Союз Росії та Китаю може стати значно небезпечнішим, ніж сьогодні. Історик Мартін Вагнер попередив про сценарій одночасного нападу на Естонію та Тайвань, до якого, на його думку, Захід не готовий.
Росія та Китай можуть значно посилити співпрацю, створивши серйозну загрозу для Європи та світової безпеки. Водночас заяви Володимира Путіна й Сі Цзіньпіна про непохитну дружбу їхніх держав суперечать історичному досвіду. Найтривожнішим сценарієм експерт називає можливі одночасні напади Росії на Естонію та Китаю на Тайвань. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Про це заявив історик Кільського університету імені Крістіана Альбрехта Мартін Вагнер в інтерв'ю Welt.
За словами дослідника, попри заяви лідерів РФ і Китаю про безмежне партнерство, відносини двох держав протягом століть були далеко не такими дружніми.
«Ця дружба ніколи не була безмежною. Відносини між цими країнами завжди були глибоко асиметричними. За 400-річну історію відносин між Китаєм і Росією було лише кілька дуже коротких моментів, коли обидві сторони зустрічалися на рівних умовах», — пояснив Вагнер.
Історик нагадав, що країни неодноразово конфліктували через території. Зокрема, у XIX столітті Російська імперія захопила значні китайські землі, а 1969 року між державами спалахнув прикордонний збройний конфлікт.
Нині ж баланс сил змінився на користь Пекіна.
«За останні 20 років ми стали свідками того, як ці відносини знову змінилися. Сьогодні Китай знову є домінантною державою», — зазначив він.
Водночас експерт застерігає від недооцінювання нинішнього зближення двох країн.
«Образ непохитної дружби є хибним. (...) Те, що Китай і Росія рідко були так тісно пов'язані у своїй історії, як сьогодні, має слугувати застереженням», — наголосив історик.
Вагнер назвав три можливі сценарії подальших відносин між Москвою та Пекіном.
Перший — збереження нинішнього партнерства, заснованого на спільних інтересах та уявленнях про зовнішні загрози. Історик сумнівається, що спроби президента США Дональда Трампа розділити дві держави здатні суттєво змінити ситуацію.
«Це авторитарні імперії, які прагнуть підірвати і навіть зруйнувати світовий лад», — заявив він.
Другий сценарій передбачає відновлення суперництва між країнами. Однією з причин може стати посилення впливу Китаю в Центральній Азії, яку Москва традиційно вважає власною сферою інтересів.
«Озираючись на історію, можна зробити висновок, що ніщо не вічне, а тим більше те, що, за твердженнями самих учасників, триватиме вічно», — зауважив Вагнер.
Однак найбільше занепокоєння історика викликає третій сценарій — ще тісніша співпраця Росії та Китаю, зокрема у військовій сфері.
«Якби Китай і Росія подолали взаємне суперництво та налагодили ще тіснішу співпрацю, їхній союз — іноді навіть військовий — становив би значно більшу загрозу для Німеччини, Європи та світового ладу, ніж сьогодні. Уявіть, що Росія та Китай нападуть на Естонію і Тайвань відповідно в один і той самий день», — попередив він.
На запитання журналіста, чи готовий Захід до такого розвитку подій, Вагнер відповів коротко: «Ні».
На думку експерта, одна з головних проблем полягає в недостатньому розумінні російсько-китайських відносин у Німеччині.
«У Німеччині кількість експертів, які вивчають історію та сучасний стан російсько-китайських відносин, можна перерахувати на пальцях однієї руки», — зазначив історик.
Він звернув увагу на скорочення відповідних університетських програм та нестачу фахівців із дослідження Росії, Китаю та інших держав.
Через це суспільство, за його словами, часто сприймає відносини Москви й Пекіна надто спрощено: одні вірять у непорушність їхньої дружби, інші вважають, що історичне суперництво обов'язково призведе до нового конфлікту.
«Це затуляє реальність. Що менше ми підходимо до цих питань із холодною головою, то менше готові до того, що на нас чекає», — наголосив Вагнер.
Історик також застеріг, що брак системних досліджень міжнародних відносин може мати серйозні наслідки для європейських держав.
«Ця тенденція загрожує нашій демократії. Що більше ми зосереджуємося на собі, то більше забуваємо про світ за межами Європи. А це прямо протилежне тому значенню, яке ці країни мають, зокрема й для Європи», — підсумував він.
Нагадаємо, Китай намагається скористатися послабленням глобального лідерства США, щоб перебудувати міжнародний лад під власні інтереси. Як пише Financial Times, Пекін прагне більшого впливу у світі, однак не поспішає брати на себе відповідні фінансові та безпекові зобов'язання.
«Китай прагне стати провідною державою в Азії та на світовій арені. Він хоче поваги до себе та своїх основних інтересів і прагне позбутися ліберального ядра міжнародного ладу», — пояснив експерт Інституту Брукінгса Раян Хасс.
Особливу увагу привертає саміт АТЕС 19 листопада у Шеньчжені, на полях якого очікуються переговори Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна. За повідомленням Білого дому, серед тем обговорення буде скорочення ядерних озброєнь.
Водночас президент України Володимир Зеленський застеріг від повторення сценарію Ялтинської конференції 1945 року, коли великі держави домовлялися про сфери впливу. Він наголосив, що не хотів би, аби подібні рішення ухвалювалися без участі України.