити та чи зможе Україна воювати без критичної залежності від Заходу — у матеріалі ТСН.ua. Про це повідомляють Контракти.UA.

Заступник міністра оборони США з політичних питань Елбрідж Колбі під час засідання Контактної групи з питань оборони України у Брюсселі розкритикував українські удари вглиб Росії та достроково залишив зустріч, зазначає The Telegraph. Загалом така поведінка деяких західних партнерів, особливо США під час другої адміністрації Трампа, уже не дивує українців. 

Від початку повномасштабної війни Україна часто стикалася з обережністю союзників: кожен новий вид озброєння доводилося виборювати місяцями через страх партнерів перед «ескалацією», а якщо нові засоби і заходили, то замало і запізно. Кожне таке рішення партнерів ставило перед українцями одне й те саме запитання: що робити, якщо допомоги більше не буде?

ТСН.ua вирішив нагадати, як наші партнери гальмували важливу допомогу Україні і «примусили» нас шукати інший вихід.

Хронологія зволікань: що і чому нам не давали роками

Після початку повномасштабного вторгнення Сили оборони опинилися в ситуації, коли для захисту від значно більшої російської армії їм були потрібні сучасні західні озброєння. Однак отримати їх швидко не вдалося.

Стратегія «дозованої допомоги» супроводжувала Україну на кожному етапі повномасштабної війни. Аргументи західних столиць змінювалися від «це надто складно в обслуговуванні» до «це спровокує Росію на непередбачувані кроки».

Показовою стала історія з американськими реактивними системами залпового вогню HIMARS. Україна просила їх ще навесні 2022 року, однак рішення про передавання ухвалили лише наприкінці травня. Перші установки почали застосовувати на фронті в червні.

Ця затримка мала ціну. ЗСУ втратили Сіверськодонецьк і Лисичанськ. Натомість армія РФ отримала додатковий час для облаштування логістики, розміщення складів боєприпасів і зміцнення позицій. Зокрема на Запорізькому напрямку, куди наступного 2023 року ЗСУ пішли у невдалий контрнаступ.

Коли HIMARS нарешті з’явилися в українському арсеналі, вони стали одним із ключових інструментів ураження російських тилових об’єктів.

Історія повторювалася з іншими видами озброєння. Спочатку партнери не хотіли передавати сучасні танки західного виробництва (передусім «Леопарди» і «Абрамси»), потім понад півтора року тривали дискусії щодо винищувачів F-16.

Закрити небо союзники відмовилися одразу. Передавання перших комплексів Patriot, IRIS-T та NASAMS відбулося лише після того, як Росія восени 2022 року розпочала масований терор проти української енергетики. Перші IRIS-T Україна отримала восени 2022 року, а «петріоти» і NASAMS — лише навесні 2023 року, коли українці пережили перші зимові блекаути.

Далекобійні ракети та вічне «ні» щодо Taurus

Спочатку Сполучені Штати відмовлялися передавати Україні ракети ATACMS. Київ звертався із відповідним проханням ще у вересні 2022 року, але перші ракети отримав лише восени 2023-го. Захід побоювався, що їхнє застосування по цілях у глибині Росії призведе до ескалації.

Схожа ситуація склалася з німецькими крилатими ракетами Taurus. Україна офіційно просила про їхнє постачання ще 2023 року. Ці ракети мають дальність близько 500 кілометрів і призначені для ураження добре захищених цілей, зокрема мостів та важливих військових об’єктів.

Однак тодішній канцлер Німеччини Олаф Шольц послідовно виступав проти такого рішення. Він пояснював це ризиком безпосереднього втягування Берліна у війну, зокрема через необхідність забезпечення роботи складної системи озброєння. Його наступник Фрідріх Мерц дотримується тієї ж позиції.

Навіть коли США та Велика Британія зрештою надали обмежену кількість ATACMS і Storm Shadow / SCALP, їхнє використання супроводжувалося географічними заборонами. Водночас Німеччина так і не наважилася передати крилаті ракети Taurus.

Українська відповідь: власні дрони

Опинившись перед вибором — залежати від політичної волі партнерів чи шукати власні рішення — український оборонний сектор розпочав активну діяльність.

FPV-дрони

Як зазначається в матеріалі «РБК-Україна», FPV-дрони стали одним із головних технологічних проривів повномасштабної війни.

Їхня ключова перевага — поєднання низької вартості та можливості завдавати нехай не надто потужних, але високоточних точкових ударів.

Морські дрони

Після початку повномасштабного вторгнення Україна створила кілька моделей ударних безпілотних надводних БпЛА. Вони можуть використовуватися для ураження кораблів, розвідки, мінування, доставлення вантажів, евакуації та ретрансляції зв’язку.

Дрони-перехоплювачі

Одним із найбільш перспективних напрямків стали дрони-перехоплювачі, призначені для знищення російських Shahed та інших безпілотників. Вони дають змогу не витрачати дорогі ракети зенітних комплексів на відносно дешеві повітряні цілі.

Перехоплювачі навіть зацікавили країни Близького Сходу на тлі повітряних атак Ірану і нездатності США захистити своїх союзників в районі Перської затоки.

Замість очікування — власні ракети

Однією з перших важливих розробок став «Нептун» — протикорабельна крилата ракета, створена українськими конструкторами ще до повномасштабного вторгнення. Її найвідомішим бойовим застосуванням стало знищення російського крейсера «Москва» у квітні 2022 року.

Сьогодні, 19 листопада, у Міноборони України зізналися, що нового нічного удару по Керченському мосту завдали саме берегові ракетні комплекси «Нептун», які пошкодили залізничне полотно переправи.

Іншим напрямком стали ракети-дрони. Серед них — «Паляниця», яку президент Володимир Зеленський уперше публічно представив у серпні 2024 року. Це українська розробка з турбореактивним двигуном, призначена для ураження цілей у глибокому тилу противника.

Також Україна представила «Пекло» — ракету-дрон із заявленою дальністю до 700 кілометрів, та «Руту», яка поєднує характеристики крилатої ракети й безпілотника.

Найбільш показовою та водночас дискусійною стала історія ракети «Фламінго» від української компанії Fire Point. Її шлях від креслень до виробництва супроводжувався справжньою медійною та виробничою «епопеєю». Чимало опозиційних експертів взагалі висловлювали сумнів, що «Фламінго» існують.

Проте Fire Point оприлюднила відео удару ракетами FP-5 «Фламінго» по Керченському мосту в ніч проти 17 листопада. За даними компанії, у споруду влучило дві ракети.

Starlink як інструмент залежності

Окремим випробуванням для України стала історія із супутниковим зв’язком Starlink компанії Ілона Маска.

Після початку повномасштабного вторгнення ця система стала одним із ключових інструментів української армії. Вона забезпечувала зв’язок між підрозділами, допомагала координувати бойові дії, передавати розвідувальні дані та керувати безпілотниками.

Фактично Starlink став критично важливою інфраструктурою для українських Сил оборони. Але водночас виникла проблема: система належить приватній американській компанії, рішення якої Україна не контролює. Натомість США вирішили використовувати «Старлінки» як засіб політичного тиску.

У жовтні 2026 року українські військові зіткнулися з несподіваними обмеженнями роботи Starlink та військової версії Starshield. Зв’язок почав зникати під час руху обладнання зі швидкістю понад 160 км/год. В окремих підрозділах проблеми фіксували навіть за нижчих швидкостей.

Це створило труднощі для використання швидкісних безпілотників, зокрема тих, які застосовуються для ударів вглиб ворожого тилу. Українські військові повідомляли про зірвані місії та проблеми з керуванням безпілотними системами.

Після переговорів роботу супутникового зв’язку частково нормалізували. Однак питання залежності України від рішень Маска нікуди не зникло. Цього місяця президент Володимир Зеленський знову заявляв про наявність обмежень швидкості Starshield, які ускладнювали роботу українських військових.

І Україна почала шукати вихід також із цієї ситуації.

Знищений Кримський міст без Starlink: Україна продемонструвала, що може діяти самостійно

Найкращим прикладом того, до чого призвела необхідність шукати власні рішення, стала операція українських Сил оборони зі знищення Кримського мосту 16-17 і 19 листопада 2026 року.

За інформацією The Times, для удару використали українські ракети «Фламінго» та «Нептун», обійшовши обмеження на системи Starlink і Starshield.

Журналісти зазначають, що Україна обійшла нещодавні обмеження США на супутниковий зв’язок і створила власну систему передавання сигналу через дрони.

«Американці намагалися паралізувати наш зв’язок, щоб ми не могли проводити такі операції. Але ця місія довела — ми можемо самостійно розробити власні канали зв’язку для передавання радіосигналів. Вперше в історії ми використали всі ці дрони, щоб передати відеосигнал ракетам — і вони змогли влучити саме в ті точки мосту, які були потрібні. Ми показали, що здатні проводити такі операції без Starlink», — розповів виданню український офіцер на анонімних умовах.

За інформацією американського Інституту вивчення війни (ISW), українські військові змогли керувати ракетами на відстані понад 250 кілометрів без супутникового зв’язку Starlink.

В ISW зазначили, що знищення автомобільного прольоту 17 листопада стало завершальним, сьомим етапом української спецоперації, яка тривала кілька тижнів.

Як додають у The Financial Times, Україна застосувала «летючі модеми» під час удару по Керченському мосту.

За даними видання, українські військові застосували окрему мережу безпілотників із комунікаційним обладнанням. Такі апарати виконували роль повітряних ретрансляційних станцій, передаючи сигнали між операторами та ударними дронами й ракетами.

Чи зможе Україна повністю відмовитися від західної допомоги

Важливість операції по Кримському мосту полягає не лише в завданих Росії ударах. Україна продемонструвала, що може поєднувати власні ракети, безпілотники та альтернативні системи зв’язку в єдину технологічну систему для виконання стратегічних завдань.

Попри успіхи українського оборонного виробництва, говорити про повну військову незалежність від партнерів, на жаль, поки зарано.

Україна досі потребує західних систем протиповітряної оборони, ракет до них, авіації, боєприпасів, розвідувальної інформації та фінансової підтримки. Власні розробки не можуть миттєво замінити всі можливості, які забезпечують Сполучені Штати та європейські союзники.

І ключовий фактор — на розвиток свого вітчизняного ВПК потрібні шалені гроші. А в України їх наразі немає.

Статьи по теме
Україна пропонує свої підходи щодо перемир’я і очікує на відповідь від росіян, - Сибіга
Україна пропонує свої підходи щодо перемир’я і очікує на відповідь від росіян, - Сибіга

Україна передала партнерам свої пропозиції щодо перемир'я із Росією і зараз очікує на відповідь країни-агресорки.
11.11 — 310

Україна має реальну перспективу вступу в ЄС: Матернова щодо прогресу реформ
Україна має реальну перспективу вступу в ЄС: Матернова щодо прогресу реформ

Вступ України до Європейського Союзу є цілком реальною перспективою. Країна знаходиться серез чотирьох лідерів, які мають "дорожню карту" і прогрес реформ.
07.11 — 260

Путіна не буде на саміті G20 в Манчестері, - прем'єр Британії
Путіна не буде на саміті G20 в Манчестері, - прем'єр Британії

Російський диктатор Володимир Путін не отримає запрошення на саміт G20, який відбудеться в Манчестері в листопаді 2027 року.
06.11 — 341