Православне свято сьогодні в народі називають просто - Євфимія.
16 вересня православні України, які дотримуються нового церковного календаря, вшановують святу великомученицю Євфимію Всехвальну - одну з найшанованіших угодниць Божих, чий подвиг віри протягом століть залишається прикладом стійкості та духовної сили. Пише УНІАН. Про це повідомляють Контракти.UA.
Цей день здавна оточений особливими звичаями та прикметами, а саме свято наповнене глибоким сакральним змістом.
Розбираємося, яких традицій дотримувалися наші предки в цей день і яке церковне свято припадає на цю дату за старим стилем.
16 вересня (29 вересня за старим стилем) Церква вшановує святу великомученицю Євфимію Всеславну.
Жила свята у II-III століттях у Віфінії - стародавній області в Малій Азії, і походила зі знатної сенаторської родини, яка сповідувала християнську віру. Часи були важкі: правив імператор Діоклетіан, за правління якого християн жорстоко переслідували. Одного разу місцевий правитель організував урочистості на честь бога Марса, однак християни відмовилися в них брати участь і замість цього зібралися на таємну молитву. Хтось доніс на них владі, і всіх віруючих, включаючи юну Євфимію, схопили.
Полонених піддали катуванням, а саму дівчину правитель спочатку намагався схилити на свій бік лестощами та вмовляннями. Коли ж його старання не увінчалися успіхом, він наказав відправити її на муки. Переказ свідчить, що в момент страшних випробувань святу захистив ангел, а хижі звірі, нацьковані на неї, не заподіяли їй шкоди. Незважаючи на це, зрештою Євфимія прийняла мученицьку смерть.
Пізніше над місцем її поховання звели храм, а її останки почали вважати чудотворними. З ім’ям святої пов’язана ще одна пам’ятна подія: у 451 році в Халкідоні, у храмі, присвяченому Євфимії, засідав IV Вселенський собор, де священнослужителі ніяк не могли дійти згоди щодо природи Христа. Тоді вирішили покласти в гробницю мучениці два сувої - з православним і єретичним тлумаченням. Через три дні виявилося, що сувій із істинним віровченням перебуває в руках святої, а помилковий - біля її ніг. Це сприйняли як підтвердження істинності православного догмату.
Пізніше мощі святої перенесли, і нині вони зберігаються у Стамбулі, у соборі Святого Георгія. До Євфимії Всехвальної віруючі звертаються в молитвах про зцілення від зубного болю, очних недуг, а також просять про допомогу в посушливі періоди.
За старим стилем 16 вересня церква вшановує пам'ять мучениці Домни Нікомідійської - раніше ми вже розповідали, яке сьогодні церковне свято за старим календарем, а також про головні звичаї та заборони цієї дати.
У народі цей день називали Євфимія, а також Людмилин день - на честь святої Людмили, пам'ять якої також вшановується сьогодні. За традицією цього дня ловили й готували птицю - курку, качку, а іноді й дикого глухаря - а потім за її кісточками ворожили на майбутню зиму. Чим більше жиру на кістці - тим суворіші морози попереду, а тонка кісточка обіцяла м’яку зиму та ранню весну.
Головною героїнею столу в ці дні залишається капуста - саме час займатися заготовками. Господині квасять капусту, додаючи хто яблука, хто брусницю, моркву або журавлину. Ще один звичай дня пов’язаний із водою: вважалося, що якщо добре викупатися або попаритися в лазні, то до кінця року будуть здоров’я й достаток.
Церква цього дня нагадує: важливо уникати сварок, не пліткувати, не лаятися, відмовитися від заздрості й жадібності, а тому, хто просить про допомогу, - обов’язково допомогти.
Є у цього дня й свої заборони. Не варто лінуватися й братися за нові справи, вирушати в далеку дорогу або переїжджати, а також робити великі витрати – витрачені сьогодні гроші, за повір’ям, повернуться нескоро.
За прикметами цього дня наші предки судили про характер майбутньої осені та зими:
У цей період також ходять до лісу по гриби - збирають опеньки, грузді, сироїжки.
16 вересня іменини святкують Людмила, Віктор.
Людей, народжених у цей день, відрізняє неабияка винахідливість - завдяки їй вони рідко опиняються у скрутному становищі й вміють знаходити вихід навіть із найскладніших життєвих ситуацій. Характер у них, як правило, твердий і непростий, проте в колі сім’ї це не заважає їм виявляти ніжність і турботу.