Путін помилився щодо швидкого завершення війни, адміністрація Джо Байдена — щодо ефективності санкцій, а українське керівництво — щодо наслідків контрнаступу 2023 року.
Війна Росії проти України залишається у «болісній глухій точці», де жодна зі сторін не може нав’язати іншій свою волю. Водночас обидві країни зазнають значних втрат, а конфлікт продовжує розширюватися та залучати дедалі більше ресурсів і третіх сторін. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Таку оцінку у своїй колонці для Foreign Policy висловив професор міжнародних відносин Гарвардського університету Стівен М. Волт.
За його словами, війна демонструє класичну тенденцію до ескалації: сторони використовують дедалі більш смертоносну зброю, розширюють цілі та залучають інших учасників — безпосередньо або опосередковано.
Професор наголосив, що аналізувати війну варто зі «смиренням», оскільки численні політики та експерти помилялися у своїх прогнозах.
Зокрема, сам Волт до повномасштабного вторгнення не вірив, що Володимир Путін наважиться на нього, оскільки вважав такий крок стратегічною помилкою для Росії.
Водночас, за його оцінкою, прорахунки були і з боку російського, американського та українського керівництва. Він зазначив, що Путін помилився щодо швидкого завершення війни, адміністрація Джо Байдена — щодо ефективності санкцій, а українське керівництво — щодо наслідків контрнаступу 2023 року.
На думку Волта, саме Сполучені Штати теоретично мають найбільше можливостей для посередництва між Києвом і Москвою. Він вважає, що Вашингтон має у своєму розпорядженні економічні та військові важелі — від допомоги Україні та підтримки її відновлення до санкцій проти Росії та можливості впливати на військову допомогу.
Однак, стверджує професор, США не використовували ці можливості як єдиний комплексний механізм тиску на обидві сторони. Він вважає, що Вашингтон по черзі займав позицію на боці України або Росії, але не зміг одночасно підштовхнути обидві сторони до компромісу.
Окремо професор розкритикував підхід адміністрації Джо Байдена до України.
Волт вважає, що політика подальшого розширення НАТО та зближення України із Заходом сприяла створенню умов, які Москва сприймала як загрозу. Водночас він визнав, що після початку повномасштабного вторгнення США правильно зробили, підтримавши Україну санкціями та військовою допомогою.
На його думку, проблема полягала не в самому прагненні України захистити себе та повернути окуповані території, а в питанні того, чи можна досягти таких цілей із прийнятними витратами та ризиками.
Після повернення Дональда Трампа до президентства США, на думку Волта, Вашингтон змістився в інший бік — почав чинити тиск передусім на Київ, щоб той погодився на угоду.
Професор вважає, що такий підхід також не створив достатніх стимулів для Росії припинити війну. Він окремо критикує дипломатичні підходи спецпосланця Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, вважаючи їх недостатніми для досягнення стійкої мирної угоди.
На думку професора, США могли б спробувати виступити справжнім посередником і одночасно використовувати важелі впливу щодо Києва та Москви.
Зокрема, Волт пропонує відновити американську військову підтримку України, щоб посилити її позиції та допомогти захиститися від російських атак. Водночас, на його думку, ця підтримка могла б бути пов’язана з готовністю Києва погодитися на менш максималістські вимоги.
Серед можливих параметрів майбутньої угоди Волт називає:
Водночас професор наголошує, що це лише загальний контур можливої домовленості, а не готовий мирний план.
Волт окремо зазначив, що сам не задоволений запропонованим сценарієм і не має впевненості в тому, що його вдасться реалізувати.
Водночас він вважає, що без появи ефективного посередника війна може продовжуватися, а Україна та Росія зрештою зазнають ще більших втрат.
На його думку, головна проблема полягає у відсутності механізму, який одночасно створив би для обох сторін достатні стимули для припинення війни та дозволив би домовитися про умови, які вони могли б прийняти.
Нагадаємо, журналіст Віталій Портников вважає, що українські атаки по Москві не примусять Путіна припинити війну. Він зауважив, що закінчення війни може відбутися за умови, що у Росії не буде достатньо ресурсів та грошей для її продовження.
Провідна демографиня Елла Лібанова висловила більш оптимістичні прогнози. Вона вважає, що війна закінчиться 2027 року, і Україна зможе повернути своїх людей і території.