Контракти.ua

Чи насправді князь Володимир мав вибір — читайте у матеріалі ТСН.ua

Київський митрополит Іларіон прославляв цю подію у «Слові про закон і благодать» XI століття. Згадував про неї і Нестор у «Читанні про Бориса і Гліба» на початку ХІІ сторіччя. Хрещення Володимира змальоване в «Повісті временних літ» з довгою передісторією. Однак інші тексти, Іларіона і Нестора, на відміну від літопису, описують осяяння князя раптовим.

«Кастинг богів»

Наприкінці X століття Русь уже була однією з найбільших держав Європи. Проте язичництво ускладнювало дипломатичні відносини з християнськими країнами. Саме тому питання нової релігії мало не лише духовне, а й політичне значення.

«Повість временних літ» розповідає, що Володимир, обираючи релігію для народу, запросив представників іудаїзму, ісламу, Ватикану та Константинопольського патріархату, щоб усвідомити, у що, власне, вони вірять і чия віра істинна.

«Велика схизма» трапилася через 66 років, так що говорити про католиків і православних в епоху Володимира не цілком коректно, але політичні та богословські розбіжності між Римом і Константинополем позначилися задовго до нього, і мало колосальне значення, хто призначить єпископа.

Юдеїв Володимир нібито відіслав геть, заявивши, що Всевишній розгнівався на них, розсіявши по світу і позбавивши батьківщини, отже, вчитися в них нема чому.

Мусульманам сказав: «Русі є веселощі пити, не можемо без того бути». Західним християнам — що «наші діди того не приймали», і вибрав грецьке православ’я на тій підставі, що в тамтешніх церквах гарно співають.

Історики одностайно вважають це легендою. Хоча б тому, що Володимир не був необтесаним варваром і про світові релігії знав не з чуток.

Візантія була єдиною наддержавою на той час, центром цивілізації та культури, свого роду спадкоємицею великого Риму. Її занепад був попереду, належати до Західної Європи стало цікавіше і престижніше лише років через двісті.

Цікавий факт: чимало істориків стверджують, що хрещенню Русі передувала ще одна подія, яка сильно зміцнила віру в Господа князя Володимира. Перед хрещенням київський правитель захворів невідомою недугою і раптово осліп, але після хрещення князя одразу повернувся зір і він став абсолютно здоровий. Так, він був упевнений, що прозріння до нього прийшло лише після християнства, тому і вирішив хрестити всю Київську Русь.

Як хрестили Київську Русь

У перші роки свого правління Володимир Великий був прихильником традицій предків, проте розумів, що це потрібно змінювати. Князь намагався провести певну язичницьку реформу, яка не була ефективною і результату не принесла. Тому вже із запровадженням християнства все було радикальніше, зі зміною всього, що пов’язане із язичництвом, на усе нове.

Як свідчать літописи, Володимир Великий дав вказівку, щоб тих, хто не хотів приймати хрещення, буквально силоміць заганяли у річки. Крім цього, пропонував християнам пільги, годував бідних на площах міст під символом Христа, проводив «виховні розмови». І все це — за дуже короткий час, у перервах між військовими походами.

Хрещення Русі розпочалося з Києва, де жителів міста масово охрестили там, де річка Почайна впадає у Дніпро. Згодом православ’я прийняли інші міста Русі, але не всі жителі відмовилися від язичництва добровільно.

Втім, процес переходу до нової віри не був мирним і миттєвим. Частина населення чинила опір, особливо у віддалених регіонах держави. Язичницькі традиції продовжували існувати ще багато поколінь після офіційного прийняття християнства. Багато давніх обрядів поступово змішалися з новою релігією та збереглися у народній культурі до наших днів.

Сучасні історики наголошують, що християнізація Русі була тривалим процесом, який розтягнувся на століття. Навіть після смерті Володимира язичницькі вірування залишалися впливовими серед населення. Тому хрещення Русі варто розглядати не як одноразову подію, а як початок великої культурної трансформації.

Як пояснив історик і релігієзнавець Ігор Козловський, Русь прийняла хрещення під впливом Візантії, адже потребувала підтримки імперії. Очевидно, питання про вибір між католиками й православними для Володимира не існувало — тоді просто не було таких понять. Вибір був цілком політичним: між зближенням із європейськими континентальними державами або із Візантією.

Ставши християнином, Володимир, зважаючи на все, увірував щиро: розпустив свій гарем і навіть першим у світі на якийсь час скасував страту, пояснивши: «Боюсь гріха». Візантійські священики полегшили його вагання, сказавши, що князь — не простий смертний і не завжди повинен дотримуватися заповідей буквально.

Володимир став у хрещенні Василем, але лишився для всіх Володимиром. Його сини та онуки мали по два імені: християнське та традиційне.

За оцінками істориків, на Русі приблизно 200 років зберігалося двовірство.

Археологи вказують, що язичницький звичай класти в могили їжу та начиння пішов лише у XIV столітті. Інші традиції, наприклад, святкування Масляної, стрибки через багаття на Івана Купала та дівочі ворожіння на нареченого в лазні, виявилися більш живучими.

Вважається, що саме з періодом хрещення Київської Русі збігається поява грошової одиниці гривня. У той час на Русі виник дефіцит грошей, тому почали активно відливати нові монети. За зразок для них послужили тогочасні гроші Візантії. На більшості монет Володимира зображено князя, що сидить на престолі, і розміщено напис: «Владімѣр' на столѣ» (Володимир на престолі).

Довідка:

15 липня Україна щороку відзначає День хрещення Київської Русі на честь заснування в країні християнства князем Володимиром Великим.

Офіційно свято називається — День Хрещення Київської Русі-України — це важливе державне та релігійне свято, приурочене до однієї з найзначніших подій в історії України та всієї Східної Європи — хрещенню київського князя Володимира Святославича та його народу 988 року.